Питання 1
Що таке журналістика.
ЖУРНАЛІСТИКА – слово багатозначне. Якщо говорити про поняття “журналістика” в широкому
значенні– то це синтез ряду термінів, таких як: “засоби масової інформації”, “засоби масової комунікації”,
“засоби масової пропаганди”, “засоби масового спілкування” (“мас медіа”) та ін. Причому, центральне місце
у цій структурі посідає поняття “масова інформація”.
У курсі з “Основ журналістики” ви вже вивчили, що “Журналістика – це:
-форма громадської та літературної діяльності по збиранню, обробці та поширенню інформації
через канали масової комунікації, під якими розуміються перш за все преса, радіомовлення, телебачення,
інформаційні агенства, кіно, фото;
-періодичні видання в цілому;
-наукова дисципліна, що вивчає різноманітні проблеми даного фаху;
-професія журналіста.
Сам термін “журналістика” походить від французького “le gournal” - щоденник, газета..
Отож, журналістику ми з Вами будемо розуміти і як науку, і як мистецтво, і як форму масово-
інформаційної діяльності значної кількості людей і на виробництві, і в політиці, і в науці, і в культурі.
ЛЮДИНА З ПЕРОМ У РУЦІ, - це людина, яка постійно трудиться, працює над собою, все життя
вчиться, удосконалюючи свої знання та відточуючи розум.
Питання2
Значення терміну газета
ГАЗЕТА – періодичне видання з оперативними матеріалами про поточні події.
Слово “газета” походить від найменування срібної венеціанської монети чеканки 1538 р. За таку
ціну жителі Венеціанської республіки могли прибати рукописний аркуш неперіодичних новин.
Про точну дату народження надрукованої газети існують різні думки. Одні історики ведуть її
родослівну від щорічників “Авізо” та “Реляціон”, що з”явилися в Німеччині в 1609.р. Інші - від бельгійської
газети “Ньюве Тийдег”(1605р.), треті - від французької “Ля газетт” (1631р.), четверті відносять витоки
газетної справи до 1590 р., коли в Лейпцізі почав друкуватися щоденний аркуш “новини, що надійшли”.
Перша російська газета “Вєдомості” була заснована Петром 1 у 1702р. Перша газета українською
мовою видавалася у Львові в 1848-1857рр. і називалася “Зоря Галицька”.
Питання 3
Коли з’явилися перші газети
Слово “газета” походить від найменування срібної венеціанської монети чеканки 1538 р. За таку
ціну жителі Венеціанської республіки могли прибати рукописний аркуш неперіодичних новин.
Про точну дату народження надрукованої газети існують різні думки. Одні історики ведуть її
родослівну від щорічників “Авізо” та “Реляціон”, що з”явилися в Німеччині в 1609.р. Інші - від бельгійської
газети “Ньюве Тийдег”(1605р.), треті - від французької “Ля газетт” (1631р.), четверті відносять витоки
газетної справи до 1590 р., коли в Лейпцізі почав друкуватися щоденний аркуш “новини, що надійшли”.
Перша російська газета “Вєдомості” була заснована Петром 1 у 1702р. Перша газета українською
мовою видавалася у Львові в 1848-1857рр. і називалася “Зоря Галицька”.
Питання 4. Який період називають «журналістикою Реформації».
«Публіцистична гілку» журналістики отримує новий імпульс у період Реформації широкого громадського руху в Західній і Центральній Європі XVI ст., Який носив антифеодальний характер і прийняв форму боротьби проти католицької церкви. Тоді політичний текст остаточно перестає бути винятковим привілеєм риторики і за допомогою друку набуває широкого поширення. Пристрасність борця, проповідника, ідеолога, що несе людям Слово, одкровення, істину, надовго залишаться складовою образу майстра політичної публіцистики. Так, пізніше, в роки англійської буржуазної революції памфлетно творчість знайде не тільки щодо масове поширення, а й стане вираженням громадянської мужності, стійкості. Серед публіцистів в той час зустрічалися і політики, і літератори. Траплялося, що в одній людині поєдналися талант державного діяча і геній літератора; це стосується, наприклад, Джона Мільтона (1608-1674) - великого англійського поета і політика. «Безперервна ланцюг битв зі злом» відрізняла політичну і публіцистичну активність Джона Лільберна (1615-1657), якого не могли зламати ні тортури, ні ганебний стовп, ні в'язниця.
Справжній періодичний друк народжувався у гуркоті та гулі масового народного руху, у спалахах
пожеж Селянських воєн 16 ст. Світ старіючого феодалізму роздирали релігійні міжусобиці. Але в основі
кривавих зіткнень з приводу релігійних догм лежали абсолютно земні причини. Рух за реформацію релігії
розбудив політичну активність широких народних мас. Хвиля грізних подій, надій, розчарувань
відображалася у народних “піснях-хроніках”, оповіданнях, листівках, які передруковувалася у величезній
кількості .”Літаючі листівки” стали оперативною хронікою, видавалися в Базелі, Цюріху, Страсбурзі,
Бреслау, Лейпцігу, Дрездені, Нюрнберзі. Їх читали вголос неписьменним, роздавали безкоштовно і масово
продавали на ринках. У 1521р. відомий діяч католицької церкви Кохлеус писав із Франкфурта до Риму папі
Олександру, що під час осінньої ярмарки книжковий ринок був переповнений антипапістськими листівками.
У науковій літературі це явище називають журналістикою Реформації. Усі ознаки сучасної служби новин
тут перед нами: актуальність, масовість, тиражність. І не вистачає лише одного: періодичності.
Питання 5
Хто ж основоположник періодичності, її батько? Справжній батько періодичності щорічник. Потім
виникають “relation semestreles” - “Повідомлення за півроку”. Пізніше період видання скорочується. до двох
тижнів. Потім вони стають щотижневими. Ось один із заголовків лейпцігського піврічного збірника
“Ярмаркові новини”. Ці перші періодичні видання здаються нам на диво неповороткими. Але виною тому не
журналістика. Бо вона “поверталася” ніяк не швидше, ніж дозволяли засоби зв”язку: поштова карета,
скакун, що ніс у сідлі гінця, караван верблюдів, що приносив через пустелю разом із товарами і новини. Та,
незважаючи на це, заголовки у цих перших видань такі: “Кур”єр”, “Куранти”, “Меркурій”, що підкреслює
терміновість переданих новин. Латинське “curir - ,бігати” Слово “кур”єр” успадкували сьогодні сотні видань
у всьому світі.
Питання 6.
Журнал та газета — спільне та відмінне
Ми з вами знаємо журнал і газету В чому їх спільність і в чому відмінність?
Один із перших професійних російських журналістів Микола Полевой так пояснював цю різницю:
“Звичайно, ці кордони непевні і майже завжди порушуються, але взагалі головна відмінність між газетою і
таким виданням, яке не треба роздавати у аркушах, заключається в швидкості, обширності, обгрунтованості
подачі новин. Девіз газети - новина, девіз журналу - обгрунтованість новин.
Що значить обгрунтованість? По-перше, це глибина аналізу явища, по-друге - широта висвітлення
явища, по-третє - вагомість узагальнення. Ці три риси характеризують журнальні публікації. Явище, яке
привернуло увагу публіки два, три місяці тому і навіть більше, має ще повне право на те, щоб бути
розглянутим на сторінках журналу, але газета, яка не помітить цього явища протягом одного чи двох
тижнів, вже зрадила своєму призначенню і заслуговує на докір своїх читачів.
Питання 7
Що таке «ера персонального журналізму»?
Найранішу пору становлення типів періодичних видань вчені називають “ерою персонального
журналізму”. Це дуже давні (не за строками календаря., а за формами організації виробництва)
патріархальні часи професії. Період, коли одна людина одночасно і видавець-друкар, і редактор, і автор
журналу чи газети. Так, наприклад, в такій ролі виступав знаменитий англійський письменник Даніель
Дефо. На свій страх і ризик упродовж дев”яти років друкував у власній друкарні періодичне видання
“Revue”
У Росії час “ери персонального журналізму” – це час П.Сумарокова (журнал “Трутень” 1759г.),
М.Новикова (1769-1774гг). В історії журналістики діяльність М.І.Новикова – явище дивовижне. В 1779р. він
став орендувати друкарню Московського університету і за 13 років видав близько 900 книг, в тому числі
переклади Вольтера, Мольєра, Руссо, Дідро, Лесінга та ін. Про цього не просто талановитого журналіста,
справжнього громадянина, плодовитого видавця, ітиме окрема розмова у наступних курсах навчальної
програми. В Америці відомим “персональним журналістом” був Дж. Франклін - старший брат знаменитого
громадського діяча Б..Франкліна.
“Більше інформації у найкоротший термін” - як тільки більша частина видавничих когорт стала під
це гасло, персональному журналізму прийшов кінець. Переборення інформацією бар”єрів часу та простору
відбувалося довго і коштувало значних затрат праці.
Питання 8
Коли прийшов кінець ері персонального журналізму
“Більше інформації у найкоротший термін” - як тільки більша частина видавничих когорт стала під
це гасло, персональному журналізму прийшов кінець. Переборення інформацією бар”єрів часу та простору
відбувалося довго і коштувало значних затрат праці.
Уклад життя в епоху середньовіччя був неспішним, час протікав повільно, у неквапливих ритмах.
Головна система відліку часу землевласника - зміна пір року. А швидкості? Найвища, яку можна було собі
уявити, - кавалерійський алюр. Журналістська оперативність. Скільки було покладено на вівтар її
торжества “зламаних списів”, сил, енергії! Скоріше, скоріше... Новина, про яку першими дізналися і
повідомили конкуренти з іншої газети, уже не новина, а товар “другої свіжості”. Новину не можна
використати двічі з однаковим ефектом...
Доставка прискорювалася, тиражі зростали. Лавина все зростаючих змін у технології друку та
техніці зв”язку звалилася на людство в середині минулого століття і Набірну машину - лінотип - , вірніше
його прообраз - винайшли у 1854 р. “Лінотип - пише Карел Чапек - хитромудра машина. На ньому
друкують, як на друкарській машинці, і латунні матрички літер групуються в потрібній послідовності до тих
пір, доки не набереться повний рядок. Тоді в них заливається гарячий свинець, і виходить відлитий рядок
набору”. Проте справжній переворот у техніці передачі інформації здійснив телеграф. Випробування
міжконтинентального телеграфного кабеля відбулося в 1858 р. Послання англійської королеви Вікторії,
відправлене за океан, того ж дня, майже в ту ж секунду, досягло резиденції президента США.
Телеграфні агентства, час їх народження, призначення
19 століття - століття народження особливих підприємств по збиранню та пересиланню інформації -
телеграфних агенств. Їх єдина турбота - забезпечувати газети останніми новинами. Тубота єдина, але ж
надзвичайно клопітка.
У 1825 р. виникає французьке агенство - Гавас, в 1848 р. - перше північноамериканське агенство -
Асошиейтед Прес, в 1849 р. - англійське агенство Рейтер. В Росії перше агенство - РТА - створено в 1894 р.
У 1895 р. відбулися дві події, які поклали початок новим типам журналістики. 25 квітня (7 травня за
новим стилем). А.Попов на засіданні Російського фізико-хімічного товариства доповідав про свій винахід
грозовідзначника - прообразу радіоприймача. А через півроку 28 грудня брати Люмьєр у Парижі в “Гранд-
кафе” на бульварі Капуцинів провели показ “Живої фотографії” - провісниці документального кіно та
тележурналістики.
Питання 9
Складові журналістської творчості
ЛЮДИНА З ПЕРОМ У РУЦІ, - це людина, яка постійно трудиться, працює над собою, все життя
вчиться, удосконалюючи свої знання та відточуючи розум. Майстри народжуються у процесі поєднання природних здібностей, знань, наполегливої праці, терпіння. Освіченість, начитаність, інтелектуальна грамотність і підкованість. Вміння спілкуватися, приветати до себе людей. Розуміти психологію. І тд.
Спостережливість - складова частина професійних здібностей журналістаВимоги, які ставить професія журналіста
ВИМОГИ ДО ПРОФЕСІЇ ЖУРНАЛІСТА:
1. “Не вчини зла!”.
2 .Будь гуманним.
3 Будь порядним.
4. Будь чесним і правдивим.
5.Будь простим і скромним.
6.Завжди підтримуй у собі бажання писати.
ВИМОГИ ДО ПРОФЕСІЇ ЖУРНАЛІСТА:
1.Глибина аналізу, широта висвітлення та вагомість узагальнення.
2.Відповідальність за кожне написане слово.
3.Обгрунтованість виступу.
4.Соціальна актуальність виступу.
5.Оперативність у роботі.
6.Талант.
Питання 10
Потоки інформації
офіційна інформація: промови, постанови. звіти, розпорядження , резолюції, виступи - все це
приходить до газети офіційно. Ця інформація не підлягає редагуванню, змінам, скороченням редакції;
подієва інформація: оперативні повідомлення приходять з двох джерел: готові з телетайпу від
інформаційних агенств та від власних кореспондентів. Без подієвої інформації не виходить жоден номер;
власне публіцистика: це аналітичні матеріали різних жанрів: від коментаря до статей, оглядів,
очерків;
ділова інформація: різного роду поради, консультації, виступи спеціалістів, Тут можуть бути і
малюнки, і схеми;
естетична інформація: підбірки поезії, тексти та ноти пісень, уривки із творів;
довідкова інформація: програми радіо та телепередач, погода, репертуар театрів, кіно, розклад руху
поїздів, лотереї;
реклама..
Питання 11. Що таке публіцистика
Публіцистика - серцевина самої журналістики, літературний прояв самої суті
нашої професії. І коли ми ведемо розмову про публіцистику, про її природу, про талант публіциста в
сучасних умовах, ми говоримо про суть і покликання журналіста.
Слово “публіцистика” - від латинського publicus - громадський, суспільний, - не однозначне.
Вивчення семантики та етимології слова показує, що воно неодинаково розповсюджене в різних мовах.
Спочатку публіцистом називали людину, яка виступала публічно з правових проблем. Потім
етимологія слова розширилася і публіцистом почали називати кожного, хто виступав з актуальних
суспільно-політичних питань у періодичній пресі. У деяких країнах так називають агента торгової реклами.
У слов”янських мовах слово “публіцистика” вживається в широкому і більш вузькому, власному,
значенні. Відчуваючи цю неоднозначність терміну, деякі дослідники пропонують розрізняти публіцистику
як рід літератури та як вид творчості. Інші - вживають відповідні епітети “ділова”, “художня”,
“письменницька”...
Великий енциклопедичний словник дає одне значення - сукупність творів, присвячених актуальним
проблемам та явищам нашого життя. Публіцистика носить політичний характер. Вона відіграє важливу
політичну та ідеологічну роль, впливаючи на діяльність соціальних інститутів, служить засобом суспільного
виховання, агітації та пропаганди, засобом організації та передачі соціальної інформації.
Публіцистика існує у словесній (письмовій та усній), графічно-образотворчій (плакат, карикатура),
фото та кінематографічній (документальне кіно, телебачення), театрально-драматургічній, словесно-
музичній формах. Нерідко публіцистика проникає у художні та наукові твори.. До публіцистики в широкому
значенні слова чи публіцистики як роду літератури і як виду творчості часто причисляють всі публічні
виступи на актуальні суспільно-політичні теми. В цьому розумінні публіцистика не єдине ціле утворення,
але може вивчатися і в історичному, і в теоретичному, і в практичному аспектах.
Публіцистика у вузькому значенні, власне публіцистика - своєрідний вид літературної творчості з
певними характерними особливостями та внутрішніми закономірностями. Сьогодні вона, як уже
говорилося, один із потоків журналістської інформації разом з офіційною, подієвою, діловою, естетичною,
довідковою інформацією та рекламою.
Сучасна наука намагається шляхом складного теоретичного аналізу визначити природу публіцистики,
шляхом визначення її функцій, або, інакше, її суспільного призначення, предмету, змісту та форми, а також
специфічних особливостей методу. Осмислення документів, публіцистичних праць, критичний аналіз
творчості самих публіцистів, теоретиків журналістики дають можливість зробити висновок, що
специфічним для публіцистики способом реалізації її функції є формування громадської думки. 32
Публіцист повинен встигати за подіями, робити висновки, аналізувати досвід та уроки сьогоднішньої
історії, щоб вони стали потрібними і завтра.
Отже, мета публіцистики не лише повідомлення актуальних новин аудиторії читачів, але і
формування свідомості громадян. Публіцист завжди прагне до певних практичних результатів, досягнення
не просто змін свідомості, але і бажаних соціальних вчинків.
Цієї мети не досягти ніколи одним лише простим підбором чи описом фактів - необхідний аналіз
дійсності та синтез, систематизація та співставлення, глибоке усвідомлення та цілеспрямований вплив на
розум та почуття.
Питання 12. Своєрідність предмету відображення
Своєрідність предмета відображення дійсності публіцистикою в тому, що публіцист будь-яку тему
повертає до нас тим боком, що торкається багатьох людей. Публіцист розкриває суспільне, соціальне,
політичне значення явища, соціологічний, морально-етичний, філософський і в кінечному результаті
людинознавчий аспект будь-якої проблеми.
Питання 13
Об’єкт публіцистики
Об”єкт публіцистики - реальна суспільна дійсність у всій складності та взаємозв”язках (включаючи
виробництво, економіку, право, науку, побут, мораль і т. ін.)
Питання 14...
Зміст і форма публіцистичного твору. Вимоги до журн твору
Дуже важливі співвідношення змісту та форми твору. ЗМІСТ публіцистичного твору включає в себе
два елементи: відбиття у свідомості суб”єкту специфічного предмету та його осмислення, оцінка.
У кожній статті необхідно шукати нові думки, бо саме вони - сіль публіцистики. Це дуже важко, але
це необхідно зробити хоча б лише із поваги до справи, якій служиш, ну і, звичайно, до самого себе.
1.СОЦІАЛЬНА ГОСТРОТА ТА ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ. Вона випливає із особливостей журналістики як виду суспільно-політичної діяльності. Працівник мас-медіа повинен зважувати можливий соціальний резонанс будь-якого виступу. Головна мета його твору - інформаційного чи аналітичного, позитивного чи негативного - впливати на суспільну свідомість, зміну, утвердження чи посилення соціальних установок,
активізувати людину, спонукати її до дії, до виправлення недоліків, примноження успіхів. Журналіст повинен відчувати настрій і погляди своїх читачів, швидко реагувати на ті чи інші події, розуміти суспільні
процеси.
2.актуальність і оперативність.
Актуальність журналістського твору випливає з того, що мас-медіа повинні щоденно відгукуватися на те, що є новим, що сьогодні хвилює людей. Саме слово “актуальний” (від латинського - асtualis) - справжній, теперішній, сучасний, означає важливий у даний час, назрілий і такий, що вимагає вирішення. У журналіста повинен бути вироблений постійний інтерес до того, що ми називаємо “злобою дня”. АКТУАЛЬНІСТЬ таОПЕРАТИВНІСТЬ не тотожні, але взаємопов”язані поняття. Актуальність передбачає і своєчасність подачі інформації, бо завтра новина втратить інтерес. Звідси необхідність ОПЕРАТИВНОСТІ. Оперативною є така
робота, коли зможеш вчасно підготувати і донести до реціпієнта ту чи іншу інформацію. Отже, ОПЕРАТИВНІСТЬ – це уміння безпосередньо швидко, уміло і вчасно виконати поставлене завдання. АКТУАЛЬНІСТЬ – це уміння відшукати і зробити справу надзвичайно важливу для даного
моменту.
3. дОКУМЕНТАЛІЗМ. Журналістський твір, від
інформації на три рядки до великого за розміром нарису, будується на справжніх достовірних фактах. Слід розрізняти факт реальний та факт відображений. Під об”єктивним фактомрозуміють стан реальних даних,
незалежних від нашої свідомості. У відображеному факті завжди є частка суб”єктивного. Навіть елементарний факт може бути відтворений неточно. А причини помилок найрізноманітніші.: сприймання на
слух, перекручення, поспіх... \
4 ПОВТОРЮВАНІСТЬ ТЕМ, АЛЕ - НЕПОВТОРНІСТЬ ЖИТТЯ ТА ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЙ з року в рік приходить до нас День Знань, перше вересня, повторюється робота приймальної комісії, літня і зимова сесії, розподіл спеціалістів. Але життя не стоїть на місці, змінюється. І сьогоднішня сесія не схожа на минулорічну, як набір абітурієнтів-1999 не схожий на набір 2000 року. Життя неповторне, неповторні
індивідуальності журналістів - а значить, і їх висновки, їх рекомендації.
Питання 15.
Головна ф-я публіцитики. Поняття про публіцистичний метод
формувати громадську думку,
викликати зміни або консервувати в суспільній свідомості критерії та оцінки соціальних подій..
Слово “метод” у перекладі з грецької означає “шлях до чогось”. Під методом прийнято розуміти
спосіб досягнення необхідних людині результатів у пізнанні, практичній діяльності.
Метод розрізняють філософський та спеціальний. Спеціальні методи дуже різні, але умовно їх можна
поділити на спеціальні “ та “загальнонаукові”.
До загальнонаукових відносять: індукцію та дедукцію, аналіз та синтез, аналогію та порівняння,
спостереження і експеримент. Публіцистичний метод відносять до спеціальних. Публіцистичний метод
складається із двох складових - метод вивчення (система прийомів пізнання дійсності) та метод викладення
(система прийомів донесення до аудиторії потрібних знань (це і оповідання, і аргументація, і переконання).
Що об”єднує провідні публіцистичні твори? Прагнення досягти поставленої мету (для цього
досліджують свіжі, взяті прямо із життя факти і явища). Далі автор роздумує над тим, як він до цих
висновків дійшов. Публіцист мислить абстрактно-логічно, ясно та образно викладає необхідний матеріал.
Ще одна дуже важлива особливість публіцистичного методу - його “лабораторність”. Публіцист
немов би думає вголос. Оскільки йому необхідно переконати читача, він виставляє на його суд не лише
результат, а й сам процес пошуку істини з його труднощами, сумнівами, навіть помилками. “Лабораторія”
публіциста на відміну від “лабораторії” вченого відкрита для всіх. Особливо це характерно для мистецтва
телепубліциста - він мислить на очах у глядача.
Ще одна особливість публіцистичного методу - сплав поняття та образу. Уже в процесі зародження
задуму автора твору, збору матеріалу зливаються воєдино процес життєвих спостережень, логічного аналізу
дійсності та визрівання образних елементів та деталей. І процес цей неможливо розкласти поличками. Бо
така психологія процесу творчості.
Талант - рідкість.Ще більша рідкість - талант публіцистичний. Публіцистика вимагає мужності,
талановитості, грунтовності знань, досвіду, уміння оригінально мислити, яскраво викладати свої думки.
Який же загальний висновок? Публіцистика - це твори, в яких оперативно досліджуються і
узагальнюються із соціальних позицій актуальні факти і явища з метою впливу на громадську думку,
громадську свідомість. При цьому публіцист використовує своєрідне поєднання логічно-абстрактного та
конкретно-образного мислення, впливає на розум і почуття своїх читачів, формує їхні ідейні переконання.
Публіцистика виникла задовго до народження періодичної преси. Вона невідривна від науки, інших
потоків журналістської і взагалі соціальної інформації, постійно відчуває їх вплив, і в свою чергу, впливає
на них. Таким чином, ми маємо право говорити не лише про публіцистику як певний вид творчості, а і про
публіцистичність журналістики.
Публіцистичність - це певні тенденції, манера письма, певні стильові особливості, характерні й іншим
потокам журналістської, в тому числі і подієвої, інформації, деяким видам наукових праць, творів художньої
літератури, мистецства. Публіцистичність виникає тоді, коли автор прагне схвилювати читача, вплинути на
його свідомість, викликати відповідну реакцію, змінити поведінку людини, закликати її до активної дії.
Поняття публіцистичності того чи іншого виступу органічно включає широке громадське звучання, гарячу
зацікавленість, відкриту тенденційність, проблемність, полемічність, і специфічну, присутню лише
публіцистиці, образність. Будь-який виступ, звернений до широкої аудиторії, переданий за допомогою того
чи іншого засобу масової інформації, що виконує в яуійсь мірі публіцистичні функції, стає публіцистичним.
Питання 16
Публіцистичність - це певні тенденції, манера письма, певні стильові особливості, характерні й іншим
потокам журналістської, в тому числі і подієвої, інформації, деяким видам наукових праць, творів художньої
літератури, мистецства. Публіцистичність виникає тоді, коли автор прагне схвилювати читача, вплинути на
його свідомість, викликати відповідну реакцію, змінити поведінку людини, закликати її до активної дії.
Поняття публіцистичності того чи іншого виступу органічно включає широке громадське звучання, гарячу
зацікавленість, відкриту тенденційність, проблемність, полемічність, і специфічну, присутню лише
публіцистиці, образність. Будь-який виступ, звернений до широкої аудиторії, переданий за допомогою того
чи іншого засобу масової інформації, що виконує в яуійсь мірі публіцистичні функції, стає публіцистичним.
Питання 17
Структура творчого процесу
Журналістська творчість має такі етапи творчого процесу:
- виникнення задуму;
- процес збирання і систематизації матеріалу (його, у свою чергу, можна умовно поділити на 1)
формування теми, 2) створення концепції, 3) попередне знайомство з життєвим явищем 4) зустріч з героями
твору і т.і. );
- реалізація творчого задуму
Журналіст дізнається про певну подію, явище, зустрічається з фактом, блискавично оцінює їх значимість, а тоді спочатку подумки, а відтак і на папері відтворює суть справи.
Дехто з дослідників виділяє такий етап творчого процесу, як соціальна дія твору, тобто практичні і політичні результати того чи іншого виступу. Це важливий етап суспільної дії, але безпосередньо з авторським творчим актом він не зв‘язаний.
18. Задум. Тема. Ідея
Тема виростає із задуму, як процес його глибшого осмислення, заповнення думками, фактами, чи може бути відразу чітко сформульована у замовленні редакції. В.Даль у своємо тлумачному словникові говорить, що “задум- це намір, задумана справа”. Іноді задум і тема виникають не по черзі, а одночасно. У цьому випадку тема, стаючи задумом, включає його в себе, так як опік четвертого ступеня вже включає опік перших трох ступенів.
Отож, народження теми - це процес глибокого осмислення, що трансформує задум у тему.
Насправді життя таке складне і багатогранне, що іноді в реальному житті журналіст, отримавши факт, намагається на його основі відшукати тему і... відчуває нестачу знань, досвіду, починаєш діставати інформацію “на ходу”.Отож, тема- це головна думка чи сума думок, що висвітлюють ставлення автора до явище, яке він відбирає для дослідження і наступного зображення у своєму творі.
- ІДЕЯ. Вона забезпечує взаємозв”язок всіх елементів змісту.
У майстерно виконаному журналістському творі завжди представлена актуальна, суспільно значуща ідея.
ЗМІСТ журналістського твору забезпечується органічним співвідношенням Факту, Думки, Проблеми. Усі
елементи змісту покликані працювати на ідею. Окрім актуальності, суспільно політичної значимості,
істинності, журналістська ідея повинна бути популярною. Ідея – основна, головна думка, що виражає зміст
твору.
19. Тема і факт.
Факт не йде сам до рук. Треба мати сітку і вміло нею користуватись: сітка - це і джерела інформації, і власна уважність, і інтуїція, і зустрічі з людьми, і газетні вирізки, і програми радіо - і телепередач, і кінофільми... Листи.Якщо зроблено зробив запис сьогодні, слід думати, що він може пригодитись тобі і завтра, і через п“ять років. Записуйте все точно, детально: і телефони, і адресу, і прізвище, навіть іноді короткі біографічні дані- іноді найменша деталь може наштовхнути на тему.Ніякий факт, навіть найсенсаційніший, не може вплинути на читача, якщо він не осмислений автором, не оформлений роздумами, доказами, резонами, не забезпечений темою, що має свій поворот. Сенсація сама по собі частіше породжує плітки, примушує читача залишатись в нерозумінні, не організовує його ставлення до події, а у підсумку- формує не ту громадську думку, на яку розраховував журналіст.Робота журналіста складається поетапно. Задум і факт, як відомо, можуть помінятися місцями, але потім наступає народження теми, збір матеріалу, його обробка і так аж до написання. Джерела фактів.
1.Розповіді співробітника газети, що повернувся з цікавої поїздки: стан справ, досягнення , прорахунки, історія питання, перспективи...
2.Пряме спілкування журналістів один з одним у неофіційній обстановці.
Тема виростає із задуму, як процес його глибшого осмислення, заповнення думками, фактами, чи може бути відразу чітко сформульована у замовленні редакції. В.Даль у своємо тлумачному словникові говорить, що “задум- це намір, задумана справа”. Іноді задум і тема виникають не по черзі, а одночасно. У цьому випадку тема, стаючи задумом, включає його в себе, так як опік четвертого ступеня вже включає опік перших трох ступенів.
Отож, народження теми - це процес глибокого осмислення, що трансформує задум у тему.
Насправді життя таке складне і багатогранне, що іноді в реальному житті журналіст, отримавши факт, намагається на його основі відшукати тему і... відчуває нестачу знань, досвіду, починаєш діставати інформацію “на ходу”.Отож, тема- це головна думка чи сума думок, що висвітлюють ставлення автора до явище, яке він відбирає для дослідження і наступного зображення у своєму творі. Що значить авторська концепція? Якщо тема - це сума думок, що виражають ставлення автора до
відібраного для дослідження явища, то концепція-та ж сума думок, але приведених у систему - модель
майбутнього твору.
Концепція - рідна сестра теми, за віком молодша, бо народжується пізніше, але за значенням - за
грунтовністю - старша. Тему можна сформулювати без доказів, а концепція обов‘язково містить
обгрунтування, докази, резони. Від задуму до теми- півкроку, до концепції- повний крок
. Отже, концепція дає можливість газетяру іти до свого героя з думкою, і, звичайно, за думкою.
Концепція, або навіть різні її варіанти, роблять автора зрячим, здатним передбачити подробиці,
деталі, факти, вислови, потрібні для написання твору. Навіть ті журналісти, що не визнають концепціі, або
не думають про неї, їдучи у відрядження, обов”язково продумують можливі ходи, варіанти пояснення подій,
епізодів, фактів.
Початкуючий журналіст часто їде у відрядження не тільки з чітко окресленим задумом, темою, але з
нав”язаною йому редакцією готовою концепцією. Без такого попереднього обдумування твору він не
справиться із завданням.