3. Дістервег про вимоги до вчителя.

У справі навчання і виховання керівну і вирішальну роль відводить учителю. Дістервег популяризував вчительську професію і поставив ряд вимог до особи вчителя:

– досконало знати свій предмет, любити свою професію i дітей;

– бути рішучим, енергійним, мати тверду волю i характер, весь час вести дiтей вперед, не відступаючи від своїх принципів;

– мати громадянську мужність і свої власні переконання;

– ніколи не зупинятись – весь час працювати над власною освітою;

• бути носієм високих моральних якостей і завжди бути прикладом для своїх вихованців: “Покажи мені своїх учнів, i я побачу тебе“.

4. Педагогічна діяльність Ушинського

В Україні глибоко шанують пам`ять основоположника вітчизняної психолого-педагогічної думки, учителя учителів Костянтина Дмитровича Ушинського. Педагогічний геній Ушинського відіграв велику роль у розвитку освіти, школи і педагогічної думки.

Глибокі гуманістичні переконання великого педагога винесені з власного досвіду виховання у дворянській родині. Батько – Дмитро Григорович Ушинський (народився у 80-х роках ХVІІІ ст. – помер у 1862 р.), виховувався у пансіоні Московського університету, працював викладачем у кадетському корпусі, був учасником Вітчизняної війни 1812 року. За час перебування на військовій службі мав багато нагород і був звільнений у званні підполковника через хворобу.

Мати – Любов Степанівна Ушинська, була першою вчителькою, сама навчала свого сина грамоти, пробудивши допитливість і знаттєлюбство. Мати померла, коли хлопчику було 11 років. Упродовж всього свого життя вдячний син високо цінуватиме здібності матері-виховательки, вважаючи її особистість “необхідним посередницьким членом між наукою, мистецтвом і поезією, з одного боку, звичаями і характером народу з другого”. Завдяки матері, – підкреслював педагог, – успіхи цивілізації проникають у родинне виховання, а через нього і в життя народу.

У 1840 році Ушинський вступає до Московського університету на юридичний факультет.

У 1846 році Ушинський отримує призначення в Ярославльський юридичний ліцей на посаду професора енциклопедії законодавства, державного права і фінансів. Тут він себе проявив як талановитий лектор і учений енциклопедист. Через три роки, у 1949 був звільнений за вільнодумство.

У 1850 році починає роботу в Петербурзі в департаменті духовних справ іноземних сповідувань.

З 1855 року починає працювати в Гатчинському сирітському інституті викладачем словесності і законодавства. У Гатчинському сирітському інституті була організована спеціальна школа для малолітніх дітей де проводились дослідження з вдосконалення методів навчання і виховання. Він ознайомлюється з працями Є.О.Гугель: “Читання для розумового розвитку малолітніх дітей і збагачення їх пізнаннями”, “Керівництво до розумових вправ при викладанні вітчизняної мови на третіх курсах” та ін. ці праці мали вплив на К.Д.Ушинського при підготовці його власних книг для дітей.

Натхненний духом просвітництва, створенням народних шкіл, він став свідком швидкого розвитку капіталістичних відносин тогочасного суспільства. Від його душевного зору не сховалось те, що привілейовані верстви, багатії мають свої, особливі інтереси в сфері освіти, надто далекі від народних. За сміливість поглядів, спроби реформації освітніх програм, пробудження гідної свідомості великий просвітник зазнав поневіряння та злигоднів. Чиновники чинили постійні ревізії та нагляд за діяльністю Ушинського і не раз увільняли з роботи або не допускали до неї, звинувачуючи в неблагонадійності.

Погляди Ушинського на рівноправність навчального та виховного процесу не втрачають своєї актуальності й сьогодні. Суто навчання,— за його переконанням,—розвиває і витончує мислення, але неспроможне навчить співвідносити особисті інтереси з інтересами рідного народу, не привчає працювати на суспільне благо. К.Д.Ушинський виступив як проникливий педагог і психолог, наблизивши своє вчення до практики підготовки матерів та виховання малих дітей у сім’ї. Він сприймав педагогіку, так само як Й.Ф.Гербарт, і як мистецтво, і як науку. Одним з найголовніших завдань використання положень педагогічних теорій вбачав у підготовці вчителів. У середині 19ст. педагогу була надана практична можливість займатись проблемою жіночої освіти, підготовкою майбутніх матерів.

У 1859 році К.Д.Ушинського, уже відомого як визначного педагога і теоретика і практика, призначають інспектором класів Смольного інституту благородних дівиць. Будучи інспектором у Смольному інституті (Виховне товариство благородних дівиць) сприяв підготовці дівчат до материнських обов`язків за принципом народності. За складеною К.Д.Ушинським програмою слухачки Смольного інституту вивчали педагогіку, психологію, фізіологію і гігієну.

У середині ХІХ ст. К.Д.Ушинський одним з перших в історії педагогічної думки написав підручники і розробив методики для початкового навчання дитини в умовах сім`ї.

Перебуваючи у відрядженні в країнах Західної Європи К.Д.Ушинський вивчає проблеми жіночої освіти та шкіл для малолітніх дітей. Він знайомиться з програмами жіночих шкіл, семінарій для вчительок, цікавиться підготовкою жінок до навчання і виховання дітей в умовах сім`ї. Ознайомившись з досвідом організації навчальних закладів для малолітніх дітей в країнах Західної Європи, педагог виносить тверде переконання, що школа, яка приймає своїх підопічних до семи років, лише даремно шкодить здоров`ю дітей та їхньому природному розвиткові, підриваючи, таким чином, основи своїх власних навчальних успіхів. Він відстоює власне переконання в доцільності організації початкового навчання і виховання в родинному колі до виповнення дітьми восьми років. Педагог піддав критиці основні напрями виховання жінок у Німеччині і Франції – “німецько-господарський” і “французсько-галантерейний”. Жіноча освіта у Франції готує жінку загалом до того, щоб вона була окрасою в суспільстві. “Німецько-господарча” жіноча освіта перетворює жінку на думаючий господарчий прес. Великий педагог дбав про те, щоб жінка досягла високого рівня педагогічної майстерності і могла самотужки займатися початковим навчанням дитини. З цією метою він написав і видав підручники “Дитячий світ” (1861) та “Рідне слово” (1864), працю “Методичні посібники та матеріали до рідного слова”, щоб полегшити для матері та зробити для неї приємною працю початкового навчання.

Праця “Рідне слово” видавалась протягом багатьох років в середньому тричі на рік і витримала близько 150 видань.

Популярність підручника, пояснюється вмілим використанням у ньому традицій української народної педагогіки. У “Рідному слові” вміщено прислів`я, баєчки і жарти, народні казки та пісні. Діти, вважає педагог, мають право на щастя гарного домашнього виховання й навчання, а жінка-мати, пізнавши насолоду навчати і розвивати свого малюка, не повинна поступатися цим нікому без крайньої необхідності.

Одним із перших посібників для жіночої освіти, підготовки матері була праця К.Д.Ушинського “Людина як предмет виховання”. Педагог поставив за мету систему викладу душевних (тобто психічних) явищ розвитку дитини раннього віку. Для досягнення цієї мети він намагається простежити розуміння явищ свідомості, почуття та волі у загальнолюдській, народній свідомості та порівняти їх розуміння в тих або інших психолого-педагогічних теоріях, на які була так багата тогочасна педагогічна наука. Велику увагу в педагогічній системі К.Д.Ушинського приділено вивченню проявів переходу відчуттів у почуттєві стани, розрізненню видів душевно-сердечних та душевно-розумових почувань дитини раннього віку.

Вивчаючи досвід західноєвропейських шкіл для малолітніх дітей, К.Д.Ушинський відстоює тверде переконання в доцільності організації початкового виховання і навчання дітей до восьми років у сім’ї або в умовах, наближених до сімейного виховання. Для дітей, позбавлених щастя домашнього виховання, навчальний заклад, на його думку, може бути лише тоді гарним, коли він буде більше схожим на сім’ю, ніж на школу.

Ушинський вперше в історії вітчизняної педагогічної думки розвинув ідеї Я.А.Коменського та запропонував системний підхід до організіції та побудови жіночої освіти: поділу навчального закладу на класи; розподілення предметів навчання та програм викладання; визначення числа годин навчальних занять і розподілу їх по класах. Особливу увагу приділяв педагог особистості викладачів, від яких, на його думку, залежатиме успіх виховання майбутніх матерів.

Треба підкреслити, що Ушинський вважав систематичність – дуже важливою умовою організації навчального процесу. Тільки система, не зовнішня, а розумно впорядкована з урахуванням природних зв`язків між матеріалами знань здатна витворювати правильні поняття про дійсність. Глибокий психологічний аналіз суті навчального процесу в навчальних закладах жіночої освіти, дали можливість Ушинському сформулювати найважливіші засади повної, всебічної освіти жінки. Він складав плани організації вчительських семінарій, писав підручники й методичні посібники, наукові статті.

Розвиток педагогіки й методики відбувався під впливом спадщини Ушинського. Він утвердив в теорії і практиці значення жіночої освіти як фундаменту вітчизняної освіти. Головним здобутком у справі підготовки матері до педагогічної діяльності було утвердження найпередовішого звукового, аналітико-синтетичного методу навчання грамоти, методу пояснювального читання в дидактиці початкової школи.

Одним із перших на освітянській ниві вчений педагог виступає за переробку навчальних програм в школах з урахуванням національного характеру дитини, за навчання рідною мовою. Науково-педагогічна спадщина мислителя й досі живить думку і практичне виховання дітей в Україні. Не без суму згадував педагог українських хлопчаків, яких з першого ж дня навчання в школі починають ламати на великоросійський лад. Така школа, вважав педагог, нагадує дитині, що вона не дома, а тому завдає душевних страждань.

Ознайомившись з досвідом організації навчальних закладів для малолітніх дітей в країнах Західної Європи, де Ушинський вивчав педагогічний досвід, а також на рідних теренах, він виніс тверде переконання, що “школа, яка приймає своїх підопічних до семи років, лише даремно шкодить здоров’ю дітей та їхньому природному розвитку, підриваючи, таким чином, основи своїх власних навчальних успіхів”. На підтвердження цього він вказує на те, що православна церква допускає до сповіді тільки дітей-семиліток, вважаючи, що цей вік — початок отроцтва та розвитку самосвідомості. Педагогічні переконання основоположника вітчизняної педагогічної думки не враховані в Україні при створенні на початку ХХІ ст. Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи, де передбачається приймати до школи дітей шестиліток.

Педагогічною антропологією К. Д. Ушинський на рівні фізіологічних і психологічних пізнань того часу намагався відкрити батькам і педагогам велике значення всебічного вивчення дитини, щоб творча робота свідомості відбувалась широко, різноманітне і скрізь успішно, щоб жодний поштовх дисонансу не заважав цій роботі.

Вітчизняна педагогічна дидактика, вважав Ушинський, становить найцінніше джерело для побудови жіночої освіти та підготовки матері, головної виховательки дітей в суспільстві.

Аналіз основних ідей Ушинського переконує в тому, що вони є з видатним явищем в історії освіти і головним стимулом суспільного розвитку. Демократична система виховання на переконання К.Д.Ушинського має ґрунтуватися на таких ідеях:

• поступально-висхідному характері розгортання педагогічного процесу;

• єдності навчання і виховання;

• визнання розумово-розвивальної і морально-виховної сили учителя;

• системності у розташуванні навчальних предметів з урахуванням внутрішніх і між предметних зв’язків;

• взаємозв’язку між попередніми і наступними етапами навчання шляхом свідомої наступності;

• формування почуттів обов’язку і відповідальності;

• ролі мовлення у психічному розвитку дитини;

• виховання з урахуванням впливу соціального і природного середовища;

• підготовки в процесі трудового навчання майбутніх робітників і керівників промисловості, ініціативних господарників;

• формування ідеалу особистої праці в житті.

Великий педагог сформулював низку закономірностей – стійких педагогічних явищ з урахуванням педагогічних умов становлення особистості, пізнавальної діяльності дитини та змісту виховання і навчання:

• розвиток інтересу й активності в навчальній діяльності;

• використання дорогоцінного часу життя дитини для її розвитку (перехід від процесу навчання до ремесел);

• визначення співвідношення природодоцільності і культуровідповідності між спадковим і набутим людиною в процесі виховання і спілкування з середовищем;

• формування розумного простору для самостійного життя серця і волі дитини;

• розвиток активної уваги як необхідної умови формування ділового практичного характеру дитини;

• ролі довільного запам’ятовування у формуванні довготривалої пам’яті;

• збудження думки за допомогою формулювання слова (зв’язного мовлення) в поясненні образів природи.

Великий сівач педагогічних ідей, К.Д.Ушинський мав високу громадянську мужність і наукову сміливість відстоювати ідеї побудови громадської освіти. Найповніше концепція побудови громадської освіти розкрита ним у статті “Про народність у громадському вихованні”, опублікованій у 1857 році. Громадська освіта, вважав педагог, виховує на засадах народності патріотизм, любов до своєї Вітчизни. Аналізуючи стан існуючої системи громадської освіти в Росії, США та багатьох європейських країнах Ушинський прийшов до висновку, що громадська освіта має будуватися на основі багатовікового досвіду народу в цій галузі, виходячи з його кращих педагогічних ідей. Педагог зазначав, що загальної системи виховання для всіх народів не має ні в теорії, ні на практиці бо в кожного народу є своя особлива система виховання.

Заслуга Ушинського полягає в тому, що він осмислив і поставив актуальність проблеми побудови громадської освіти як однієї з необхідних умов розвитку суспільства.