9.Сучасну архітектуру комп'ютера визначають також такі принципи:

Принцип програмного управління. Забезпечує автоматизацію процесу обчислень на ЕОМ. Згідно з цим принципом, запропонованим англійським математиком Ч. Беббіджем у 1833 р., для розв'язання кожної задачі складається програма, що визначає послідовність дій комп'ютера. Ефективність програмного керування є високою тоді, коли задача розв'язується за тією самою програмою багато разів (хоч і за різних початкових даних).

Принцип програми, що зберігається в пам'яті. Згідно з цим принципом, сформульованим Дж. фон Нейманом, команди програми подаються, як і дані, у вигляді чисел й обробляються так само, як і числа, а сама програма перед виконання завантажується в оперативну пам'ять. Це прискорює процес її виконання.

Принцип довільного доступу до пам'яті. Згідно з цим принципом, елементи програм та даних можуть записуватися у довільне місце оперативної пам'яті. Довільне місце означає можливість звернутися до будь-якої заданої адреси (до конкретної ділянки пам'яті) без перегляду попередніх.

На підставі цих принципів, що вказані на попередньому слайді, можна стверджувати, що сучасний комп'ютер - технічний пристрій, який після введення в пам'ять початкових даних у вигляді цифрових кодів і програми їх обробки, вираженої також цифровими кодами, здатний автоматично здійснити обчислювальний процес, заданий програмою, і видати готові результати розв'язання задачі у формі придатній для сприйняття людиною.

1) Принцип програмного управління. З нього треба, що програма складається з набору команд, які виконуються процесором автоматично один за одним у певній послідовності.

Вибірка програми з пам'яті здійснюється за допомогою лічильника команд. Цей регістр процесора послідовно збільшує збережений у ньому адреса чергової команди на довжину команди.

А тому що команди та програми розташовані в пам'яті один за одним, то тим самим організується вибірка ланцюжка команд із послідовно розташованих комірок пам'яті.

Якщо ж потрібно після виконання команди перейти не до наступної, а д якийсь іншої, використаються команди умовного або безумовного переходів, які заносять у лічильник команд номер комірки пам'яті, що містить наступну команду. Вибірка команд із пам'яті припиняється після досягнення й виконання команди “Зупинитися”.

Таким чином, процесор виконує програму автоматично, без втручання людини.

2) Принцип однорідності пам'яті. Програми і дані зберігаються в одній і тій же пам'яті. Комп'ютер “не розрізняє”, що зберігається у комірці пам'яті (число, текст чи програма). Команди програм подаються у вигляді чисел і обробляються як числа. Програми перед виконанням розміщені у оперативній пам'яті, що прискорює процес виконання. Команди однієї програми можуть бути отримані як результати виконання іншої програми. Можливості: у програмі організовується виконання циклів і підпрограм. На цьому принципі засновано методи трансляції.

3) Принцип адресності. Структурно основна пам'ять складається з перенумерованих осередків - комірок ; процесору в довільний момент часу доступний будь-який осередок – комірка пам’яті.

Звідси треба мати можливість давати імена областям пам'яті так, щоб до запам’ятованих у них значеннях можна було згодом звертатися або міняти їх у процесі виконання програм з використанням привласнених імен.

Комп'ютери, побудовані на цих принципах, відносяться до типу фон-неймановських.