Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Klimatologiya_ta_meteorologiya 1.doc
Скачиваний:
103
Добавлен:
23.02.2015
Размер:
20.68 Mб
Скачать

4.13. Географічний розподіл температури повітря поблизу земної поверхні

4.13.1. Мінливість середніх місячних температур повітря

Для вивчення основних географічних особливостей розподілу температури повітря на земній кулі використовують середні річні, а частіше середні місячні температури повітря. Оскільки неперіодичні зміни температури повітря кожного року залежать від переважання різних повітряних мас, то й середня річна температура повітря в кожному місці змінюється від одного до іншого року. Так, у Києві середня річна температура повітря дорівнює 7,20С. Найнижча річна температура була в 1912 р. і становила 5,10С, а найвища – в 1975 р. і становила 9,70С.

Середні місячні температури змінюються ще у більших межах. Так, середня температура січня у Києві – 6,00С, але січень 1942 р. був дуже холодним (-150С), а січень 1989 р. дуже теплим (+0,50С). Середня температура липня 19,60С, липень 1935 р. та 1979 р. був холодним (16,90С), а липень 1936 р. дуже теплим (25,50С). Це крайні межі зміни місячних температур. Середні відхилення місячних температур за окремі роки від середньої багаторічної взимку близько 30С, влітку 1,5-20С. Мінливість середніх місячних температур збільшується при збільшені широти місцевості. Найстабільніші місячні температури спостерігаються в тропіках. Особливо велика мінливість місячних температур в перехідних областях між морським і континентальним кліматом. Тут в окремі роки може переважати морське повітря, а в інші – континентальне, одне із них аномально тепле, інше – холодне.

4.13.2. Приведення температури повітря до рівня моря

Обчислені за багаторічний період спостереження середні річні чи місячні температури повітря на кожній метеорологічній станції наносять на географічну карту. Далі плавною лінією з’єднують точки з однаковою температурою. Це є ізотерми, які наглядно показують географічний розподіл температури. Це є карти температур на рівні місцевості. Їх будують переважно для рівнинних територій.

Для вивчення географічного розподілу температури на земній кулі потрібно будувати карти температури повітря на рівні моря. Тільки в такому випадку можна виділити вплив різних географічних факторів на розподіл температури повітря, оскільки одні метеорологічні станції розташовані на висоті 5-10 м, інші на висоті сотень метрів над рівнем моря, а значна частина їх на висоті кількох кілометрів.

Нам уже відомо, що при підвищенні місця спостереження на кожних 100 м температура знижується на 0,650С. Тому на сусідніх станціях температура повітря може значно відрізнятись через різницю висоти. Приводити температуру до рівня моря можна за допомогою рівняння tн=tв+0,01γ∆£. Якщо станція розташована на висоті 600 м, а температура там 120С, то на рівні моря вона буде 12+0,65·6=15,90С. Отже, в гірських районах на карті приведених температур ми бачимо значно вищі температури, ніж вони є насправді на рівні місцевості. Про це слід пам’ятати, розглядаючи карту в районі високих плато, особливо таких як Антарктида, Гренландія тощо.

4.13.3.Географічний розподіл середньої річної температури повітря

Середні температури найтеплішого та найхолоднішого місяців дають більше інформації про тепловий режим місцевості. Але при вивченні температурного режиму земної кулі використовують і середні річні температури (мал. 4.6). При аналізі цієї карти можна зробити висновок про вплив географічної широти на розподіл температури. Вона при віддаленні від екватора поступово знижується так само, як радіаційний баланс земної поверхні. Оскільки поблизу екватора тепло протягом усього року, то спочатку при віддалені від екватора вона знижується повільно, а далі горизонтальні градієнти температури збільшуються.

Але у багатьох місцях земної кулі ізотерми відхиляються від зонального розподілу. У цьому добре проглядається вплив суходолу та водної поверхні, наявності снігового чи крижаного покриву, теплих та холодних океанічних течій, особливостей загальної циркуляції атмосфери.

По обидва боки екватора є широка зона, де середні річні температури вище240С. Всередині цієї зони замкнені ізотерми виділяють області тепла над Північною Африкою, над Індією, де середня річна температура перевищує 280С. Над материками південної півкулі ізотерми прогинаються на південь, тобто високі температури розповсюджуються далі від екватора, ніж над океанами. У тропіках в середньому за рік температура повітря над материками вища, ніж над океанами.

У високих широтах ізотерми менше відхиляються від зонального розподілу. Але все-таки над Азією та Північною Америкою ізотерми прогинаються на південь. Це свідчить про те, що в середньому за рік материки трохи холодніші від океанів.

Найхолоднішим районом Землі є Східна Антарктида, де в центрі високогірної зони середня річна температура досягає -590С. Найтеплішим місцем є район на півдні узбережжя Червоного моря. У Масауе (Ерітрея, 15,60 пн.ш., 39,40 с.д.) середня річна температура на рівні моря становить 300С, в Лу (Сомалі) 310С, а в Ходейде (Йемен, 14,60 пн.ш., 42,80 с.д.) навіть 32,50С. Далі розглянемо середні місячні температури найхолоднішого та найтеплішого місяців.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]