Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Klimatologiya_ta_meteorologiya 1.doc
Скачиваний:
151
Добавлен:
23.02.2015
Размер:
20.68 Mб
Скачать

5.12. Тривалість сонячного сяйва

Тривалість сонячного сяйва з одного боку є важливою характеристикою режиму сонячної радіації, а з другого боку – режиму хмарності. Тривалість сонячного сяйва виражається годинами за місяць чи рік, протягом яких прямі сонячні промені надходять на земну поверхню. Це дуже важливий елемент клімату місцевості.

Тривалість сонячного сяйва залежить від тривалості дня та хмарності. Тривалість дня, у свою чергу, залежить від географічної широти та пори року. Щільні хмари повністю затінюють Землю від прямих сонячних променів. Тривалість сонячного сяйва можна характеризувати кількістю годин, або відсотками від можливої тривалості. В останньому випадку добре видно, наскільки хмарність зменшує тривалість дії прямих сонячних променів.

Тривалість сонячного сяйва збільшується від полярних широт до тропіків. В Арктиці переважає хмарна погода, тому відносна тривалість сонячного сяйва не перевищує 25 % від можливого часу. У Північній Європі вона збільшується уже до 40 %. У Південній Європі прямі сонячні промені спостерігаються уже протягом 50-65 % від можливого. Найбільша тривалість сонячного сяйва спостерігається у тропічних пустелях. Так, наприклад, у штаті Арізона в середньому за рік вона становить 88 %, а в червні навіть досягає 97 %. Велика відносна тривалість сонячного сяйва спостерігається у Східній Антарктиді. У дощовому поясі Землі поблизу екватора вона зменшується до 35 %.

В абсолютних величинах тривалість сонячного сяйва в Європі протягом року змінюється від 1000-1200 годин на півночі Шотландії та півночі Євразії до 1843 у Києві, 2200 у Феодосії та Одесі та 2900 годин у Мадриді. У пустелях тривалість сонячного сяйва перевищує 3000 годин.

Тривалість сонячного сяйва в горах менша, ніж на рівнинах внаслідок посилення конвекції на схилах гір. Особливо це помітно у тропічних широтах. Взимку на значній висоті у горах сонце світить більше, ніж на рівнині. У цей час рівень конденсації розташований низько і шаруватоподібні хмари вкривають нижній пояс гір. У зв’язку з цим взимку дуже популярні гірські курорти. У Європі дні без прямих сонячних променів спостерігаються переважно взимку. У великих промислових центрах через забруднення атмосфери інколи тривалість сонячного сяйва на 20% менша, ніж на деякій відстані від них.

5.13. Серпанок, туман, імла

Серпанок– слабке помутніння атмосфери внаслідок скупчення завислих у приземному шарі продуктів конденсації та сублімації водяної пари. Ці продукти мають мікроскопічні розміри. Горизонтальна видимість при серпанку зменшується до 1-10 км. Продукти конденсації та сублімації водяної пари (краплі та кристали) розсіюють сонячні промені, усі предмети мають білувато-сіруватий колір і не чіткі обриси.

Якщо продукти конденсації та сублімації водяної пари більших розмірів і більша їх концентрація то горизонтальна видимість зменшується ще більше. Сильне помутніння атмосфери через скупчення завислих у приземному шарі продуктів конденсації та сублімації водяної пари, що призводить до зменшення горизонтальної видимості на відстань менше одного кілометра називається туманом. У слабких туманах горизонтальна видимість становить 999-500 м, у помірних – 500-100 м, у сильних – менше 100 м. У дуже сильних туманах видимість менша 50 м, а інколи навіть 1-2 м.

При позитивних температурах туман складається із крапель води. При невеликих від’ємних температурах туман складається із переохолоджених крапель. При температурах -100С і нижче тумани уже змішані, поряд існують краплі та кристали. При дуже низьких температурах вони стають повністю кристалічними. За своєю структурою хмари та тумани ідентичні.

Якщо помутніння атмосфери викликане не продуктами конденсації та сублімації водяної пари, а твердими частками то воно називається імлою. Імла часто виникає при розвіюванні ґрунту сильним вітром (пилові бурі), забруднення повітря при лісових пожежах та промисловим забрудненням у містах. Імла може бути і біологічного походження. Це пилок при масовому квітуванні деяких видів рослин. Далекість горизонтальної видимості при імлі змінюється у великих межах. Відносна вологість при імлі, як правило, мала на відміну від туманів та серпанку.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]