- •52.Богдан Хмельницький- необачний політик чи визначий політичний діяч?
- •57.Слобожанщина: формування нового історичного регіону України у середині – другій половині XVII століття.
- •58. Руїна: причини, ознаки, наслідки.
- •59. Якого гетьмана і чому називають «сонцем доби Руїни»?
- •62. Україна в кінці XVII - на початку XVIII ст. Іван Мазепа: внутрішня та зовнішня політика.
- •63.Характеристика Конституції п. Орлика.
- •64.Гайдамаки та опришки: історичне значення.
- •65. Геополітичні зрушення кінця 18 ст. У Центрально-Східній Європі і їхнє значення в історії України.
- •66.Ліквідація Запорізької Січі та гетьманства: причини та наслідки.
- •67)Чи можливе було утворення кількох націй на території України у хiх?
- •68. Кирило-Мефодіївське братство. Т.Г.Шевченко.
- •69.Українське національне відродження кінця XVIII - початку xіx ст.: причини, етапи, наслідки.
- •70).Закріпачення селян Катериною п та основні ознаки кріпосницької системи в Україні у першій половині XIX ст.
- •73.Західноукраїнська народна республіка: виникнення, історична доля
- •75.Зародження та становлення в Україні політичних партій наприкінці XIX - на початку XX ст.
- •78.Німецько—австрійська окупація України. Гетьманування Павла Скоропадського (1918 р.).
- •79.Директорія унр (1918-1920 рр.). В.Винниченко, с.Петлюра.
- •80. Чи можна назвати зовнішньополітичну діяльність усрр на початку 1920-х рр. Незалежною політикою незалежної держави?
- •81. Чи можна було уникнути голоду 1921-1923 рр.?
- •82.Україна в умовах неПу.
- •83.1-Й Всеукраїнський з'їзд рад. Проголошення в Україні радянської влади.
- •86.Колективізація сільського господарства в Україні, методи її здійснення.
- •88.Процес формування тоталітарного режиму в срср і Україна. Доля української інтелігенції.
- •89. Чим можна пояснити масовий характер репресій?
- •3. Битва за Москву
- •01:39:29
- •01:39:29
- •96.Бандера
- •97. Оун-упа в роки другої світової війни і в повоєнні роки (1941-1952 рр.).
- •98 Соціально-економічне і суспільно-політичне становище України у другій половині 40-х - першій пол. 50-х рр. XX ст.
- •98. Економіка України в період повоєнної відбудови (1945-1955 рр.).
- •100. Соціально-політичне та культурне життя в Україні в період Хрущовської відлиги (1945-1955 рр.).
- •101. Соціально-економічний розвиток України в другій половині 60-х - першій половині 80-х рр. XX ст.
- •102. Чим був «застій» у народному господарстві України у період застою?
- •103. Суспільно-політичне життя в Україні у другій половині 60-х - першій половині 80-х рр. XX ст. Дисидентський рух.
- •105. Проголошення незалежності україни
- •107. Прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України, її значення. Конституційна реформа 2004 р. І ставлення до неї різних політичних сил.
- •108. Політичні партії та рухи в Україні на сучасному етапі (1991 -2012).
- •110. Міжнародне становище та зовнішня політика Української держави на сучасному етапі (1991-2012).
- •111. Помаранчева революція 2004 р.: реальність чи політико-ідеологічна фікція?
63.Характеристика Конституції п. Орлика.
Після поразки в Полтавській битві та смерті І. Мазепи рештки козацького війська, що перебували тоді у володіннях Туреччини, на загальній раді під головуванням кошового отамана K. Гордієнка 5 квітня 1710 р. обрали гетьманом України (в еміграції) генерального писаря Пилипа Орлика.
Рада також прийняла своєрідні статті — "Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорізького", згодом названі "Конституцією Орлика", які були договором між гетьманом і Військом Запорізьким про державний устрій України після її визволення від московського панування. Цей документ, що складався з преамбули й 16 параграфів, ніколи не був утілений у життя, але увійшов в історію як одна з перших в Європі демократичних конституцій, став свідченням існування передової української суспільно-політичної думки: 1) Україна обох боків Дніпра (по р. Случ) мала бути вільною від чужого панування; 2) гетьманська влада обмежувалася Генеральною радою, яка збиралася тричі на рік і складалася з представників генеральної і полкової старшини, генеральних радників, які обиралися по одному від кожного полку, а також послів від Війська Запорізького; 3) виборність усіх посадових осіб з наступним затвердженням їх гетьманом; 4) недоторканність особи та її відповідальність лише перед судом; 5) строгий розподіл між державною скарбницею й особистими коштами гетьмана; 6) ревізія захоплених старшиною земельних маєтків та скасування всіх тягарів, накладених на простий народ; 7) православ'я проголошувалося державною релігією, а також передбачалася автокефалія української церкви за формального підпорядкування константинопольському патріархові тощо.
64.Гайдамаки та опришки: історичне значення.
Причинами посилення антифеодальної боротьби народних мас у першій половині ХVIII ст. було: посилення польсько-шляхетського гноблення, що супроводжувалося збільшення панщини, розмірів натуральної та грошової ренти скорочення селянського землеволодіння; посилення жорстокості у становленні поміщиків до селян; національно-релігійний гніт, утиски прав українства Правобережжя. За своїм характером селянсько-козацькі рухи були: національно-визвольними, антифеодальними.
Повсталі боролися за відновлення козацьких вольностей,визволення від шляхетсько-магнатської залежності, за права православної церкви.
Протест проти польсько-шляхетського гніту на Правобережній Україні та західноукраїнських землях набрав форм гайдамацького та опришківського рухів.
Гайдáмаки — (від тур. haydamak - бродник, кочівник, розбійник) — самоназва народних повстанців на Правобережній Україні, що залишалася до кінця 18 століття під владою Речі Посполитої.
Гайдамацький рух — це національно-визвольний і суспільно-політичний рух проти польського гніту на правобережній Україні наприкінці 18-го на початку 19-го ст, який поширився на Київщині, Брацлавщині і Волині.
Гайдамацький рух об'єднав незаможних селян-втікачів, найманих робітників з гуралень, млинів, фільварків, міщан, дрібну шляхту й нижче духовенство, але підтримували його найширші верстви населення!
Ці гайдамацькі рухи розпочалися у перші десятиріччя й тривали аж до кінця 1760-хроків, зрештою вилившись у грандіозне повстання, що відоме в історії під назвоюКоліївщина. Найвизначнішим гайдамацьким лідером був Максим Залізняк.
Гайдамацькі загони складалися із селян, козаків, наймитів, міщан-ремісників і навіть збіднілих шляхтичів.
У першій половині XVIII ст. на Прикарпатті діяли повстанські загони під назвою "опришків". В 1738-1745рр. їх очолював Олекса Довбуш. Загін Довбуша налічував 30-50 чоловік. Опорним пунктом загону була Чорногора Карпатах. Захоплене у панів, лихварів, купців майно Довбуш роздавав бідним. Всі спроби шляхти знищити загін Довбуша протягом семи років не мали успіху. Загинув він від руки зрадника.
Антифеодальний рух другої половини ХVІІІ ст. справив величезний вплив на суспільні процеси в Україні, на формування передової думки в колах української інтелігенції, підготував ґрунт для подальших визвольних змагань.