8.5.5. Деякі факти реакції крові на опромінення

При певних рентгенологічних дослідженнях (стравохід, шлунок, кишечник, органи грудної клітки і тазу) відбуваєть­ся опромінення значної частини активного кісткового мозку. Розподіл активного кісткового мозку в скелеті дорослої людини наведено в табл. 8.5.

Таблиця 8.5. Розподіл активного кісткового мозку

Експерименти на тваринах. В цих експериментах проводили одноразове опромінення експозиційною поверх­невою дозою 5 Р, дворазове і триразове опромінення - по 5Р і чотириразове опромінення -5 + 5 + 5 + 25 Р. Повторне опромінення проводилось через місяць після попереднього. При експозиційних поверхневих дозах 5, 10, 15 і 40 Р поглинуті кістково-мозкові дози становили відповідно 9, 18, 27 і 72 Р.

У результаті цитогенетичного аналізу клітин кісткового мозку встановлено, що починаючи з разової кістково-мозкової дози 9 Р і більше при дрібному опроміненні відбувається стійка вірогідна зміна числа хромосомних аберацій, що може бути передвісником розвитку лейкозу. Тому не є випадковим вибір допустимої дози 5 Р/рік (5 бер/рік) для осіб, які працюють з джерелами іонізуючих випромінювань.

Рентгенологічні обстеження людей. Діти проходили рентгенологічне обстеження з приводу природженого пороку серця (катетеризація серця), причому поверхнева експозиційна доза опромінення в області грудної клітки становила 30-40 Р. Проводився аналіз клітин лімфоцитів периферійної крові цих дітей до і після рентгенологічного дослідження. До рентгенологічних обстежень тільки в окремих випадках були виявлені спонтанні хромосомні аберації. Після обстежень в усіх випадках з'явились одноударні хромосомні зміни. Збільшення поглинутої дози спонукає до збільшення хромосомних аберацій в лімфоцитах периферійної крові дітей: при опромінені лімфоцитів периферійної крові в дозі 5 і 6 рад було помічено 0.16% аберацій. При дозі 12 рад - 0.5%, при дозі 24 рад 0.62% аберацій.

Аналіз хромосомних аберацій в периферійній крові у дорослих, що проходили рентгенологічні обстеження органів грудної клітки, стравоходу і шлунку, показав, що при поверхневих експозиційних дозах 0.7 Р і більше надлишок над контролем хромосомних аберацій складав відповідно від 3 до 11% при дослідженні стравоходу і шлунку. Таким чином, навіть при відносно малих дозах опромінення (0.7 Р) під час рентгенологічних обстежень внутрішніх органів відбувається помітне збільшення числа хромосомних аберацій. Зв'язок між поверхневою експозиційною дозою D₀ і числом хромосомних аберацій x.

ерез 72 години після опромінення описується лінійним рівнянням такого типу: - для органів грудної клітки, - для шлунку.

Хромосомні аберації утворюються і в результаті дії інших, крім рентгенівських, іонізуючих випромінювань.

8.5.6. Опромінення малими дозами великих груп людей

Було проведене експериментальне вивчення хромосом­них аберацій в лімфоцитах периферичної крові, викликаних опроміненням великих груп людей. Опромінення здійсню­валось малими дозами - нижче 10 рад. Доведено наявність так званого плато ("насичення") в залежності "доза-ефект" при дозах(рис. 8.19). Криві 1 і 2 на рис. 8.19 одержані незалежно різними авторами.

Рис. 8.19. Залежність кількості хромосомних аберацій у лімфоцитах периферичної крові людей від дози опромінення.

Таким чином, доведено наявність залишкового ефекту радіаційної дії у вигляді цитогенетичних змін в опроміне­них клітинах організму людини навіть при дуже малих дозах (0.1 Р і менше). Це означає, що необхідно уважно відноситись до будь-якого додаткового опромінення людей. Рентгенологічні дослідження пов'язані з ризиком виникнен­ня додаткових випадків раку, тому передусім необхідно відмовитись від непотрібних обстежень, обирати такі умови й засоби обстежень, які спонукають до можливого мінімуму опромінення пацієнтів. Чим більше число обстежень припа­дає на осіб молодших ЗО років, тим більша небезпека гене­тичних пошкоджень.