
- •Медична і біологічна фізика Підручник для студентів вищих медичних закладів освіти III - IV рівнів акредитації.
- •1.1. Механічні властивості біологічних тканин
- •1.1.2. Деформація біологічних тканин
- •1.2. Плин в'язких рідин у біологічних системах
- •1.2.1. В'язкість рідини
- •1.2.2. В'язкість крові
- •1.2.3. В'язко-пружні властивості біологічних тканин
- •1.2.4. Основні рівняння руху рідини
- •1.2.5. Критерії механічної подібності рідин, що рухаються
- •1.2.6. Пульсові хвилі
- •1.3. Механічні коливання
- •1.3.1. Гармонічні коливання та їх основні параметри
- •1.3.2. Затухаючі коливання і аперіодичний рух
- •1.3.3. Вимушені коливання
- •1.3.4. Явище резонансу і автоколивання
- •1.3.5. Додавання гармонічних коливань
- •1.4. Механічні хвилі
- •1.4.1. Хвильове рівняння. Поздовжні і поперечні хвилі
- •1.4.2. Потік енергії хвилі. Вектор Умова
- •1.5. Акустика. Елементи фізики слуху. Основи аудіометрії
- •1.5.1. Природа звуку, його основні характеристики (об'єктивні і суб'єктивні)
- •1.5.2. Закон Вебера-Фехнера
- •1.5.3. Ультразвук
- •1.5.4. Інфразвук
- •1.6. Практикум з бюреології
- •1.6.1. Лабораторна робота №1 "Дослідження пружних властивостей біологічних тканин"
- •1.6.2. Лабораторна робота №2 "Визначення коефіцієнта в'язкості"
- •2.1. Електростатика
- •2.1.1. Основні характеристики електричного поля
- •2.1.2. Електричний диполь
- •2.1.3. Діелектрики, поляризація діелектриків
- •2.1.4. Діелектричні властивості біологічних тканин
- •2.1.5. П'єзоелектричний ефект
- •2.2. Постійний струм. Електропровідність біологічних тканин
- •2.2.1. Характеристики електричного струму
- •2.2.2. Електропровідність біологічних тканин ірідин
- •2.2.3. Дія електричного струму на живий організм
- •2.3. Магнітне поле
- •2.3.1. Магнітне поле у вакуумі і його характеристики
- •2.3.2. Закон Біо-Савара-Лапласа
- •2.3.3. Дія магнітного поля на рухомий електричний заряд. Сила Ампера і сила Лоренца
- •2.3.4. Магнітні властивості речовини
- •2.3.5. Магнітні властивості тканин організму, фізичні основи магнітобіології
- •2.4. Електромагнітні коливання
- •2.4.1. Рівняння електричних коливань
- •2.4.2. Вимушені електричні коливання, змінний струм
- •2.4.3. Повний опір кола змінного струму (імпеданс). Закон Ома для кола змінного струму
- •2.4.4. Імпеданс біологічних тканин
- •2.5. Електромагнітні хвилі
- •2.5.1. Струм зміщення
- •2.5.2. Рівняння Максвелла
- •2.5.3. Плоскі електромагнітні хвилі. Вектор Умова-Пойнтінга
- •2.5.4. Шкала електромагнітних хвиль
- •2.6. Семінар "методика одержання, реєстрації та передачі медико-бюлогічної інформації"
- •2.6.1. Прилади для вимірювання електричних параметрів та їх класифікація
- •2.6.2. Вимірювання сили струму, напруги, ерс, опору в електричному колі
- •2.6.3. Осцилографи, генератори, підсилювачі, датчики
- •2.7. Лабораторний практикум
- •2.7.1. Лабораторна робота №1 "Визначення величини артеріального тиску за допомогою ємнісного датчика"
- •2.7.2. Лабораторна робота №2 "Напівпровідниковий діод"
- •2.7.3. Лабораторна робота №3 "Вивчення роботи транзистора"
- •2.7.4. Лабораторна робота №4 "Електрофоретичний метод визначення рухливості іонів"
- •3.1. Загальні відомості про електронну медичну апаратуру (ема)
- •3.1.1. Класифікація електронної медичної апаратури
- •3.1.2. Техніка безпеки
- •3.1.3. Правила безпеки
- •3.1.4. Технічні характеристики ема
- •3.2. Семінар "взаємодія електромагнітного поля з біологічними тканинами"
- •3.2.1. Основні характеристики емп
- •3.2.2. Основні процеси, які характеризують дію емп на біологічні тканини
- •3.2.3. Теплова дія емп на бт
- •3.2.4. Специфічна дія емп на біологічні тканини
- •3.3. Лабораторна робота №1 "робота з фізіотерапевтичною апаратурою"
- •3.3.1. Робота з увч-апаратом
- •3.3.2. Ультразвуковий терапевтичний апарат
- •3.3.3. Апарат для дарсонвалізації"Іскра-1"
- •3.4. Лабораторна робота №2 "робота з електрокардіографом експчт-4"
- •3.4.1. Природа електрокардіограми (екг)
- •3.4.2. Завдання до лабораторної роботи
- •3.5. Лабораторна робота №3 "робота з реографом ргч-01"
- •3.5.1. Додаткові теоретичні відомості
- •3.5.2. Стислі технічні характеристики та інструкція з експлуатації реографа ргч-01
- •4.1. Міжмолекулярні взаємодії у біополімерах
- •4.1.1. Класифікація взаємодій у біополімерах
- •4.2. Структурна організація білків та нуклеїнових кислот
- •4.2.1. Первинна структура
- •4.2.2. Вторинна структура
- •4.2.3. Третинна структура
- •4.2.4. Четвертинна структура
- •4.3. Будова і властивості біологічних мембран
- •4.4. Пасивний та активний транспорт речовин крізь мембранні структури клітин
- •4.4.1. Пасивний транспорт незаряджених молекул
- •4.4.2. Пасивний транспорт іонів
- •4.4.3. Активний транспорт
- •4.5. Біологічні потенціали
- •4.5.1. Рівноважний мембранний потенціал Нернста
- •4.5.2. Дифузійний потенціал
- •4.5.3. Потенціал Доннана. Доннанівська рівновага
- •4.5.4. Стаціонарний потенціал Гольдмана-Ходжкіна-Катца
- •4.5.5. Потенціал дії. Механізм виникнення та поширення нервового імпульсу
- •4.6. Лабораторний практикумі
- •4.6.1. Лабораторна робота "Дослідження нелінійних властивостей провідності шкіри жаби"
- •4.6.2. Лабораторна робота "Дослідження дисперсії електричного імпедансу біологічних тканин"
- •4.6.3. Лабораторна робота "Вимірювання концентраційного потенціалу компенсаційним методом"
- •4.6.4. Практичне заняття "Вивчення біофізики мембран за допомогою комп'ютерних програм"
- •5.1. Відкриті біологічні системи, закони термодинаміки і термодинамічні потенціали
- •5.2. Основи термодинаміки незворотних процесів
- •5.2.1. Лінійний закон
- •5.2.2. Принцип симетрії кінетичних коефіцієнтів і виробництво ентропії
- •5.2.3. Спряження потоків у біологічних системах
- •5.2.4. Стаціонарний стан відкритих систем і теорема Пригожина щодо мінімуму виробництва ентропії
- •5.3. Відкриті медико-бюлогічні системи, що знаходяться далеко від рівноваги (елементи синергетики)
- •5.4. Моделювання процесів у складних медико-бюлопчних системах
- •5.5. Практичне заняття "термодинаміка відкритих біологічних систем"
- •6.1. Інтерференція світла
- •6.1.1. Інтерференція від двох когерентних світлових джерел
- •6.1.2. Історія відкриття явища просвітлення оптики, праці о. Смакули
- •6.1.3. Інші застосування явища інтерференції світла
- •6.2. Дифракція світла
- •6.2.1. Дифракція на щілині в паралельних променях
- •6.2.2. Дифракційна решітка
- •6.2.3. Голографія та її застосування в медицині
- •6.3. Геометрична оптика
- •6.3.1. Ідеальна центрована оптична система
- •6.3.2. Похибки оптичних систем
- •6.3.3. Оптична мікроскопія
- •6.4. Поляризація світла
- •6.4.1. Поляризація світла при відбиванні та заломленні
- •6.4.2. Поляризація при подвійному променезаломленні в кристалах
- •6.4.3. Поляризація світла при проходженні крізь поглинаючі анізотропні речовини
- •6.5. Взаємодія світла з речовиною
- •6.5.1. Дисперсія світла
- •6.5.2. Поглинання світла
- •6.5.3. Розсіяння світла
- •6.6. Фізичні основи термографії, закони теплового випромінювання
- •6.6.1. Закон Кірхгофа
- •6.6.2. Закон випромінювання Планка
- •6.6.3. Закон Стефана-Больцмана
- •6.6.4. Закон зміщення Віна
- •6.6.5. Випромінювання Сонця
- •6.6.6. Інфрачервоне випромінювання
- •6.6.7. Ультрафіолетове випромінювання
- •6.7. Біофізичні основи зорової рецепції
- •6.8. Лабораторний практикум
- •6.8.1. Лабораторна робота "Вивчення мікроскопа та вимірювання мікрооб'єктів"
- •6.8.2. Лабораторна робота "Визначення концентрації розчинів рефрактометричним методом"
- •7.1.1. Місце квантової механіки в системі наук про рух тіл
- •7.1.2. Гіпотеза де Бройля
- •7.1.3. Співвідношення невизначеностей Гейзенберга
- •7.1.4. Основне рівняння квантової механіки - рівняння Шредінгера
- •7.2. Випромінювання та поглинання енергії атомами та молекулами
- •7.2.1. Атомні спектри
- •7.2.2. Молекулярні спектри
- •7.3. Електронний парамагнітний резонанс,
- •7.3.1. Метод електронного парамагнітного резонансу
- •7.3.2. Метод спінових міток (спінових зондів)
- •7.3.3. Спін-імунологічний метод
- •7.3.4. Метод ядерного магнітного резонансу
- •7.4. Практикум 3 квантової механіки
- •7.4.1. Практичне заняття "Основні уявлення квантової механіки"
- •7.4.2. Лабораторна робота "Застосування фотоелемента для виміру освітленості та визначення його чутливості"
- •7.4.3. Лабораторна робота "Вивчення роботи оптичного квантового генератора"
- •8.1. Рентгенівські промені
- •8.1.1. Історія відкриття рентгенівських променів, праці і. Пулюя
- •8.1.2. Природа рентгенівських променів і методи їх отримання
- •8.1.3. Гальмівне рентгенівське випромінювання
- •8.1.4. Характеристичне рентгенівське випромінювання, його природа. Закон Мозлі
- •8.2. Радіоактивне випромінювання
- •8.2.1. Радіоактивність, її властивості
- •8.2.2. Основний закон радіоактивного розпаду, період напіврозпаду, активність
- •8.2.3. Правила зміщення, особливості спектрів при радіоактивному розпаді
- •8.3. Основи дозиметрії іонізуючого випромінювання
- •8.3.1. Експозиційна доза, її потужність, одиниці
- •8.3.2. Поглинена доза, її потужність, одиниці
- •8.3.3. Еквівалентна доза, її потужність, одиниці
- •8.3.4. Дозиметри іонізуючого випромінювання
- •8.4. Взаємодія іонізуючого випромінювання з речовиною
- •8.4.1. Первинні фізичні механізми взаємодії рентгенівського випромінювання з речовиною
- •8.4.2. Первинні механізми дії радіоактивного випромінювання і потоків частинок на речовину
- •8.4.3. Фізико-хімічні механізми радіаційних пошкоджень
- •8.4.4. Ефект дії малих доз іонізуючого випромінювання
- •8.5. Застосування рентгенівського випромівання в медицині
- •8.5.1. Методи рентгенодіагностики
- •8.5.2. Рентгенотерапія
- •8.5.3. Рентгенівський структурний аналіз в медико-біологічних дослідженнях
- •8.5.4. Променеві навантаження на медичний персонал при рентгенодіагностичних дослідженнях
- •8.5.5. Деякі факти реакції крові на опромінення
- •8.5.6. Опромінення малими дозами великих груп людей
- •8.5.7. Латентний період-час виявлення в організмі порушень, викликаних радіацією
- •8.5.8. Проблеми ризику, пов'язаного із радіаційною дією
- •8.6. Комп'ютерна томографія
- •8.6.1. Рентгенівська томографія
- •8.6.2. Ямр-томографія
- •8.6.3. Позитронна емісійна томографія
- •8.7. Практичне заняття "рентгенівське випромінювання, його застосування"
- •8.8.Практичне заняття "радіоактивне випромінювання та його дія на біооб'єкти"
- •8.9. Лабораторна робота "визначення коефіцієнта лінійного послаблення гамма-випромінювання"
- •8.10. Лабораторна робота "робота з дозиметром дргз-04"
- •1. Призначення дозиметра дргз-04
- •2. Склад приладу
- •3. Характеристики дозиметра дргз-04
- •4. Управління роботою дозиметра дргз-04
- •5. Порядок виконання роботи
8.2.2. Основний закон радіоактивного розпаду, період напіврозпаду, активність
Розрізняють два види радіоактивності: природну і штучну. Досі ми розглядали природну радіоактивність - перетворення нестійких ізотопів одного елемента в ізотопи інших елементів при α- і β-розпадах або випромінювання ядрами γ-квантів, які відбуваються в природних умовах самодовільно, тобто без зовнішніх впливів. Штучна радіоактивність - розпад штучно отриманих ізотопів хімічних елементів внаслідок різних ядерних реакцій. Штучна радіоактивність була відкрита в 1934 р. подружжям Ірен Кюрі та Фредеріком Жоліо-Кюрі. Обидва види радіоактивності - природна і штучна - підпорядковуються одним і тим самим законам.
Основний закон радіоактивного розпаду. Отримаємо закон радіоактивного розпаду в двох формах: диференціальній та інтегральній.
Внаслідок
самодовільності радіоактивного розпаду
число ядерякі
розпадаються за проміжок часу від
до
пропорційно числу вихідних радіоактивних
ядер
та
проміжку часу
(8.8)
Знак
"-"
в
(8.8)
перед
характеризує
зменшення числа вихідних радіоактивних
ядер за проміжок часу
Стала величина
називається
постійною радіоактивного розпаду.
Вона не залежить від зовнішніх умов і
визначається лише внутрішніми
властивостями атомного ядра хімічного
елемента.
Співвідношення
(8.8)
визначає
по суті закон радіоактивного розпаду
в диференціальній формі, який формулюється
таким чином: відносне
зменшення кількості радіоактивних ядер
за одиницю часу, тобто -,
є
величина стала, яка називається
постійною радіоактивного розпаду.
Або,
іншими словами, за
одиницю часу розпадається
одна
і та сама частка наявних радіоактивних
ядер.
Для отримання закону радіоактивного розпаду в інтегральній формі поділимо змінні в рівнянні (8.8)
та проінтегруємо це диференційне рівняння з поділеними змінними (див. розділ 1 в першому томі) В результаті отримаємо
(8.9)
де
С
- постійна
інтегрування, значення якої можна знайти
з початкових умов. Будемо вважати, що у
вихідний момент часу
початкова
кількість радіоактивних ядер становила
Тоді з рівняння (8.9) маємо, що постійна
інтегрування
Підставляючи це значення постійної
інтегрування в (8.9), отримаємо
(8.10) Далі скористаємося такими очевидними
співвідношеннями:
У результаті рівняння (8.10) набуває вигляду
Оскільки логарифми є рівними, то мають бути рівними і вирази, що стоять під знаком логарифмів. Звідси отримаємо закон радіоактивного розпаду в інтегральній формі:
(8.11)
Графік
закону радіоактивного розпаду наведений
на рис. 8.7.
Чим
більша постійна радіоактивного розпаду,
тим швидше спадає крива залежності
що визначає кількість радіоактивних
ядер в момент часу
Рис. 8.7. Зменшення кількості радіоактивних ядер з плином часу
Період
напіврозпаду. Для
оцінки стійкості радіоактивних ядер
щодо їх розпаду вводять поняття
періоду напіврозпадуПеріод
напіврозпаду
визначається
як той час, протягом якого розпадається
половина вихідної кількості, тобто
радіоактивних ядер речовини. Відповідно
за два періоди напіврозпаду залишається
четверта частина радіоактивних ядер,
що не розпалися (рис. 8.7).
Знайдемо
зв'язок періоду напіврозпаду
з
постійною радіоактивного розпаду
Оскільки
в момент часу
кількість радіоактивних ядер
то
з рівняння (8.11)
маємо
Звідси
отримаємо
,
що
дає після логарифмування
(8.12)
Отриманий
зв'язок між
показує,
що чим більша постійна радіоактивного
розпаду, тим меншим є період
напіврозпаду.
У
радіоактивних елементів періоди
напіврозпадузмінюються
в дуже широких межах. Наприклад, для
ізотопу урану
період
напіврозпаду складаєроків,
ізотопу
кобальту
року,
для ізотопу літію
с,
а
для ізотопу полонію
с.
Важливо
зазначити, що для радіоактивних ізотопів,
що здатні довго затримуватися в організмі
людини і тварин, періоди напіврозпаду
становлять такі значення: для ізотопу
йодудіб,
для ізотопів стронцію
відповідно
доба
та
років,
для ізотопу цезію
років.
Під
час дослідження проходження ізотопіввздовж
біологічного ланцюжка
"земля-рослина-тварина-людина"
було помічено, що ізотоп
поводить себе подібно до кальцію Са, а
ізотоп
-
подібно
до калію К.
Далі
було встановлено, що при радіоактивному
забрудненні біосфери найбільша
концентраціязавжди
виявляється в органах або продуктах,
багатих на кальцій (кісткова тканина),
а
-
в
біооб'єктах, багатих на калій (м'язова
тканина).
Умовно
прийнято вважати, що радіонукліди
(ізотопи радіоактивних елементів)
практично перестають діяти через час,
що становить 10
періодів
напіврозпаду. Згідно з законом
радіоактивного розпаду
через
часкількість
радіоактивних ядер буде рівною
тобто
зменшиться майже в тисячу разів. Звідси
випливає, що оскільки період напіврозпаду
ізотопів
і
становить близько 30 років, то населення
України буде відчувати вплив цих
небезпечних радіонуклідів близько
трьох століть після Чорнобильської
катастрофи.
Активність. Активністю А називають швидкіспи радіоактивного розпаду, тобто кількість розпадів it, одиницю часу. Оскільки енергія виділяється при кожному акті розпаду, то загальна кількість енергії, що виділяється внаслідок радіоактивного розпаду за одиницю часу, буде визначатися саме активністю. Формула для активності А має такий вигляд:
(8.13)
де
були враховані закон радіоактивного
розпаду (8.11) та зв'язок між періодом
напіврозпаду
і
постійною радіоактивного розпаду
що
виражається формулою (8.12). З формули
(8.13) випливає важливий висновок: активність
А радіоактивного ізотопу (радіонукліду)
тим більша, чим більша кількість
радіоактивних ядер
в
даний момент часу і чим менший період
напіврозпаду
Тому
при однаковому значенні
активність
.
а
з нею і небезпека радіоактивного
ураження, буде визначатися радіонуклідами
з малим періодом напіврозпаду. Таким
найбільш небезпечним радіонуклідом
в перші три місяці після Чорнобильської
аварії був радіоактивний йод
,
який, як вже зазначалося, має короткий
період напіврозпаду
діб
і який накопичується переважно у
щитовидній залозі людини у відсутності
в ній нерадіоактивного ізотопу йоду
З
формули (8.13)
видно
також, що з плином часу активність А
зменшується
тому, що зменшується кількість
радіоактивних ядер. Дійсно, оскільки
,
то
(8.14)
Де
-
вихідне
значення активності радіонукліду в
момент часу
Цей
результат означає, що зменшення активності
з часом описується законом радіоактивного
розпаду.
Активність
вимірюється в таких одиницях: беккерель
(Бк)
і
кюрі (Ю).
Беккерель
- це активність такого радіонукліду,
для якого за одну секунду відбувається
один радіоактивний
розпад,
тобторозпад/с.
Кюрі
-
це суттєво більша одиниця
активності:
Застосовуються
дрібні одиниці - мілікюрі
мікрокюрі
нанокюрі
тощо, а також кратні одиниці -
кілокюрі
мегакюрі
гігокюрі
та інші, які мають такий зв'язок
з основними одиницями активності: