2. Малозначність діяння

Повсякденне життя створює ситуації, коли ті чи інші діяння зовні повністю підпадають під ознаки, які з точки зору ч.1 ст. 11 КК не можуть розглядатись інакше, як злочин. Однак ні в кого реально "не підніметься рука" притягнути особу, яка вчинила таке діяння, до кримінальної відповідальності у зв'язку з практично відсутньою суспільною небезпекою.

Це положення знайшло своє відображення у ч.2 ст.11 КК – не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Звичайно, за таких обставин ставити питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності є юридичним нонсенсом. У таких випадках кримінальна справа підлягає закриттю на підставі п.2 ст. 6 КПК України — за відсутністю в діях особи складу злочину.

Застосування ч.2 ст.11 КК передбачає наявність 3-х основних умов:

1) наявність у вчиненому діянні формально ознак діяння, передбаченого КК, тобто всіх юридичних об’єктивних і суб’єктивних ознак, що у відповідній статті Особливої частини КК характеризують певний злочин. Якщо відсутня хоча б одна ознака, передбачена відповідною статтею Особливої частини КК, то ч.2 ст.11 КК не може бути застосована – так як таке діяння не буде злочином. Внаслідок прямої вказівки закону (ст. 36 -43 КК) не визнається малозначним діяння, вчинене в стані необхідної оборони, крайньої необхідності, під впливом фізичного примусу та в силу інших обставин, що виключають злочинність діяння, а також готування до злочину невеликої тяжкості. Кримінальна справа про вчинок, який не містить ознак злочину, не може бути порушена через відсутність події злочину.

2) вчинене діяння внаслідок конкретних обставин не відповідає матеріальній ознаці злочину – його суспільній небезпечності. Відбувається розбіжність між законодавчою оцінкою типової суспільної небезпечності певного виду злочинної поведінки і небезпечністю конкретного випадку такої поведінки. Діяння, передбачене ч.2 ст. 11 КК не містить тієї суспільної небезпеки, яка є типовою для злочину, а тому визнається малозначним: не заподіює шкоди охоронюваним законом суспільним інтересам або заподіює явно, очевидно незначну шкоду (крадіжка неповнолітнім продуктів харчування, або побутових речей у родичів, незаконне зберігання особою 1-2 патронів до вогнепальної зброї тощо).Саме в цьому виражається друга обов’язкова умова застосування ч.2 ст. 11 КК – малозначність діяння.

3) третьою правовою умовою застосування цієї норми необхідно вважати суб’єктивну характеристику малозначного діяння, яке суб’єктивно не повинно бути спрямоване на заподіяння значної, істотної шкоди. Наприклад, якщо особа заволоділа під час проходження служби одним патроном на згадку про службу Збройних силах України, то її дії утворюють малозначне діяння. Якщо ж особа мала умисел вчинити крадіжку значної кількості патронів, але в приміщенні знайшла лише декілька патронів, то таке діяння повинно кваліфікуватися як замах на крадіжку боєприпасів

Отже тільки сукупність названих умов дає можливість визнати діяння малозначним, тобто таким, що не є злочином.

Про малозначність діяння може свідчити й наступний приклад з судової практики. За відсутності директора акціонерного товариства головний бухгалтер С. використав своє службове положення підробила підписи директора на 20 платіжних дорученнях, якими банк перерахував кошти. Суд обґрунтовано визнав, що хоча такі дії і містять ознаки службового підроблення (ст. 366 КК), але в силу малозначності не є суспільно-небезпечними, оскільки здійснені платежі були обов’язковими для підприємства і випливали із закону про договірні відносини.