3. Травлення у жуйних

У ротовій порожнині жуйних (на відміну від коней і свиней) іде поверхневе пережовування корму і змочування його слиною. Залежно від складу раціону і вологості корму у ВРХ виділяється до 180 л слини за добу, у вівці – 6-16 л. ( на сухий корм – більше, на вологий – менше). Секреція слини підвищується при згодовуванні подрібнених, дріжджованих, силосованих та підсолених кормів.

Зволожений і частково подрібнений корм попадає в шлунок, який складається з 4 камер : рубця, сітки, книжки, сичуга. Перші три камери (рубець, сітка, книжка) – передшлунки? їхні слизові оболонки вистелені багатошаровим плоским епітелієм, не мають залоз. Четверта камера — сичуг - має слизову оболонку кишкового типу з розвинутою системою залоз.

В ротовій порожнині амілаза слини розщеплює крохмал до декстринів і мальтози. Слина має лужну реакцію (рН- 8-9 і попадаючи в рубець нейтралізує кисле середовище, утворене при зброджуванні вуглеводів до ЛЖК.

Рубець жуйних – найбільша камера шлунку об’ємом від 100 до 250л у корів і 12-20 у овець. Слизова оболонка не виділяє травних ферментів. Проте в рубцевій рідині міститься багато бактерій різних видів (молочно-кислі, целюлозолітичні, стрептококи) – до 10 млн в 1 г.

Целюлозолітичні бактерії, кількість яких досягає 1 млн і 1 г виробляють 2 ферменти: целюлозу і целобіозу. Перша розщеплює целюлозу корму до целобіози яка в свою чергу руйнується ферментом целобіозою до глюкози. Глюкоза під дією дріжджових грибків зброджується до ЛЖК: оцтової, пропіонової і масляної. ЛЖК всмоктуються епітелієм передшлунків і є попередниками жиру і білка молока. За добу у корови утворюється до 4 л ЛЖК.

Рубцеві мікроорганізми також виділяють фермент уреазу. Цей фермент розщеплює небілковий азот амідів кормів або синтетичних азотистих добавок (сечовина, амонійні солі,) до аміаку, який використовується мікроорганізмами для побудови білка власного тіла. Мікробний білок більш повноцінний за рослинний, оскільки містить більше незамінних амінокислот. При синтезі мікробного білка потрібні легко перетравні вуглеводи, які є джерелом енергії для мікроорганізмів. При нестачі вуглеводів мікроорганізми мають невисоку активність і не можуть забезпечити повне перетворення аміаку, частина його всмоктується в кров і лімфу, викликаючи отруєння. Тому в раціонах жуйних потрібно контролювати цукро-протеїнове відношення, яке повинно складати 0,8-1,2: 1.

В рубці з допомогою мікроорганізмів синтезуються вітаміни групи В і віт.К і незначна кількість високомолекулярних жирних кислот. При зброджуванні вуглеводів в рубці утворюються гази: метан, водень, сірководень, які відригуються з кормом, а ті що всмоктались в кров досягають легень і виділяються під час дихання.

Сітка- сортувальний орган. При її скороченні мілка фракція проходить у книжку, груба повертається в рубець і ротову порожнину.

Книжка – фільтр, що затримує грубі частинки. В ній проходить інтенсивне всмоктування води і ЛЖК.

Через 30-50 хв після поїдання кормова маса із рубця повертається у ротову порожнину для пережовування. Цей процес називається жуйкою. Корова за хвилину робить 70-90 жувальних рухів. Жуйний період триває в середньому 40-50 хв. За добу у корови в середньому 6-8 жуйних періодів. Вологий корм потребує менше жувальних рухів і меншої тривалості жування.

В сичугу жуйних кисле середовище Рн – 2-2,5. Розмір 10-20 л у корови і 2-3 л у вівці. Функції його такі ж як і функції однокамерного шлунка: розщеплення білків до альбумоз і пептонів ферментом пепсином, звертання білка – хімозином, розщеплення молочного жиру шлунковою ліпазою.

У корови за добу виділяється 50-80 л сичужного соку. Найбільша його кількість з підвищеною кислотністю та перетравною силою утворюється при згодовуванні буряків, моркви, сіна, трави.

Кормові маси переміщуються із сичуга в тонкий відділ кишечника де відбувається основне травлення білків, жирів, вуглеводів ферментами підшлункового, кишкового соку та жовчних кислот.

4. Травлення у птиці і бджіл

Травний тракт птиці здатний до швидкого ефективного травлення концентрованих кормів з невеликим вмістом клітковини.

Перетравлення у зобі. Захоплена птицею порція корму з порожнини дзьоба рухом язика проштовхується до глотки та у зоб. Руху корму сприяє енергійні встряхування головою.

Внутрішня поверхня зобу вистелена багатошаровим плоским епітелієм; альвеолярно-трубчаті залози виділяють слиз, який не містить ферментів. Травлення у зобі іде за рахунок ферментів корму і бактерій - в основному аеробних мікроорганізмів лактобацил, грибків і дріжджів. Величина рН середовища вмісту зобу коливається у межах 4,5-5,5 одиниць (знижується після прийому корму), що не сприяє інтенсивним бактеріальним процесам.

Мікрофлора здійснює в основному амілолітичне розщеплення корму. Всього у зобі перетравлюються 15-20% вуглеводів, які надійшли. Продукти бродіння (ЛЖК)можуть всмоктуватись у кров і використовуватись у якості енергії.

Моторика зобу починається через 35-40 хвилин після прийому корму. Вона з'являється у виді періодичних серій скорочень (10-12 на 1 годину) тривалістю 20-30 секунд кожна.

Травлення у шлунку.

З зобу кормова маса по стравоходу надходить у залозистий шлунок - ампуловидне розширення травної трубки. У слизовій оболонці його знаходяться залози, які виробляють шлунковий сік, хлоридну кислоту. Усі протеолітичні ферменти являють собою, за сучасними даними, різновиди пепсину з різним оптимумом рН середовища (від 1,0 до 3,5-4,0). Дані про наявність у шлунковому соці ліпази і хімозину (реніну) не переконливі.

Кормова маса з зобу проходить залозистий шлунок транзитом, майже не затримується; вона виконує роль подразника, який викликає соковідділення. Сік стікає разом з кормом у м'язовий шлунок, де відбувається основний процес шлункового травлення. Оскільки у звичайних умовах при вільному доступі до корму шлунок птиці ніколи не буває порожнім, соковідділення здійснюється постійно з перших днів життя, змінюється хвилеподібне упродовж доби.

Найбільшою перетравлюючою силою володіє шлунковий сік курей та індиків, найменшою - гусей; сік качок займає проміжне місце.

М'язовий шлунок — орган дископодібної форми, який сполучений коротким перешийком із залозистим шлунком. З середини шлунок покритий твердою кутикулою, яка утворена затверділим секретом розмішених під ним залоз. Кутикула постійно обновляється.

У м'язовому шлунку корм механічно перероблюється (перетирається) і білки гідролізуються під впливом протеіназ соку залозистого шлунку. За 2—4 години перебування у м'язовому шлунку розщеплюється в основному до поліпептидів 35-50% протеїну, який надійшов з кормом (рН середовища вмісту 2,5-3,5). Тут перетравлюється також частина вуглеводів і ліпідів (10-15%). Можливо, це обумовлено дією ферментів підшлункового соку з дванадцятипалої кишки.

Травлення у кишечнику. Принципових відмінностей процесів перетравлення і абсорбції у кишечнику у птиці у порівнянні з ссавцями немає. Ті ж типи гідролізу (порожнинний і мембранний), практично ті ж ферменти, ті ж механізми абсорбції і моторики. Тривалість перебування хімусу у тонкому кишечнику 1-2 години.

У птиці добре розвинута підшлункова залоза, маються декілька панкреатичних (звичайно 3) і декілька жовчних (звичайно 2) протоків, які відкриваються загальною папілою у висхідне коліно дванадцятипалої кишки.

На відміну від сільськогосподарських тварин у птиці практично у всіх відділах травного тракту (крім клубової кишки) реакція кисла або нейтральна: рН середовища вмісту складає у зобі 4-6, у залозистому шлунку - 1,0-2,0, у м'язовому шлунку - 2,5-3,5, у дванадцятипалій кишці - 6,8-7,5 одиниць.

Сліпі відростки у птиці виконують функції розщеплення клітковини за участю мікрофлори (6-9% від прийнятої, очевидно, в основному геміцелюлоз), синтезу вітамінів групи В, всмоктування води, мінеральних елементів і продуктів бродіння. Проте швидкість проходження корму через ШКТ невелика -4-8 годин (іноді до 18-24 годин). У молодняку швидкість проходження корму вища. Тому засвоєння клітковини дуже низьке.