- •Лекції з історії світової та вітчизняної культури
- •Передмова
- •Розділ перший філософсько-теоретичні основи історії культури
- •Лекція 1 Поняття культури
- •1. Виникнення й історична еволюція поглядів на культуру в європейській культурологічній думці
- •2. Сучасне розуміння категорії "культура", її сутність, функції та структура
- •3. Поняття свггової-та національної культури
- •4. Культура і сучасна цивілізація
- •Лекція 2 Регіональна типологія світової культури
- •1. Суть і характерні особливості регіонального підходу до типології світової культури
- •2. Основні культурні регіони світу (європейський; далекосхідний; індійський; арабо-мусульманський; тропічно-африканський; латиноамериканський) та їх характерні риси
- •Розділ другий
- •Історія розвитку світової культури
- •С. Т.Боруцький
- •Лекція 3. Культура первісного суспільства
- •1. Загальна характеристика первісної епохи та її періодизація
- •2. Расова диференціація людини, її основні ознаки та поширення на землі
- •3. Виникнення мовних сімей, причини їх формування й еволюція
- •4. Характеристика первісних форм релігійних вірувань, їх специфіка та особливості
- •5. Первісне мистецтво, його синкретичний характер, перші здобутки
- •Лекція 4.Культура давніх цивілізацій
- •1. Стародавні цивілізації як культурний феномен
- •3. Досягнення культури месопотамії та стародавнього єгипту
- •4. Своєрідність культурної старовини індії та китаю
- •Лекція 5 Антична культура
- •2. Культура стародавньої греції
- •3. Культура еллінізму
- •4. Культура стародавнього риму
- •В.І.СтеценкоЛекція 6. Візантійська культура
- •1. Особливості культури візантії
- •2. Ранньовізантійська культура
- •3. Класична візантійська культура
- •4. Культура пізньої візантії
- •5. Світове значення візантійської культурної спадщини
- •Лекція 7 Культура ЗахідноєвропейськогоСередньовіччя
- •1. Теоретичні засади західноєвропейської середньовічної культури
- •2. Духовна культура західноєвропейського середньовіччя
- •С. О. ЧерепановаЛекція 8. Культура доби Відродження
- •І. Ренесансний світогляд і культура. Неоплатонізм. Гуманізм
- •2. Періодизація культури відродження. Ранній ренесанс
- •3. Філософські засади високого відродження. Тенденції синтезу та узагальнення в мистецтві
- •4. Пізнє Відродження. Модифікація енесансної культури: маньєризм, пантеїзм, макіавеллізм, утопізм
- •5. Відродження і світовий культурний процес. Витоки Ренесансної культури в Україні
- •Лекція 9. Виникнення та початкові етапи культури нового часу
- •1. Реформація і генезис культури Нового часу
- •2. Наукова революція xvit ст. Та формування світоглядних засад культури Нового часу
- •3. Особливості розвитку художньої культури XVII ст. Бароко та Класицизм
- •Лекція 10. Духовна культура епохи просвітництва
- •1. Просвітництво як культурно-історичний феномен, його витоки та основні засади
- •2. Раціоналістична філософія. Енциклопедизм
- •3. Зростання ролі літератури в житті суспільства
- •Лекція 11. Культура XIX ст.
- •1. Особливості європейської культури
- •2. Основні художні течії: неокласицизм, романтизм, реалізм
- •3. Культурне життя кінця XIX ст.: від натуралізму до символізму
- •Лекція 12. Культура хх ст.
- •1. Особливості та загальні тенденції розвитку світової культури
- •2. Модернізм як специфічний культурний феномен
- •3. Культурна ситуація після другої світової війни. Феномен культури "протесту"
- •Лекція 13. Культурна ситуація постмодерної доби
- •1. Становлення нової цивілізації та його соцюкультурні наслідки
- •2. Масова культура — феномен постіндустріального суспільства
- •3. Мистецтво Постмодернізму
- •Лекція 14. Витоки української культури
- •1. Етнокультурні проблеми походження українського народу
- •2. Матеріальна культура стародавнього населення україни (палеоліт, мезоліт, неоліт)
- •2. Матеріальна культура стародавнього населення україни (палеоліт, мезоліт, неоліт)
- •4. Духовна культура стародавнього населення україни (протонеоліт — епоха бронзи)
- •5. Культура епохи раннього залізного віку (кіммерійці, скіфи, сармати)
- •Лекція 15. Культура київської русі
- •1. Культура дохристиянської Русі
- •2. Вплив Християнства на Культуру Київської Русі
- •Лекція 16. Культура галицько-волинської русі
- •1. Соціально-історичні умови розвитку культури Галицько-Волинської Русі та її характерні риси
- •2. Ремесла, декоративне та ужиткове мистецтво
- •3. Архітектура, скульптура і малярство
- •4. Освіта і письменство
- •Лекція 17. Культурні традиції українського ренесансу (XV-перша половина XVII ст.)
- •1. Олельковицький ренесанс
- •2. Ранній гуманізм в Україні
- •3. Діяльність культурно-освітніх осередків
- •4. Братський рух і полемічна література
- •6. Музика і театр
- •Лекція 18. Духовна культура українського народу другої половини XVII-кінця XVIII ст.
- •1. Історичні умови культурного життя українського народу
- •2. Феномен козацької культури
- •3. Освіта і наука. Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської Академії
- •4. Література, театральне мистецтво і музична культура
- •5. Архітектура. Образотворчо-декоративне та ужиткове мистецтво
- •Лекція 19. Українська культура кінця XVIII-початку XX ст. Національно-культурне відродження
- •1. Суспільно-політичні й історичні обставини розвитку української культури
- •2. Генезис та періодизація національно-культурного відродження в україні наприкінці XVIII-початку XX ст.
- •3. Дворянський період національно-культурного відродження та його особливості
- •4. Народницький період національно-культурного відродження
- •5. Модерністський період національно-культурного відродження та його характерні риси
- •6. Національно-культурне відродження у Галичині
- •Лекція 20. Українська культура у XX ст. (перша половина)
- •1. Мистецтво і звичаєвість — рівновеликі частини культури народу
- •2. Культурні явища початку XX ст.
- •3. Особливості національно-культурного Відродження
- •4. Українізація як природне явище і політичне гасло
- •5. Катастрофа української культури в добу "соцреалізму"
- •6. Діячі української культури в еміграції
- •Лекція 21. Духовна культура україни в умовах нової соціальної реальності
- •1. Риси нової соціокультурної дійсності
Лекція 20. Українська культура у XX ст. (перша половина)
1. Мистецтво і звичаєвість — рівновеликі частина культури народу
2. Культурні явища початку XX ст.
3. Особливості національно-культурного відродження
4. Українізація як природне явище і політичне гасло
5. Катастрофа української культури в добу "согреалізму"
6. Діячі української культури в еміграції
1. Мистецтво і звичаєвість — рівновеликі частини культури народу
Культурна активність людини завжди є духовною активністю; вона складається під впливом інтенції самоздійснення і пов'язана зі значенням свободи в індивідуальному та громадському сенсі. Культура, по суті, — це семіотична мережа чи павутина знаків і значень, "витканих" певною людською спільнотою в сенсі взає-мокоординованих зусиль, покликаних забезпечувати і поширювати можливості людського життя та його достойного здійснення. Фактично культура визначається здатністю людей до плекання життєствердних цінностей, що постають як "суб'єктивні значення" і набувають характеру спільної "об'єктивної дійсності" у вигляді різноманітної сукупності дій, вчинків, відносин, звичаїв, об'єктів, предметів, речей, знань, інформації, текстів, артефактів тощо. Тобто культура становить певний творчо-естетичний та іс-торико-соціальний тип поєднання "системи знання", суспільного життя людини і спільноти в єдину людську дійсність. Культура — це певний "агломерат" реальності (життя), знання (інформації) і сенсу "свободи" (індивідуальної активності) в напрямі їх синергетичного розгортання. Те, що називається живою культурою для "тибетського монаха", не є такою для космополітичного бізнесмена, комуніста чи прибічника європейської богеми. У кращому випадку представники різних культурних середовищ можуть порозумітися на рівні естетично-мистецьких артефактів, а прийняти культуру — означає жити в ній усією глибиною чуттєво-емоційного світу. Так само залежно від культурного контексту життя "свобода в одному суспільстві вважається цілком зрозумілою і наявною дійсністю, а в іншому суспільстві вона може бути цілком загубленою і забутою на рівні індивіда чи колективу".
"Суб'єктивні значення" культури найбільше акумулюються у мистецьких напрямах і творах. Культура і мистецтво певного народу адекватні щодо внутрішнього сенсотворення, але не тотожні. Говорити про українську культуру означає брати до уваги не лише мистецтво як доконане явище, а й сукупність набутих звичаїв, традицій, обрядів, стереотипів, норм, ідеалів, етичностей тощо. Повсякдення в сенсі виявлення індивідуальної свободи і форм радості людини менш вагома складова культури, ніж високі мистецькі зразки. Властиво, у повсякденному житті суспільства виявляється сенс суб'єктивних та об'єктивних сторін толерантності, доброзичливості, ввічливості, охайності, правдивості, краси довкілля і, врешті, демократизму та самостриманості. Так само людина зустрічається з агресивністю, нетерпимістю, насильством, ошукуванням та підступністю у повсякденні. Твори мистецтва в агресивному середовищі вона може не зауважити або не сприйняти. Мистецтво становить лише частину серед повсякденної комунікації людей. До того ж не завжди це насправді високе мистецтво, яке прийнято називати мистецтвом і яке сприяє самоорганізації життя в суспільстві. Велике значення має тут сила розуму. Як відомо, "сон розуму породжує чудовиськ". Однак хибно вважати, що лише розум створює культуру. Радше навпаки — культура спонукає і підтримує розум особи і суспільства. Візьмемо до уваги, що за найтрагічніші катастрофи у XX ст. відповідальність несе розум (пам'ятатимемо і про комунізм, і про нацизм). Розум — не автоматичний творець добра, як і створені ним твори мистецтва. Колись Ж.Ж.Руссо зауважував: "Навіть найглибша освіченість не завжди веде за собою глибоку моральність". Відповідно, розквіт мистецтва і літератури не обов'язково приводить до поліпшення звичаїв.
Культурна і мистецька творчість виявляє зміст суб'єктивних настроїв людини і суспільства; найважливіші з-поміж них значення, пов'язані з усвідомленням можливостей свободи. Оскільки бути для живої істоти означає жити, а творити — самоздійснювати свободу, тоді здійснювати можливості свободи означає створювати культурні цінності й конституювати культурні традиції. Тобто культурні традиції можемо розглядати як здійснені форми влади і свободи, в котрих люди живуть реально. Погоджуємося з думкою відомого антрополога Малиновського в тому, що культура безпосередньо виникає як початкове встановлення свободи і розвивається в сенсі посилення міри свободи щодо здатності людини і людей контролювати обставини або не залежати від них. Отже, культура виявляє свободу і стає нею тією мірою, якою людина за конкретних соціокультурних умов спроможна до само-здійснення і водночас покликана до нього у своєму волінні. Культура, з одного боку, — це комплекс інститутів, звичаїв і традицій, що встановлюють межі для свободи, а з іншого — культура сама в собі є виявом творчої активності, спроможної переступити узвичаєні, набуті форми і створювати нові зразки — передусім у мистецько-естетичних формах, знаках і значеннях. В історичному сенсі останнє набуває дедалі вагомішого характеру.
У зв'язку з цим огляд культурної палітри XX ст. передбачає зосередження на аналізі мистецьких пошуків і вподобань. Однак не можемо не розглянути, бодай побіжно, значення і долю народних традицій, звичаїв, обрядів.