- •Лекції з історії світової та вітчизняної культури
- •Передмова
- •Розділ перший філософсько-теоретичні основи історії культури
- •Лекція 1 Поняття культури
- •1. Виникнення й історична еволюція поглядів на культуру в європейській культурологічній думці
- •2. Сучасне розуміння категорії "культура", її сутність, функції та структура
- •3. Поняття свггової-та національної культури
- •4. Культура і сучасна цивілізація
- •Лекція 2 Регіональна типологія світової культури
- •1. Суть і характерні особливості регіонального підходу до типології світової культури
- •2. Основні культурні регіони світу (європейський; далекосхідний; індійський; арабо-мусульманський; тропічно-африканський; латиноамериканський) та їх характерні риси
- •Розділ другий
- •Історія розвитку світової культури
- •С. Т.Боруцький
- •Лекція 3. Культура первісного суспільства
- •1. Загальна характеристика первісної епохи та її періодизація
- •2. Расова диференціація людини, її основні ознаки та поширення на землі
- •3. Виникнення мовних сімей, причини їх формування й еволюція
- •4. Характеристика первісних форм релігійних вірувань, їх специфіка та особливості
- •5. Первісне мистецтво, його синкретичний характер, перші здобутки
- •Лекція 4.Культура давніх цивілізацій
- •1. Стародавні цивілізації як культурний феномен
- •3. Досягнення культури месопотамії та стародавнього єгипту
- •4. Своєрідність культурної старовини індії та китаю
- •Лекція 5 Антична культура
- •2. Культура стародавньої греції
- •3. Культура еллінізму
- •4. Культура стародавнього риму
- •В.І.СтеценкоЛекція 6. Візантійська культура
- •1. Особливості культури візантії
- •2. Ранньовізантійська культура
- •3. Класична візантійська культура
- •4. Культура пізньої візантії
- •5. Світове значення візантійської культурної спадщини
- •Лекція 7 Культура ЗахідноєвропейськогоСередньовіччя
- •1. Теоретичні засади західноєвропейської середньовічної культури
- •2. Духовна культура західноєвропейського середньовіччя
- •С. О. ЧерепановаЛекція 8. Культура доби Відродження
- •І. Ренесансний світогляд і культура. Неоплатонізм. Гуманізм
- •2. Періодизація культури відродження. Ранній ренесанс
- •3. Філософські засади високого відродження. Тенденції синтезу та узагальнення в мистецтві
- •4. Пізнє Відродження. Модифікація енесансної культури: маньєризм, пантеїзм, макіавеллізм, утопізм
- •5. Відродження і світовий культурний процес. Витоки Ренесансної культури в Україні
- •Лекція 9. Виникнення та початкові етапи культури нового часу
- •1. Реформація і генезис культури Нового часу
- •2. Наукова революція xvit ст. Та формування світоглядних засад культури Нового часу
- •3. Особливості розвитку художньої культури XVII ст. Бароко та Класицизм
- •Лекція 10. Духовна культура епохи просвітництва
- •1. Просвітництво як культурно-історичний феномен, його витоки та основні засади
- •2. Раціоналістична філософія. Енциклопедизм
- •3. Зростання ролі літератури в житті суспільства
- •Лекція 11. Культура XIX ст.
- •1. Особливості європейської культури
- •2. Основні художні течії: неокласицизм, романтизм, реалізм
- •3. Культурне життя кінця XIX ст.: від натуралізму до символізму
- •Лекція 12. Культура хх ст.
- •1. Особливості та загальні тенденції розвитку світової культури
- •2. Модернізм як специфічний культурний феномен
- •3. Культурна ситуація після другої світової війни. Феномен культури "протесту"
- •Лекція 13. Культурна ситуація постмодерної доби
- •1. Становлення нової цивілізації та його соцюкультурні наслідки
- •2. Масова культура — феномен постіндустріального суспільства
- •3. Мистецтво Постмодернізму
- •Лекція 14. Витоки української культури
- •1. Етнокультурні проблеми походження українського народу
- •2. Матеріальна культура стародавнього населення україни (палеоліт, мезоліт, неоліт)
- •2. Матеріальна культура стародавнього населення україни (палеоліт, мезоліт, неоліт)
- •4. Духовна культура стародавнього населення україни (протонеоліт — епоха бронзи)
- •5. Культура епохи раннього залізного віку (кіммерійці, скіфи, сармати)
- •Лекція 15. Культура київської русі
- •1. Культура дохристиянської Русі
- •2. Вплив Християнства на Культуру Київської Русі
- •Лекція 16. Культура галицько-волинської русі
- •1. Соціально-історичні умови розвитку культури Галицько-Волинської Русі та її характерні риси
- •2. Ремесла, декоративне та ужиткове мистецтво
- •3. Архітектура, скульптура і малярство
- •4. Освіта і письменство
- •Лекція 17. Культурні традиції українського ренесансу (XV-перша половина XVII ст.)
- •1. Олельковицький ренесанс
- •2. Ранній гуманізм в Україні
- •3. Діяльність культурно-освітніх осередків
- •4. Братський рух і полемічна література
- •6. Музика і театр
- •Лекція 18. Духовна культура українського народу другої половини XVII-кінця XVIII ст.
- •1. Історичні умови культурного життя українського народу
- •2. Феномен козацької культури
- •3. Освіта і наука. Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської Академії
- •4. Література, театральне мистецтво і музична культура
- •5. Архітектура. Образотворчо-декоративне та ужиткове мистецтво
- •Лекція 19. Українська культура кінця XVIII-початку XX ст. Національно-культурне відродження
- •1. Суспільно-політичні й історичні обставини розвитку української культури
- •2. Генезис та періодизація національно-культурного відродження в україні наприкінці XVIII-початку XX ст.
- •3. Дворянський період національно-культурного відродження та його особливості
- •4. Народницький період національно-культурного відродження
- •5. Модерністський період національно-культурного відродження та його характерні риси
- •6. Національно-культурне відродження у Галичині
- •Лекція 20. Українська культура у XX ст. (перша половина)
- •1. Мистецтво і звичаєвість — рівновеликі частини культури народу
- •2. Культурні явища початку XX ст.
- •3. Особливості національно-культурного Відродження
- •4. Українізація як природне явище і політичне гасло
- •5. Катастрофа української культури в добу "соцреалізму"
- •6. Діячі української культури в еміграції
- •Лекція 21. Духовна культура україни в умовах нової соціальної реальності
- •1. Риси нової соціокультурної дійсності
4. Культура і сучасна цивілізація
Проблема співвідношення культури та цивілізації набула останнім часом надзвичайної гостроти. Одні дослідники розцінюють зустріч культури з сучасною цивілізацією як кризу культури, навіть як її катастрофу, інші вбачають у цьому народження нової культури XXI ст. Наприклад, у сучасній "технічній цивілізації" вбачали загрозу для духовної культури такі знані у світі мислителі, як О.Шпенглер і М.Бердяєв.
При всій правильності в оцінках існуючих бездуховних та антикультурних тенденцій у сучасному суспільстві така позиція нас не може задовольнити, тому що, заперечуючи будь-який культурний зміст у сучасній цивілізації, ми зводимо цивілізацію і культуру до непримиренного конфлікту, пророчимо загибель культури. Так, ми не зможемо вже буквально "відродити" у наші дні, скажімо, давньослов'янську й античну культуру, адже в історії усе буває лише раз, однак зберігати і використовувати культурні надбання попередніх епох і поколінь ми можемо й повинні. Тому актуальним завданням зараз є не відлучення сучасної цивілізації від культури, не спроба повернути "колесо історії" назад, а виявлення культурного змісту "нашої цивілізації, його реалізація. Мабуть, варто сприймати цивілізацію і культуру не як ворогів, а як союзників. І якщо ми хочемо мати майбутнє, то повинні прагнути до розумного компромісу між теперішністю та минулим. Будь-яка спроба відірвати культуру від цивілізації перетворює в утопію ідею культурного відродження народу, адже культура потребує цивілізації, мов душа — тіла. Цивілізація — це тіло культури, її матеріальний носій, який має не природне, а соціальне походження. Бездуховна цивілізація — жахлива річ, а культура, позбавлена матеріальної оболонки, — річ неможлива. Як засвідчує досвід, у найгіршому стані перебуває культура в країнах, які позбавлені благ сучасної цивілізації. Всім відомо, як в індустріально розвинутих країнах Заходу і Сходу (наприклад, в Японії) вміють шанувати давнину, зберігати пам'ятки історії та культури, підтримувати народні традиції, звичаї. Культурний вандалізм, манкуртизм притаманні країнам, які не засвоїли навичок Цивілізованого життя, не здатні існувати за нормами цивілізованого суспільства.
"Ми занадто цивілізовані, але ще недостатньо культурні", — так колись оцінював видатний німецький мислитель І.Кант стан сучасної йому Європи. На його думку, шлях від цивілізації веде
19
до вищої культури, пов'язаної з моральною досконалістю кожної людини. "Ми занадто цивілізовані, щоб бути культурними", — заперечував О.Шпенглер, оцінюючи цивілізацію як смерть культури. "Ми поки що недостатньо цивілізовані, щоб оцінити велич нашої національної культури, зберегти та нагромадити її", — так можна охарактеризувати те, що відбувається зараз з нами, Не можна зберегти історичний зв'язок з минулим, здійснити культурну спадкоємність, залишаючись на місці, у стані соціально-економічної нерухомості. Вірність традиціям не може бути забезпечена зневагою до потреб реального життя людей, до вимог часу. Узгодженість нашої культурної традиції з тим цивілізованим напрямом розвитку, до якого ми повинні повернутись, і становить ту головну проблему, яка сьогодні постає перед народом України на шляху його національно-культурного і духовного відродження та розбудови суверенної демократичної держави.
Культура, отже, виступає як історична категорія і вимагає для свого аналізу і визначення Не тільки філософського, а й історичного підходу. Оскільки світовий культурний процес складається з історії культур окремих народів, з-поміж яких почесну місію виконувала і виконує культура українського народу, то основне завдання історії світової культури як науки полягає у визначені найважливіших логічних ліній культурного розвитку людства, його вихідних і загальних для всіх народів принципів. Історія культури має комплексний і міждисциплінарний характер. Вона використовує фактичний матеріал і висновки таких наук, як етнографія і археологія, загальна історія і філософія, соціальна психологія і соціологія, мовознавство і мистецтвознавство тощо. Культурологічна теорія виконує, водночас із пізнавальною, дуже важливу в наш час культурно-виховну функцію, залучаючи людину до гуманістичних духовних цінностей і власного народу, і людства загалом. Значущість її вивчення особливо зростає у зв'язку з актуалізацією національно-патріотичного морального, естетичного виховання, формування справді гуманістичного світогляду.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Бердяев НА. Смысл истории. — М., 1990.
Бердяев НА. Философия неравенства. — Берлин, 1923.
Библер B.C. От наукоучения — к логике культуры. Два философских введения в двадцать первый век. — М., 1991.
Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук. — М., 1977. — Т. 3.
Гуревич П.С. Философия культуры. — М., 2001.
Кант И. Антропология с практической точки зрения // И.Кант. Сочинения: В 6 т. — М„ 1966. — Т. 6.
Кантман Л.Е. История культуры стран Европы и Америки. — М., 1987.
Kroeber A., Kluchomu С. Culture. A. Critical Review of Concepts and Definitions. — Cambridge-Massachusetts, 1952.
20
Рюс Жаклін. Поступ сучасних ідей. — К., 1998.
Самосознание европейской культуры XX века.-Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. — М., 1991.
Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. — М„ 1992.
Тойнбі А.-Дж- Вивчення історії. — К., 1996.
Философия культуры. Становление и развитие / Под ред. М.С.Качана, Ю.В. Петрова и др. — СПб., 1998.
Шпенглер Оёвальд. Закат Европы. — Москва, Петроград, 1923. — Т. 1.
Философский энциклопедический словарь. — М., 1983.
Шлемхевич М. Загублена українська людина. — К., 1992.
Т.М.Ярошенко