- •Лекції з історії світової та вітчизняної культури
- •Передмова
- •Розділ перший філософсько-теоретичні основи історії культури
- •Лекція 1 Поняття культури
- •1. Виникнення й історична еволюція поглядів на культуру в європейській культурологічній думці
- •2. Сучасне розуміння категорії "культура", її сутність, функції та структура
- •3. Поняття свггової-та національної культури
- •4. Культура і сучасна цивілізація
- •Лекція 2 Регіональна типологія світової культури
- •1. Суть і характерні особливості регіонального підходу до типології світової культури
- •2. Основні культурні регіони світу (європейський; далекосхідний; індійський; арабо-мусульманський; тропічно-африканський; латиноамериканський) та їх характерні риси
- •Розділ другий
- •Історія розвитку світової культури
- •С. Т.Боруцький
- •Лекція 3. Культура первісного суспільства
- •1. Загальна характеристика первісної епохи та її періодизація
- •2. Расова диференціація людини, її основні ознаки та поширення на землі
- •3. Виникнення мовних сімей, причини їх формування й еволюція
- •4. Характеристика первісних форм релігійних вірувань, їх специфіка та особливості
- •5. Первісне мистецтво, його синкретичний характер, перші здобутки
- •Лекція 4.Культура давніх цивілізацій
- •1. Стародавні цивілізації як культурний феномен
- •3. Досягнення культури месопотамії та стародавнього єгипту
- •4. Своєрідність культурної старовини індії та китаю
- •Лекція 5 Антична культура
- •2. Культура стародавньої греції
- •3. Культура еллінізму
- •4. Культура стародавнього риму
- •В.І.СтеценкоЛекція 6. Візантійська культура
- •1. Особливості культури візантії
- •2. Ранньовізантійська культура
- •3. Класична візантійська культура
- •4. Культура пізньої візантії
- •5. Світове значення візантійської культурної спадщини
- •Лекція 7 Культура ЗахідноєвропейськогоСередньовіччя
- •1. Теоретичні засади західноєвропейської середньовічної культури
- •2. Духовна культура західноєвропейського середньовіччя
- •С. О. ЧерепановаЛекція 8. Культура доби Відродження
- •І. Ренесансний світогляд і культура. Неоплатонізм. Гуманізм
- •2. Періодизація культури відродження. Ранній ренесанс
- •3. Філософські засади високого відродження. Тенденції синтезу та узагальнення в мистецтві
- •4. Пізнє Відродження. Модифікація енесансної культури: маньєризм, пантеїзм, макіавеллізм, утопізм
- •5. Відродження і світовий культурний процес. Витоки Ренесансної культури в Україні
- •Лекція 9. Виникнення та початкові етапи культури нового часу
- •1. Реформація і генезис культури Нового часу
- •2. Наукова революція xvit ст. Та формування світоглядних засад культури Нового часу
- •3. Особливості розвитку художньої культури XVII ст. Бароко та Класицизм
- •Лекція 10. Духовна культура епохи просвітництва
- •1. Просвітництво як культурно-історичний феномен, його витоки та основні засади
- •2. Раціоналістична філософія. Енциклопедизм
- •3. Зростання ролі літератури в житті суспільства
- •Лекція 11. Культура XIX ст.
- •1. Особливості європейської культури
- •2. Основні художні течії: неокласицизм, романтизм, реалізм
- •3. Культурне життя кінця XIX ст.: від натуралізму до символізму
- •Лекція 12. Культура хх ст.
- •1. Особливості та загальні тенденції розвитку світової культури
- •2. Модернізм як специфічний культурний феномен
- •3. Культурна ситуація після другої світової війни. Феномен культури "протесту"
- •Лекція 13. Культурна ситуація постмодерної доби
- •1. Становлення нової цивілізації та його соцюкультурні наслідки
- •2. Масова культура — феномен постіндустріального суспільства
- •3. Мистецтво Постмодернізму
- •Лекція 14. Витоки української культури
- •1. Етнокультурні проблеми походження українського народу
- •2. Матеріальна культура стародавнього населення україни (палеоліт, мезоліт, неоліт)
- •2. Матеріальна культура стародавнього населення україни (палеоліт, мезоліт, неоліт)
- •4. Духовна культура стародавнього населення україни (протонеоліт — епоха бронзи)
- •5. Культура епохи раннього залізного віку (кіммерійці, скіфи, сармати)
- •Лекція 15. Культура київської русі
- •1. Культура дохристиянської Русі
- •2. Вплив Християнства на Культуру Київської Русі
- •Лекція 16. Культура галицько-волинської русі
- •1. Соціально-історичні умови розвитку культури Галицько-Волинської Русі та її характерні риси
- •2. Ремесла, декоративне та ужиткове мистецтво
- •3. Архітектура, скульптура і малярство
- •4. Освіта і письменство
- •Лекція 17. Культурні традиції українського ренесансу (XV-перша половина XVII ст.)
- •1. Олельковицький ренесанс
- •2. Ранній гуманізм в Україні
- •3. Діяльність культурно-освітніх осередків
- •4. Братський рух і полемічна література
- •6. Музика і театр
- •Лекція 18. Духовна культура українського народу другої половини XVII-кінця XVIII ст.
- •1. Історичні умови культурного життя українського народу
- •2. Феномен козацької культури
- •3. Освіта і наука. Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської Академії
- •4. Література, театральне мистецтво і музична культура
- •5. Архітектура. Образотворчо-декоративне та ужиткове мистецтво
- •Лекція 19. Українська культура кінця XVIII-початку XX ст. Національно-культурне відродження
- •1. Суспільно-політичні й історичні обставини розвитку української культури
- •2. Генезис та періодизація національно-культурного відродження в україні наприкінці XVIII-початку XX ст.
- •3. Дворянський період національно-культурного відродження та його особливості
- •4. Народницький період національно-культурного відродження
- •5. Модерністський період національно-культурного відродження та його характерні риси
- •6. Національно-культурне відродження у Галичині
- •Лекція 20. Українська культура у XX ст. (перша половина)
- •1. Мистецтво і звичаєвість — рівновеликі частини культури народу
- •2. Культурні явища початку XX ст.
- •3. Особливості національно-культурного Відродження
- •4. Українізація як природне явище і політичне гасло
- •5. Катастрофа української культури в добу "соцреалізму"
- •6. Діячі української культури в еміграції
- •Лекція 21. Духовна культура україни в умовах нової соціальної реальності
- •1. Риси нової соціокультурної дійсності
5. Світове значення візантійської культурної спадщини
В історії світової культури візантійській цивілізації належить видатне місце. Для неї були характерні особлива урочистість, пишність, внутрішня шляхетність, витонченість форм і глибина
172
думки. Впродовж тисячолітнього існування Візантія, що увібрала античну спадщину греко-римського світу й елліністичного Сходу, створила своєрідну, воістину блискучу культуру. Аж до XIII ст. за рівнем розвитку освіченості, напруження духовного життя та барвистості художніх форм вона була попереду середньовічної Європи. її література сприяла виробленню нового естетичного ідеалу Середньовіччя: на противагу античній героїзованій особистості висувався образ маленької, слабкої, гріховної людини, яка щиро прагнула спасіння. У візантійському образотворчому та ювелірному мистецтві, що за технікою виконання довго перебували на недосяжному для інших країн рівні, особливо чітко були сформульовані принципи середньовічної художньої творчості.
Візантійська культура — це закономірний етап розвитку світової культури, який, проте, мав неповторні особливості, зумовлені синтезом західних і східних духовних начал. Як за географічним, так і за етнічним становищем Візантія була своєрідним мостом між Заходом і Сходом, а в культурному розвитку виступала з'єднуючою ланкою між західною і східною культурами. При цьому відбувався їх плідний взаємовплив. До XI ст. у культурі Візантії домінували східні елементи, а з часу правління Комнїнів відчувався вплив Західної Європи. Культурні ^контакти з нею досягли апогею у XIII —XIV ст., коли зародження у Візантії та Італії пе-редренесансних течій, обмін їх досягненнями прискорювали розвиток гуманізму як загальноєвропейського явища.
Важливо, що при всіх процесах цього культурного синтезу зберігалась греко-римська культурна основа. Впродовж тривалого часу Візантія була прямою спадкоємницею античних традицій у мистецтві, філософії, праві, політиці та літературі, хоч і просякнутих могутнім впливом християнства. Тому особливість візантійської культури полягала не просто у синтезі західних і східних елементів, а й у їх існуванні саме при домінуванні греко-римсь-ких традицій, збереженні античної спадщини, що стало надалі основою пізнішого розвитку гуманістичних ідей і зародження європейської культури епохи Ренесансу.
Як "золотий міст" між західною і східною культурами Візантія мала глибокий і стійкий вплив на розвиток багатьох краї» середньовічної Європи, зокрема Південної і Східної, де утвердилось православ'я. Через Візантію дійшли до нащадків стародавні пам'ятки: переписані середньовічними писцями рукописи грецьких поетів і збірки римського права, збережені у працях візантійських письменників численні фрагменти античних творів. Через Візантію антична й елліністична культурна спадщина, духовні цінності, створені в Греції, Єгипті, Сирії та Палестині, Римі, передавалися іншим народам.
Візантія до ХІІІ ст. залишалася найвисокорозвинутішою державою Європи, а тому вона суттєво впливала на сусідні країни.
173
Особливо відчутно цей вплив виявлявся у галузі образотворчого мистецтва, релігії та філософії, суспільної думки та космології, писемності й освіти, політичних ідей та права. Візантійська реміснича техніка, архітектура і живопис, природознавство і література сприяли формуванню середньовічної культури європейських народів і країн мусульманського Сходу.
Велика роль належала візантійській культурній спадщині у зародженні гуманістичного руху XIV—XV ст. Освічені люди з Греції, поселяючись в інших країнах, приносили з собою "грецьку мудрість". Греки за походженням філософ Георгій Геміст ГІлифон і художник Ель Греко посіли помітне місце в культурі європейського Відродження. Безумовно, сприйняття візантійських традицій в Італії та Іспанії, Грузії та Вірменії, інших країнах Заходу і Сходу помітно сприяло подальшому прогресу їхніх національних культур. Особливо ці традиції були відчутні у самобутніх здобутках народів Греції, Румунії, Сербії та Болгарії.
Важко переоцінити значення візантійської культури для розвитку Київської Русі, а згодом України, і Московської держави. Вже з IX ст, починаються активні контакти Візантії та Київської Русі знаменитим шляхом "з варягів у греки". З легендарного походу князя Аскольда на Царгород у 860 р. було фактично започатковане хрещення Русі, У середині X ст. поїздка київської княгині Ольги до імператора Константина Багрянородного мала велике значення у дальшому розвитку торгово-політичних відносин між обома країнами і поширенні християнства на Русі. Шлюб сестри візантійського імператора Василія II — Анни з київським князем Володимиром довершив перетворення християнства на державну релігію Русі (акт хрещення 988 р.). У такому вигляді воно повністю успадкувало візантійську традицію. Візантійська християнська концепція богообраності імператорської влади відчутно вплинула на формування "самодержавства" Київської Русі. Церква тут також була залучена до коронації київських князів, символізуючи, як і у Візантії, божественне освячення їхньої влади.
Запровадження християнства на Русі сприяло поширенню серед її населення слов'янської писемності — кирилиці. З Візантії у великій кількості прибували богослужебні книги і предмети християнського культу, був запозичений церковний спів.
Найпомітніший вплив Візантії на мистецтво Київської Русі. Давньоруські князі запрошували до Києва, а згодом і до Володимира візантійських архітекторів і художників для спорудження храмів та монастирів. Збудований Ярославом Мудрим у Києві" 13-ку-польний собор Св. Софії був спроектований візантійськими зодчими, що використали й традиції давньоруської архітектури. У ство- ч ренні його мозаїк і фресок, поряд з візантійськими митцями, брали участь і місцеві майстри, переймаючи досвід. У Володимирі під час розпису Дмитріївського собору місцеві майстри працювали
174
над фресками вже на рівні з художниками, запрошеними із Константинополя.
Впродовж багатьох віків й українська культура зазнавала значного впливу унікальної духовної спадщини Візантії. Це яскраво виявилося у збереженні тісних зв'язків українського православ'я з Константинопольською церквою, системі навчання в школах церковних братств України, діяльності Острозької та Києво-Могилянської академій. Як і в Росії, українське богослов'я, іконопис, церковна архітектура та література тривалий час дотримувалися візантійської традиції. Мотиви візантійської філософії відчутні в українській православній полемічній літературі, творчості видатного українського мислителя Григорія Сковороди. Відомими центрами освіти, науки, будівельного та образотворчого мистецтва візантійської орієнтації в Україні були Київ і Чернігів.
Після падіння Константинополя Московська держава вважала себе прямою спадкоємницею Візантійської імперії. Вона запозичила герб Візантії (о|>ел з двома головами), а її князі перейняли титул царів (цесарів). Становище православ'я в Росії нагадувало візантійську схему взаємовідносин церкви, держави і монарха. Російське іконописне мистецтво, значну роль в якому відіграв виходець з Візантії Феофан Грек, архітектура, книжкове видавництво, філософія, богослов'я, освіта, вишукана словесність (література) і політичні теорії аж до XVII ст. зберігали незаперечні риси візантійської традиції.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Культура Византии: IV—первая половина VII в. — М„ 1984.
Культура Византии: Вторая половина VII-XII в. — М., 1989.
Культура Византии: ХНІ—первая половина XV в. — М., 1991,
Кривушин И.В. Ранневизантийская церковная историография. — СПб., 1998.^
Курбатов ГЛ. История Византии (от античности к феодализму). — М., 1984.
Курбатов ГЛ. Ранневизантийские портреты: К истории общественно-политической мысли. — Л., 1991.
Лихачева В.Д. Искусство Византии IV—XV веков. — М, 1986.
Лосев И.В. Методические указания к чтению проблемной лекции на тему "Культура Византии". — К., 1990.
Удальцова З.В. Византийская культура. — М., 1988.
Удальцова З.В., Литаврин Г.Г. Древняя Русь и Византия. — М., 1980.
Франко І. Візантійська література//Франко І. Зібр. творів: У 50 т. — К.. 1981. — Т. 29.
Художня культура Візантії та Західної Європи // Основи художньої культури. — Харків, 1997. Ч. 1: Теорія та історія світової художньої культури.
Южная Русь и Византия: Сб. науч. трудов / К VIII конгрессу византинистов. — К., 1991.
175
С. О. Черепанова