Part_1-3
.pdf33
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
D |
2 / 3 |
v |
3 |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 / 3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
∂F |
|
|
|
∂Pi |
= ∂(aкD)+ ∂(qоб D |
)+ |
|
∂ qey |
|
С |
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
= |
∑ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
+ |
||||||||||||||||||||
∂D |
|
|
|
|
|
|
|
|
∂D |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
∂D |
|
|
|
∂D |
|
|
|
|
∂D |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
D2 / 3v2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 / 3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
∂ qп |
|
С |
|
|
RS |
|
∂(qз D |
) |
|
|
|
∂(aзв D) |
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
+ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
+ |
|
|
|
+ |
= |
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
∂D |
|
|
|
|
|
∂D |
|
|
|
|
|
|
|
∂D |
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
2 q |
об |
|
|
2 |
qeyv3 |
|
|
2 q |
|
v |
2 R |
|
|
|
|
2 |
q |
з |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
= a |
к |
+ |
|
|
|
|
|
+ |
|
|
|
|
|
+ |
п |
|
|
|
|
s |
+ |
|
|
+ a |
зв |
. |
|
||||||||||
3 D1/ 3 |
3 |
|
|
|
|
|
|
|
3 D1/ 3 |
|
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
D1/ 3С |
3 D1/ 3С |
|
|
|
|
|
|
|
|
Результати диференціювання приводяться до наступної зручної розрахункової форми:
∂F |
P |
|
2 |
P |
|
|
2 |
|
|
|
Pey v3 |
|
|
|
|
2 |
|
|
P |
v2 R |
|
2 |
P |
|
|||||||||
|
= к |
+ |
|
об |
|
+ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
+ |
|
|
|
|
п |
|
|
|
s |
+ |
|
з |
+ |
||||
|
3 D1/ 3D2 / 3 |
|
3 D2 / 3v3 |
|
D1/ 3 С |
3 D2 / 3v2 |
|
R D1/ 3С |
3 D2 / 3D1/ 3 |
||||||||||||||||||||||||
∂D |
D |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
S |
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
С |
|
|
2 Pey |
|
|
|
|
|
С |
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
P |
|
|
P |
|
2 P |
|
|
|
|
2 |
P |
|
2 |
|
P P |
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
зв |
|
= |
к |
+ |
|
об |
+ |
|
|
+ |
|
|
п |
+ |
|
|
|
з + |
зв |
. |
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
3 D |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
D D |
|
3 D |
|
|
|
|
3 D |
|
3 D D |
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
Підставивши знайдений вираз для |
|
∂F |
|
у формулу для ηн , отримаємо |
||||||||||||||||||||||||||||
|
|
∂D |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(враховуючи, що всі розрахунки виконані для судна-прототипу):
ηн = |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
; |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Pey + Pп + Pз + Pоб |
||||||||||||||
P |
+ P |
2 |
|
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
1 |
− |
|
к |
|
зв |
+ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
D |
3 |
|
|
|
|
|
D |
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Отримані формули для визначення dP, [dPi]0 і ∂∂DF дозволяють розрахува-
ти приріст dD за формулою:
dD = ηн {dP + [dF]0}, а водотоннажність як
D = D + dD .
Контрольні запитання
1.Що являють собою вимірники мас і модулі?
2.Як визначаються маси енергетичної установки і палива?
3.Для чого вводиться в навантаження запас водотоннажності?
4.Як забезпечується запас остійності проекту судна?
32
Аналогічно для обчислення приросту маси палива і забезпечення:
|
|
|
|
|
|
|
dv |
|
dRS |
|
dС |
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
[dPп]0 |
|
|
dqп |
|
|
|
|
|
|||||||||
= Pп |
q |
|
+ 2 |
v |
+ |
|
|
|
− |
|
|
|
|
; |
|||
п |
|
R |
|
С |
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
S |
|
|
|
|
|
|
[dPз ]0 = Pз dqз ; qз
Після визначення часткових приростів розпишемо навантаження мас за розділами:
– у зальному вигляді Pi = Pi +[dPi ]0 + K DPi dD , або
Pк = Pк +[dPк ]+ PDк dD ;
Pзв = Pзв +[dPзв ]0 + PDзв dD ;
Pоб = Pоб +[dPоб ]0 + 23 PDоб dD ;
Pey = Pey +[dPey ]0 + 23 PDey dD ;
Pп = Pп +[dPп ]0 + 23 PDп dD ; Pз = Pз +[dPз]0 + 23 PDз dD .
Сума вантажів повинна дорівнювати водотоннажності, яка обчислена як
D = D + dD , тобто D = ΣPi + Pв з точністю ±(1 – 2)% від D.
Для визначення коефіцієнта Нормана треба обчислити ще ∂∂DF .
Запишемо вихідний вираз для F.
F = ΣP = Pк + Pоб + Pеу + Pп + Pз + Pзв, або
F = aкD + qобD2 / 3 + qеу D2С/ 3v3 + qп D2С/ 3v2 RS + qзD2 / 3 + aзвD ;
Візьмемо з цього виразу часткову похідну по D.
31
[dPк ]0 = Pк − Pк = (aк −aк ) D;
[dPзв]0 = Pзв − Pзв = (aзв −aзв ) D; [dPоб]0 = Pоб − Pоб = (qоб −qоб ) D 2 / 3;
[dPey ]0 = qey vС3 −qey vС3 D 2 / 3;
[dPп]0 = Pп − Pп = qп vС3 Rs −qп vС3 Rs D 2 / 3; [dPз]0 = Pз − Pз = (qз −qз ) D 2 / 3;
Частковий приріст водотоннажності [dD]0 = [dF]0 + dP, а повний приріст
– dD = [dD]0 ηн . У випадку, коли вантажопідйомність судна проекту і прототипу однакова, повний приріст водотоннажності визначається як dD = [dF]0 ηн. Якщо у проекта і прототипа різниця тільки в вантажопідйомнос-
ті, то приріст водотоннажності dD = dPв ηн.
ІІ-й спосіб – обчислення часткового приросту [dF ]0 за формулами дифе-
ренціювання:
|
|
|
∂Pк |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
= P |
daк |
; |
[dP |
] |
|
da |
|
= |
|
da |
|
= |
Pк |
da |
|
||||||
|
D |
|
|
|||||||||||||||
|
|
aк |
|
|
||||||||||||||
к |
0 |
|
∂aк |
|
к |
|
|
|
к |
|
|
к |
к aк |
далі аналогічно для
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
[dP |
|
] |
|
|
|
|
|
|
|
|
dqоб |
; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
P |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
об |
0 |
|
|
|
|
об |
|
|
qоб |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
[dP |
|
] |
|
|
|
|
|
|
dqзв |
|
; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
P |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
зв 0 |
|
|
|
|
зв |
|
|
qзв |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
[dP ] |
|
q |
|
|
|
|
|
2 / 3 v |
3 |
|
= |
∂Pey |
|
|
|
|
|
+ |
∂Pey |
dv − |
∂Pey |
dС = |
|
|||||||||||||||||||
d |
|
|
|
D |
|
dq |
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||
ey |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ey |
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
ey 0 |
|
|
|
|
С |
|
|
∂qey |
|
|
|
|
|
|
∂v |
|
|
|
∂С |
|
|
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
. |
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
2 / 3 v 3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 / 3 v 2 |
|
|
|
|
|
|
2 / 3 v 3 |
|
|||||||||||||||||
|
|
|
D |
|
|
|
|
|
|
|
|
D |
dv −q |
|
D |
dС |
|
|||||||||||||||||||||||||
|
= |
|
|
|
|
|
|
|
|
dq |
ey |
+3q |
eу |
|
|
|
|
|
|
|
ey |
|
|
|
|
2 |
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
С |
|
|
|
|
|
|
|
|
С |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
С |
|
|
Помножимо 2 останні члена рівняння на vv і СС , тоді
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
dq |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
[dP ] |
P |
|
|
|
|
dv |
|
|
|
dС |
|
|
ey |
|
dv |
|
dС |
|||||||||||
= |
ey |
dq |
|
+ 3P |
− P |
= P |
|
|
+ 3 |
− |
. |
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
ey 0 |
|
qey |
ey |
|
ey |
v |
|
ey |
С |
|
ey |
qey |
|
v |
|
С |
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
30
Останній вираз являє собою диференціальне рівняння мас у формі Нормана, де
dD – пошукуваний приріст водотоннажності судна-прототипу, обумовлений зміною Рі , а, b, с, тобто величинами dРі , dа, db, dс, …, які є елементами завдання; dP – приріст умовно постійних мас, незалежних від водотоннажності, в першу чергу вантажопідйомності судна-прототипу; [dF]0 – приріст усіх змінних мас, обумовлений зміною швидкості ν , дальності плавання RS, вимірників мас і інших характеристик судна-прототипу.
З виразу для ηн = 1 1 − ∂∂DF
тим більшою, чим вища частка змінних мас у водотоннажності, тобто у суден з відносно важкими корпусами, у швидкісних суден з потужними СЕУ, та у суден з великою дальністю плавання.
Так для танкерів ηн = 1,2 – 1,7; для УСВ ηн = 1,5 – 1,8; для бойових кораб-
лів ηн ≥ 3.
Основним загальним наслідком використання диференціального рівняння мас Нормана є положення, згідно з яким приріст водотоннажності судна dD завжди перевищує прирости dP і [dF ]0 статей, що входять у його навантажен-
ня. Це видно з виразу dD = ηн {dP + [dF]0}.
Таким чином, за допомогою рівняння мас Нормана водотоннажність проекту знаходиться як
D = D + dD .
Приріст вантажів dP , що задаються, визначається як різниця між ванта-
жопідйомністю проекту судна та прототипу, наприклад, dP = Pв − Pв .
Враховуючи, що [dF ]0 = ∑[dPi ]0 , визначимо частковий приріст [dPi ]0 ,
двома способами: способом кінцевих різниць; за допомогою формул диференціювання.
Перший спосіб обчислення часткового приросту [dPi ]0 способом кінцевих різниць виражається формулами.
29
За допомогою диференціального рівняння мас Нормана можна визначити приріст водотоннажності dD судна-прототипу, викликаний зміною технікоексплуатаційних показників його порівняно з проектом.
Загальний вигляд рівняння мас у диференціальній формі такий
D = D + dD .
Приріст водотоннажності є функцією величин, які входять у рівняння мас: dD = f(dPв, dν, dL…).
Рівняння мас Нормана отримують диференціюванням вихідного рівняння мас у алгебраїчній формі, написаного відповідно до навантаження суднапрототипу, в якому всі маси виражені у функції водотоннажності. У цьому рівнянні є змінні складові F і постійні (задані) Р.
D = F + P,
де F = ∑Pi =f(D, ν, L, a, q,…).
Постійні маси Р = Рв + Рб, а іноді і Реу.
Запишемо це рівняння у вигляді P = D – F(D, ν, RS, a, q,…), і продиференцюємо його
dP = dD − |
∂F |
∂D − ∂F |
∂ν− |
∂F |
∂R − |
∂F |
∂a − |
∂F |
∂q −... , |
|||
∂D |
∂R |
∂a |
∂q |
|||||||||
|
∂ν |
|
|
S |
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
S |
|
|
|
|
|
|
і подамо в більш загальному вигляді |
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
dP = dD − |
∂F |
dD −[dF |
] , |
|
|
(2.4) |
||||
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
∂D |
|
0 |
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
де [dF]0 – повний диференціал функції F (тобто усіх змінних мас по усім незалежним змінним ак, qоб, ν, L,… , окрім D).
З рівняння 2.4 можна записати, що пошукуваний приріст водотоннажності буде
|
dD = |
dP +[dF]0 |
. |
(2.5) |
||||
|
|
|||||||
|
|
|
|
1 − |
∂F |
|
|
|
|
|
|
∂D |
|
||||
|
|
|
|
|
|
|||
Позначимо через ηн = |
|
1 |
|
, тоді dD = ηн {dP + [dF]0}. |
|
|||
|
− ∂F |
|
|
|||||
1 |
|
|
|
|
|
|
||
|
|
∂D |
|
|
|
|
|
|
28 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Позначимо через n і m вирази в дужках: |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
n =1 −0,966qк |
|
H |
δп |
−aзв ; |
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
T δ |
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
H 0,966 |
2 / 3 |
|
|
|
ν3 |
|
|
|
|
|
ν2 |
|
|
|||
m = q |
|
|
|
+ q |
|
|
|
в |
+ k |
|
k |
|
q |
|
е |
R + q |
|
|
T δ |
|
|
|
|
|
|
п Cе |
|
||||||||||
|
об |
|
|
ey Св |
мз |
|
доп |
|
S |
з |
і визначимо їх значення.
Отримане рівняння в вигляді nD – mD2/3 – Pв = F(D) можна вирішувати одним з наведених вище способів.
Після вирішення рівняння визначаються маси розділів за тими залежнос-
тями, які прийняті для них у рівнянні мас: маса корпусу |
P = 0,966q |
|
H δп D ; |
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
к |
|
|
|
к |
T |
δ |
маса |
запасу |
|
|
водотоннажності |
Рзв |
= |
азвD; |
маса |
|
обладнання |
||||||||||||
P = D2 / 3q |
H |
0,966 |
|
2 / 3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
D2 / 3 |
ν3 |
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
; |
маса енергетичної установки P |
|
= q |
|
|
|
в |
; маса |
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
Св |
|
||||||||||||||
об |
|
об T |
|
δ |
|
|
|
|
|
|
|
ey |
|
ey |
|
|
||||||
палива |
P = k |
|
k |
|
q |
|
D2 / 3ν2 |
R ; маса забезпечення Рз = азD |
2/3 |
, т; |
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
e |
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
п |
|
мз |
|
доп |
|
п |
|
Ce |
s |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Перевіркою правильності вирішення рівняння мас буде виконання рівно-
сті D = Pк + Pоб + Pеу + Pп + Pз + Pзв+ Pв.
Після перевірки складається таблиця навантаження.
2.3.4 Рівняння мас у диференціальній формі Нормана.
Рівняння мас у алгебраїчній формі придатні для визначення пошукуваних елементів суден як при наявності, так і при відсутності близького суднапрототипу. Використання рівнянь мас у диференціальній формі можливе тільки при наявності близького прототипу, до елементів якого вносяться виправлення, які враховують різницю техніко-експлуатаційних характеристик прототипу та проекту: по вантажопідйомності, швидкості руху, довжині кругового рейсу, вимірників мас тощо.
З диференціальних рівнянь мас найбільше застосування мають рівняння Нормана та Бубнова. Розглянемо рівняння Нормана.
27
де і – номер наближення ; Di – початкове наближене рішення (може прийматися D0); Di+1 – нове значення водотоннажності, яке буде ближчим до кореня рівняння, ніж Di .
На наступному кроці отримане значення Di+1 підставляють замість Di і визначають Di+2. Цю процедуру продовжують до тих пір, доки різниця між двома останніми значеннями Di і Di+1 не стане меншою заданої точності розрахунку (0,0001D0). Останнє значення Di+1 , буде коренем рівняння мас.
2.3.3 Алгебраїчне рівняння мас, виражених в функції головних розмірів
Це рівняння записують, як прийнято, у загальному вигляді D = ΣPi + P і змінні маси Рі виражають у функції головних розмірів (див. п.2.2). Тоді воно приймає вигляд
D = Dqк0,966 |
δ |
|
H |
+ aзвD + D |
2 / 3 |
H |
0,966 |
2 / 3 |
D2 / 3ν3 |
||||||||
|
п |
T |
|
|
qоб |
|
δ |
|
+ qey |
в + |
|||||||
|
δ |
|
|
|
|
|
|
|
T |
|
|
|
Св |
||||
|
+ k |
|
k |
|
q |
|
D2 / 3ν2 |
R + q |
D |
2 / 3 |
+ P . |
|
|||||
|
|
|
|
|
e |
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
Сe |
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
мз |
|
доп |
|
п |
|
|
S з |
|
|
|
в |
|
У цьому рівнянні qп вибирають за паспортними даними двигуна. Двигун вибирається за потужністю, визначеною адміралтейською формулою, яка використовувалася у рівнянні мас, виражених в функції водотоннажності.
Якщо рівняння мас, виражених в функції водотоннажності, не вирішува-
|
|
|
|
|
|
|
D2 / 3ν2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
D2 / 3 |
ν2 |
|
|
|
лося, то вираз |
k |
|
k |
|
q |
|
e |
R |
треба замінити на |
q |
|
|
e |
R |
|
, а вимірник |
|||||||
|
|
|
п Ce |
|
|
||||||||||||||||||
|
|
мз |
|
доп |
|
п |
Ce |
S |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
S |
|
||
маси палива qп визначити за прототипом, як |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
п |
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
qп = |
|
|
Р |
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
N еT х |
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Перегрупуємо рівняння мас для зручності його вирішення:
|
|
H δ |
|
|
|
2 / 3 |
|
H 0,966 |
2 / 3 |
|
ν2 |
||
D 1 |
−0,966qк |
|
п −азв |
= D |
|
qоб |
δ |
|
+ qey |
в |
+ |
||
|
|
|
|||||||||||
|
|
T δ |
|
|
|
|
T |
|
|
Св |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
+ kмзkдопqп Cνе2е RS + qз + Рв.
26
F(D), т
5 4
3
D1 D2 |
|
|
|
D3 D4 D5 |
D, т |
2 |
D (корінь рівняння) |
|
1
– F(D), т
Рис. 2.1. Графік визначення кореня рівняння мас.
Вирішення рівняння мас підстановкою Крилова. Рівняння мас, як і в попередньому випадку, записується у вигляді
D − mn D2 / 3 − Pnв = 0 .
Позначаємо через α = mn і A = Pnв , тоді D – αD2/3 = A.
Виконуємо підстановку Крилова D1/3 = αy і отримуємо:
α3y3 – αα2y2 = A, або y3 − y2 = αA3 .
По таблиці квадратів і кубів чисел знаходимо таке значення y, щоб різни-
ця його кубу і квадрату y3 – y2 дорівнювала A/α3.
Тоді пошукувана водотоннажність буде отримана як D = α3y3.
Вирішення рівняння мас методом Ньютона з постійною дотичною. Рівняння мас записується у вигляді nD – mD2/3 – Рв = 0. Рішення знаходиться за допомогою послідовних наближень за формулою
Di+1 = Di − nDi −mDi2 / 3 − Pв , n
|
|
|
|
|
|
|
|
25 |
Таблиця 2.1. – Таблиця навантаження судна |
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
№ |
Найменування розділу |
Маса розді- |
плечі, м |
моменти, тм |
||||
з/п |
навантаження |
лу Р, т |
|
|
|
|
|
|
х |
у |
z |
P·x |
P·y |
P·z |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
Корпус |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
Обладнання |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3 |
Енергетична установка |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4 |
Паливо |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5 |
Постачання |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
6 |
Запас водотоннажності |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
7 |
Вантаж |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Сума |
Σ1 |
|
|
|
Σ2 |
Σ3 |
Σ4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2.3.2 Способи вирішення рівняння мас
Вирішення рівняння мас графічним способом. Вказаним способом рівняння мас вирішується у наступній послідовності.
Визначаємо очікувану водотоннажність за допомогою коефіцієнта утилі-
зації водотоннажності по чистій вантажопідйомності D0 = Pв і визначаємо за ηв
його значенням декілька значень водотоннажності D1 = 0,8 D0;
D2 = 0,9 D0; D3 = D0; D4 = 1,1 D0; D5 = 1,2 D0.
Рівняння мас приводимо до вигляду :
D − mn D2 / 3 − Pnв = F(D) ,
де F(D) – нев'язка.
За отриманими значеннями нев’язок будуємо графік залежності F(D) від D,
рис. 2.1.
Іноді це рівняння вирішують шляхом підбору такого значення D, щоб
F(D) ≤ 0,0001D.
24
2.3.1 Алгебраїчне рівняння мас, виражених у функції водотоннажності
Це рівняння можна записати у вигляді:
|
|
|
|
|
|
2 / 3 |
|
D2 / 3ν3 |
|
|
|
|
D2 / 3ν2 |
|
|
|
D = a |
D + a |
|
D + q |
|
D |
|
+ q |
в + k |
k |
|
q |
|
e |
R |
+ a |
D + P . (2.2) |
|
|
|
|
|
Сe |
|||||||||||
к |
|
зв |
|
об |
|
|
|
еу Св |
мз |
доп |
|
п |
S |
з |
в |
Якщо у навантаженні є постійний баласт (визначений за прототипом) то він включається до рівняння мас як постійна маса так само як і маса вантажу Pв.
Для зручності вирішення рівняння мас записується в вигляді
D(1−aк −aзв −аз )= D |
2 / 3 |
|
ν3 |
|
ν2 |
|
|
|
|
в |
+ kмзkдопqп |
e |
|
+ Pв |
|
|
|
|
|||||
|
qоб + qey |
Св |
Сe |
RS |
|||
|
|
|
|
|
|
(2.3)
Позначивши вирази в дужках через m і n будемо мати n = 1 – aк – aзв – aз;
|
|
|
|
ν3 |
|
|
|
|
|
ν2 |
|
|
m = q |
|
+ q |
|
в |
+ k |
|
k |
|
q |
|
e |
R ; |
|
|
|
|
|
п Сe |
|||||||
|
об |
|
ey Св |
мз |
|
доп |
|
S |
nD – mD2/3 – Pв = 0, або D − mn D2 / 3 − Pnв = 0 .
Отримане рівняння можна вирішити одним з таких способів: графічним, підстановкою Крилова, методом Ньютона з постійною дотичною тощо.
Після того, як буде знайдене значення D, складається таблиця навантаження (табл.2.1), куди записуються розділи мас, розраховані за тими залежностями, які прийняті для них у рівнянні мас: маса корпусу – Pк = aкD; маса запасу водотоннажності – Рзв = азвD; маса забезпечення – Рз = азD; маса обладнання –
|
2/3 |
|
|
|
|
|
|
|
D2 / 3ν2 |
|
Роб = qобD |
|
; маса палива – Р |
= k |
|
k |
|
q |
|
e |
R , т. |
|
|
|
|
Сe |
||||||
|
|
п |
|
мз |
|
доп |
|
п |
S |
Перевіркою правильності вирішення рівняння мас буде виконання рівно-
сті:
D = Pк + Pоб + Pеу + Pп + Pз + Pзв+ Pв.