бух.обл
.docxВиконавчими (виправдними) називають документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції. Наприклад, виписки банку з поточного рахунка, прибутковий ордер, акти, квитанції, авансові звіти та ін 20.Документація,зберігання бух.документів Документа́ція — сукупність офіційно визнаних, взаємопов'язаних та складених у визначеній формі документів, які містять передбачувану інформацію про виріб, процес або діяльність. Відповідно до області застосування документація поділяється на бухгалтерську, конструкторську, нормативну, технічну, технологічну, товарну, управлінську тощо.Вимоги до переліку документів визначаються Технічним завданням, до вмісту документів - стандартами або додатково та окремо погодженими документамиПервинні документи та облікові регістри, що пройшли оброб ку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов'язковій передачі до архіву.Первинні документи та облікові регістри, що пройшли оброб ку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціаль них приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.Бланки суворої звітності повинні зберігатися в сейфах, ме талевих шафах або спеціальних приміщеннях, що забезпечують їх схоронність.Порядок зберігання документів на машинозчитуваних носіях визначається вказівками з організації бухгалтерського обліку з викори станням обчислювальної техніки.Первинні документи поточного місяця, що пройшли обробку ручним способом і відносяться до відповідного облікового регістру, комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, перепліта ються і супроводжуються довідкою для архіву. 21.Способи виправлення помилок в обліку Бухгалтерський облік характеризується великою кількістю операцій, щовідображаються в різних первинних документах. З тих чи інших причин у нихчасто допускають помилки. Бувають помилки також при перенесенні данихпервинних документів у реєстри зведеного й аналітичного обліку внаслідокнеправильного підрахунку добутків і підсумків при таксуванні документів,механічного перекручування цифр, пропуску, відображення суми лише наодному рахунку тощо. Якщо їх своєчасно не виправити, ці помилки будуть увсіх реєстрах обліку, включаючи навіть Головну книгу. Інколи помилкивиникають у Головній книзі, навіть якщо в журналах чи відомостяханалітичного обліку їх не було, внаслідок помилкового перенесення кредитовихобігів на інші синтетичні рахунки.У будь-якому разі помилкові записи потрібно обов’язково виправити,оскільки за їх наявності достовірність облікової інформації знижується, а в рядівипадків це може бути причиною застосування до підприємства тавідповідальних осіб відчутних фінансових санкцій або й жорсткіших заходів, якщо помилки були навмисними і зумовили зловживання.Помилки виявляють перевіркою записів шляхом зіставлення підсумківвідповідних граф журналів, відомостей аналітичного обліку і даних Головної книги. Якщо ж записи в журналах і відомостях здійснювали на підставі аркушів-розшифровок, зведених реєстрів, необхідно також перевірити правильність визначення проміжних підсумків, оскільки загальні підсумки можуть бути безпомилковими, а суми в т. ч. визначені неправильно. Наприклад, при групуванні операцій з нарахування оплати праці в аркуші-розшифровці за даними первинних документів не включено суми окремих нарядів на відрядну роботу у витрати, але за рахунком 22.Інвентиризація,її види і значення. Інвентаризація — елемент методу бухгалтерського обліку, за допомогою якого забезпечується наявність облікових даних про засоби підприємств.За повнотою охоплення об'єктів інвентаризацію поділяють на повну, яка передбачає суцільну перевірку всього майна підприємства та стану розрахункових відносин, і часткову, що передбачає перевірку окремих видів засобів.За характером виокремлюють інвентаризацію планову та позапланову. Планову інвентаризацію здійснюють за завчасно складеним планом, а позапланову — за розпорядженням керівника в разі пожежі чи стихійного лиха, а також на вимогу слідчих органів.Інвентаризація активів і зобов'язань підприємства регулюється ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", згідно з якою перевіряються й документально підтверджуються їх наявність і стан. 23Сутність та значення вартісного вимірювання.Оцінка господарських засобів. Бухгалтерський облік нерідко називають вартісним, підкреслюючи те, що в цьому обліку відображаються лише такі об'єкти, які мають вартісну оцінку. Саме застосування вартісної оцінки дає можливість зіставити та узагальнити різнорідні засоби та економічні явища, порівняти витрати підприємства з виручкою, виявити результати його роботи. Отже, такі важливі економічні показники, як собівартість, прибуток, рентабельність базуються на вартісній оцінці. З цією метою використовуються такі елементи методу бухгалтерського обліку як оцінка і калькуляція.Оцінка — це спосіб вираження за допомогою грошового вимірника наявності та руху господарських засобів.Математичне вираження цього способу є таким:Кількість * Ціна за одиницю = ВартістьУ діяльності підприємства виділяють:1) купівельну вартість — вартість, за якою підприємство придбало товарно-матеріальні та інші цінності;2) продажну вартість — вартість, за якою воно реалізовує (продає) товар;3) собівартість готової продукції або послуг — суму виробничих та інших витрат на виготовлення конкретної продукції на конкретному підприємстві.Оцінка є складовим елементом методу бухгалтерського обліку і не тільки тісно пов'язана з усіма іншими елементами, але є передумовою їхнього функціонування. Так, складання балансу пе редбачає обов'язкову умову застосування грошового вимірника, тобто грошову оцінку засобів. У свою чергу, відображення операцій у відповідних документах, на рахунках, проведення інвентаризації та складання звітності неможливе без їхнього вимірювання, узагальнення та підрахунку у грошовому вираженні.Оцінка різних об'єктів обліку — активів, зобов'язань, капіталу, господарських процесів — визначається у відповідних стандартах бухгалтерського обліку. Для кожного виду активів, як правило, зазначається декілька ситуацій, в яких здійснюється оцінка активів: оцінка при придбанні (виготовленні), оцінка при вибутті, оцінка на дату балансу (на кінець звітного періоду). Оцінка придбання здійснюється за первісною вартістю, яка, як правило, є історичною (фактичною) собівартістю активу, за якою він зараховується на баланс підприємства. Оцінка за справедливою вартістю — сума, за якою можна здійснити обмін активу або оплату зобов'язання в результаті операції між зацікавленими та незалежними сторонами. Вона застосовується в таких випадках як безоплатне одержання активів, внесення активів до статутного капіталу (за умови погодження вартості з засновниками), обмін активами та інше. 24.Калькулювання як спосіб методу бух.обл. Калькулювання — це спосіб визначення собівартості одиниці продукції, робіт, послуг, що включає в себе групування витрат, розмежування витрат між об'єктами калькулювання, визначення собівартості окремих виробів (робіт). Об'єкти калькулювання: окремі види робіт, послуг. Калькуляційні одиниці (залежно від видів виробництва): — один виріб; — один метр квадратний, кубічний, погонний; — одна нормогодина, машиногодина тощо. Витрати групують за елементами та статтями витрат. Елементи витрат — це сукупність економічно однорідних витрат: — матеріальні витрати; — витрати на оплату праці; — відрахування на соціальні заходи; — амортизація; — інші витрати. Метод бухгалтерського обліку — це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет.Бухгалтерський облік вивчає свій предмет за допомогою таких методів: •— хронологічного і систематичного спостереження; •— вимірювання господарських засобів і процесів; •— реєстрації та класифікації даних із метою їх систематизації; •— узагальнення інформації з метою звітності.Методу спостереження відповідають прийоми документування та інвентаризації; вимірювання здійснюють шляхом оцінки і калькуляції; реєстрація та класифікація (поточне групування) проводяться на рахунках за допомогою подвійного запису; узагальнення інформації з метою звітності відбувається в бухгалтерському балансі та фінансовій звітності. 25.Звітність,її роль та значення в управлінні виробництвом Бухга́лтерська зві́тність — звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.[1].До бухгалтерської звітності включають: -Фінансову звітність-Податкову звітність-Статистичну звітність-Управлінську звітність. 26.Класифікація звітності.Організація складання звітності Серед напрямків організації складання і подання бухгалтерської звітності виокремлюють такі загальні:· визначення нормативної бази;· розробка класифікації звітності;· організація інвентаризації;· організація складання звітності;· організація надання звітності.Завданнями організації бухгалтерської звітності є забезпечення повноти і достовірності останньої, своєчасності її подання, а також реалізації інших принципів формування і подання бухгалтерської звітності бюджетних установ. 27Форми бух.обл.Вибір форми бух.обл Форма бухгалтерського обліку (ФБО) – це сукупність взаємопов’язаних облікових регістрів, а також способів відображення в них господарських операцій підприємства з урахуванням особливостей його діяльності та технології обробки інформації. Сьогодні виділяють такі ФБО: - меморіально-ордерна; - журнальна; - спрощена; - автоматизована. Меморіально-ордерна форма використовується переважно в бюджетних організаціях. На основі первинних документів, перевірених і згрупованих за певною ознакою, складають меморіальні ордери. У них вказується кореспонденція рахунків за госпоперацією та її сума. Усі меморіальні ордери після заповнення вносять за хронологічною послідовністю до реєстраційного журналу. Потім інформація відображається в Головній книзі за синтетичними рахунками. Переваги меморіально-ордерної форми — її відносна простота, гнучкість. Недоліки – складання великої кількості меморіальних ордерів, а також непристосованість регістрів до заповнення фінзвітності. При використанні журнальної форми обліку інформація з первинних та зведених документів переноситься в журнали й відомості. У перших записують суми, що відповідають кредитовому обороту за відповідними рахунками. У других фіксують суми дебетових оборотів за рахунками. Підсумкові записи зі журналів переносять до Головної книги. Найбільша перевага цієї ФБО – можливість зручно формувати інформацію для фінзвітності. Недолік – громіздкість окремих журналів та відомостей. Спрощена форма бухобліку може вестися малими підприємствами за їх вибором. Вона передбачає два варіанти: проста та ФБО з використанням регістрів обліку майна. При застосуванні простої госпоперації відображають у Книзі обліку господарських операцій. Форма бухобліку з використанням обліку майна, окрім Книги обліку господарських операцій, передбачає також використання відомостей. За автоматизованої ФБО збір,систематизація та обробка облікової інформації відбувається зі спеціально розробленим програмним забезпеченням. Зауважте, деякі спеціалісти не вважають її формою, розглядаючи лише як спосіб ведення бух обліку 28.Облікова політикапідприємств Механізм формування облікової політики на підприємстві можна представити так При цьому потрібно:по-перше, дотримуватись норм національного законодавства, вимог П(С)БО та інших нормативних документів щодо регулювання бухгалтерського обліку;по-друге, сприяти формуванню якісної інформаційної бази бухгалтерського обліку (через системний характер) та оптимальному розкриттю інформації у фінансовій звітності;по-третє, враховувати особливості діяльності підприємства (організаційних, технологічних, чисельності та кваліфікації облікових кадрів, рівня технічного оснащення бухгалтерії), власні інтереси, а також різних груп користувачів щодо облікової інформації.На вибір облікової політики підприємства впливають такі чинники:1) галузеві особливості або вид діяльності; 2) організаційно-правова форма (ВАТ, приватне підприємство тощо); 3) обсяги виробництва (кількість працюючих); 4) рівень кваліфікації облікового апарату та забезпеченість його комп’ютерною технікою; 5) взаємовідносини з податковою системою (які податки сплачує підприємство); 6) стратегія фінансово-господарської діяльності підприємством.зміни, які забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.
облікова політика – це вибрана підприємством, з урахуванням встановлених норм та особливостей, методологія бухгалтерського обліку, яка спрямована на досягнення його цілей і завдань та використовується з метою забезпечення надійності фінансової звітності та якісної системи управління. 29.Журнальа При використанні журнальної форми обліку інформація з первинних та зведених документів переноситься в журнали й відомості. У перших записують суми, що відповідають кредитовому обороту за відповідними рахунками. У других фіксують суми дебетових оборотів за рахунками. Підсумкові записи зі журналів переносять до Головної книги. Найбільша перевага цієї ФБО – можливість зручно формувати інформацію для фінзвітності. Недолік – громіздкість окремих журналів та відомосте 30 Компьютерна форма обл.. Діалогово-автоматизована (комп'ютерна) форма бухгалтерсь кого обліку грунтується на комплексному використанні швид кодіючих ЕОМ, які забезпечують автоматизований процес зби рання, реєстрації й опрацювання облікової інформації, необхідної для контролю й управління. Порядок опрацювання первинної документації на ЕОМ визначається системою про грамного забезпечення, яка керує цим процесом. Дані первин них документів накопичуються у запам'ятовуючому пристрої ЕОМ (магнітні диски, магнітні стрічки). При цьому для кожно го синтетичного й аналітичного рахунка відводиться окреме місце зберігання інформації. У запам'ятовуючий пристрій ЕОМ вводяться також початкові залишки на рахунках, планові і нор мативні дані, необхідні для обліку і контролю. Систематизація введеної інформації на рахунках здійснюється автоматично: до сить ввести змінну інформацію один раз, тобто вказати код інформації і суму, як машина за її номером вибирає із кла сифікатора код рахунків, що дебетуються і кредитуються.Первинна інформація вводиться у комп'ютерну систему програмістом або самим бухгалтером, який здійснює візуаль ний і машинний контроль, веде діалог, виправляє помилки, опрацьовує за допомогою комп'ютера інформацію; за допомогою друкуючого пристрою отримує відповідні машино грами (документів, регістрів синтетичного й аналітичного обліку, оборотних і сальдових відомостей, балансу та інших форм звітності).Таким чином, діалогово-автоматизована форма забезпечує повноту автоматизованої обробки і систематизацію облікової інформації та видачу вихідної інформації як у вигляді друкова них документів, так і відеограм. Вихідна інформація повинна, оформлятися в порядку, який забезпечує:- достовірність, тобто безпомилкове формування облікової, контрольної і звітної інформації відповідно до методології бух галтерського обліку і звітності;- своєчасність;- системність, тобто взаємозв'язок інформації хроно логічного і систематичного обліку, синтетичного й аналітично го обліку, облікової і звітної інформації;- обгрунтованість, тобто відповідність даних перевіреним і опрацьованим первинним документам;- повноту, тобто отримання всієї облікової і звітної інфор мації, необхідної для обліку і контролю;- юридичну повноцінність інформації, що формується. 31 План рахунків бух.обл.,бодова,характеристика План рахунків (р-в) – це систематизований перелік р-в, який визначає організацію бухгалтерського обліку на підприємствах, в організаціях та установах з метою отримання інфор-ї, необхідної для управління та контролю. Затверджений у 1999 р. план рахунків є обов’язковим для всіх організацій та підприємств Укр. (крім банків та бюджетних установ). Р-ки за ек-м змістом групуються в 9 кл. В окремий клас виделені забалансові р-ки. Р-ки в Плані згруповані у визначеній послідовності: спочатку класи р-в госп. засобів, а потім – для обліку джерел формування цих засобів. Забалансові р-ки виділяють в окремий клас. До них відносять елементи які не є власністю підпр., але знаходяться на ньому і на них не розповсюдж. правило подвійного запису. Кожному синт. рахунку та субрахунку, окрім назви привласнюється номер (код), для прискорення и зменшення облікової роботи. Номери синтетичних рахунків – двозначні. Кожному субрахунку привласнюється номер в межах відповідного синтетичного рахунку. Номер (код) кожного субрах-ку склад-ся з номера синт. р-ку и порядкового номера субр-ку. 1-ша цифра коду означає номер класу, 2 – номер синт. рах., 3 – номер субрах. Підприємства мають право вводити в себе будь-які субрахунки, зберігаючи нумерацію субр-х діючого Плану р-в. Для забеспеч. правиль-го викор-ня р-в при відображені госп. операцій Мін. фіном розработана інструкція к Плану р-в. План р-в і інструк. по його застосуванню є важливим засобом держ. керівництва б.о-м. на підпр. і орг-х всіх форм власності, можливості узагальнення показників обліку при складанні бал-су і інших форм звітності. 32Характеристика рахунків 1та 2 класу Перший клас Плану рахунків визначає активи бюджетів.Цей клас включає: кореспондентський рахунок Державного казначейства в НБУ (розділ 11); кошти бюджетів у інших бан-ках(розділ 12); розміщені депозити (розділ 13); цінні папери (розділ 14); надані бюджетні кредити (розділ 15); інші активи (кошти в дорозі та заблоковані на рахунках, товарно-матеріальні цінності) (розділ 16); субкореспондентські рахунки, відкриті в органах Державного казначейства (розділ 17).Усі рахунки першого класу активні, кореспондують з відповідними рахунками 1, 3, 4 класів.Другий клас Плану рахунків визначає зобов'язання, які виникають в процесі виконання бюджетів.Цей клас включає зобов'язання, що пов'язані з випуском в обіг цінних паперів (розділ 21); за отриманими кредитами та депозитами (розділи 22, 23); за іншими зобов'язаннями (розділ 24).Усі рахунки другого класу пасивні, кореспондують з відповідними рахунками 1, 4 класів 33.Характеристика 3 класу Третій клас Плану рахунків відображає зобов'язання за операціями Державного казначейства за коштами бюджетів та розпорядників бюджетних коштів.Цей клас включає операції за коштами: державного бюджету, місцевих бюджетів (розділ 31); які підлягають розподілу між рівнями бюджетів (розділ 33); тимчасово клас Плану рахунків відображає розрахунки, які виникають між бюджетами в процесі їх виконання.Цей клас включає: взаємні розрахунки по виконанню Державного бюджету віднесеними на доходи бюджету (розділ 34); на рахунках розпорядників бюджетних коштів, органів Державного казначейства (розділ 35); рахунки інших клієнтів та банків (розділ 37). Рахунки третього класу пасивні, кореспондують з відповідними рахунками 1, 3, 4 класів. 34Характеристика рахунків 4 класу. Четвертий (розділ 41); взаємні розрахунки по виконанню місцевих бюджетів (розділ 42); розрахунки за векселями (розділ 43); інші розрахунки (за централізованими та децентралізованими проплатами Державного бюджету, за операціями з кредитами місцевого бюджету) (розділ 44); позицию Державного казначейства щодо іноземної валюти (розділ 46).Усі рахунки четвертого класу активно-пасивні, кореспондують з відповідними рахунками 1, 2, 3 класів.35.характеристика 6 класу шостий клас Плану рахунків відображає доходи.Цей клас включає доходи: державного та місцевих бюджетів доходи, які підлягають розподілу між бюджетами .кошти тимчасово віднесені на доходи бюджетів усі рахунки шостого класу пасивні, крім рахунку 6911 "Контррахунок за операціями за доходами бюджетів", який є контрпасивним.Упродовж бюджетного року рахунки 6 класу кореспондують лише з контррахунком, а наприкінці бюджетного року, у річному заключенні рахунків, - з відповідними рахунками 5 класу. 36.Номінальні рахунки бух.обл номінальні рахунки. До номінальних належить рахунок "Собівартість реалізації" (призначений для узагальнення інформації про собівартість реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг), а також рахунки, призначені для обліку операційних витрат, які не включаються до собівартості:"Адміністративні витрати" (призначений для обліку загальногосподарських витрат, пов'язаних з управлінням і обслуговуванням підприємства в цілому); ,"Витрати на збут" (призначений для обліку витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією) продукції, товарів, робіт, послуг);"Інші витрати операційної діяльності" (призначений для обліку інших операційних витрат, зокрема: витрат на дослідження і розробки, собівартості реалізованої іноземної валюти та виробничих запасів, втрат від знецінення запасів та ін.).До витрат, які не пов'язані з операційною діяльністю і які також: не підлягають включенню до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг), належать:- фінансові витрати;- втрати від участі в капіталі;- інші витрати. 37.рахунки 8-9 класу Восьмий клас Плану рахунків включає меморандні (технічні) рахунки, які є елементом управлінського обліку і не входять до балансу про виконання бюджету.Цей клас включає кошти передані та кошти отримані органами Державного казначейства в процесі виконання бюджетів. Рахунки 81 розділу "Кошти отримані" пасивні, рахунки 82 та 83 розділів - активні, а рахунки 8911 "Контррахунок за операціями управлінського обліку за переданими коштами" - контрактивний і рахунок 8921 "Контррахунок за операціями управлінського обліку за отриманими коштами" - контрпасивний.Контрактивний рахунок призначений для збалансування операцій за активними рахунками, а контрпасивний рахунок - за пасивними.Рахунки 8 класу кореспондують винятково з контррахунками свого класу.Дев'ятий клас Плану рахунків відображає позабалансові статті.Цей клас включає: тимчасові планові показники, пропозиції та інші планові показники (розділ 90); кошторисні призначення (розділ 91); асигнування (розділ 92); планові показники за доходами бюджету (розділ 93); зобов'язання розпорядників бюджетних коштів (розділ 94); розрахункові документи, не оплачені в строк (розділ 95); нараховані доходи і витрати (розділ 96); зобов'язання і вимоги за кредитуванням та всіма видами гарантій (розділ 98).Рахунки 90, 91, 92, 94, 95 розділів - пасивні, рахунки 93 розділу - активні. Рахунки: 9911 "Контррахунок для активних рахунків позабалансового обліку" - контрактивний та 9921 "Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку" - контрпасивний.Контрактивний рахунок призначений для збалансування операцій за активними рахунками, а контрпасивний - за пасивними рахунками.Рахунки 9 класу кореспондують винятково з відповідними рахунками свого класу.У першому Плані рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, який застосовувався з 1 січня 1997 року по 1 січня 2001 року розрізняли три види рахунків: активні, пасивні й активно-пасивні. Нині класифікація рахунків бухгалтерського обліку виконання бюджетів доповнена контра-ктивними та контрпасивними рахунками. 38. Облік грошових коштів Об’єкт обліку — грошові кошти, які знаходяться в касі підприємства, облікуються за номіналом. Одиниця обліку — номінал купюр.Аналітичний облік. Аналітичний облік грошових коштів у касі будується за окремими фізичними особами, які здійснюють касові операції на підприємстві.Каса — самостійний структурний підрозділ підприємства, призначений для зберігання коштів і проведення розрахунків готівкою. Матеріальна відповідальність за зберігання коштів і ведення касових операцій покладена на касира, з яким укла- дають договір про матеріальну відповідальність у формі зобов’язання касира. Зобов’язання касира зберігається у головного бухгалтера.В деяких випадках за невеликого обсягу касових операцій дозволяється сумісництво цієї роботи з іншою, якщо вона не пов’язана з розрахунками.Касові операції здійснюють згідно з порядком про ведення касових операцій підприємствами, установами і організаціями, який запровадив Національний банк України, встановивши єдиний для всіх підприємств, установ і організацій прийом здійснення й обліку касових операцій та єдину для них документацію.Регламентування ведення касових операцій забезпечує здійснення контролю за додержанням касової дисципліни, сприяє поліпшенню обліку.Гроші до каси надходять здебільшого з розрахункового банківського рахунка насамперед для виплати заробітної плати працюючим, покриття витрат на відрядження й інші господарські, адміністративні й операційні потреби.Банк установлює ліміт залишку готівки в касі в розмірі, необхідному для виплати невідкладних витрат. Ця готівка має зберігатися в касі. Готівку можна витрачати тільки за тим призначенням, задля якого вона видана банком.Понад ліміт у касі можуть зберігатися лише гроші, призначені для оплати праці. Невиплачені протягом трьох днів з дня одержання грошей у банку суми заробітної плати мають бути повернені на розрахунковий рахунок у банк.Для прийняття, зберігання і витрат грошей кожне підприємство або організація повинні мати окреме відповідно обладнане приміщення — касу.39. Облік запасів Запаси — активи підприємства, які:утримуються для подальшого продажу за умов звичайної діяльн сті;перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.. Рахунки класу 2 «Запаси», якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’я зані з їхнім використанням, та їхня вартість може бути достовірно визначена.У балансі запаси оцінюються за первісною вартістю або за чис тою вартістю реалізації.Порядок визначення балансової вартості залежить від шляху надходження запасів на підприємство 40. Активн.рах. активні рахунки — бухгалтерські рахунки для обліку стану та руху господарських засобів і контролю за їх збереженням. До активних рахунків належать усі інвентарні рахунки — основних засобів, сировини й матеріалів, готової продукції, а такожкаса й ті з розрахункових рахунків, що слугують для обліку коштів і відносин з дебіторами, наприклад рахунки відвантажених товарів, виконаних робіт і послуг, розрахунки з підзвітними особами, розрахунковий рахунок у банку тощо. Операції, які збільшують даний вид засобів, записуються у дебеті активних рахунків, а операції, що зменшують їх, — у кредиті. Перевищення суми дебету над сумою кредиту на певну дату записується в активі балансу. Залишок в активних рахунків може бути лише дебетовим. Активні рахунки банківського обліку показує розміщення коштів, причому ті кошти, що розміщені в об'єктах господарювання, зазначаються на активних рахунках, а у банках — на пасивних, і навпаки.