7.5 Заходи щодо зниження шуму та вібрації в мкв

Найбільш інтенсивною складовою в спектрі шуму є обертання. Частота цієї складової кратна добутку частоти обертання робочого колеса нагнітача на число його лопаток. Інтенсивність шуму знижується за рахунок встановлення глушників активного типу.

Коливання ГТД з частотою, яка відповідає низьким гармонікам частоти обертів, являє собою низькочастотну вібрацію. Основними причинами таких вібрацій є:

• нерівновага сили енергії 1-го та 2-го порядку, а також моменти цих сил;

• дисбаланс валів;

Основна причина шуму зв’язана з технологією виробництва ДВС. Якщо і можливо зменшити амплітуду неврівноважених сил, то тільки в процесі проектування.

Поряд з активними заходами зниження вібрації та шуму в джерелах їх виникнення, які звичайно передбачаються при проектуванні механізму для досягнення оптимальних умов експлуатації, використовуються пасивні заходи.

Для зниження структурного шуму, викликаного вібрацією від машини на корпусні конструкції, необхідно застосовувати засоби віброізоляції опорних з’єднань (амортизатори) та неопорних з’єднань (сильфонні компенсатори, еластичні муфти). Є широкі можливості амортизації суднових механізмів за допомогою гумометалевих амортизаторів, які розраховані на навантаження від 10 до 200 кг.

Крім вібрації, зниження шуму судових машин досягається застосуванням звукоізолюючих оболонок у вигляді екранів, кожухів або окремих перегородок. Конструктивно найбільш просто реалізуються звукоізолюючі екрани, але їх ефективність обмежена.

Оскільки екрани та кожухи дають обмежений ефект, вони не мають широкого застосування. Основним заходом із захисту від шуму в МКВ є широке використання конструкцій із пористо-волокняного матеріалу, який має найбільшу величину коефіцієнта звукопоглинання в діапазонах середніх та високих частот. При рівні шуму на робочих місцях більш, ніж 80 дБ, необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту: навушники, шлемофони та інші.

7.6 Вплив сеу на навколишнє середовище.

7.6.1 Міжнародні норми та правила щодо безпеки мореплавства

Проблема забезпечення безпеки мореплавства є однією з найважливіших, тому що від її успішного рішення залежать безпека екіпажів і пасажирів, цілісність судів, перевезених вантажів, устаткування портів, водяних шляхів і об'єктів навколишнього природного середовища. Співробітництво держав і діяльність їх національних органів, спрямована на вирішення проблеми охорони людського життя і майна на морі, знайшли своє вираження в розробці чотирьох основних груп документів: технічних стандартів, яким повинні задовольняти сучасні морські судна й інші плавучі об'єкти; місцевих і міжнародних правил, що регулюють безпечне плавання судів; правових і технічних норм, що дозволяють щонайкраще організувати пошук і порятунок людей і майна на морі; техніко-правових умов і заходів щодо запобігання забруднення морського середовища і зменшення небезпечних наслідків аварійних розливів нафти та інших шкідливих речовин, функції за спостереженням і контролем за безпекою мореплавства здійснюються під егідою ряду міжнародних організацій, серед яких можна визначити Міжнародну Морську Організацію (ІМО), Міжнародну організацію торгівлі (MOT), Продовольчу і сільськогосподарську організацію ООН (FAO), Міжнародне агентство з атомної енергетики (MATATE), Конференцію ООН по охороні навколишнього середовища (ЮНЕП), Всесвітню організацію охорони здоров'я (ВІЗ). Для надання їм допомоги в рішенні відповідних проблем залучаються неурядові організації: Міжнародна палата судноплавства (ICS), Міжнародна федерація судновласників (ISF), Міжнародна організація по стандартизації (USO), Міжнародна торгівельна палата (ІСС), Балтійська і Міжнародна морська рада (ВІМСО), Міжнародна асоціація класифікаційних суспільств (IACS), Міжнародна федерація асоціацій капітанів (IFSMA) і ін.