- •1. Поняття і предмет трудового права
- •2. Методи трудового права
- •3. Трудове право в правовій системі України
- •4. Система трудового права
- •Тема 2. Принципи трудового права
- •2. Законодавство з питань трудового права
- •Тема 3. Джерела трудового права України
- •1. Конституція України — основне джерело трудового права
- •2. Вплив міжнародного правового регулювання праці на трудове законодавство України
- •3. Кодекс законів про працю як основний закон національного трудового законодавства
- •Тема 4. Суб'єкти трудового права
- •1. Поняття і види суб'єктів трудового права
- •2. Громадяни як суб'єкти трудового права
- •3. Підприємство як суб'єкт трудового права
- •4. Трудовий колектив як суб'єкт трудового права
- •5. Професійні спілки як суб'єкт трудового права
- •Тема 5. Трудові правовідносини
- •1. Поняття трудових правовідносин
- •2. Зміст трудових правовідносин
- •Тема 6. Колективний договір
- •1. Поняття колективного договору
- •2. Порядок укладення колективного договору
- •3. Зміст колективного договору
- •4. Контроль виконання колективного договору
- •5. Колективні угоди: поняття та їх види
- •Тема 7. Правове регулювання працевлаштування працівників
- •1. Поняття зайнятості і основи його забезпечення
- •2. Правові основи працевлаштування
- •3. Правовий статус безробітного
- •Тема 8. Трудовий договір
- •1. Поняття трудового договору
- •2. Зміст трудового договору і його види
- •3. Порядок укладення трудового договору
- •4. Зміна умов трудового договору
- •5. Відсторонення працівника від роботи
- •6. Підстави припинення трудового договору
- •6.1. Припинення трудового договору за угодою сторін
- •6.2. Припинення трудового договору в результаті закінчення строку його дії
- •6.3. Припинення трудового договору на підставі призову або вступу працівника на військову чи альтернативну службу
- •6.4. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника
- •6.5. Розірвання трудового договору з ініціативи власника
- •6.6. Розірвання трудового договору на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу
- •6.7. Припинення трудового договору в результаті переведення працівника за його згодою на іншу роботу
- •7. Порядок звільнення з роботи
- •Тема 9. Робочий час і час відпочинку
- •1. Поняття робочого часу і його види
- •2. Надурочні роботи і ненормований робочий день
- •3. Режим роботи і облік робочого часу
- •§ 4. Поняття і види часу відпочинку
- •5. Відпустки
- •Тема 10. Правове регулювання оплати праці. Гарантійні виплати і компенсаційні виплати
- •2. Нормування праці
- •3. Тарифна система в оплаті праці
- •4. Системи оплати праці
- •5. Особливості оплати праці при відхиленні від умов роботи, передбачених тарифами
- •6. Гарантійні і компенсаційні виплати в оплаті праці та порядок обчислення середнього заробітку
- •7. Загальний порядок нарахування і виплати заробітної плати
- •Тема 11. Трудова дисципліна
- •1. Поняття, значення і методи забезпечення дисципліни праці
- •2. Внутрішній трудовий розпорядок і його основні елементи
- •Тема 12. Матеріальна відповідальність сторін трудових правовідносин
- •1. Поняття матеріальної відповідальності, підстави та умови її виникнення
- •2. Види матеріальної відповідальності
- •3. Відшкодування шкоди
- •1. Матеріальна відповідальність працівників
- •Тема13. Правове забезпечення охорони праці
- •1. Поняття охорони праці
- •2. Забезпечення охорони праці і організація роботи з цих питань на підприємстві
- •3. Охорона праці жінок
- •4. Охорона праці неповнолітніх
- •5. Трудове законодавство про охорону праці осіб зі зниженою працездатністю
- •6. Порядок розслідування і обліку нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом
- •Тема 14. Трудові спори
- •1. Поняття, причини виникнення трудових спорів та порядок їх розв'язання
- •2. Органи, що розглядають трудові спори
2. Види матеріальної відповідальності
Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов'язків, працівники, що винні у заподіяній шкоді, як правило, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Виходячи з нього, можна говорити про відшкодування шкоди в передбачених законодавством межах — обмежену матеріальну відповідальність. Обмежену матеріальну відповідальність згідно п. 1 ст. 133
КЗпП несуть працівники за псування чи знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, продукції в процесі її виробництва, інструментів, спецодягу та іншого майна, виданого їм для користування в процесі праці.
Згідно з п. 2 ст. 133 КЗпП обмежену матеріальну відповідальність несуть також керівники підприємств, установ, організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів і їх заступники за шкоду, спричинену надмірними грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних та грошових цінностей, невжиттям заходів до запобігання простоїв, випуску недоброякісної продукції, розкраданню, зниженню і псуванню матеріальних та грошових цінностей. . Іншим видом матеріальної відповідальності є повна матеріальна відповідальність, випадки встановлення якої передбачені ст. 134 КЗпП. Згідно з цією статтею повна матеріальна відповідальність настає у випадках:
І. Коли між працівником і підприємством укладено письмовий договір про прийняття працівником па себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення збереження майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або з іншою метою. Відповідно до ст. 135-1 КЗпП письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть укладатися підприємством лише з працівниками, що достигли 18 років і які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням в процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад, а також типовий договір про повну матеріальну відповідальність, встановлені постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.77 р. № 447/24 «Про затвердження переліку посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємства можуть укласти письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпускання), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну матеріальну відповідальність».
Крім Індивідуальної повної матеріальної відповідальності законодавством передбачене встановлення колективної (бригадної) матеріальної відповідальності у випадках, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність. Регламентація колективної (бригадної) матеріальної відповідальності встановлена наказом Мінпраці України від 12.05.96 р. № 43 «Про затвердження переліку робіт, при виконанні яких може вволитись колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умов її застосування і типового договору про колективну (бригадну) відповідальність». Вона вводиться власником (уповноваженим ним органом) за узгодженням з профспілковим комітетом. Оскільки колективна матеріальна відповідальність розподіляється між всіма членами колективу (бригади), то їм належить право прийняття нових членів чи відводу окремих працівників, які, па їх думку, не можуть забезпечити збереження цінностей.
2. Коли майно та інші цінності були отримані працівником під звіт за разовим дорученням або за іншими разовими документами (накладною, відомістю і т.д.) Разові документи можуть видаватись лише за згодою працівника, оскільки вони видаються працівникам, з якими не підписується договір про повну матеріальну відповідальність і для яких обслуговування матеріальних цінностей не є їх основною трудовою функцією.
3. Коли збиток заподіяно діями працівника, що містять ознаки злочину, тобто передбаченими кримінальним покаранням. Матеріальна відповідальність у цьому випадку повинна підтверджуватись доказами вчинення таких дій, встановленими в порядку судочинства. Тільки виправдувальний вирок суду або припинення справи за відсутністю складу злочину звільняє працівника від матеріальної відповідальності. В усіх інших випадках (обвинувальний вирок, ухвала суду про припинення провадження у зв'язку з амністією, звільнення від кримінального покарання у зв'язку з захворюванням, дострокового або умовно-дострокового звільнення і т. ін.) працівник не звільняється від матеріальної відповідальності, якщо тільки його вина підтверджена судом.
4. Коли збиток заподіяний працівником, що знаходився у нетверезому стані. Доказування стану сп'яніння здійснюється за допомогою медичного висновку, пояснення винного, акта чи показань свідків.
5. Коли збитки заподіяні нестачею, навмисним знищенням або навмисним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції). Головним для встановлення матеріальної відповідальності у повному розмірі в цьому випадку є умисне завдання школи.
6. Коли збитки спричинені підприємству при виконанні працівником безпосередніх трудових обов'язків, навіть якщо працівник і не підписував договір про повну матеріальну відповідальність, але його діями заподіяна шкода у вигляді нестачі, втрати, перевитрат матеріальних і грошових витрат.
7. Коли збитки заподіяні не при виконанні трудових обов'язків за рахунок використання майна підприємства (установи, організації) в особистих інтересах.
8. Коли посадова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, то призвело до виплат заробітної плати звільненому чи переведеному працівникові за час вимушеного прогулу. Матеріальну відповідальність у даному випадку в розмірі повного відшкодування збитків підприємства (установи, організації) несе посадова особа, що підписала наказ про звільнення чи переведення працівника, яке було пізніше кваліфіковане як незаконне.
Статтею 135 КЗпП України передбачена підвищена (у подвійному, потрійному — кратному розмірі) матеріальна відповідальність працівників, коли фактична шкода в результаті нестачі чи псування цінностей значно перевищує їх номінальну вартість. Такий вид відповідальності встановлюється за умови заподіяння збитків, які можуть виникнути при закупівлі, продажу, перевезенні, зберіганні, обробці дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, ювелірних, побутових і промислових виробів з використанням вказаних металів і каменів, відходів та брухту з їх вмістом, нестачі іноземної валюти, втрати музейних експонатів та інших цінностей.