Або продукція підприємств, що знаходяться за кордоном.

Яка різниця між ВНП і ВВП? Частина ВНП заробляється за кордоном. Наприклад, доход громадянина України, який працює у США, є частиною валового націо­нального продукту України.

Але цей доход не є частиною валового внутрішнього про­дукту, бо він заробляється не в Україні. З іншого боку, доходи, які одержала компанія „Кока-кола” від виробництва продукції в Україні, є частиною валового національного продукту США, а не валового національного продукту України. Але такі доходи становлять частину валового внутрішнього продукту України, бо вони зароблялися в Україні.

Чистий продукт - являє собою частину валового на­ціонального продукту, за умови, якщо з останнього вирахувати вартість тих засобів праці, які витрачаються на відшкодування їх зношеної частини. Це - реальний доход, який суспільство може використати для особистого споживання, а також для розширення виробництва. Тому стосовно су­спільства в цілому чистий продукт характеризують як націо­нальний доход. Його ще називають валовим доходом су­спільства. За своїм натуральним змістом він складається з предметів споживання (матеріальних і духовних благ) і нагро­маджуваної (тобто спрямованої на розширення виробництва) частини засобів виробництва.

ЧП = ВНП - вартість відшкодованої частини засобів виробництва (вартість предметів праці та витраченої на виробництво ВНП частини засобів праці).

ЧП = вартості необхідного продукту (НП) + вартість додаткового продукту (ДП).

ЧП = Фонд заробітної плати галузей матеріального виробництва + сумарний прибуток в суспільстві.

Чистий продукт можна розділити на два крупних фонди:

• фонд нагромадження;

• фонд споживання.

Норма нагромадження – це відношення фонду нагромадження до всього обсягу національного доходу.

Нн = ,

де, Нн - норма нагромадження, ФН - фонд нагромадження, НД - національний доход.

Важливе значення також має поділ чистого продукту на необхідний і додатковий продукт.

Необхідний продукт — частина чистого продукту, яка необхідна для нормального відтворення робочої сили в сфері виробництва (матеріального і нематеріального). Це — витрати на одяг, житло, задоволення культурних і соціальних потреб, на екологічні заходи.

Додатковий продукт — це надлишок над необхідним про­дуктом. Він використовується для розширення виробництва, створення економічних основ для розвитку сфери немате­ріального виробництва, повнішого задоволення духовних пот­реб суспільства.

Відношення додаткового продукту до необхідного нази­вається нормою додаткового продукту, її можна визначити за такою формулою:

п_О = 100%,

де п_О — норма додаткового продукту, п — додатковий про­дукт, Н — необхідний продукт.

Наприклад, в Україні в 1994 р. було вироблено національного доходу на суму 966 727 млрд крб., у тому числі необхідного продукту — 360 711 млрд крб., додаткового продукту — 606 018 млрд крб., норма додатково­го продукту становила 168 %.

Аналізуючи наведені показники, слід мати на увазі, що вони розраховані за методикою, згідно з якою до національного доходу включається лише продукт сфери матеріального виробництва. Отже, вони показують, скільки часу працівники саме виробничої сфери працюють на себе і скільки — на інших членів суспільства.

Динамічність суспільного виробництва найповніше проявляється в зростанні та оновленні національного багатства, що відбувається постійно за рахунок створюваного сукупного продукту.

Національне багатство — це сума матеріальних і ду­ховних благ, які є в розпорядженні суспільства. Воно нагромаджувалося суспільством протягом усієї історії його виробничої діяльності. Основну його частину становить ма­теріальне багатство, тобто сукупність нагромаджених засобів виробництва й предметів споживання. Крім того, національне багатство включає також нематеріальні, духовні цінності, такі як виробничий досвід, освітній потенціал, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, культурні цінності тощо.

Структура національного багатства:

• виробничі фонди (основні й оборотні);

• основні фонди соціальної сфери (школи, лікарні, культурно-освітні і спортивні об'єкти, житлові будинки);

• особисте майно населення;

• природні ресурси (корисні копалини, ліси, земля, вода тощо);

• духовні надбання суспільства: виробничий досвід, освітній потенціал, досягнення науково-технічної думки, національно-культурні надбання, інформаційні ресурси тощо.

Названі матеріальні компоненти національного багатства разом з духовними цінностями являють собою сукупні можли­вості суспільства в розвитку суспільного виробництва і задо­воленні особистих потреб населення. Тому раціональне, ефективне їх використання — важливий фактор економічного розвитку, причому сучасний прогрес суспільства, який здій­снюється під впливом науково-технічного прогресу, супровод­жується підвищенням ролі і значення нематеріального багатст­ва в житті суспільства.

Розвиток су­спільного виробництва визначається обсягом і високими тех­нічними характеристиками виробничих основних і оборотних фондів, які разом з кадрами робітників, інженерно-технічних працівників становлять економічний потенціал країни, який ви­ражає здатність держави забезпечити той чи інший рівень виробництва й добробуту суспільства.