1. Збільшують вартість:
розширення потреб у нових товарах та послугах залежно від економічного розвитку суспільства, збільшення витрат на житло, транспортні витрати тощо;
ускладнення робочої сили, тобто підвищення її загальноосвітнього і кваліфікаційного рівнів, потреб у набутті кількох спеціальностей;
погіршення стану навколишнього середовища, особливо у великих містах, що вимагає додаткових витрат на відтворення робочої сили нормальної якості;
подорожчання послуг у сфері освіти, охорони здоров'я, комунальних послуг та ін.;
поліпшення якості та інтенсивності праці найманих працівників;
зростання психологічного навантаження, що потребує дедалі більше життєвих засобів для відновлення витрачених фізичних, моральних і психічних сил.
Зменшують вартість:
підвищення суспільної продуктивності праці, (насамперед у галузях, де виробляються предмети особистого споживання, оскільки при цьому меншою стає вартість життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили найманого працівника та членів його сім'ї);
зниження якості праці (що демонструє зв'язок мінової вартості робочої сили з її споживчою вартістю);
застосування жіночої і дитячої праці, праці мігрантів.
До складу вартості робочої сили входять:
безпосередньо заробітна плата;
натуральні виплати, які підприємці надають працівникам; витрати роботодавців на соціальне страхування та вихідна допомога (виплати у зв'язку із закінченням строку трудового договору);
витрати на підвищення професійного рівня;
витрати на соціально-побутове обслуговування;
податки, які розглядаються як витрати на робочу силу.
Ціна послуг робочої сили розглядається, з одного боку, як ринкова вартість цього специфічного товару, а з другого, - як складова фактичних витрат роботодавця на робочу силу.
За своєю економічною природою витрати на робочу силу є тією частиною новоствореної вартості, яка складає фонд життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили в конкретних соціально-економічних та історичних умовах.
Міжнародна класифікація вартості робочої сили.
Така класифікація передбачає виокремлення основних груп елементів витрат на розширене відтворення робочої сили, хоча у західній економічній літературі вартість робочої сили називають вартістю праці. Вона охоплює такі основні групи елементів:
І. Пряма заробітна плата та оклади:
1) плата за прямий робочий час з погодинною оплатою;
2) прогресивні виплати працівникам з погодинною оплатою;
3) заробітна плата відрядників (за винятком понадурочних і преміальних);
4) виплата премій за понадурочну роботу, нічну зміну, роботу у вихідні дні;
б) доплати за відповідальність, антисанітарні умови, небезпеку і незручності, грошові компенсації на харчування, виплати по системі гарантованої зарплати, доплата по прожитковому мінімуму та інші регулярні доплати.
ІІ. Оплата невідпрацьованого часу:
1) щорічна відпустка, друга оплачувана відпустка, включаючи відпустку за вислугу років;
2) державні та інші кодифіковані свята;
3) інші виплати (народження або смерть членів сім'ї, одруження службовців, профспілкова діяльність та ін.);
4) вихідна допомога, кінцевий розрахунок, не пов'язані з витратами на соціальне забезпечення.
III. Преміальні та грошові винагороди:
1) премія року або сезонні премії;
2) премія відповідно до участі у прибутках;
3) додаткові виплати до відпустки понад звичайну оплату відпустки та ін.
IV. Вартість житла для працівників:
1) вартість житла — власності установи;
2) вартість житла, яка не є власністю установи (дотації, субсидії та ін.);
3) інші види вартості житла.
V. Затрати підприємців на соціальне забезпечення:
1) законодавчо встановлені виплати на соціальне страхування (по старості, інвалідності і втраті годувальника, хворобі, безробіттю, пільги по багатосімейності, материнству);
2) виплати за приватними програмами соціального забезпечення і соціального страхування відповідно до умов колективного договору, контракту або необов'язкові (згідно з програмами по старості, інвалідності, безробіттю та ін.);
3) прямі виплати службовцям, зумовлені відсутністю на роботі через хворобу, виробничу травму і материнство, та інші прямі виплати, що розглядаються як соціальні, страхові, допомога;
4) вартість догляду за хворими та медичне обслуговування;
5) вихідна допомога і остаточний розрахунок, які вважаються витратами на соціальне забезпечення.
VI. Вартість професійного навчання:
1) оплата за навчання та інші виплати позаштатним інструкторам, закладам освіти;
2) оплата за навчальний матеріал;
3) компенсація працівникам плати за навчання та ін.
VII. Вартість культурно-побутового обслуговування:
1) вартість їдальні на підприємстві та інші послуги з харчування;
2) виплати на їжу, напої і паливо в натуральній формі;
3) вартість освіти, культурних, відновних та пов'язаних з цим засобів обслуговування і послуг без дотацій, податкових знижок тощо, отриманих від державних органів влади і працівників;
4) субсидії на кредитування профспілок і вартість пов'язаних з цим послуг для службовців.
VIII. Вартість доставки робітників на роботу і з роботи, робочого одягу, на відновлення здоров'я, податки на використання найманої праці і на списочний склад після вирахування доплат і знижок з боку держави.