Філософська герменевтика.
Склалася стійка тенденція «життєвого пояснення» усього і вся, котра поступово виходить за рамки природничих наук, охоплюючи психологію, культурологію, історію, етику, релігієзнавство тощо. Пізніше її концентрованим виразом і став герменевтичний метод у філософії та науці. Марксисти звинувачували його у «підміні» питання про об’єктивну всезагальність знання проблемою сенсу. Але ж чи краще вульгогносеологізм?
Герменевтика (греч. hermeneia – тлумачення) – напрямок у філософії і гуманітарних науках, у якому розуміння розглядається як умова (осмислення) соціального буття. У вузькому сенсі – сукупність правил і технік тлумачення тексту в ряді областей знання - філології, юриспруденції, богослов'ї й ін. Філософська герменевтика бачить процес розуміння як нескінченний, що втілюється в принципі герменевтического кола (ціле розуміється з частин, частини – з цілого). Історичні різновиди герменевтики: переклад (досвід іншого і перенос змісту у свою мову), реконструкція (відтворення істинного сенсу або ситуації виникнення сенсу) і діалог (формування нового сенсу (і суб'єктивності) у співвідношенні з існуючим).
Перший етап історичної еволюції герменевтики – мистецтво тлумачення волі богів або божественного наміру. Ще від античності йдуть спроби тлумачення (наприклад, Гомера, тлумачення знамень). Назва – від Гермеса.
Екзегетика у середні віки. Тлумачення Священного Писання.
Ренесанс– тлумачення античних пам’яток, особливо ж текстів на латині 15-16 ст. Розуміння як реконструкція переважає, починаючи з епохи Відродження, у вигляді філологічної герменевтики.
У протестантській культурі накладається на релігійну герменевтику – проекти відділення в Писанні божественного від привнесеного людиною.
Шлейєрмахер Фрідріх (17-18). Німецький богослов і філософ. В середині ХІХ ст. зробив герменевтику методом всіх наук про дух. Спілкування. Розуміння. Тлумачення сокровенного в Біблії. Найбільш розвинуті Шлейєрмахером техніки реконструкції.Метою роботи герменевта, згідно Шлейєрмахера, є вживання у внутрішній світ автора – через процедури фіксації змістовного і граматичного плану тексту необхідно створити умови дляемпатії– впочування в суб'єктивність автора і відтворення його творчої думки. Емпатія – теорія «впочування» про мистецтво розуміння чужої індивідуальності. Від нього теоретичні проблеми герменевтики потягли німці-романтики.
Шлегель Фрідріх (). Психологія вживлення – розуміння іншого, чужої індивідуальності.
Герменевтика як метод історичної інтерпретації (Ранке, Дройзен).
У традиції історицизму Дільтей наполягає на доповненні цього методу історичною реконструкцією ситуації виникнення тексту (як вираження події життя). Крім того, Дільтей висуває ідею розуміння як методу наук про дух, на відміну від властивим наукам про природу пояснення. Він розглядає як базис герменевтики описову психологію, а пріоритетною наукою, у якій розкривається герменевтика, - історію. До Дільтея герменевтика розглядалася як допоміжна дисципліна, набір технік оперування з текстом, після – як філософська, мета якої – задати можливість гуманітарного дослідження.
Дільтей Вільгельм.Сполучення герменевтики з «філософією життя». мистецтво розуміння письмово зафіксованих життєвих виявів на засадах «розуміючої психології».
Головна проблема герменевтики: «Як може індивідуальність зробити предметом загальнозначущого об’єктивного пізнання чуттєво данній прояв чужого індивідуального життя?». Це можна здійснити не виходячи за межі психологічного трактування індивідуальності. З цим твердженням Дільтея не погодилась феноменологія. Гуссерль довів: для адекватного взаєморозуміння й дослідження далекої від нас культури, необхідно реконструювати загальне освітлення, життєвий світ і сенсогоризонт тієї культури, у співвідношенні з якими ми тільки й зможемо зрозуміти сенс окремих її пам’яток.
Гайдеггер Мартін (18-19). Зовсім оригінальний підхід Гайдеггера, що розглядає розуміння (себе) як характеристику буття, без якої воно скачується в позицію недійсності. Таке розуміння є основою всякого наступного тлумачення і того що є, і можливостей.
Гайдеггер тлумачив життєвий світ як мовну реальність. Мова визначає долю світу, вона – «домівка буття». Не ми говоримо мовою, це вона говорить нами. Герменевтика – здійснення буття, яке промовляє перш за все через поетів (багатозначним словом, яке призвана тлумачити герменевтична філософія).
Психоаналітична герменевтика – одна із психоаналітично орієнтованих течій сучасної філософії, що являє собою певну сукупність модифікованих ідей Фрейда і філософської герменевтики, як теорії і мистецтва тлумачення, орієнтованих на виявлення справжнього змісту текстів. Творцем цієї течії був німецький дослідник А. Лоренцер. Істотно переформулювавши фрейдівську концепцію символіки, Лоренцер прагнув здійснити подальший розвиток герменевтичних функцій психоаналізу. На відміну від Фрейда, Лоренцер утверджував, що формування символів відбувається не в несвідомому, а у свідомості людини. При цьому він проводив чітке розходження між "символами" (що співвідносяться зі свідомими уявленнями) і «стереотипами» (що співвідносяться з несвідомими уявленнями). Думаючи, що символіка формується в процесі соціалізації людини, Лоренцер приділив увагу дослідженню цих явищ, у т.ч. і проблемам лінгвістичної комунікації.