4. Стратегія майбутнього і перспективи людства.
Головне стратегічне завдання людства – перетворення біосфери в ноосферу (сферу розумної і передбачуваної регуляції). Звідси необхідність розробки новітніх наукових програм у зв’язку з альтернативами сучасній техногенній цивілізації, пошуку нових технологій. Значною сьогодні стає роль філософії техніки, її пропаганди у технічних вузах. Новою реальністю стала інформаційна революція. Людина ще нездатна до адекватного перебування навіть в інформаційному суспільстві, тим більше – у “віртуальному просторі буття”. Нова реальність – “віртуальне буття” людини – вже сьогодні показує також і небезпечні грані. Комп’ютерний оптимізм і песимізм сьогодні поки що нарівні сліпі.
Людство на шляху до нової цивілізації. То чи ж є у людства позитивні перспективи? Широкий міжнародний резонанс викликали ряд доповідей Римського клубу, в яких пильна увага приділялася глобальним проблемам сучасності, розв'язання яких вимагає спільних і невідкладних зусиль усіх держав і народів. Глобальні проблеми загострились настільки, що без них неможливо нині скласти реалістичне уявлення про сучасні тенденції суспільного розвитку, про майбутнє людства.
До стратегії розвитку людства слід віднести перш за все саме майбутнє людини. Проблема людини як особливе вираження одвічних філософських питань набула ще одного відтінку: нині вона активізувалась з погляду проблемності людського існування взагалі. Щоб мати майбутнє, людина має вижити як вид. Питання сенсу людського життя, значення культури, змісту людської діяльності набувають уже не суто академічного, теоретичного, суспільно-відповідального звучання, а потребують конкретних соціально-практичних рішень і вказівок. На жаль у працях багатьох сучасних, як західних, так і східних, вчених вирішення найважливіших проблем людства, як і в уявленнях про найближче й віддалене майбутнє людства, єдності немає. Ще недавно частина їх відстоювали позицію "соціально-екологічного песимізму", доводячи, що світ нібито досяг апогею розвитку виробництва, споживання невідновлюваних ресурсів і в недалекому майбутньому на нього чекає крах.
Чимало західних спеціалістів у галузі екології вважають, що людство має вибирати між матеріальним прогресом і продовженням життя на Землі. Однак потім, і дедалі більше. з'являлось публікацій, автори яких намагалися довести, що нестача джерел енергії, продовольства та інших ресурсів не абсолютна, а відносна, і людство може ці проблеми вирішити. В одній з останніх доповідей Римського клубу "Шляхи, що ведуть у майбутнє" (її автор — американський економіст українського походження Б. Гаврилишин) висувається концепція створення загального "світового порядку", в рамках якого людство може справитися з уже наявними проблемами і з тими, які обов'язково виникнуть у майбутньому.
Сучасне і майбутнє розпочатих сьогодні в країні соціальних перетворень перебуває в руках людини. Проте складається враження, що ми сприймаємо лише позитивні сторони людського фактора як феномена нашої соціальної практики, навмисне минаючи певні "небезпечні" висновки і "підводні рифи". Настав час чесно і безпристрасно подивитись на цю проблему. Людський фактор — це не тільки першооснова нашого подальшого суспільного розвитку, а й одна з історичних причин наших невдач і поразок. А якщо бачити перспективу, то слід всіма силами душі прагнути виховати духовно розвинену, достатньо гармонійну людину і творити справді громадянське суспільство, а не його ерзаци заради інтересів найбагатших людей планети.
Зміни, що відбуваються сьогодні у світі, — важливий крок на шляху переходу людства до нової цивілізації, яка може бути сформована на шляхах розв'язання глобальних проблем. Ця нова, майбутня цивілізація, хотілося б вірити у цю думку, знищить відчуження людини від людини, суспільства, природи і від продуктів власної і чужої праці, покладе кінець поділу людства на ворожі класи та соціальні групи, створить реальні умови для саморозвитку і вільного об'єднання з іншими на принципах нового гуманізму. Нова цивілізація в тенденції свого розвитку являє собою якісно новий ступінь у розвитку людини і суспільства, що інтегрується в єдине людство, системність якого можна порівняти в якісному відношенні з природними системами, залученими в сферу людської діяльності. Тільки на цьому етапі людство займе гідне, відносно самостійне місце в системі оточуючих космічних процесів і сил, стане специфічним єдиним утворенням.
Розмірковуючи про перспективи людства, слід підкреслити, що мова йде про можливості якогось єдиного демократичного і гуманного світового співтовариства, в якому будуть співіснувати різні форми власності — і суспільна, і приватна, неоднакові форми суспільних відносин. Але треба витримати одну безумовну умову: це мають бути суспільства демократії, суспільства, де людина буде значимим центром усіх відносин.
Отже, майбутнє, яке людина творить сама, і буде її майбутнім. Міркуючи про перспективи розвитку людської цивілізації, слід не лише розвивати існуюче, а й ламати старі догми і стереотипи. Якщо не буде нового в сучасному, якщо не вирішимо сьогоднішніх глобальних проблем, то не буде й ніякого третього тисячоліття розвитку людства. Динаміка процесів не дозволяє міркувати за старим принципом: «Вчені щось придумають». Часу потім не буде. Отже треба стратегічне планування з наперед-баченням, а не лише передбаченням.
У майбутньому, як це вже було і в минулому, суспільний прогрес не застрахований від різких коливань, стрибків з одного боку в інший і, навіть, від відступу назад. Від наукового передбачення і свідомої та активної діяльності народів і особистостей багато в чому залежить, як уникати цих негативних тенденцій, як спрямовувати суспільний прогрес. Гуманістична місія соціального прогнозування саме і полягає в тому, щоб розкріпачити майбутнє людства!
Щодо соціального передбачення, створення моделей майбутньої цивілізації, то особливо активно ця проблема починає розроблятися в західній футурології починаючи з 60-х років нашого століття. Численні моделі нової цивілізації породжують і численні її назви – постіндустріальне суспільство, суспільство третьої хвилі, технотронне, споживацьке, трансформаційне тощо. Останнім часом все частіше використовується термін "інформаційна цивілізація". Незважаючи на те, що залишаються ще технократичні сподівання на вирішальне значення техніки і науки, пріоритетними стають інші варіанти розвитку майбутнього суспільства. Які ж контури нової цивілізації ?
По-перше, очевидним стає принципово інший тип детермінації нової цивілізації. Це будуть вже не соціально-економічні і техніко-технологічні чинники, а фактори людської самодетермінації – свідомості, вільного вибору, соціально-культурних пріоритетів.
По-друге, така цивілізація буде грунтуватися на іншій, ніж техногенна, системі культурних цінностей: на етиці ненасильства, на відмові від культу сили і панування, на толерантному ставленні до різних культурних традицій, на принципово інших засадах відношення до природи. Зростаюча цілісність і єдність людства буде супроводжуватися зростанням багатоваріантності і різноманітності культурного розвитку.
По-третє, нове суспільство буде засноване на розвитку нового типу соціальних зв'язків людей. Суспільство розрізнених, атомів-індивідів зміниться на суспільство вільних соціальних спільнот, де людина стане будувати свої зв'язки, виходячи з міркувань вільного вибору, орієнтуючись на власні смаки і потреби.
По-четверте, технологічною основою майбутньої цивілізації будуть принципово нові процеси і об'єкти, які набули назви "синергетичних", тобто таких, що здатні до саморозвитку (комп'ютерні системи, біотехнологічні комплекси).
Попри всі соціальні прогнози, теоретичні доводи, емпіричні прояви цих тенденцій, чи реалізуються вони – це питання, на яке може відповісти лише саме життя.