5. Діалектичний матеріалізм к. Маркса та його послідовників.

Вплив антропологічного матеріалізму й атеїзму Л. Фейєрбаха на становлення філософії Маркса і Енгельса позначився в розумінні ідеального як перетвореного матеріального. Посередником цього перетворення стала практика – центральна категорія діалектичного матеріалізму. Діалектика Гегеля, інтерпретована матеріалістично стала „душею” марксизму. Матеріалістичне розуміння історії підштовхнуло Маркса до відкриття особливостей і закономірностей соціального світу як “третього” між матеріальним й ідеальним. Перетворюючи світ людина творить себе, перетворюючи себе людина на вищому рівні творить світ – така фориула марксистської філософії. Намагання знайти засоби подолання соціального відчуження привело Маркса і Енгельса до створення соціальної утопії майбутнього суспільства на засадах комуністичної власності.

Марксистська філософія сформувалась на багатому ґрунті попередніх філософських систем. Вона виникла як складова більш широкого вчення — “марксизму”, до складу якого, крім філософії, входили також теорія економічного розвитку суспільства – політична економія - і теорія соціально-політичного розвитку — "науковий комунізм". Марксизм — одна зі спроб в історії людства дати “справжнє” розуміння об'єктивного світу та місця і ролі людини в ньому, розкрити найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та людського мислення.

Батьківщина марксизму — Німеччина. Його творці — Карл Маркс (1818— 1883 .) і Фрідріх Енгельс (1820—1895). Час створення — 40-ві роки XIX ст. Виникнення марксизму було детерміноване конкретними соціально-економічними і політичними передумовами. В кінці XVIII ст. в Англії почався промисловий переворот, який у ХЇХ ст. охопив інші європейські держави. Формувалися нові класи— буржуазія і пролетаріат. Глибшала безодня між багатством і бідністю. В середовищі робітничого класу зростало незадоволення станом справ. Поступово воно переростає у страйки, організовані виступи проти існуючого економічного та політичного ладу, Деякі з них набули великого розмаху і резонансу. Соціальні конфлікти та потрясіння цього періоду, закономірно викликали у свідомості робітників та прогресивної інтелігенції багато запитань про перспективи розвитку суспільства. Марксизм у цілому і його філософія прагне дати відповіді на ці запитання.

Велику роль у формуванні марксистського філософського бачення світу відіграв бурхливий розвиток природознавства у першій половині ХІХ ст. Відкриття закону збереження і перетворення енергії (Майєр) у поєднані із законом збереження і перетворення речовини стало науковою основою для філософських висновків про вічність матерії та руху, єдність різноманітних форм руху, їх взаємодію і взаємоперехід, Створення клітинної теорії живої речовини німецькими біологами Т. Шванном і М. Шлейденом дозволило зробити філософський висновок про єдність усіх живих організмів і про те, що основою цієї єдності є клітина. Вчення Ч. Дарвіна нанесло руйнівний удар по релігійних уявленнях стосовно походження життя на планеті і виникнення людини. У філософському аспекті набула належної аргументації ідея безперервної еволюції органічного світу, закономірного виникнення людини як вінця природи.

Великий вплив на формування філософських поглядів К. Маркса і Ф. Енгельса мала класична німецька філософія, особливо праці Г. Гегеля і JL Фейєрбаха. Маркс і Енгельс критично сприйняли й застосували на абсолютно нових засадах гегелівське вчення про діалектику як теорію розвитку та філософський метод. По-новому трактуються також філософські ідеї Фейєрбаха, зокрема щодо об'єктивності матерії, сутності людини, критики релігії. Якісно відрізняючись від німецької класики за духом і змістом, марксистська філософія успадкувала від неї раціоналізм як спосіб пояснення і осягнення дійсності. Крім найзагальніших закономірностей розвитку природи, суспільства і пізнання, Маркс і Енгельс включають до предмету філософії також людину, практичне і духовно-практичне відношення людини і світу. Віра в силу розуму, наукове знання, соціальний прогрес представлені тут максимально повно, що визначило її оптимістичний характер і забезпечило широку підтримку та багатьох послідовників.

Марксизм став на бік матеріалізму й піддав нищівній критиці не тільки "чистий" ідеалізм , а й будь-які щонайменші відхилення в його бік. Дісталося й релігії. Адже однією з особливостей марксистської філософії є атеїзм. У цьому вченні релігія піддається критиці, хоча є й серйозне розуміння цього феномену людства. Творці марксизму використовують матеріалістичні ідеї античної філософії, епохи Відродження, Нового часу, Фейсрбаха, але йдуть значно далі: матеріалізм стає діалектичним, а діалектика матеріалістичною (це отримало назву „революційного перевороту в філософії”). В рамках конкретної філософської концепції виникла можливість застосувати діалектику для аналізу не лише свідомості, а й природи, економічних, соціальних, політичних та інших процесів у суспільстві..

Принципово по-новому вирішується комплекс питань, пов'язаних з життям суспільства. Попередня філософія вбачала джерело розвитку суспільства в ідеях, поглядах, теоріях, які в різні історичні епохи мали виоішальний вплив на життя людей, визначали політику, мораль, економіку, характер державного устрою тощо. Філософія марксизму переносить акцент на економічне життя суспільства, насамперед на сферу матеріального виробництва. Виробничі стосунки визначають усі інші відносини між людьми і утворюють суспільний базис. Вони визначають і суспільну свідомість. К. Марксу та Ф. Енгельсу вдалося відкрити феномен повторюваності певних явищ у суспільних процесах (не тільки природа розвивається за певними законами), виділити окремі етапи в його розвитку, які були названі суспільно-економічними формаціями, по-новому оцінити роль народних мас та окремих особистостей в історії, дати своє розуміння причин виникнення і функціонування держави, соціальних класів, їхньої боротьби між собою, показати еволюцію сім'ї та ін.

Особливе місце у філософії марксизму посідає проблема людини. Вказуючи на подвійну (біологічну і соціальну) природу людини, марксистська філософія зводить її сутність до соціальних рис і трактує як сукупність усіх суспільних відносин. Проблема людини у марксизмі органічно пов'язана з теоретичним осмисленням феномену відчуження. Під останнім розуміється складне явище, змістом якого є перетворення самого процесу людської діяльності і її результатів в силу, що панує над людиною. Причиною відчуження є експлуатація людини людиною, в основі якої лежить приватна власність на засоби виробництва і додаткова вартість товару. К. Маркс і Ф. Енгельс запропонували шлях виходу з ситуації, що склалася, — знищення приватної власності на засоби виробництва і утвердження нового типу власності — власності суспільної (всіх і кожного водночас). Ідея знищення приватної власності та подолання відчуження проходить червоною ниткою через увесь марксизм. Суспільством соціальної рівності, справедливості та гуманізму проголошується комунізм, який виступає у двох аспектах: як суспільство „світлого” майбутнього, мета пригноблених і як реальний рух, що послаблює стан відчуження. Соціальна сила, здатна кардинально змінити суспільні відносини і забезпечити перехід від приватної до суспільної власності – робітничий клас, пролетаріат. Звідси ідея диктатури пролетаріату.