Характеристика ділянок відвала шахтоуправління Героїв Космосу

№ ділянки	Субстрат	Спосіб обробітку	Деревна порода
			Quercus robur	Pinus sylvestris	Robinia pseudoacacia
1	*	«Біонатура»	+	-	-
2	*	«Біонатура»	-	+	-
3	*	«Біонатура»	-	-	+
4	*	мікологічні відходи	+	-	-
5	*	мікологічні відходи	-	+	-
6	*	мікологічні відходи	-	-	+
7	*	-	+	-	-
8	*	-	-	+	-
9	*	-	-	-	+
10	**	-	+	-	-

Примітка: * - вивітрена порода, ** - суглинок.

Сіянці вибирали поспіль по десять екземплярів кожного виду із ділянки. Їх кореневі системи відмивали від часточок субстрату і після висихання вимірювали діаметр кореневої шийки, довжини надземної частини і кореневої системи, зважували окремі надземні та підземні частини рослини у свіжому стані з точністю до о,о1 г. Після висушування у сушильній шафі до абсолютно сухого стану проводили аналогічні зважування.

Встановлено, що півторарічні сіянці Pinus sylvestris, Quercus robur, Robinia pseudoacacia, оброблені «Біонатурою», за біометричними показниками перевищують аналогічні значення цих деревних рослин на покращених відходами мікологічного виробництва та породних субстратах. Ці різниці ї значними за всіма показниками. Зокрема, за діаметром в кореневій шийці перевищення становлять: для Quercus robur – 5,30 мм; 4,40 мм; 4,50 мм, для Pinus sylvestris – 5,0 мм; 5,50 мм; для Robinia pseudoacacia – 1,00 мм.

Випробовування органічних добрив у вигляді відходів мікологічного виробництва показала необхідність збільшення дози їх внесення для наближення біометричних показників сіянців до оброблених «Біонатурою». Кращі результати отримані під час вирощування Quercus robur на суглинку. Паростки Pinus sylvestris та Robinia pseudoacacia не змогли пробити щільну під час дефіциту опадів ґрунтову кірку, що спричинило їх загибель. Закономірністю було швидке поширення на оброблені ділянки на суглинках трав’яних видів (Achillea millefolium, Calamagrostis epigeios, Oenothera biennis та ін.) в той час, коли трав’яний покрив на ділянках із сіянцями на породних субстратах представлений поодинокими рослинами (найчастіше розетки Oenothera biennis). Тому необхідними є мінімальна кількість поливів і догляди за посівами протягом першого вегетаційного періоду.

На породних субстратах загальна кількість коренів сіянців Quercus robur є більшою, ніж на суглинкових насипних рекультиваційних шарах. Вони охоплюють субстрат, формуючи мичкувату кореневу систему. На суглинкових варіантах у сіянців Quercus robur формується чітко виражений головний корінь. Для прикладу, довжина кореневої системи Quercus robur на суглинку становить 31,5 см, а на вивітреній породі – 17,5 см.

Біометричні показники надземної та підземної частин сіянців Pinus sylvestris підтвердили візуально фіксовані закономірності їх розвитку: при низькій висоті значними є діаметр в кореневій шийці, довжина кореневої системи, маса надземної та кореневої систем, тобто краще приживання, ріст і розвиток сіянцями сосни звичайної на породних субстратах забезпечує властивість набувати сланкої форми під дією вітру.

Вивітрені не перегорілі породні субстрати із вмістом дрібнозему не менше 20% здатні забезпечити задовільні умови для проростання насінин деревних порід і росту сіянців. Нижча конкуренція трав’яних рослин, відсутність ґрунтової кірки дають змогу зменшити кількість додаткових доглядів за посівами на таких субстратах у декілька разів, порівняно із аналогічними посівами на суглинистих варіантах. Енергія росту сіянців, вирощених на насипному рекультиваційному шарі із суглинку легкого грубопилувато-легкосуглинкового у перші півтора року існування спрямована на інтенсивний розвиток кореневої системи. Так, маса в абсолютно сухому стані кореневої системи Quercus robur на суглинку становить 4,17±0,04 г, а на вивітреній породі – 2,70±0,05 г.

На ділянках поверхні породних відвалів з частковим і нерівномірним розміщенням плям самозростання, по «вікнах» слід висаджувати сіянці (саджанці) на підготовлених ділянках із відсутньою рослинністю, на їх поверхні можна сформувати штучний мікрорельєф із збільшеною кількістю мікропонижень, що сприятиме кращому приживанню, росту і розвитку садивного матеріалу, зокрема в жорстких екологічних умовах верхніх плато відвалів.

Найкращі термін сіяння і садіння – кінець березня – квітень. При підготовці шахтної породи для сіяння чи садіння, слід як найменше порушувати складений поверхневий шар літозему. Якщо він містить більше 20% дрібнозему, лісові культури з Betula pendula, Pinus sylvestris можна створювати сіянням. Його потрібно здійснювати на глибину, яка б відповідала 2-3 діаметрам насінини. Норми висівання повинні у 1,5-2 рази перевищувати аналогічні для непорушених земель. Вибір способу сіяння залежить від мозаїчності рослинного покриву.

Під час створення лісових культур висаджуванням, садіння одно-дворічних сіянців Betula pendula, Pinus sylvestris слід проводити у спеціальні ямки, які викопують за довжиною кореневої системи плюс 30 см. Додають об’єм родючого ґрунту, перегній, добрива. На дні ямки формують горбик, по якому розкладають коріння рослини, і здійснюють перший полив. Потім субстрат загортають і ще раз поливають достатньою кількістю води. Субстрат навколо стебла втрамбовують. Рослина повинна мати довжину надземної частини не менше 10 см, сформовану кореневу систему, довжиною 10-20 см. Відсутніми повинні бути зовнішні ознаки пошкодження та хвороб, підсушування та побивання морозами. Діаметр при кореневій шийці має становити 2-3 мм. Садячи, потрібно заглиблювати кореневу шийку. Її підняття над поверхнею субстрату є небажаним, оскільки спричиняється до висушування кореневої системи. Глибина поживного шару в ямці має становити не менше ніж 40 см. Необхідними є полив рослин у перші тижні після садіння та кількаразове підживлення добривами. Розміщення саджанців у ряді 0,5-0,7 м, віддаль між рядами 1,5-2,0 м. не допускається підсушування коріння та неякісне садіння у висохлий субстрат. Після садіння чи поливу перші два роки потрібно проводити догляди, які включають розпушування поверхневої кірки, видалення бур’янів, що заважають росту саджанців, боротьбу з шкідниками і хворобами. Такі заходи підвищать приживання та покращать ріст деревних порід.

Betula pendula, зростаючи на крупноуламкових породних субстратах, розвиває сильно розгалужену кореневу систему як у глибину, так і на боки, що можна спостерігати в місцях утворення вертикальних стінок внаслідок виймання породи, перепланування верхньої частини відвалу, зсувів породи. Це дає рослині змогу забезпечувати себе елементами мінерального живлення. Завдяки цим властивостям, а також високій насіннєвій продуктивності Betula pendula є незаперечним домінантом деревної стадії заростання породних відвалів. Це уможливлює використання її для заліснення ділянок відвалів із екстремальними умовами, де приживання хвойних порід є низьким.

Для поповнення фітоценозів Quercus robur рекомендуємо сіяти у нижніх частинах схилів північної та східної експозицій. Populus tremula можна висаджувати на підніжжях схилів північних і східних експозицій, вкоріненими живцями, заготовленими з одно-дворічних пагонів материнського дерева. Довжина живця повинна сягати 30 см. Високою повинна бути частка ацидофільної, посухостійкої деревної породи Pinus sylvestris у створюваних лісових культурах. Як домішку до головної породи, її слід використовувати на західних схилах та верхніх плато – найвітроударніших поверхнях, де можлива відсутність стійкого снігового покриву, необхідного для запобігання фізіологічному висушуванню хвої.