
- •1 Введення в експлуатацію. Історія розвитку вітчизняної артилерії
- •Хід заняття: і Вступна частина.
- •Безвідкатні гармати
- •Учбове питання № 2: Вимоги, що подаються до артилерійського озброєння
- •Заключна частина - до 5 хв.
- •Тема №2: “Основи будови артилерійського озброєння.”
- •Матеріальне забезпечення:
- •План проведення заняття:
- •Учбове питання №1: Ствольно-затворна група.
- •Призначення ствола гармати та його елементів Вимоги до конструкції ствола
- •Вимоги до конструкції стволів артилерійських гармат
- •Будова ствола і елементів його конструкції
- •Вимоги, які пред'являються до стволів артилерійських знарядь.
- •Учбове питання №3 Призначення і типи казенників, вимоги до них
- •Призначення, типи дульних гальм їх будова і дія
- •Заключна частина - до 5 хв.
- •Тема №2 " Основи будови артилерійського озброєння ".
- •Учбове питання №1: Призначення, типи казенників і вимоги запропоновані до них.
- •Учбове питання №2: Призначення, типи дулових гальм і вимоги запропоновані до них.
- •Заключна частина - до 5 хв.
- •Тема №2 " Основи будови артилерійського озброєння ".
- •Учбове питання №2 Призначення, типи противідкатних пристроів, врівноважуючих механізмів і вимоги запропоновані до них.
- •Учбове питання №3 Рідини і ущільнюючі пристрої, застосовувані в пвп та врівноважуючи механізми
- •Тема №2: “Основи будови артилерійського озброєння.”
- •Матеріальне забезпечення:
- •План проведення заняття:
- •Учбове питання №1 Призначення, класифікація механічних прицілів і вимоги запропоновані до них, міра кутів артилерії.
- •Тема №2: “Основи будови артилерійського озброєння.”
- •3. Будова і дія прицілів, не залежних від гармат Матеріальне забезпечення:
- •План проведення заняття:
- •Учбове питання №2 Типи механізмів наведення
- •Тема №2: “Основи будови артилерійського озброєння.”
- •3. Будова і дія прицілів, не залежних від гармат. Матеріальне забезпечення:
- •Учбове питання №1 Призначення, класифікація механічних прицілів і вимоги запропоновані до них, міра кутів артилерії
- •Учбове питання №2 Будова і дія прицілів, залежних від гармат.
- •Учбове питання №3 Будова і дія прицілів, не залежних від гармат.
- •Тема № 3: “Артилерійські снаряди.”
- •Учбове питання №1 Призначення та будова ствола
- •122Мм гаубиця д-30 призначена для виконання таких задач:
- •Організаційна належність гаубиці д-30:
- •Основні ттд
- •Учбове питання №2 Комплектація пострілами
- •Учбове питання №3 Загальна будова.
- •Тема № 3: “Артилерійські снаряди.”
- •Учбове питання №1 Призначення та будова ствола
- •Учбове питання №2 Призначення та загальна будова затвору
- •Учбове питання №3 Заходи безпеки при експлуатації гаубиці.
- •Хід заняття:
- •Тема № 3: "Будова матеріальної частини артилерійського озброєння "
- •Хід заняття:
- •Тема № 3: "Будова матеріальної частини артилерійського озброєння "
- •Учбове питання №1: Призначення і будова верхнього верстата
- •Учбове питання №2: Призначення, будова щитового прикриття й електроустаткування
- •Тема № 3: "Будова матеріальної частини артилерійського озброєння "
- •Учбове питання №5 Особливості конструкції гідравлічного домкрату
- •Тема № 3: "Будова матеріальної частини артилерійського озброєння "
- •Учбове питання №3 Призначення, будова і дія підйомного і поворотного механізмів.
- •Поворотний механізм
- •Тема № 3: "Будова матеріальної частини артилерійського озброєння "
- •Учбове питання №1: Призначення, організаційна приналежність, ттд, комплектація пострілами
- •Тема №3: "Будова матеріальної частини артилерійського озброєння"
- •Учбове питання №1: Призначення, організаційна приналежність, ттд, комплектація патронами
- •Організаційна приналежність:
- •Учбове питання №2: Загальна будова мт-12
- •Дія підйомного механізму
- •Бойовий хід із підресорюванням призначений для транспортування пушки за тягачем або автомобілем і служить опорою при стрільбі. Хід пушки одноосьовий, із торсионним підресорюванням.
- •Тема № 3: " Будова матеріальної частини артилерійського озброєння "
- •Тема №3: "Будова матеріальної частини артилерійського озброєння"
- •Учбове питання № 3: Призначення, конструкція і дія пвп
- •Тема № 13: “Артилерійські снаряди.”
- •Тема № 3: " Будова матеріальної частини артилерійського озброєння "
- •1. Балістичні:
- •2. Вагові:
- •3. Конструктивні:
- •4. Експлуатаційні:
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри військової підготовки
Запорізького національного
технічного університету
К.В.АЛЬОХІН
“____” ______________ 2009 р.
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА для проведення занять зі студентами для військово-облікової спеціальності “Експлуатація та ремонт артилерійського озброєння і обладнання ”. Розділу 4. “Військово-технічна та військово-спеціальної підготовка” Підрозділ 4.1. “Військово-технічна підготовка” Підрозділ 4.1.1. “Будова і конструкція будова озброєння” |
Тема №1 |
Стислі відомості з історії розвитку озброєння. |
Заняття 1 |
Введення в експлуатацію. Історія розвитку вітчизняної артилерії |
|
|
Заняття 2 |
Вимоги, що подаються до артилерійського озброєння.
|
Заняття 3 |
Класифікація артилерійського озброєння. Основні характеристики озброєння. Організаційна приналежність |
|
|
Розглянуто на засіданні кафедри військової підготовки Запорізького національного технічного університету
Протокол від 28.01.2009 р. № 1
м. Запоріжжя 2009 р.
Тема №1. Стислі відомості з історії розвитку озброєння
Заняття 1. Призначення, класифікація вимоги щодо стволів, казенніків, дульних гальм.
Мета заняття:. ознайомити з основними термінами та поняттями щодо
експлуатації РАО, плануванням і вводом в експлуатацію,
передаванням озброєння, обліком озброєння, звітностями,
порядком ведення формулярів (паспортів), організацію
технічного обслуговування та ремонту озброєння, а також
контроль за технічним станом і організацією експлуатації.
Час: 2 години
Місце: клас
Метод : лекція
Навчальні питання:
1 Введення в експлуатацію. Історія розвитку вітчизняної артилерії
2 Вимоги, що подаються до артилерійського озброєння.
3.
Розрахунок часу:
Вступна частина: 5 хвилин.
Основна частина:
Заключна частина: 5 хвилин.
Матеріально-технічне забезпечення:
Методична розробка.
Стенди.
Плакати.
Інформаційно – методичне забезпечення :
Організаційно – методичні вказівки.
На початку заняття рекомендується провести інструктаж студентів щодо дотримання ними мір безпеки.
У вступному слові бажано підкреслити важливість питань, які розглядаються як складова частина підготовки офіцерів-фахівців служби РАО. У ході заняття навчальні питання відпрацьовуються в послідовності, яка зазначена в методичній розробці.
Хід заняття: і Вступна частина.
1.Прийняти доповідь чергового, по взводу.
2. Перевірити наявність і зовнішній вигляд студентів.
3. Оголосити тему, ціль і навчальні питання заняття.
Учбове питання №1: Введення в експлуатацію. Історія розвитку вітчизняної артилерії
Підстави устрою артилерійських знарядь – галузь науки, що допомагає правильно вирішувати питання проектування знарядь у залежності від тактико-технічних вимог.
Термін артилерія (від французького слова atillier – готувати, споряджати), позначає: рід військ, вид зброї або сукупність предметів озброєння, наука про влаштування, властивостях і засобах бойового застосування артилерійського озброєння.
Як рід військ артилерія являє собою артилерійські з’єднання, частини і підрозділи, що входять до складу оперативних об’єднань, загальновійськових з’єднань, частин і підрозділів або в РВК.
Артилерія як вид зброї (сукупність предметів озброєння) включає:
Пушки
Самохідна
артилерія
ПТУР
Гаубиці
Бойові
ашини
(пускові
установки)
Безвідкатні гармати
- засоби рухливості озброєння; колісні і гусеничні тягачі і шасі; прилади керування вогнем;
- засоби розвідки і забезпечення стрілянини;
- усі види стрілецької зброї, гранатомети.
Устрій артилерійських зброї – галузь науки, що допомагає правильно вирішувати питання проектування зброї в залежності від тактико-технічних вимог.
Термін артилерія (від старого французького atillier – готувати, споряджати), означає:
- рід військ;
- вид зброї або сукупність предметів озброєння;
- наука про влаштування, властивості і засоби бойового застосування артилерійського озброєння.
Як рід військ артилерія являє собою артилерійські з'єднання, частини і підрозділи, що входять до складу оперативних об'єднань, загальновійськових з'єднань, частин і підрозділів або в Р-ВК.
Артилерія як вид зброї (сукупність предметів озброєння) включає: пушкигаубиці, міномети, безвідкатні знаряддя, бойові машини (пускові установки), ПТУР і знаряддя реактивної артилерії (артилерійські і стрілецькі боєприпаси, засоби рухливого озброєння, колісні і гусеничні тягачі і шасі), прилади керування вогнем, засоби розвідки і забезпечення пострілів, усі види стрілецької зброї, гранатомети.
Артилерія як наука - сукупність знань в області устрою, проектування, виробництва й експлуатації артилерійського озброєння, його бойових властивостей, засобів пострілів і бойового застосування.
Гарматне подвір'я було засновано у Львові в 1468 р. С кінця XV сторіччя є перші статистичні дані про артилерію в різних українських замках. Описи замків свідчать про повільний розвиток артилерії в XVI-XVII сторіч. Рушнична вогнепальна зброя з'явилася пізніше знарядь. Перше нагадування про дробові рушниці датується до 1471 р. У XIX і XX сторіччях збройні формування України використовували і використовують озброєння, виготовлене в країнах Європи.
У європі артилерія з'явилася наприкінці XIII - початку XIV ст. Перше нагадування в літописі про застосування артилерії на Русі датується 1382 р, часом правління великого князя Дмитра Донського (1359-1389).
Перші вогнепальні знаряддя були примітивні. Спочатку це були залізні труби, закріплені на дерев'яних верстатах. У якості снарядів використовували шматки заліза, камені. У XV сторіччі, із появою і розвитком гарматно-ливарної справи на Русі, знаряддя стали відливати разом із цапфами з міді або бронзи.
У 1479 р. у Москві була побудована "Гарматна хата", пізніше (1488 - 1489 р.м.) - "Гарматне подвір'я", де відливались гармати різних калібрів. У 1586 році видатний майстер гарматної справи Андрій Чохов відлив і знамениту "Царь-пушку", що зберігається в Кремлі. Пушка має калібр 890 мм, довжину 5м, масу 39 т. Хоча "Царь-пушка" не брала участь у боях і практичне значення її мале, усе ж вона свідчить про високий рівень виробництва зброї того часу і про майстерність російських ливарів.
У XVI ст. у Росії й у ряді держав європи артилерія виділилася в самостійний рід військ, з'явилася польова артилерія. Широкий розвиток російська артилерія одержала в царювання Івана IV (Грозного). У війнах, що він вів за зміцнення Московської держави (наприклад Ливонська війна), артилерія відіграла велику роль. За допомогою вогню важких знарядь Іван Грозний зруйнував фортечні стіни Казані й заволодів містом у 155 році.
У XVI - XVII ст. зародилися основи артилерійської науки (в області виробництва гармат і тактики артилерії).
На початку XVII ст. у Росії була виготовлена тридюймова бронзова пищаль, що мала в каналі ствола 10 спіральних нарізів. Пищаль заряджалася з казенної частини і закривалася клиновим затвором. Це було перше у світі нарізне знаряддя. Пищаль зберігається в Ленінградському військово-історичному музеї артилерії, інженерних військ і військ зв'язку.
Одиницею калібру (артилерійським фунтом) - рахувалася вага суцільної чавунної протоки (ядра) діаметром у два дюйми. Артилерійський фунт дорівнює 4/3R.
Діаметр каналу ствола був на 1/29 частину більше діаметра ядра. Вага снаряда виражалася в торгових пудах і рівнялася 2/3 ваги ядра того ж діаметра. У створеної в 1701 році «Школі математичних і навігаційних наук» навчали артилерії.
У період Північної війни 1700-1721 р. російська артилерія досягла великих успіхів, зробивши серйозний внесок у багатьох боях.
Після смерті Петра I російська артилерія пережила деякий спад.
Деякі зі знарядь, так звані "секретні гаубиці Шувалова", що стріляли тільки картеч`ю, мали овальний у перетині дулової частини ствол, що давав при пострілі широкий і "плоский" виліт картечі.
На початку XIX в. продовжувалося удосконалювання у формах і методах гладкоствольна артилерія, була знижена вага знарядь, збільшена дальність стрілянини і маневреність на полі бою. Намітилися тенденції до масування артилерійського вогню шляхом тимчасового об'єднання для бою по 80-100 знарядь і до створення артилерійського резерву. Перевага російською артилерії особливо значно проявилася в Бородинськом бою у 1812 р.
Після закінчення наполеонівських війн усе помітніше стали недоліки бойових властивостей гладкоствольних знарядь: дальність стрілянини не перевищувала 1,5 - 2 тис. м., заряджання було повільним, управність недостатньої. Це особливо яскраво проявилося в період Кримської війни (1853-56 гг), коли на озброєння піхоти вже були нарізні ружжя - штуцери (від нім. Stutzen, укорочені дульно-зарядні нарізні ружжя X - XIX в.в. у Росії - із 1721 р.). Військова спадщина зіграла важливу роль у формуванні військового мистецтва. Кутузов М. И. - набагато випередив свою епоху, підняв російське військове мистецтво на новий ступінь розвитку.
Справжнім переворотом в артиллерійській справі було введення нарізних знарядь у шістдесятих роках XX в., що призвело до збільшення дальності стрілянини вдвічі і значному збільшенню купчастості бою і чіткості влучення в ціль. Недолік - трудність заряджання. Заряджання знарядь із казенної частини полегшило обслуговування знарядь у бою і підвищило скорострільність.
В другій половині XIX в. широкий розвиток одержала артилерійська наука. Цьому сприяли досягнення російських учених в області фізики, хімії, математики, механіки. Дослідженнями російських математиків Н.И. Лобачевського, П.Л. Чебишева, М.В. Остроградського, А. М. Ляпунова й ін. були розроблені багато питань внутрішньої і зовнішньої балістики й арт. стрілянини. Широку популярність і світове визнання завоювали російські вчені - артилеристи Н.В. Маєвський і П.А. Забудський, що уперше вирішили ряд задач арт. науки і техніки (про застосування нарізних знарядь, про прямування довгастих снарядів і ін. питання зовнішньої балістики).
Значним науковим діячем в області артилерії був професор артилерійської академії А.В. Гадолін, що вирішив найважливішу проблему того періоду – збільшення опірності стовбура знаряддя тиску порохових газів шляхом застосування багатошарових стовбурів.
Винахід бездимного пороху сприяло підвищенню скорострільності. Конструктором першого у світі скорострільного знаряддя – є В. С. Барановський. У 1872 -77 р.р. він розробив ряд зразків 2,5 дюймових скорострільних гармат. Він застосував поршневої затвор з пружинним ударником, що самовозводиться, а також спеціальний запобіжник для запобігання передчасного постріла при не цілком закритому затворі. Він увів також піднімальний і поворотний механізми знаряддя, розробив конструкцію унітарного патрона, застосував безоткатний лафет, ідея якого заснована на використанні гідравлічного гальма відкоту і пружинного накатника.
У 1902 р. На Путиловськом заводі в Петрограді була сконструйована 3-дюймова польова скорострільна гармата. Після удосконалення в 1902 р. Вона була прийнята на озброєння російською армії і відрізнялася високими бойовими якостями, значно перевершуючи 77мм німецьку скорострільну гармату і 75мм французьку. Складалася на озброєнні російською, а потім і Червоної Армії понад З0 років.
У російсько-японську війну 1904-05 р.р. вперше в широких масштабах застосовувався новий метод ведення артилерійського вогню – стрілянина з закритих позицій. У це й ж час був створений міномет – для навісного вогню шестовими мінами. Мічман Влас`єв С. Н. запропонував використовувати 47мм морське знаряддя. Міна була розроблена разом із капітаном Гобято Леонідом Миколайовичем (1875-1915).
Після російсько-японської війни у всіх країнах європи велися роботи зі створення важкої артилерії, головним чином гаубиць. У Росії в 1909-10 р.р. були прийняті на озброєння гаубиці 122мм і 152мм, а також 107мм важка гармата.
Краще інших країн до першої світової війни підготувалася Німеччина. У неї було більше всіх знарядь – понад 9000. У ході війни Росія досягла деяких успіхів у виправленні помилкової недооцінки ролі важкої артилерії. До початку першої світової війни артилерія підрозділялася на польову (легку, кінну, гірську), польову важку і важку (облогову). У ході війни з'явилася артилерія супроводу, зенітна артилерія, противотанкова артилерія, значний розвиток одержали міномети, яких у російською армії до початку війни майже не було, а до 1917 р. було біля 5000 шт. 76мм зенітна гармата зразка 1914 р., установлена на автомобілі, розроблена нашим співвітчизником Лендером Францем Францевичем (1881-1927 р.м.). Він 1-й розробив механізм автоматичного відчинення і закривання клинового затвора до арт. знарядь малого і середнього калібру. Пріоритет в області звукометричної розвідки у світі належить російським артилеристам.
У 30-і роки різко виростила артилерія як кількісно, так і якісно, далекобійність знарядь усіх видів зросла на 50-75%. Збільшилася скорострільність (більш ніж удвічі) танкових і протитанкових гармат. Збільшилася досяжність вогню зенітної артилерії на висоті на 60%.
Друга світова війна викликала всебічний розвиток артилерії, особливо зенітної, протитанкової, реактивна, самохідної, застосовувалася артилерія великої й особливої потужності. У січні 1942 р. Червона Армія вперше здійснила артилерійський наступ, що стало основною формою застосування артилерії в наступальних операціях Великої Вітчизняної війни. Для найважливіших операцій 1943-45 р.р. характерно масування артилерії на головних напрямках і створення щільності артилерії на ділянках прориву оборони до 200 – 300 знарядь на 1км фронту, а іноді і більш. Для цього застосовувалися артилерійські дивізії і корпуса прориву, що входили в артилерію РВГК.
У знак визнання ролі артилерії у Великій Вітчизняній війні з 1944 р. Відзначається день Артилерії, а з 1969 р. – день РВ і А.
Вогневий і тактичний підрозділ артилерії – батарея, основний вогневий і тактичний підрозділ – дивізіон (2 – 4 батареї). Артилерійські дивізіони можуть об'єднуватися в арт. Полки або арт. Бригади, а бригади (полки) – в артилерійські дивізії.
На озброєнні ВР України складаються 85мм і 130мм пушки, 122мм, 152мм і 203мм гаубиці, 152мм пушки-гаубиці і гаубиці-гармати, 82мм, 120мм, 160мм і 240мм міномети, 57мм, 85мм і 100мм протитанкові пушки, бойові машини (пускові установки) для 122мм, 140мм і 240мм реактивних снарядів, а також для ПТУР.
У західних арміях основними зразками є 105- і 155мм пушки, 105-, 155- і 203мм гаубиці, пускові установки для реактивних снарядів (100мм і д.р.), 81-, 106,7- і 120мм міномети, 90мм протитанкові пушки, 106- і 120мм безоткатные знаряддя і різноманітні види ПТУР.
Дальність стрілянини гармат 13-35км, гаубиць до 24км, мінометів 5-9км.
У бою (операції) артилерія виконує вогневі задачі в інтересах інших родів військ.
Основними напрямками удосконалювання і подальшого розвитку ствольної наземної артилерії вважається:
- підвищення точності і купчастості вогню;
- збільшення дальності стрілянини;
- підвищення ефективності дії боєприпасів у цілі;
- використання наземної артилерії для боротьби з танками, стріляниною з закритих вогневих позицій;
- підвищення скорострільності, мобільності і надійності арт. комплексів;
- стандартизація деталей.
Іноземні військові спеціалісти вважають, що важливим напрямком розвитку артилерії є використання її для боротьби з бойовими броньованими машинами, що знаходяться на великому видаленні (до 20 км) від переднього краю. Для виконання цієї задачі в боєкомплекти знарядь значного калібру(155мм і 20З,2мм) будуть входити керовані арт. снаряди, касетні снаряди з протитанковими мінами, призначені для швидкісного дистанційного мінування місцевості на танкоопасних напрямках, а також касетні боеприпаси споряджені кумулятивними вражаючими елементами, кожний із який пробиває кришку танка або БМП товщиною до 60мм.