Практические 1-3

ПР №1

Відповідно до Заходів з розвитку Урядовоїінформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій на2003-2005 роки щодо створення інформаційної підсистеми моніторингустану потенційно небезпечних об'єктів, затверджених розпорядженнямКабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року N 502-р( 502-2002-р ), та з метою визначення єдиних критеріїв та порядкувіднесення об'єктів до потенційно небезпечних Н А К А З У Ю: 1. Затвердити Методику ідентифікації потенційно небезпечнихоб'єктів, що додається. 2. Голові Державного департаменту страхового фондудокументації Степаненку В.Л. забезпечити подання Методикиідентифікації потенційно небезпечних об'єктів на державнуреєстрацію до Міністерства юстиції України у визначений чиннимзаконодавством термін. 3. Начальнику відділу документального забезпеченняДепартаменту організації управління, стратегічного планування тамоніторингу Свинцовій В.І. у 10-денний термін після реєстраціїцього наказу забезпечити його тиражування та надсилання доцентральних і місцевих органів виконавчої влади, територіальних тамісцевих органів державного нагляду у сфері цивільного захисту. 4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступникаМіністра Медвідя А.П. Міністр В.І.Балога ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ МНС України 23.02.2006 N 98 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 березня 2006 р. за N 286/12160Методику ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів(далі - Методика) розроблено відповідно до Законів України "Проправові засади цивільного захисту" ( 1859-15 ), "Про об'єктипідвищеної небезпеки" ( 2245-14 ), Положення про Державний реєстрпотенційно небезпечних об'єктів, затвердженого постановою КабінетуМіністрів України від 29.08.2002 N 1288 ( 1288-2002-п ) (іззмінами), Положення про паспортизацію потенційно небезпечнихоб'єктів, затвердженого наказом МНС України від 18.12.2000 N 338( z0062-01 ), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України24 січня 2001 року за N 62/5253 (у редакції наказу МНС України від16.08.2005 N 140 ( z0970-05), зареєстрованого в Міністерствіюстиції України 01.09.2005 за N 970/11250) (далі - Положення),Положення про моніторинг потенційно небезпечних об'єктів,затвердженого наказом МНС України від 06.11.2003 N 425( z1238-03 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України26.12.2003 за N 1238/8559. 1. Методика встановлює єдиний порядок проведенняідентифікації потенційно небезпечних об'єктів (далі -ідентифікація) з метою вдосконалення організації їх державногообліку у процесі паспортизації та реєстрації у Державному реєстріпотенційно небезпечних об'єктів (далі - Реєстр). У цій Методиці використано терміни, що вживаються в такомузначенні: потенційно небезпечний об'єкт - вживається у значенні,встановленому Законом України "Про об'єкти підвищеної небезпеки"( 2245-14 ); ідентифікація потенційно небезпечного об'єкта, надзвичайнаситуація, аварія, об'єкт господарської діяльності, джерелонебезпеки, чинники небезпеки - вживається у значенні,встановленому Положенням ( z0062-01 ); відповідальні особи об'єктів господарської діяльності -особи, уповноважені власниками об'єктів господарської діяльності,або за якими ці об'єкти закріплені на правах повногогосподарського відання або оперативного управління чи перебуваютьу їх володінні та користуванні; Державний реєстр потенційно небезпечних об'єктів - вживаєтьсяу значенні, встановленому Положенням про Державний реєстрпотенційно небезпечних об'єктів, затвердженим постановою КабінетуМіністрів України від 29 серпня 2002 року N 1288 ( 1288-2002-п )(із змінами); небезпечні речовини - хімічні, токсичні, вибухові,окислювальні, горючі речовини і матеріали, біологічні агенти таречовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні,біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тваринмікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя іздоров'я людей та довкілля; небезпека - сукупність факторів, пов'язаних з функціонуваннямоб'єкта господарської діяльності, які виникають внаслідок певнихініціюючих подій, і здатних чинити негативний вплив на людей тадовкілля. Сфера застосування 2. Дія цієї Методики розповсюджується на осіб, які повиннізареєструвати небезпечні об'єкти, у тому числі осіб,відповідальних за об'єкти, визначені центральними та місцевимиорганами виконавчої влади як такі, що несуть загрозу виникненнянадзвичайних ситуацій (далі - НС) та підлягають ідентифікації. 3. Вимоги Методики не поширюються на транспортні засоби, якіперевозять небезпечні речовини рухомим складом залізничноготранспорту, суднами, плавзасобами морського та річковоготранспорту, літаками, іншими повітряними транспортними засобами таавтомобільним транспортом. 4. Методика може бути використана фахівцями підприємств,установ, організацій та відповідними комісіямитехногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій з метоюналежного виконання заходів, визначених нормативно-правовимиактами у сфері цивільного захисту населення, техногенної безпекита охорони довкілля, а також органів виконавчої влади, яківідповідають за безпечне функціонування потенційно небезпечнихоб'єктів (далі - ПНО). 5. Результати ідентифікації, отримані відповідно до цієїМетодики, можуть використовуватись для розробки заходів щодопопередження НС та підготовки до реагування на них. Загальні положення 6. Ідентифікація передбачає аналіз структури об'єктівгосподарської діяльності та характеру їх функціонування длявстановлення факту наявності або відсутності джерел небезпеки, якіза певних обставин можуть ініціювати виникнення НС, а такожвизначення рівнів можливих НС. 7. У процесі ідентифікації розглядаються і ураховуютьсявнутрішні і зовнішні чинники небезпеки. Внутрішні чинники небезпеки характеризують небезпечністьбудов, споруд, обладнання, технологічних процесів об'єктагосподарської діяльності та речовин, що виготовляються,переробляються, зберігаються чи транспортуються на його території. Зовнішні чинники небезпеки безпосередньо не пов'язані зфункціонуванням об'єкта господарської діяльності, але можутьініціювати виникнення НС на ньому та негативно впливати на їїрозвиток (природні явища та аварії на об'єктах, які розташованіпоблизу). Порядок проведення ідентифікації об'єктів господарської діяльності щодо визначення потенційної небезпеки 8. Органи виконавчої влади, які відповідають за безпечнефункціонування ПНО, територіальні та місцеві органи державногонагляду у сфері цивільного захисту, відповідно до своїхповноважень встановлюють терміни проведення ідентифікації тавживають заходів щодо забезпечення своєчасності та повнотипроведення ідентифікації. 9. Ідентифікацію проводять відповідальні особи об'єктівгосподарської діяльності. Ідентифікацію об'єктів, які визначені центральними тамісцевими органами виконавчої влади відповідно до пункту 2 цієїМетодики, проводять призначені ними особи. 10. Відповідальні особи об'єктів господарської діяльності,які проводять ідентифікацію, узгоджують результати ідентифікації змісцевими органами державного нагляду у сфері цивільного захисту. Форма Повідомлення про результати ідентифікації щодовизначення потенційної небезпеки (далі - Повідомлення) наведена удодатку 1 до пункту 12 Положення ( z0062-01 ). 11. Повідомлення про результати ідентифікації щодо визначенняпотенційної небезпеки ( z0062-01 ) надається до місцевого органудержавного нагляду у сфері цивільного захисту для узагальненнярезультатів проведення ідентифікації. 12. На підставі узагальнених результатів проведенняідентифікації місцеві органи державного нагляду у сфері цивільногозахисту формують та щорічно уточнюють переліки ПНО підвідомчоїтериторії. 13. Процедура ідентифікації здійснюється за такими етапами: вибір кодів НС, виникнення яких можливе на об'єктігосподарської діяльності, згідно з Класифікацією надзвичайнихситуацій, наведеною у додатку 1; аналіз показників ознак НС, вибраних на попередньому етапі,та визначення їх порогових значень з використанням Класифікаційнихознак надзвичайних ситуацій, затверджених наказом МНС України від22 квітня 2003 року N 119 ( z0656-03 ) та зареєстрованих вМін'юсті України 29.07.2003 за N 656/7977; виявлення за результатами аналізу джерел небезпеки, які припевних умовах (аварії, порушення режиму експлуатації, виникненняприродних небезпечних явищ тощо) можуть стати причиною виникненняНС (для цього використовується Перелік основних джерел небезпеки,які притаманні потенційно небезпечним об'єктам, наведений удодатку 2); визначення видів небезпеки для кожного з виявлених джерелнебезпеки з використанням додатка 3; визначення переліку небезпечних речовин, що використовуютьсяна об'єкті господарської діяльності, їх кількості та класунебезпеки за допомогою нормативних документів у сфері визначеннянебезпечних речовин; оцінка на підставі отриманих даних зони поширення НС, якіможуть ініціювати кожне з виявлених джерел небезпеки за допомогоюМетодики прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечниххімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті,затвердженої наказом МНС України, Мінагрополітики України,Мінекономіки України, Мінекоресурсів України від 27.03.2001N 73/82/64/122 ( z0326-01 ) та зареєстрованої у Мін'юсті України10.04.2001 за N 326/5517, а також Положення щодо розробки планівлокалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій,затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці від17.06.99 N 112 ( z0424-99 ) та зареєстрованого в Мін'юсті 30.06.99за N 424/3717; оцінка можливих наслідків НС для кожного з джерел небезпеки(кількість загиблих, постраждалих, тих, яким порушено умовижиттєдіяльності, матеріальні збитки) з використанням Методикиоцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного іприродного характеру, затвердженої постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 15 лютого 2002 року N 175 ( 175-2002-п ) (із змінами); встановлення максимально можливих рівнів НС для кожного зджерел небезпеки згідно з Класифікацією надзвичайних ситуаційтехногенного та природного характеру за їх рівнями наведеною удодатку 4; визначення державних (галузевих) реєстрів (кадастрів), в якихзареєстровано або необхідно зареєструвати об'єкт господарськоїдіяльності з використанням Переліку затверджених державних(галузевих) реєстрів України для обліку небезпечних об'єктів,наведеного у додатку 5; визначення відповідності об'єкта діючим нормативно-правовимактам у сфері визначення небезпечних об'єктів, наведеним упунктах 14 та 15 Методики. 14. Для виявлення на об'єкті джерел небезпеки використовуютьПерелік основних джерел небезпеки, які притаманні потенційнонебезпечним об'єктам (додаток 2), складений з урахуванням: постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 рокуN 956 ( 956-2002-п ) "Про ідентифікацію та декларування безпекиоб'єктів підвищеної небезпеки" (із змінами); Переліку об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеноїнебезпеки, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від15 жовтня 2003 року N 1631 ( 1631-2003-п ) (із змінами). 15. У процесі ідентифікації використовують: Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищенуекологічну небезпеку, затверджений постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 27 липня 1995 року N 554 ( 554-95-п ) (із змінами); Перелік особливо небезпечних підприємств, припиненнядіяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодозапобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну,спорудам, навколишньому природному середовищу, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року N 765( 765-2000-п ) (із змінами); Перелік об'єктів та окремих територій, які підлягаютьпостійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуваннюдержавними аварійно-рятувальними службами, затверджений постановоюКабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року N 1214( 1214-2000-п ) (із змінами). 16. Для встановлення рівня можливих НС необхідно визначититакі показники: територіальне поширення імовірних НС; кількість осіб, що можуть постраждати від впливу наслідківможливих НС; кількість осіб, яким можуть бути порушені умовижиттєдіяльності у результаті можливої аварії на об'єкті; збитки від наслідків можливих НС. 17. Об'єкт господарської діяльності визнається потенційнонебезпечним за умови наявності у його складі хоча б одного джереланебезпеки, здатного ініціювати НС місцевого, регіонального абодержавного рівнів. Об'єкти, які підпадають під дію нормативно-правових актів,зазначених у пунктах 14 та 15, належать до потенційно небезпечнихнезалежно від рівнів НС, які можуть ініціювати виявлені джереланебезпеки. Об'єкт господарської діяльності, який за результатамиідентифікації не підпадає під вищезазначені вимоги, не визнаєтьсяПНО. 18. При наявності на об'єкті господарської діяльності більшетрьох джерел небезпеки у пункті 4 Повідомлення ( z0062-01 )наводять дані про три джерела небезпеки, які можуть ініціювати НСз максимальним рівнем, та загальну кількість джерел небезпеки. Приклади ідентифікації об'єктів господарської діяльностінаведені у додатку 6. 19. Об'єкти господарської діяльності, які за результатамиідентифікації визнані потенційно небезпечними, підлягають облікутериторіальними і місцевими органами державного нагляду у сферіцивільного захисту. 20. Позачергова ідентифікація провадиться у таких випадках: поява у складі об'єкта господарської діяльності, якого зарезультатами останньої ідентифікації щодо потенційної небезпеки невизнано як ПНО, хоча б одного джерела небезпеки, яке може статипричиною НС державного, регіонального або місцевого рівнів; ліквідація на об'єкті господарської діяльності усіх джерелнебезпеки, наявність яких обумовила віднесення його до категоріїПНО. За результатами позачергової ідентифікації оформлюєтьсяПовідомлення ( z0062-01 ), яке вступає в дію замість Повідомлення,наданого місцевим органам державного нагляду у сфері цивільногозахисту за результатами попередньої ідентифікації. 21. Об'єкти господарської діяльності, дані про які занесенідо Реєстру, підлягають ідентифікації тільки за умови ліквідаціїусіх джерел небезпеки, що входили до їх складу. Результатиідентифікації використовуються для виключення з Реєстру об'єктів,які стали безпечними. 22. Для виключення об'єкта господарської діяльності ізкатегорії ПНО за результатами позачергової ідентифікаціївідповідальною особою об'єкта господарської діяльностінаправляється до відповідного місцевого органу державного наглядуу сфері цивільного захисту Повідомлення згідно з пунктом 12Положення ( z0062-01 ). Повідомлення ( z0062-01 ) враховується при формуванніпункту 3 "Потенційно небезпечні об'єкти, які необхідно вилучити зДержавного реєстру ПНО" переліків потенційно небезпечних об'єктіввідповідно до пункту 13 Положення. Директор Науково-дослідного, проектно-конструкторського та технологічного інституту мікрографії А.О.Некрасов

Запобігання виникненню HC – одне з головних завдань ЦЗ можливе за рахунок підготовки і реалізації комплексу заходів, що спрямовані на регулювання безпеки, управління ризиками та завчасне реагування на загрозу виникнення HC.

Діяльність щодо запобігання HC має пріоритет порівняно з іншими видами робіт з протидії цим ситуаціям. Це обумовлено тим, що соціально-економічні результати завчасних дій з попередження HC і мінімізації збитків в більшості випадків є більш важливими і ефективними для громадян, суспільства і держави, ніж ліквідація наслідків після виникнення HC.

Під регулюванням безпеки розуміють розробку нормативно-правової документації і реалізацію заходів, які визначають і нормують можливі ризики виникнення HC.

Нормативні документи, що спрямовані на регулювання безпеки, є різними за формою і можуть бути загальнодержавними та галузевими. Відповідно, вони затверджуються і вводяться в дію Законами України, Постановами Кабінету Міністрів України або Наказами міністерств.

До заходів, спрямованих на регулювання безпеки відносяться:

- врахування та реалізація вимог ІТЗ ЦЗ (ЦО) при розробці містобудівної документації;

- ідентифікація та облік потенційно небезпечних об’єктів;

- паспортизація та реєстрація потенційно небезпечних об’єктів;

- ідентифікація та облік об’єктів підвищеної небезпеки;

- декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки;

- страхування ризику суб’єктом господарювання;

- державна стандартизація з питань безпеки у HC техногенного і природного характеру;

- державна експертиза у сфері захисту населення і територій від HC техногенного і природного характеру;

- державний нагляд і контроль у сфері захисту населення і територій від HC техногенного і природного характеру.

Ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки - це визначення об’єктів підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об’єктів.

Потенційно небезпечний об’єкт (ПНО) - це об’єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об’єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

ПНО вважається об’єктом підвищеної небезпеки (ОПН) відповідного класу у випадку, якщо на ньому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативновстановлені порогові маси, а також інші об’єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення HC.

Нормативи порогових мас небезпечних речовин встановлюються Кабінетом міністрів України.

Ідентифікацію ОПН проводять СГ, у власності або користуванні яких є хоча б один ПНО або, які мають намір почати будівництво такого об’єкту.

У процесі ідентифікації для кожного ПНО розраховується сумарна маса будь-якої небезпечної речовини, з вказаних в нормативах порогових мас індивідуальних небезпечних речовин.

Процедура ідентифікації вважається закінченою, якщо виявиться, що сумарна маса хоча б одного зі всіх видів небезпечних речовин дорівнює або перевищує норматив порогової маси.

Порядок проведення ідентифікації ОПН, а також методика розрахунку сумарної маси небезпечної речовини визначені відповідними нормативно-правовими актами.

Результати ідентифікації і розрахунки, на підставі яких вона проводилася, зберігаються суб’єктом господарювання протягом 25 років.

Суб’єкт господарювання за результатами ідентифікації складає повідомлення про результати ідентифікації ОПН і подає його територіальним органам Держгірпромнагляду, Державної інспекції ЦЗ та техногенної безпеки, Держекоінспекції, державної санітарно-епідеміологічної служби, Держпожбезпеки, Держархбудінспекції, а також відповідній місцевій адміністрації, або виконавському органу місцевої влади (уповноважені органи).

Уповноважені органи ведуть облік ОПН.

Держгірпромнагляд веде Державний реєстр ОПН і видаєсуб’єкту господарювання свідоцтво про державну реєстрацію ОПН.

Декларування безпеки ОПН здійснюється з метою запобігання аваріям, а також забезпечення готовності до локалізації, ліквідації аварій і їх наслідків.

Декларування безпеки проводить СГ, який складає декларацію безпеки - документ, що визначає комплекс заходів, які вживаються СГ з метою запобігання аваріям, а також забезпечення готовності об’єкту до локалізації, ліквідації аварій та їх наслідків.

Декларація безпеки повинна включати:

- дослідження ступеня небезпеки і оцінку рівня ризику;

- оцінку готовності ОПН до експлуатації відповідно до вимог безпеки промислових об’єктів;

- розробку рішень, направлених на зниження ризику, і реалізацію заходів щодо запобігання можливих аварій;

- розробку заходів щодо локалізації і ліквідації можливих наслідків аварій;

- для ОПН, який будується або реконструюється, інформацію про заходи, передбачені проектною документацією і заплановані до здійснення під час експлуатації.

Порядок розробки декларації безпеки ОПН, її зміст, методика визначення ризиків і їх прийнятні рівні встановлюються Кабінетом Міністрів України .

Декларація безпеки подається за тими ж адресами, що і повідомлення про ідентифікацію.

Органи місцевої влади в регіональних засобах масової інформації дають відомості про ОПН, зокрема про способи оповіщення і необхідні дії населення у разі виникнення аварії.

Паспортизація ПНО – це процедура підготовки і представлення паспорта ПНО відповідно до вимог положення про паспортизацію потенційно небезпечних об’єктів, затвердженого наказом MHC.

Паспортизація ПНО здійснюється відповідно до переліків ПНО, затверджених комісіями із питань ТЕБ та HC, які складаються на підставі результатів ідентифікації ПНО.

Паспорт ПНО – документ певної форми, який містить структуровані дані про окремий ПНО. Форма паспорта ПНО повинна відповідати виду господарської діяльності окремого об’єкту (1HC - підприємство, 2HC - вугільна шахта, 3HC - гідротехнічний об’єкт і т.п.). Форми паспортів потенційно небезпечних об’єктів розміщуються на офіційному сайті ДСHC України.

Паспорт ПНО підлягає переоформленню кожні п’ять років.

Розташовані на території України ПНО підлягають реєстрації, тобто внесенню до Державного реєстру потенційно небезпечних об’єктів (далі - Реєстр), який веде Державний департамент страхового фонду документації. Реєстрація обов’язкова для всіх ПНО незалежно від форми власності і підпорядкування. Не підлягають реєстрації в цьому Реєстрі залізничні, морські, повітряні та інші транспортні засоби, які перевозять небезпечні речовини.

ОГД, який містить у своєму складі кілька джерел небезпеки, розташованих за однією адресою, реєструється як один ПНО, а ОГД, який містить у своєму складі кілька джерел небезпеки, розташованих за різними адресами, реєструється як кілька окремих ПНО відповідно до адрес місцезнаходження джерел небезпеки.

Під час реєстрації Державний департамент страхового фонду документації надає кожному ПНО окремий реєстраційний номер, який зберігається у Реєстрі до повної ліквідації небезпечного об’єкта, а також свідоцтво про його реєстрацію.

Виключення ПНО з Реєстру проводиться у разі отримання Державним департаментом страхового фонду документації від осіб, які зареєстрували небезпечні об’єкти, акта про їх ліквідацію.

ПР №2

Противибуховий та протипожежний захист ОГ, основні заходи захисту від техногенних вибухів та пожеж.

Методи розрахунку характеристик зон ураження (радіусів зон руйнувань) при вибухах конденсованих речовин, газоповітряних, паливно-повітряних сумішей у відкритому та замкнутому просторі.

Оцінка стійкості роботи ОГ внаслідок вибуху газоповітряної суміші.

Визначення категорій приміщень, будинків і споруд за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

Оцінка масштабу і характеру (виду) пожежі, прогнозування її розвитку, швидкості та напрямку поширення, площі зон задимлення і часу зберігання диму.

Класифікація вибухо-, пожежонебезпечних зон. Характеристика ступенів руйнування.

Методи розрахунку зон ураження від техногенних вибухів і пожеж та противибуховий і протипожежний захист ОГ

 

Щорічно в дим та попіл в Україні перетворюються цінності на сотні мільонів гривень. Кожну годину у вогні гине 1 людина і близько 20 осіб отримують опіки та травми. У господарському комплексі України діє понад 1,5 тис. вибухо- і пожежонебезпечних об'єктів, на яких зосереджено близько 13 млн. тонн твердих і рідких вибухо і пожежонебезпечних речовин.

Переважна кількість вибухо- і пожежонебезпечних об'єктів розташована в центральних, східних і південних областях країни, де сконцентровані хімічні, нафто- і газопереробні, коксохімічні, металургійні і машинобудівні підприємства, функціонує розгалужена мережа нафто-, газо-, аміакопроводів, експлуатуються нафтові і газові промисли, вугільні шахти.

Протяжність магістральних газопроводів по території України складає більше 35,2 тис. км, магістральних нафтопроводів - 3,9 тис. км. Їх роботу забезпечує: 31 компресорна нафтоперекачувальна і 89 компресорних газоперекачувальних станцій. Протяжність продуктопроводів складає 3,3 тис. км. Аналіз стану основних фондів та технічного обладнання нафто-, газо- і продуктопроводів показує, що існуюча їх мережа до теперішнього часу виробила свій ресурс і без вжиття заходів з їх відновлення найближчим часом, може до значно підвищитись аварійність в цій галузі економіки.

Протягом 6 років (з 2004 до 2010 роки) в державі виникло понад 324 тис. пожеж, якими нанесено прямих матеріальних збитків на суму понад 435 млн. гривень. На пожежах загинуло понад 20 тис. осіб, травмовано понад 10 тис. осіб, знищено і пошкоджено понад 110 тис. будівель і споруд, понад 13 тис. одиниць техніки, загинуло близько 4,5 тис. голів худоби.

 

Пожежа – неконтрольований процес горіння, що супроводжується знищенням матеріальних цінностей і створює небезпеку для життя людей. Вторинними наслідками пожеж можуть бути вибухи і витоки отруйних або забруднюючих речовин у навколишнє середовище; крім того, великих збитків приміщенням і предметам, яких не торкнувся вогонь, може завдати вода, яка застосовується для гасіння пожежі.

За масштабами і інтенсивністю пожежі підрозділяються на окремі, суцільні, масові і вогняні шторми.

Окрема пожежа — пожежа, що виникла в окремому будинку чи споруді. Пересування людей і техніки по забудованій території між окремими пожежами можливе без засобів захисту від теплового впливу.

Суцільна пожежа – одночасне інтенсивне горіння переважної кількості будинків і споруд на даній ділянці забудови. Пересування людей і техніки через ділянку суцільної пожежі неможливе без засобів захисту від теплового випромінювання.

Масова пожежа – сукупність окремих і суцільних пожеж.

Вогняний шторм – особлива форма суцільної пожежі, яка швидко поширюється і характерними ознаками якої є: наявність висхідного потоку продуктів згоряння і нагрітого повітря, приплив свіжого повітря з усіх боків зі швидкістю не менше 50 км/год у напрямку до межі вогняного шторму.

Інтенсивність пожежі багато в чому залежить від вогнестійкості об'єктів та їх складових частин, а також від пожежної безпеки технологічних процесів виробництва в місці її виникнення.

Вогнестійкість будинку – здатність чинити опір впливу високих температур при збереженні своїх експлуатаційних властивостей. Вогнестійкість будинків залежить від меж вогнестійкості її основних конструктивних частин.

Межа вогнестійкості конструкції – це час у годинах, протягом якого конструкція виконує свої функції в умовах пожежі ( тобто не згоряє, не тріскається, не деформується або поки температура на протилежній загорянню стороні не стане понад 140 °С). Залежить від поперечного перерізу, товщини захисного шару, займистості будівельних матеріалів (будівельні й інші матеріали бувають неспалимі, важкоспалимі і спалимі), від здатності зберігати свої властивості при впливі високих температур.

За ступенем вогнестійкості будинки і споруди поділяють на 5 груп:

І і II група – неспалимі (будівлі І групи мають підвищену вогнестійкість несучих конструкцій); при загорянні предметів усередині будинку він охоплюється вогнем не раніше, ніж через 3-4 год;

III – група – неспалимі будинки зі спалимими перекриттями і перебірками; охоплюються вогнем через 2-3 год.;

IV група – дерев'яні, оштукатурені будинки; охоплюються вогнем через 1,5 год.;

V група – дерев'яні, неоштукатурені; охоплюються вогнем через 0,5 год.