Практические 1-3
.docПожежонебезпечний об'єкт (ПНО) — об'єкт, на якому виробляються, зберігаються чи транспортуються продукти, що набувають при певних умовах (аваріях, ініціюванні і т.п.) здатність до загоряння.
До пожежонебезпечних відносяться об'єкти нафтової, газової, хімічної, металургійної, лісової, деревообробної, текстильної, хлібопекарської промисловості та ін.
Особливу небезпеку з погляду можливих втрат і збитків становлять вибухи.
Вибух – це звільнення великої кількості енергії в обмеженому об'ємі за короткий проміжок часу. Він призводить до утворення сильно нагрітого газу (плазми) з високим тиском, що при моментальному розширенні здійснює ударний механічний вплив на навколишні тіла. Основними вражаючими факторами вибуху є:
– повітряна ударна хвиля, що виникає при ядерних вибухах, вибухах речовин, які ініціюють і детонують, при вибухових перетвореннях хмар паливно-повітряних сумішей, вибухах резервуарів з перегрітою рідиною і резервуарів під тиском;
– осколкові поля, створювані уламками різного роду предметів технологічного устаткування, будівельних деталей тощо.
Вибухонебезпечний об'єкт (ВНО) – об'єкт, на якому зберігаються, використовуються, виробляються, транспортуються речовини, що набувають при певних умовах здатність до вибуху.
До ВНО відносяться: підприємства оборонної, нафтовидобувної, нафтопереробної, нафтохімічної, хімічної, газової, хлібопродуктової, текстильної і фармацевтичної промисловості, склади легкозаймистих і горючих рідин, зріджених газів.
Згідно зі стандартами ОНТП 24-86, у залежності від характеристики використовуваних чи одержуваних у виробництві речовин і їх кількості, виробничі будівлі і склади за вибуховою, вибухопожежною і пожежною небезпекою підрозділяються на 6 категорій.
Категорія «А» (вибухонебезпечні виробництва) включає виробництва, які використовують горючі гази з нижньою концентраційною межею загоряння в повітрі 10% (об'ємних) і менше, рідини з температурою спалаху парів 28 °С і нижче (при цьому гази і рідини можуть утворювати вибухонебезпечні суміші об'ємом, який перевищує 5% об'єму повітря в приміщенні), а також речовини, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря чи одна з одною. Це виробництва, де застосовуються металічні натрій і калій, ацетон, сірковуглець, ефір і спирти, а також фарбувальні цехи, об'єкти де є зріджені гази.
Категорія «Б» – вибухопожежні виробництва, пов'язані із застосуванням горючих газів, нижня межа загоряння (НМЗ) яких понад 10% до обсягу повітря, рідин з температурою спалаху від 28 до 61 °С включно; рідин, нагрітих в умовах виробництва до температури спалаху і вище; горючого пилу чи волокон, НМЗ 65 г/м3 і менше, за умови, що ці гази, рідини і пил можуть утворювати вибухонебезпечні суміші об'ємом, що перевищує 5% об'єму приміщення. До цієї категорії відносяться насосні станції для перекачування рідин з температурою спалаху від 28 до 61 °С, установки з аміаком тощо.
Категорія «В» — пожежонебезпечні виробництва, пов’язані із застосуванням рідин з температурою спалаху парів вище 61 оС, горючого пилу чи волокон, НМЗ яких понад 65 г/м3; речовин, здатних тільки горіти при взаємодії з водою, киснем чи одна з одною, твердих горючих речовин і матеріалів. До даної категорії відносяться виробництва з обробки деревини, торфу, вугілля і гуми, склади горючих і мастильних матеріалів.
Категорія «Г» — виробництва, пов'язані з обробкою негорючих речовин і матеріалів у гарячому, розпеченому чи розтопленому стані, яка супроводжується виділенням променистого полум'я, твердих, рідких і газоподібних речовин, що спалюються чи утилізуються як паливо. До них відносяться цехи з горячої обробки металу, склозаводи, газогенераторні станції, котельні.
Категорія «Д» — виробництва, пов'язані з обробкою негорючих речовин і матеріалів у холодному стані. Це ділянки холодної обробки металів і т.п.
Категорія «Е» — вибухонебезпечні виробництва, пов'язані із застосуванням горючих газів без рідкої фази і вибухонебезпечного пилу у такій кількості, що вони можуть утворити вибухонебезпечні суміші об'ємом, що перевищує 5% об'єму приміщення, у якому за умовами технологічного процесу можливий тільки вибух (без наступного горіння); речовин, здатних вибухати (без наступного горіння) при взаємодії з водою, киснем повітря.
Інженерна обстановка характеризується ступенем руйнування будівель, споруд, комунально-енергетичних мереж, обладнання на об'єкті або території внаслідок дії таких вражаючих факторів надзвичайних ситуацій, як ударна хвиля при вибухах, сейсмічні хвилі при землетрусах, гідравлічна хвиля при повені, швидкісний натиск при ураганах, тепловий вплив при пожежі і т. п.
Ударна хвиля — зона стиснутого повітря, яка поширюється у всі сторони від центру вибуху зі швидкістю, вище швидкості звуку.
Основний параметр ударної хвилі — надлишковий тиск у фронті ударної хвилі (ΔРф):
ΔРф = Рф - Р0 (кПа), (1)
де Рф — максимальний тиск у фронті ударної хвилі при вибуху;
Р0 — атмосферний тиск (при розрахунках приймають 100 кПа)
Надлишковий тиск у будь-якій точці залежить від відстані до центра вибуху і маси продуктів вибуху. Ударна хвиля руйнує інженерні споруди, комунікації, дерева, завдає людям травм різного ступеня важкості (Додаток, табл.. 4, 5).
Основними уражаючими факторами при пожежі є: вплив високої температури горючих матеріалів, задимленість і загазованість, вплив токсичних газів процесу горіння.
Світловий імпульс — це кількість світлової енергії, яка падає на 1м2 поверхні, що освітлюється. Вимірюється світловий імпульс в Дж/м2 (кДж/м2) або в кал/см2
ПР №3
Аварія на гідротехнічній споруді (гідродинамічна аварія) – це надзвичайна подія, пов'язана з виходом з ладу (руйнуванням) гідротехнічної споруди чи її частини і некерованим переміщенням великих мас води, які несуть руйнування і затоплення великих територій. ^ Гідротехнічні споруди – споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд. Проран – вузька протока в тілі (насипу) греблі, косі, мілині, у дельті річки або спрямлена ділянка річки, яка утворилася в результаті розмиву закруту в повінь. Верхній б’єф – ділянка річки, каналу або водосховища, яка розміщена перед гідротехнічною спорудою. Нижній б’єф – ділянка річки, каналу або водосховища, яка розміщена поза гідротехнічною спорудою. ^ Прорив греблі є початковою фазою гідродинамічної аварії і являє собою процес утворення прорану і некерованого потоку води водоймища з верхнього б'єфа, що спрямовується через проран у нижній б'єф. ^ Хвиля прориву – хвиля, яка утворюється у фронті потоку води, що спрямовується в проран, і має, як правило, значну висоту гребеня, швидкість руху і велику руйнівну силу. ^ Безпека гідротехнічних споруд – властивість гідротехнічних споруд, що дозволяє забезпечувати захист життя, здоров'я і законних інтересів людей, навколишнього середовища і господарських об'єктів. ^ Критерії безпеки гідротехнічної споруди – граничні значення кількісних і якісних показників стану гідротехнічної споруди і умов її експлуатації, відповідні допустимі рівні ризику аварії гідротехнічної споруди. ^ Допустимий рівень ризику аварії гідротехнічної споруди – значення ризику аварії гідротехнічної споруди, встановлене нормативними документами. Забезпечення безпеки гідротехнічної споруди – розробка і здійснення заходів з попередження аварій гідротехнічної споруди.
2.1 Аналіз основних чинників гідродинамічної небезпеки До основних чинників гідродинамічної небезпеки в Україні відносяться водосховища, греблі, дамби, шлюзи та інші гідроспоруди. В Україні налічується 63119 річок, у тому числі великих (площа водозабору понад 50 тис. кв. км) – 9; середніх (від 2 до 50 тис. кв. км) – 81 і малих (менше, як 2 тис. кв. км) – 63029. Загальна довжина річок становить 206,4 тис. км, з них 90% припадає на малі річки. Усунення територіальної і часової нерівномірності розподілу стоку водо забезпечення в Україні здійснюється за допомогою 1160 водосховищ (загальним об’ємом майже 55 куб. км), понад 28 тис. ставків, 7 великих каналів (загальною довжиною 1021 км, пропускною здатністю 1000 куб. м за секунду), 10 великих водоводів, якими вода подається у маловодні райони. Найбільші водосховища створено на Дніпрі. Водосховища Дніпровського каскаду з корисним об’ємом 18,7 куб. км забезпечують більше половини обсягу водокористування. До складу Дніпровського каскаду входять наступні водосховища: Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське і Каховське. Комплекс водозахисних споруд включає до свого складу 3,5 тис. км дамб, 1,2 тис. км берегоукріплення, понад 600 насосних та компресорних станцій для перекачування надлишків води. Будівництво малих ГЕС в Україні, в основному, здійснено наприкінці 40-х, а також у 50-х роках. По завершенні цього періоду кількість ГЕС сягала близько 900 одиниць. Поступово більшість малих ГЕС припинили свою роботу. Нині загальна кількість працюючих ГЕС в Україні становить близько 50 одиниць. 2.2 Характеристика зон затоплень Гідродинамічні аварії – це аварії на гідротехнічних спорудах, коли вода поширюється з великою швидкістю, що створює загрозу виникнення НС техногенного характеру. Гідродинамічна аварія – надзвичайна подія, пов’язана із виведенням з ладу (руйнуванням) гідротехнічної споруди або її частини і некерованим переміщенням великих мас води, які несуть руйнування і затоплення значних територій. Гідродинамічно небезпечний об’єкт – штучна споруда або природні утворення, які створюють різницю рівнів води до і після нього. Гідротехнічна споруда – об’єкт господарювання, який знаходиться поблизу водної поверхні і призначений для: - використання кінетичної енергії води, що рухається, з метою перетворення її в інші види енергії; - охолодження відпрацьованого пару ТЕС і АЕС; - захисту прибережної території від води; - забору води для зрошення і водо забезпечення; - осушення; - рибозахисту; - регулювання рівнів води; - забезпечення діяльності річкових і морських портів, суднобудівельних і судноремонтних підприємств, судноплавства; - підводного видобування, зберігання і транспортування корисних копалин (нафти та газу). Руйнування (прорив) гідротехнічної споруди виникає внаслідок дії сил природи (землетрус, ураган, розмив дамби, греблі) або діяльності людини, а також через конструктивні дефекти або помилки при проектуванні. До основних гідротехнічних споруд відносяться: греблі, водозабірні і водоскидні споруди, загати. Система гідротехнічних споруд і водосховищ, пов’язаних єдиним режимом водоперетоку, складає гідровузол. Гребля – гідротехнічна споруда або природні утворення, які обмежують стік води, створюють водосховища і різницю рівнів води уздовж русла річки. Дільниця річки, яка знаходиться між сусідніми греблями, або дільниця каналу між двома шлюзами називається б’єфом. Верхній б’єф греблі – частина річки вище підпорної споруди (греблі, шлюзу), а частина річки нижче підпорної споруди – нижній б’єф. Маса води, яка пропускається гідротехнічною спорудою у нижньому б’єфі за одиницю часу, називається стоком, а вода, яка прибуває до верхнього б’єфу – притоком. Різниця між притоком води і стоком – водоперетік. Водосховища можуть бути довготривалі (як правило, утворені гідротехнічними спорудами) і короткочасні за рахунок дії сил природи: зсувів, селів, лавин, обвалів, землетрусів тощо. Прорив – ушкодження у тілі греблі, дамби, шлюзі, які є наслідком їх розмиву з утворенням хвиль прориву та катастрофічних затоплень або з утворенням проривного паводка; аварійні спрацювання водосховищ ГЕС у зв’язку із загрозою прориву гідроспоруди. Хвиля прориву виникає за умови одночасного накладання двох процесів: Падіння води водосховища із верхнього в нижній б’єф, погоджування хвилі і різкого збільшення об’єму води в місці падіння, що викликає перетік води із цього місця в інше, де рівень води нижче. Хвиля прориву, яка змінює під час руху висоту, швидкість, ширину та інші параметри, має зони підйому рівнів води і зони їх спаду, які називаються фронтом хвилі прориву. Висота хвилі прориву і швидкість її розповсюдження залежать від розмірів прориву, різниці рівнів води між верхнім і нижнім б’єфами, гідрологічних і топографічних умов русла і її пойми. Швидкість руху хвилі прориву, як правило, знаходиться у діапазоні від 3 до 25 км/год, а висота 2-50 метрів. Основний наслідок прориву греблі при гідродинамічних аваріях – катастрофічне затоплення місцевості, що призводить до стрімкого затоплення хвилею прориву нижче розташованої місцевості з утворенням проривного паводку. Катастрофічне затоплення характеризується: - максимально можливою висотою та швидкістю хвилі прориву; - розрахунковим часом приходу гребеня і фронту хвилі прориву у відповідний створ; - кордонами зон можливого затоплення; - максимальною глибиною затоплення конкретної ділянки місцевості; - тривалістю затоплення території. Під час руйнування гідротехнічних споруд затоплюється частина прилеглої до річки місцевості, яка називається зоною можливого затоплення. У залежності від наслідків впливу гідропотоку, який утворюється при гідродинамічних аваріях, на території утворюється зона можливого затоплення. Слід виділити зону катастрофічного затоплення, у межах якої розповсюджується хвиля прориву, що спричиняє масові втрати людей, руйнування будинків і споруд, знищує інші матеріальні цінності. Час, протягом якого затоплена територія може знаходитися під водою, коливається від 4 годин до кількох діб. Евакуація населення із зон можливого катастрофічного затоплення проводиться, в першу чергу, з населених пунктів, що знаходяться поблизу гребель, хвиля прориву яких може досягти зазначених населених пунктів менше ніж за чотири години, а з інших населених пунктів – за наявності безпосередньої загрози їх затоплення. 2.3 Прогнозування параметрів прориву греблі гідротехнічних споруд Прогнозування часу прориву природних гідротехнічних споруд базується на прогнозі підйому рівнів води до 80-85% висоти перемички водосховища з урахуванням прогнозу найближчої метеостанції. Відомості щодо характеристик хвилі прориву необхідні для прийняття рішення для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт. Вихідні дані для розрахунку: L – віддалення створу, який розглядається, від греблі; В – розмір прориву; І – схил водної поверхні (визначається по карті); hm – висота площадки (визначається по карті); hз – максимальна висота затоплення дільниці місцевості по створу (визначається по карті); hер – висота прямокутника, еквівалентного по площі змоченого периметру в створі при максимальній глибині затоплення (визначається по карті); Н – висота греблі. Результати розрахунку: h – максимальна висота хвилі прориву; V – максимальна швидкість потоку; Vер – середня швидкість потоку води у створі, який розглядається; t – тривалість затоплення території; tгр – час приходу гребеня хвилі прориву; tфр – час приходу фронту хвилі прориву. Послідовність розрахунку: 1. Визначається висота і швидкість хвилі прориву. Аh Аv h = ———— , м V = ——— , м де: Аh, Bh, Аu, Вu – коефіцієнти апроксимації, які залежать від висоти греблі; (Н) - гідравлічною схилу водної поверхні (І) і розмірів очікуваного прориву; (В) – значення коефіцієнтів наведені у таблиці 2.1 Таблиця 2.1 Значення коефіцієнтів (В) В Нm Значення коефіцієнтів при схилах і = 1 × 10-4 і = 5 × 10-4 і = 1 × 10-3 Аh Вh Аu Вu Аh Вh Аu Вu Аh Вh Аu Вu 1 5 0,25 20 40 80 150 20 40 80 150 250 20 40 80 150 250 100 280 720 1880 128 340 844 2140 4520 140 220 880 2420 4740 90 150 286 500 204 332 588 1036 1976 192 388 780 1456 2420 9 20 39 79 11 19 34 62 100 8 13 23 41 67 7 9 12 15 11 14 17 23 28 21 21 21 20 16 70 180 480 1240 92 224 554 1200 2600 60 192 560 1360 2800 50 76 140 234 104 167 293 514 830 100 176 320 572 932 13 24 52 100 13 23 43 79 130 11 21 41 77 126 10 12 16 21 23 25 31 38 46 33 36 41 51 62 40 110 300 780 56 124 320 940 1840 40 108 316 840 1688 18 30 60 106 51 89 166 299 490 38 74 146 172 452 16 32 62 116 18 32 61 113 187 15 30 61 114 191 21 24 29 34 38 44 52 62 79 43 50 65 89 116 2. Визначається середня швидкість потоку води 1 Vср = — hз2/3і1/2, м/с nе де: n- еквівалентний коефіцієнт шорсткості по створу 1 n = — hср2/3і1/2 u 3. Визначається час затоплення території hm t = w(tp — tфр) (1 − —) h де: hm – висота дільниці місцевості від рівня моря у річці в межень, м; w - коефіцієнт, який залежить від висоти греблі, гідравлічного схилу і інших параметрів. Значення коефіцієнта W визначається по таблиці 2.2. Таблиця 2.2. Значення коефіцієнта W I L Н Висота греблі в долях від середньої глибини річки у нижньому б’єфі (hm) Н = 10ho Н = 20ho 0,05 15,5 18 0,1 14 16 0,2 12,5 14 0,4 11 12 0,8 9,5 10,8 1,6 8,3 9,9 3 9,9 9,6 5 7,6 9,3 Величини tгр і tфр визначаються по таблиці 2.3. Таблиця 2.3 Величина tгр і tфр L, км Н = 20 м Н = 40 м Н = 80 м для і = 1 × 10-4 чисельнику: для і = 1 × 10-3 знаменнику: tгр tгр tгр tгр tгр tгр 5 0,2/0,2 1,8/1,2 0,1/0,1 2/1,2 0,1/0,1 1,1/0,1 10 0,6/0,6 4/2,4 0,3/0,3 3/2 0,2/0,1 1,7/0,4 20 1,6/2 7/5 1/1 6/4 0,5/0,4 3/2 40 5/4 14/10 3/2 10/7 1,2/1 5/2 80 13/11 30/21 8/6 21/14 3/3 9/4 150 33/27 62/43 18/15 40/23 7/6 17/9 Очікувані параметри, які характеризують зону затоплення, залежать не тільки від розмірів водосховища, величини напору та інших характеристик гідровузла, але, більшою мірою, визначаються геодезичними і топографічними особливостями території. 2.4 Заходи з мінімізації небезпечних наслідків та захисту населення при катастрофічних затопленнях Необхідним є забезпечити постійне спостереження за станом природних та штучних гребель. Для цього залучаються спеціалісти-гідротехніки зі складу експлуатаційного персоналу гідродинамічно небезпечних об’єктів, представників науково-дослідних та інших спеціалізованих організацій. У структурі кожної гідроелектростанції є гідротехнічний цех, який займається експлуатацією, ремонтом та спостереженням за гідротехнічним станом споруди, в якому проектом передбачено комплекс контрольно-вимірювальної апаратури. У разі небезпеки прориву штучної греблі, необхідно вжити заходів щодо недопущення події. Наприклад: регулюванням стоку води; форсованим спрацюванням водосховища; транзитним пропуском води. Якщо існує небезпека прориву греблі природного водосховища, то необхідно вжити заходів щодо укріплення стіни греблі, або викликати прорив у менш небезпечному напрямку. Для запобігання можливих раптових проривів на греблях водосховищ, захисту населення і матеріальних цінностей завчасно виконуються наступні заходи: а) адміністративні: - обмеження будівництва житлових будинків і об’єктів господарювання у місцях, які підпадають під дію можливої хвилі прориву наступного затоплення; - евакуація населення із зон, де час добігання хвилі прориву, після руйнування греблі, складає менше чотирьох годин – терміново, а з решти території – при виникненні загрози затопленню; б) інженерно-технічні: - обвалування (будівництво дамб) населених пунктів і сільськогосподарських угідь; - створення надійних дренажних систем; - берегоукріплюючі роботи щодо запобігання зсувам, обвалам тощо; - улаштування гідроізоляції та спеціальних кріплень на будинках і спорудах; - насадження низькостовбурних лісів із вільхи, верби, осики і берези, що збільшує шорсткість поверхні і сприяє зменшенню швидкості хвилі прориву. Населення повинно бути ознайомлено із системою попередження про небезпеку. У разі загрози та виникнення НС проводиться оповіщення та інформування населення з метою забезпечення життя і здоров’я громадян, зменшення матеріальних втрат та недопущення шкоди підприємствам, установам і організаціям, матеріальним і культурним цінностям. Оповіщуються усі населені пункти, які підпадають у зону можливого катастрофічного затоплення. Завчасно плануються можливі маршрути евакуації на підвищені ділянки місцевості. Необхідно передбачити, що брати з собою при евакуації. Після надходження інформації про небезпеку руйнування греблі водосховища, необхідно терміново евакуюватися на підвищену ділянку і знаходитися там до тих пір, поки не зійде вода, або не буде передана офіційна інформація, що небезпека минула. Після спаду води необхідно дотримуватися ряду правил: - необхідно остерігатися обірваних проводів, проводів, які провисли, повідомляти про наявність таких пошкоджень, а також про руйнування каналізаційних і водопровідних мереж у відповідні комунальні служби; - не можна вживати в їжу продукти, які знаходилися в контакті з водяними потоками. Питну воду перед вживанням необхідно перевірити на придатність. Колодязі з питною водою повинні бути осушені і вичищені. Усі будинки повинні бути оглянуті, складені акти огляду щодо придатності для проживання, а також для проведення аварійно-відновних робіт. Потрапивши в будинок, не слід користуватися відкритим вогнем у якості джерела освітлення, оскільки у приміщенні може бути присутній газ, або інша вибухонебезпечна речовина, не використовувати джерела енергозабезпечення, поки не будуть перевірені енергетичні джерела. Необхідно відкрити всі двері і вікна для просушки будинків, прибрати вологе сміття і надати можливість підлогам і стінам висохнути. 3. Оцінка збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Важливим питанням при організації і проведенні заходів щодо ліквідації наслідків НС техногенного і природного характеру є здійснення оцінки їх збитків за балансовою (залишковою) вартістю пошкодженого майна, збитків від втрати життя та здоров’я населення, невиробленої продукції внаслідок припинення виробництва, втрат природно-заповідного фонду і ін. Це необхідно для того, щоб встановити рівень НС та наступного проведення фінансування заходів з ліквідації їх наслідків і виділення необхідних матеріально-технічних ресурсів. Оцінка збитків здійснюється у відповідності з Методикою оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року №175. За методикою визначають розміри збитків від наслідків НС техногенного і природного характеру, завданих здоров’ю людей та об’єктам національної економіки. Усі збитки поділяються на види залежно від завданої фактичної шкоди, зокрема від: втрати життя та здоров’я населення (Нр); руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції (Мр); невироблення продукції внаслідок припинення виробництва (Мп); вилучення або порушення сільськогосподарських угідь (Рс/г); втрат тваринництва (Мтв); втрати деревини та інших лісових ресурсів (Рл/р); втрат рибного господарства (Рр/г); знищення або погіршення якості рекреаційних зон (Ррек); забруднення атмосферного повітря (Аф); забруднення поверхневих і підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод і територіального моря (Вф); забруднення земель несільськогосподарського призначення (Зф); а також збитки, заподіяні природно-заповідному фонду (Рпзф). Відповідно до територіального поширення та обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні НС – державний, регіональний, місцевий та об’єктовий. Порядок розрахунку збитків за типами НС. Загальний обсяг збитків від наслідків НС розраховується як сума основних локальних збитків. Розрахунок збитків (З) при НС проводиться за такою загальною формулою, складові якої визначені вище: З = Нр + Мр + Мп + Рс/г + Мтв + Рл/р + Рр/г + Ррек + Рпзф + Аф + Вф + Зф .
(1) Для кожного типу НС згідно з класифікатором НС встановлюється перелік основних характерних збитків щодо кожного рівня НС залежно від масштабів шкідливого впливу. Для кожного типу та виду НС залежно від їх рівня визначаються основні види збитків. Ці види за типами та масштабами НС наведені у таблиці (прямим шрифтом виділено збитки, які необхідно обов’язково розраховувати, курсивом – збитки, що мають місце у деяких окремих випадках). Таблиця 1 Основні види збитків, характерних для різних типів НС № з/п Типи НС Рівень НС об’єктовий місцевий регіональний державний Надзвичайні ситуації техногенного характеру 1. Транспортні аварії Нр Мр Мп ; Аф Вф Зф Нр Мр Мп; Рр/г Аф Вф Зф 2. Пожежі та вибухи Нр Мр Мп ; Аф Вф Зф Нр Мр Мп Аф ; Рр/г Вф Зф Нр Мр Мп Аф Вф Зф; Рс/г Рл/г Рр/г Ррек Рпзф 3. Аварії з викидом (загрозою викиду) СДОР, РР, БНР Нр Мв Мр Аф Вф; Рр/г Ррек Рс/г Рл/г Нр Мр Мв Рр/г Ррек Аф Вф; Рс/г Рл/г Рпзф Зф Нр Мр Мв Рр/г Ррек Рс/г Рл/г Рпзф Аф Вф Зф Нр Мр Рр/г Ррек Рс/г Рл/г Рпзф Аф Вф Зф 4. Аварії на об’єктах електроенергетики Мр Мв; Нр Мр Мв; Нр Мр Нр Мр Нр 5. Аварії на комунальних системах життєзабезпечення Мр Нр Мв Вф; Зф Мр Нр Мв Вф; Зф Мр Нр Мв Рр/г Ррек Вф Зф Мр Нр Мв Рр/г Ррек Вф Зф; Рс/г Рл/г Рпзф Надзвичайні ситуації природного характеру 6. Метеорологічні та агрометеорологічні небезпечні явища Мр Мв; Нр Рл/г Мр Мв; Нр Рл/г Мр Нр Рс/г; Рл/г Мв Аф Вф Зф Мр Нр Рс/г Рл/г; Рпзф Рр/г Ррек Мв Аф Вф Зф 7. Гідрологічні небезпечні явища Мр Нр Мв; Рс/г Рл/г Рр/г Ррек Вф Мр Нр Рс/г Рр/г Мв; Рл/г Ррек Вф Мр Нр Рс/г Рр/г Мв Рл/г Ррек Вф 8. Інфекційні захворювання людей Нр Мв Нр Мв Нр Мв Мр Нр Мв Мр Особливості проведення розрахунків основних видів збитків 1. Розрахунок збитків від втрати життя та здоров’я населення. Розмір збитків від втрати життя та здоров’я населення визначається за такою формулою: Нр = Σ Втрр + Σ Вдп + Σ Ввтг,
(2) де Σ Втрр – втрати від вибуття трудових ресурсів з виробництва; Σ Вдп -- витрати на виплату допомоги на поховання; Σ Ввтг - витрати на виплату пенсій у разі втрати годувальника; а) втрати від вибуття трудових ресурсів з виробництва розраховуються на підставі даних, наведених у таблиці 2, за такою формулою: Σ Втрр = Мл N + Мт N + МіN + МзN,
(3) де Мл – втрати від легкого нещасного випадку; Мт - втрати від тяжкого нещасного випадку; Мі – втрати від отримання людиною інвалідності; Мз – втрати від загибелі людини; N - кількість постраждалих від конкретного виду нещасного випадку. Таблиця 2 Усереднені показники втрат від вибуття трудових ресурсів з виробництва № з/п Вид нещасного випадку Втрати на одну людину, тис гривень 1. Легкий нещасний випадок з втратою працездатності до 9 днів Мл = 0,28* 2. Тяжкий нещасний випадок без встановлення інвалідності з втратою працездатності понад 9 днів Мт = 6,5* 3. Тяжкий нещасний випадок, внаслідок якого потерпілий отримав інвалідність з втратою працездатності понад 3980 днів Мі = 37* 4. Нещасний випадок, що призвів до загибелі дорослої людини віком до 60 років дитини віком до 16 років Мз = 47* Мз = 22* Примітка. Втрати, зазначені у пунктах 1-3 цієї таблиці, розраховуються для громадян, які в період отримання травми були працевлаштовані. Для непрацевлаштованих громадян віком до 60 років розраховуються лише втрати, зазначені у пункті 4. Збитки від загибелі працюючого не повинні бути менше, ніж його п’ятирічний заробіток, тобто сума втрат від загибелі дорослої людини може бути більшою, ніж зазначена у таблиці 2. б) витрати на виплату допомоги на поховання розраховуються за такою формулою: Σ Вдп = Мдп × Nз