Практические 4-6

ПР №4

Хімічна обстановка - це обстановка, яка складається на території адміністративного району, населеного пункту чи об'єкту народного господарства внаслідок викиду (виливу) СДОР, або застосування ворогом хімічної зброї, яка істотно впливає на боєздатність формувань ЦО, роботу підприємств, життєдіяльність населення і потребує вжиття заходів захисту.

Методика оцінки хімічної обстановки опрацьована штабом ЦО України.

Мета. Вона призначена для завчасного оперативного прогнозування масштабів зараження на випадок викидів СДОР в навколишнє середовище під час аварій (руйнувань) на виробництві і транспорті.

Є два способи оцінки хімічної обстановки:

- за формулами - математичні розрахунки;

- за таблицями складеними відповідно до основних видів СДОР.

Що таке оцінка хімічної обстановки?

Під оцінкою хімічної обстановки розуміють:

- визначення масштабів і характеру хімічного зараження приземних шарів атмосфери і місцевості;

- аналіз їх впливу на життєдіяльність населення, роботу об'єктів і дію формувань ЦО;

- висновки і заходи по зниженню (запобіганню) можливих втрат, найбільш цілеспрямовані дії в даній ситуації.

Завдання, які вирішуються при оцінці хімічної обстановки:

- визначення розмірів району аварії (умови виходу СДОР у навколишнє середовище, площу зараження, глибину і ширину зони зараження);

- визначення числа потерпілих людей;

- визначення стійкості СДОР в навколишньому середовищі;

- визначення допустимого часу перебування людей в засобах захисту;

- визначення часу підходу зараженого повітря і часу уражаючої дії СДОР;

- визначення зараженості систем водопостачання, продуктів харчування та ін.

Методи оцінки хімічної обстановки:

Оцінку хімічної обстановки проводять методом прогнозування і за даними розвідки.

Вихідні дані для оцінки хімічної обстановки:

- характеристика об'єкту аварії (обвалований, не обвалований);

- час аварії, тип і кількість СДОР;

- ступінь укриття і зараженості людей, об'єкту;

- топографічні особливості місцевості;

- реальні метеоумови (температура повітря, грунту, напрямок і швидкість вітру, його вертикальна стійкість);

- склад, розміщення і можливості різних підрозділів по ліквідації наслідків аварії.

При завчасному прогнозуванні масштабів зараження у випадку аварії приймається викид із максимальної по об'єму одиночної ємності, метеоумови: інверсія, швидкість вітру 1 м/с, t=200С.

Для прогнозування масштабів зараження після аварії - беруть конкретні дані, реальні метеоумови.

При оцінці хімічної обстановки в першу чергу наносять на карту місце аварії на об'єкті, кількість викинутого СДОР і зону розповсюдження зараженого повітря.

Зона можливого зараження хмарою СДОР обмежена колом, півколом, сектором, які мають кутові розміри ( ) і радіус, рівний глибині зараження "Г". Центр співпадає із джерелом зараження.

Зона фактичного зараження має форму еліпса. Зображення зони фактичного зараження на карту не наноситься в зв'язку з можливими переміщеннями хмари СДОР при зміні напрямку вітру.

Зона можливого зараження має такий вигляд:

При швидкості вітру по прогнозу V 0,5 м/с - (коло)

При швидкості вітру за прогнозом V=0,6-1 м/с - (півколо)

При швидкості вітру за прогнозом r

Ліквідація осередку біологічного ураження проводиться за рішенням старшого начальника цивільної оборони. Роботами по ліквідації цього осередку керує начальник ЦО підприємства (об'єкту), а організацією та проведенням медичних заходів - начальник медичної служби.

В осередках біологічного ураження організовується і проводиться: бактеріологічна розвідка та індикація бактеріальних засобів; карантинний режим або обсервація відповідно до рішень старшого начальника; санітарна експертиза, контроль зараженості продуктів, харчової сировини, води і фуражу, їх знезараження; протиепідемічні, санітарно-гігієнічні, спеціальні профілактичні, лікувально-евакуаційні, ігротиеиізоотичні, ветеринарно-санітарні заходи, а також санітарно-роз'яснювальна робота.

При організації робіт по ліквідації осередку біологічного ураження враховуються: здатність бактеріальних засобів викликати масові інфекційні хвороби серед людей і тварин; здатність мікробів і токсин зберігатися довгий час у зовнішньому середовищі; наявність і тривалість інкубаційного періоду хвороб; складність лабораторного виявлення застосованого збудника і тривалість визначення його виду; небезпека зараження особового складу формувань і необхідність застосування засобів індивідуального захисту.

У випадку виявлення і встановлення ознак застосування противником біологічних засобів в район негайно висилається біологічна розвідка. На основі отриманих даних встановлюється зона карантину або зона обсервації, намічається обсяг і послідовність проведення заходів, а також порядок використання сил і засобів для ліквідації осередку біологічного ураження. Карантинний режим встановлюється, щоб не допустити розповсюдження інфекційних захворювань за межі осередку. Ізоляційно-обмежувальні заходи при обсервації менш суворі, ніж при карантині.

У всіх випадках в осередку біологічного ураження один з першочергових заходів - проведення профілактичного лікування населення від особливо небезпечних інфекційних захворювань. Для цього застосовуються антибіотики широкого спектру дії та інші препарати, які забезпечують профілактичний та лікувальний ефект, а також препарати з індивідуальної аптечки АІ-2.

Після того, як буде виявлено вид збудника, проводиться термінова профілактика застосування специфічних для даного захворюванні! препаратів: антибіотиків, сироваток, своєчасне застосування яких зменшить кількість жертв і буде сприяти швидкій ліквідації осередку біологічного ураження. Для проведення заходів по ліквідації осередку біологічного ураження застосовуються в першу чергу сили та засоби, які знаходяться на території осередку, в тому числі санітарно-епідеміологічні станції, ветеринарні станції, пересувні протиепідеміологічні загони, спеціалізовані протиепідемюлопчні бригади, лікарні, поліклініки та інші медичні і ветеринарні заклади і формування. Якщо цих сил буде недостатньо, то застосовують сили і засоби медичної та інших служб ЦО, які знаходяться за межами осередку.

Перед введенням сил ЦО в осередках біологічного ураження проводяться заходи по забезпеченню особового складу формувань засобами захисту від інфекційних захворювань. Формування загального призначення залучаються для виявлення хворих і підозрілих на захворювання та їх ізоляції, проведення знезараження території, будівель і споруд, санітарної обробки людей, дезинфекції одяг). В зоні карантину проводять суворий контроль за виконанням встановленого режиму , виконують інші заходи.

Інфекційних хворих госпіталізують і лікують в інфекційних лікарнях в осередку ураження, або розгортають тимчасові інфекційні стаціонари. Якщо необхідно, то хворих з особливо небезпечними інфекційними захворюваннями евакуюють спеціальними групами.

Осередок біологічного ураження вважається ліквідованим після того, як з моменту виявлення останнього хворого пройде час, рівний максимальному строку інкубаційного періоду для даного захворювання.

ПР №5

Поняття про радіаційну обстановку та методи її виявлення

Наслідки радіаційних аварій, в основному, оцінюються масштабом та ступенем радіаційного впливу і радіоактивного забруднення, а також складом радіонуклідів та кількістю радіоактивних речовин у викиді. Радіаційному впливу піддаються люди, сільськогосподарські тварини, рослини і прилади, чутливі до випромінювань.

Радіоактивному забрудненню піддаються споруди, комунікації, техніка, майно, продовольство, сільськогосподарські угіддя і природне середовище.

Небезпека ураження людей вимагає швидкого виявлення та оцінки радіаційної обстановки. Оцінка радіаційної обстановки здійснюється за результатами прогнозування наслідків радіаційної аварії і за даними радіаційної розвідки. Оскільки процес формування радіоактивного середовища триває кілька годин, попередньо проводять оцінку радіаційної обстановки за результатами прогнозування радіоактивного зараження місцевості. Це дозволяє завчасно, тобто до підходу радіоактивної хмари, провести заходи щодо захисту населення. Метод прогнозування дозволяє змоделювати можливі аварійні ситуації на об'єкті і завчасно розробити й реалізувати ефективну систему захисту робітників та службовців, населення, що проживає поблизу об'єкта.

У ході радіаційної аварії, як результат градації її наслідків, утворюються зони, що мають різний ступінь небезпеки для здоров'я людей і характеризуються тією чи іншою можливою дозою випромінювання.

1. Зона радіоактивної небезпеки (Зона М) — ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити від 5 до 50 рад на рік. У межах зони необхідно скоротити перебування людей, які не залучаються для ліквідації наслідків радіаційної аварії.

2. Зона помірного радіоактивного забруднення (Зона А) — ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості становитиме від 50 до 500 рад на рік. У межах зони невоєнізовані формування здійснюють РІНР у засобах захисту органів дихання з використанням бронетехніки.

3. Зона сильного радіоактивного забруднення (Зона Б)— ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити від 500 до 1500 рад на рік. Невоєнізовані формування здійснюють РІНР у броньованих об'єктах техніки і розміщуються в захисних спорудженнях.

4. Зона небезпечного радіоактивного забруднення (Зона В ) — ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити від 4500 до 5000 рад на рік. Невоєнізовані формування здійснюють РІНР із використанням радіаційно стійкої спеціальної техніки.

5. Зона надзвичайно небезпечного радіоактивного забруднення ( Зона Г ) — ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості становитиме понад 5000 рад на рік.

Рис. 1. Зони радіоактивного зараження.

Індексація зон: М – червоного кольору; А – синього кольору; Б – зеленого кольору; В – коричневого кольору; Г – чорного кольору

Не слід допускати навіть короткочасне перебування особового складу формування в зоні. В методиці оцінки радіаційної обстановки використана математична модель, в основу якої покладені закономірності поширення невагомої домішки в пограничному шарі атмосфери з точкового джерела, розташованого на максимальній висоті викиду радіаційних продуктів з активної зони зруйнованого реактора, і задані параметри викиду.

Розрахунки проведені для таких варіантів метеоумов:

• стан стійкості атмосфери: К — конвекція, Із — ізотермія, Ін — інверсія;

• швидкість середнього вітру в діапазоні від поверхні землі до висоти поширення радіаційного продукту (РП) — 2,5,10 м/с.

Формування сліду радіоактивної хмари у кожній точці на місцевості завершується приблизно через годину, нагадуючи форму еліпса (співвідношення цього еліпса за шириною і довжиною 1:10).

Основна маса радіоактивних продуктів цієї хмари випадає за 10-12 годин. В цілому цей процес продовжується не більше доби.

На зараженій території виділяють чотири зони:

• зона А – зона помірного зараження. Займає близько 70% всієї території сліду;

• зона Б – зона сильного зараження. Вона займає 15% території;

• зона В – зона небезпечного зараження;

• зона Г – зона надзвичайно небезпечного зараження.

На дві останні зони (В, Г) перепадає 15% залишкової території. Ступінь радіоактивного забруднення кожної зони оцінюється величиною рівня радіації. Рівень радіації вимірюється в рентгенах за годину (р/г) і визначає, яку дозу могла отримати людина за одну годину перебування на зараженій місцевості.

На зовнішніх межах зон рівні радіації відповідно становитимуть:

• зона А – 8 р/г (доза – 40р);

• зона Б – 80 р/г (доза – 400р);

• зона В – 240 р/г (доза – 1200р);

• зона Г – 800 р/г (доза – 4000р).

У зоні помірного зараження (А) населення, яке там проживає, не опромінюється, за виключенням тих, хто проживає близько до зони Б.

У зоні Б, за відсутності режиму захисту, населення може отримати дозу опромінення, що викличе променеву хворобу середньо-важкого ступеню.

У зонах В і Г перебування людей на відкритій місцевості надзвичайно небезпечне і приводить до смертельних наслідків.

3. методи оцінки радіаційної обстановки

Радіаційна обстановка складається внаслідок радіоактивного забруднення місцевості після ядерного вибуху і потребує прийняття захисних заходів.

Під такими заходами розуміють вирішення конкретних завдань з визначення рівня і зон радіоактивного забруднення місцевості з метою прийняття необхідних заходів по захисту людей, тварин промислових об'єктів та житла, визначення найбільш доцільних дій.

Оцінка радіаційної обстановки може бути проведена за допомогою розрахунків (аналітичним шляхом), графоаналітично – за допомогою використання спеціальних лінійок (РП, ДЛ-1).

Для орієнтовних розрахунків рівня радіації на різний час після вибуху користуються такою закономірністю: при кожному семикратному збільшенні часу після вибуху рівень радіації на місцевості зменшується у 10 разів. Так, якщо через 1 годину після вибуху рівень радіації складає 100 р/г, то через 7 годин – 10 р/г, через 14 годин – 1 р/г.

В перші години після вибуху йде швидкий спад рівня радіації в зв'язку з розпадом великої кількості короткоживучих радіоактивних ізотопів. Внаслідок цього процес нагромадження дози радіації при перебуванні людини на забрудненій території йде нерівномірно. В перші декілька діб перебування людина може отримати до 50% усієї дози радіації. Враховуючи це, необхідно неухильно дотримуватись правил радіоактивного захисту у перші години і добу після вибуху.

Для формування радіоактивної хмари і її сліду на місцевості потрібен час. Це дає змогу оцінити радіаційну обстановку спочатку методом прогнозу, а надалі – оцінювати її за даними радіаційної розвідки.

При прогнозуванні радіаційної обстановки неможливо визначити точне положення сліду радіоактивної хмари на місцевості, а лише можливо передбачити район, в межах якого, з імовірністю у 90%, вірогідне її утворення. Цей район має форму сектора з центральним кутом 400 (фактично, це площа забруднення в межах визначеного району) і може скласти приблизно 1/3 цієї площі.

У секторі, як і на сліді хмари, виділяють чотири зони можливого ураження.

Вихідними даними для оцінки радіаційної обстановки є:

• координати вибуху;

• потужність;

• вид вибуху;

• час вибуху;

• напрямок і середня швидкість вітру;

• погодні умови.

Інформація щодо параметрів вибуху надходить зі штабу ЦО. При завчасному прогнозуванні параметри приймаються, виходячи з найімовірнішого варіанту нанесення удару.

Дані про метеоумови, напрямок і швидкість вітру надходять від метеостанції і гідрометеослужби.

Нанесення зон можливого зараження проводиться у такій послідовності:

• на карту наноситься центр, навколо якого проводять коло радіусом, знайденим за таблицею. Поруч робиться напис: в чисельнику – потужність і вид вибуху, в знаменнику – час і дата вибуху;

• від центру, за напрямком середнього вітру, проводиться пряма – вісь зони можливого ураження. До кола зони можливого ураження проводять дотичні під кутом 200 до осі, які є боковими координатами зон можливого зараження. За іншою таблицею знаходять зовнішні кордони і відповідними радіусами відкладають на карті.

Наступний етап – виявлення фактичної радіаційної обстановки та її оцінка. Це можливо лише за допомогою радіаційної розвідки. Вихідними даними для цього є:

• час ядерного вибуху;

• рівні радіації на місцевості та час їх вимірювання;

• значення коефіцієнтів послаблення радіації і допустимі дози опромінення;

• поставлені завдання і терміни їх виконання. Під час радіаційної розвідки у різних точках місцевості проводяться заміри рівнів радіації на визначений час. Точки замірів відмічаються на карті.

Після визначення кордонів зон радіаційного забруднення починають оцінювати радіаційну обстановку.

Оцінка радіаційної обстановки передбачає вирішення таких основних завдань:

1. Приведення рівнів радіації до одного часу після вибуху.

2. Визначення зон зараження радіоактивними речовинами за відомими рівнями радіації.

3. Визначення доз радіації, отриманих людьми за час перебування у зонах радіоактивного зараження.

4. Визначення доз радіації, отриманих людьми при визначенні зон зараження.

5. Визначення допустимої тривалості перебування людей на зараженій місцевості.

6. Визначення допустимого часу початку подолання зон радіоактивного зараження.

7. Визначення режиму радіоактивного захисту робітників, службовців та виробничої діяльності об'єкту.

8. Визначення можливостей радіаційних втрат.

ПР №6