Діяльність національних партій в період буржуазно-демократичної революції 1905-1907 рр. В Росії.

Активна політична діяльність національних партій починається з участі в організації та керівництві масовими селянськими виступами на Харківщині та Полтавщині в 1902-1903 рр. Діячі РУП поширювали серед селян агітаційну та пропагандистську літературу, листівки, інші друковані матеріали. Окремою сферою політичної боротьби стала видавнича діяльність, на протязі 1902-1905 рр. видавали газету «Гасло», «Селянин», «Праця», «Новина».

Активізація політичного руху пов’язана з революцією 1905-1907 рр. в Росії. Перш за все українці започаткували широку легальну видавничу діяльність. Серед провідних національних газет постала «Громадська Думка», що згодом, через переслідування виходила під назвою «Рада». Це був друкований орган УДРП і виходив на кошти Є.Чикаленко. По-друге, РУП-УСДРІ І, «Спілка», УДРП приймали активну участь у пропаганді, агітації, масових виступах і збройній боротьбі проти самодержавства. Українці намагались співробітничати з іншими російськими партіями. Важливим напрямком політичної боротьби стала діяльність Української Парламентської Громади в 1 і 2 Державних Думах. В 1 Думі українська фракція налічувала 45 депутатів різних партійних напрямків. Головою ЇЇ був І.Шраг - адвокат, член УДРГІ. Громада мала свій пресовий орган - «Український Вісник». На сторінках журналу виступали М.Грушевський, О.Лотоцький, І.Франко, О. Русів. Платформа фракції складалась з таких принципів: а) автономія України; б) місцеве самоврядування; г) впровадження української мови в Україні (як це не парадоксально).

В 2 Думі Українська громада налічувала 47 членів і теж видавала часопис «Рідна Справа - Вісті з Думи». Політична платформа українства залишалась незмінною.

Встановлення політичного режиму П.Столипіна перешкодило подальшому розвитку політичної діяльності українців. Разом з тим напередодні Першої світової війни активізується національна політична думка. В. Винниченко, Д.Антонович, Л.Юркевич, видають суспільно-політичний часопис «Дзвін». На його сторінках Л.Юркевич обґрунтовано критикує ленінсько-більшовицьку непослідовність в національному питанні. С.Петлюра у Петербурзі видає російськомовний часопис «Украинская жизнь». Війна перервала цей процес відновлення політичного життя.

Таким чином, на початку 20 ст, українці вийшли за вузькі межі культурництва і активно включились в політичну діяльність. Ця діяльність свідчила, що українці, хоч і повільно, але звільняються від своєї політичної провінційності і хуторянства, сприймаючи по своєму, загальноприйняті європейські тенденції політичного розвитку.

Політичний рух українців в період Першої світової війни.

Як східні так і західні українці вимушені були виявити підтримку «своїм» урядом у війні. Так, С.Петлюра в статті «Війна і українці» підкреслив, що українці мають лояльно виконувати свій обов’язок перед російською державою і що серед них не існує «австрійської орієнтації». Аналогічні заяви вийшли з боку інших українських політичних кіл.

Проте, це не заспокоїло російський уряд, який вважав, що український рух було інспіровано Німеччиною та Австрією. Через це було закрито нечисленні національні друковані органи, почались репресії проти політичних діячів. Було вислано в глиб Росії М.Грушевського, А.Шептицького та інших. Населення Західної України насильно переводилось в православ’я.

Представницький орган українців в Західній Україні - Головна Українська Рада, заявила, що царська Росія найбільший ворог для українців І підтримала Австрію та Німеччину. Зусиллями цієї організації навіть було сформовано бойовий легіон Українських Січових Стрільців (УСС).

Емігранти з Наддніпрянщини, що перебували у Львові, Д.Донцов, В.Дорошенко, А.Жук, М.Залізняк та інші створили Союз Визволення України (СВУ). СВУ мала представляти інтереси східних українців в Європі, мала на меті боротьбу за самостійну українську державу. В цій боротьбі організація сподівалась на допомогу Австрії та Німеччини. СВУ розгорнула широку видавничу та інформаційну роботу серед полонених українців.

За кордоном також діяла невелика група українських соціал-демократів на чолі з Л.Юркевичем. Саме він вступив в гостру полеміку із СВУ, з її пронімецькими настроями, а з В.Леніним - проти його національної програми.

На сході України, протягом війни, недовгий час діяли ті чи інші поллітичні осередки, найбільше серед молоді. Серед них такі як «Українська юнацька спілка», «Український соціалістичний колектив», «Ініціативний комітет Українського самостійного союзу» Починають діяти окремі осередки УСДРП.

Згодом, коли росіяни зазнали поразки на Західному фронті, їх ставлення до українців стало поміркованим, користуючись з цього, українці виголосили кілька петицій з такими вимогами: рівність українського народу з російським, вільний розвиток української культури, школи, друку і т.д. А в окремих з них йшлося навіть про автономію.