7

ТЕМА: МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ПИТНОЇ ВОДИ ЗА ДАНИМИ САНІТАРНОГО ОБСТЕЖЕННЯ СИСТЕМ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТАМИ ЛАБОРАТОРНОГО АНАЛІЗУ ПРОБ

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Засвоїти загальні вимоги до якості питної води та гігієнічного значення окремих її показників. Оволодіти методиками обґрунтування гігієнічних висновків щодо якості питної води.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Гігієнічне значення води. Гігієнічні вимоги до питної води.

2. Гігієнічні показники та нормативи якості питної води (фізичні, органолептичні, хімічний склад) та показники забруднення (хімічні, бактеріологічні – прямі та опосередковані).

3. Захворювання, що пов’язані з вживанням недоброякісної води. Основні заходи щодо їх профілактики (інфекційного та неінфекційного походження.

4. Проблема макро- і мікроелементозів водного походження. Гігієнічне значення жорсткості води.

5. Показники якості та забруднення води. Державний стандарт на воду питну (ДСТУ ”Вода питна” 2874-82) та Державні стандартні правили і норми (ДсанПін) ”Вода питна”.

6. Правила відбору проб води для проведення хімічних та бактеріологічних досліджень. Методика читання лабораторних аналізів води.

ЗАВДАННЯ: Розв’язати задачі та надати гігієнічну оцінку якості питної води за даними лабораторного аналізу води.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бардов В.Г. Гігієна та екологія – Вінниця: Нова книга, 2006. – С. 255 – 258.

2. Комунальна гігієна. / За ред. Є.Г. Гончарука. – К.: Здоров’я 2006. - С. 45–351.

3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. - К.: Здоров’я, 2004. – С. 141–205.

4. А.А.Минх. Методы гигиенических исследований. — М., Медицина, 1990. — С. 109—164.

5. І.В.Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. — Вінниця, 1997. — С. 9—12.

Методика виконання самостійної роботи

Гігієнічні вимоги, що пред’являються до питної води:

• Вода повинна мати бездоганні органолептичні та фізічні якості;

• Вода повинна мати оптимальний хімічний склад;

• Вода не повинна погіршувати біологічну цінність їжі;

• Вода не повинна бути твердою;

• Вода повинна вміщувати не більше ГДР та ГДК радіоактивних та токсичних хімічних речовин.

• Вода не повинна вміщувати патогенні мікроорганізми.

Захворювання, які можуть виникати внаслідок споживання недоброякісної води:

1. Інфекційні хвороби бактеріальної природи (холера, черевний тиф, сальмонельоз, дизентерія, паратифи, бруцельоз, лептоспіроз, псевдотуберкульоз, чума, туляремія тощо);

2. Вірусні захворювання (вірусний гепатит, полiомiелiт, адено—, рео— та ентеровiруснi iнфекцiї);

3. Протозойні інфекції (балантадiоз та амебна дизентерія);

4. Гельмінтози (аскаридоз, дифiлоботрiоз, шистосомоз, лямблiоз, анкiлостомідоз тощо);

5. Захворювання, що зумовлені хімічним складом води:

а) Захворювання, що виникають внаслідок споживання води, яка має високу (сечокам’яна, нирковокам’яна, жовчокам’яна хвороби, подагра) або, навпаки, низьку твердість (сердцево-судинні захворювання, остеопоротичні змiни у кiстковій системi);

б) Захворювання, зумовлені високим вмістом у воді речовин азотного походження (водно-нітратна метгемоглобінемія тощо);

в) Біогеохімічні ендемії (флюороз, карiєс, ендемiчний зоб, молiбденовий артрит або ендемiчна подагра, ендемiчна “уровська” хвороба, борний ентерит тощо);

г) Захворювання, що пов’язані з наявністю у питній воді токсичних хімічних речовин (“копитна хвороба” (Аs), отруєння свинцем (Pb), хвороба ітай—ітай (Сd), хвороба Міномата (Hg), хвороба Юшо(поліхлорбіфеноли) тощо).

Колі-індекс – число бактерій групи Е.соli в 1 л води (не більше, ніж 3).

Колі-титр – кількість води, в якій знаходиться 1 E.coli (не менше, ніж 300 мл).

Мікробне число – число мікроорганізімів, що міститься в 1 мл води ( не більше, ніж 100).

В ході практичного заняття після оцінки рівня вихідних знань кожний студент одержує у викладача ситуацiйну задачу, в якiй приведенi данi щодо епiдемiологiчної обстановки мiсцевостi, санiтарно—топографiчного і санiтарно—технiчного стану криницi та лабораторного дослiдження води. Пiсля ретельного вивчення матерiалiв запропонованої задачi, студент вiдповiдно до приведеного нижче зразка оформлює у протокольному зошитi “Протокол читання аналiзу питної води”.

Про фекальне забруднення води свідчить не лише наявність у воді групи кишкових паличок, але й збільшення порівняно з вихідним вмісту амонійного азоту, азоту нітритів і нітратитів, хлоридів і окислюваності, що може використовуватись як непрямий хімічний показник забруднення води фекаліями. Беручи до уваги, що під час розпаду білків у кишках утворюються солі амонію, збільшення вмісту цього хімічного інгрідієнта у воді при забруднені її фекаліями свідчить про свіже забруднення, яке є одним із найбільш небезпечних у епідеміологічному плані.

У процесі мінералізації амонійні солі окислюються послідовно до солей азотистої та азотної кислот. Це дає змогу використовувати значення вмісту азотовмісних речовин для визначення ступеня і термінів забруднення води відкритих водойм фекаліями. Наприклад, ізольоване підвищення вмісту солей азотистої кислоти у воді свідчить про недавнє забруднення води, а збільшення солей азотної кислоти – про давнє забруднення.

Якщо вода містить підвищені порівняно з характерними для даної водойми кількості всього комплексу азотовмісних речовин (солей аміаку, азотистої та азотної кислот), то це необхідно трактувати як показник постійного фекального забруднення води.

Однак не слід виключати і можливість вимивання азотовмісних речовин рослинного походження у воді.

Зразок