18

ТЕМА: МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ТА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ПРИРОДНОГО ТА ШТУЧНОГО ОСВІТЛЕННЯ ПРИМІЩЕНЬ

МЕТА ЗАHЯТТЯ:

Оволодіти методикою гігієнічної оцінки природного та штучного освітлення у приміщенні та навчитися розробляти гігієнічні рекомендації щодо його покращання.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Фізичні основи освітлення.

2. Зорові функції та їх залежність від освітлення.

3. Гігієнічні вимоги до освітлення житлових та виробничих приміщень, лікарень, шкіл.

4. Методи гігієнічної оцінки природного та штучного освітлення.

5. Зрушення у стані здоров’я та захворювання, що виникають внаслідок впливу недостатньої та надлишкової освітленості.

ЗАВДАННЯ:

1. Оволодіти методикою визначення освітленості робочого місця за допомогою люксметра.

2. Дати гігієнічну оцінку природному освітленню навчальної лабораторії з використанням описового, геометричного та світлотехнічного методів.

3. Дати гігієнічну оцінку штучному освітленню навчальної лабораторії з використанням описового , розрахункового та світлотехнічного методів.

4. Розв’язати ситуаційні задачі за темою практичного заняття.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 51-71.

2. І.І. Даценко, Р.Д. Габович. Профілактична медицина. ― К.: Здоров’я, 2004. — С. 278—281 .

3. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.; За ред. Є.Г.Гончарука. — К.: Вища школа, 1995. — С. 197—207.

4. Р.Д.Габович, Г.Х.Шахбазян, С.С.Познанский. Гигиена — К.: Вища школа, 1983. — С.129—134.

5. Общая гигиена // Г.И.Румянцев, М.П.Воронцов, Е.И.Гончарук и др. — М.: Медицина, 1985.— С. 271—276.

6. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. — К.: Здоров’я, 1995. — С. 298—301.

7. В.А.Покровский Гигиена. — М., Медицина, 1979. — С. 191—194.

8. А.А.Минх. Методы гигиенических исследований. — М., Медицина, 1971. — С. 278—293.

9. І.В.Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. — Вінниця, 1997. — С. 3—5.

10. Учбовий посібник до практичних занять з загальної гігієни. // За ред. В.Г.Бардова, І.І.Швайко — К.; 1994. — ч. 1. — С. 26—29.

Методика виконання самостійної роботи

В ході практичного заняття студенти знайомляться з будовою люксметра та методикою роботи з ним, проводять дослідження стану природного та штучного освітлення у навчальній лабораторії.

Гігієнічна оцінка природного освітлення

Гігієнічна оцінка природного освітлення проводиться за допомогою описового, геометричного та світлотехнічного методів.

Описовий метод передбачає визначення поверху, на якому знаходиться приміщення, кількості вікон та їх орієнтації і розмірів, типу скла, ступеня його забруднення, ширини простінків, наявності на вікнах та за ними предметів, що затiнюють, характеру і кольору пофарбування стiн, стелi та меблiв.

Геометричний метод заснований на визначенні величин свiтлового коефiцiєнта, коефiцiєнта заглиблення, проекцiї небосхилу, кутів падіння та отвору.

Свiтловий коефiцiєнт — це вiдношення площі поверхнi всiх вiкон, що засклена, до площi пiдлоги. Для навчальних примiщень світловий коефіцієнт повинен дорівнювати 1:4 — 1:5; для лiкарняних палат — 1:5 — 1:6; для житлових примiщень — 1:6 —1:8.

Коефiцiєнт заглиблення — це вiдношення вiдстані вiд вiкна до протилежної стiни до вiдстані вiд верхнього краю вiкна до пiдлоги. Величина коефіцієнта заглиблення повинна бути не більш ніж 2.

Проекцiя небосхилу — частина небосхилу, яку можна побачити через вiкно з робочого мiсця, найбiльш вiддаленого вiд вiкна. Проекція небосхилу повинна бути не менш ніж 30 см.

Кут падіння та кут отвору визначають для найбільш віддаленої від вікон робочої поверхні. Кут падіння указує на те, під яким кутом промені світла падають на робочу поверхню, кут отвору надає уявлення про величину небосхилу, який безпосередньо освітлює робоче місце. Відповідно до гігієнічних вимог, величина кута падіння повинна перевищувати 27°, кута отвору — перевищувати 5°.

Визначення кута падіння  (кут АВС на найбільш віддаленому від вікон робочому місці, утвореного горизонтальною лінією чи площиною АВ від робочого місця до нижнього краю вікна (підвіконня) та лінією (площиною) від робочого місця до верхнього краю вікна АС) (див. мал.).

Мал. Схема визначення кута падіння та кута отвору

У зв’язку з тим, що цей кут утворює з лінією засклення вікна прямокутний трикутник, то його визначають за тангенсом – відношенням висоти вікна ВС над рівнем робочого місця (протилежний катет) до відстані від вікна до робочого місця АВ (прилеглий катет). За значенням тангенсу в таблиці 3 знаходять кут падіння .

tg  = ВС/АВ

Визначення кута отвору  (кута САD, під яким з робочої точки видно ділянку неба). Цей кут визначають як різницю між кутом падіння  та кутом затінення -кутом DАВ на робочому ж місці між горизонталлю та площиною від робочого місця до вершини затінюючого об’єкта – будівлі, дерев, гір (див. мал.) .

Для визначення кута затінення знаходять на вікні точку перетину лінії (чи площини) від робочого місця до вершини затінюючого об’єкту Д, ділять величину катета ВД на АВ (тангенс кута затінення), а в таблиці знаходять кут затінення .

tg  = ВД/АВ

кут отвору –  =  

Таблиця 1