4

ТЕМА: МЕТОДИКА САНІТАРНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ДЖЕРЕЛ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВІДБОРУ ПРОБ ВОДИ ДЛЯ БАКТЕРІОЛОГІЧНОГО ТА САНІТАРНО-ХІМІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

Оволодіти методикою санітарно-гігієнічного обстеження джерел водопостачання та відбору проб води для бактеріального та санітарно-хімічного аналізу.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Гігієнічне, епідеміологічне та ендемічне значення води.

2. Джерела водопостачання, їх класифікація та порівняльна гігієнічна характеристика.

3. Методика санітарного обстеження джерел водопостачання

4. Загальні вимоги до обладнання джерел місцевого водопостачання. Особливості будови та обладнання шахтної криниці, артезіанських свердловин, каптажу, локального водопроводу.

5. Правила відбору проб води для проведення хімічних та бактеріологічних досліджень.

ЗАВДАННЯ:

1. Засвоїти методику санітарно-гігієнічного обстеження джерела місцевого водопостачання.

2. Провести санітарне обстеження криниці та скласти санітарний паспорт вододжерела.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 178-191.

2. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять / За ред. І.І.Даценко — Львів, 2001. — С. 104-128.

3. Общая гигиена: пропедевтика гигиены // Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др. – К.: Вища шк., 1999 – С. 142–144.

4. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. — К.: Здоров’я, 1999 — С. 150-190.

5. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена- К.: Высшая школа, 1983. - С. 67-73.

6. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. — Г., Медицина, 1971. - С. 129-136.

7. Нікберг І.І., Сергета І.В., Цимбалюк Я.І. Гігієна з основами екології. — К.: Здоров’я, 2001 — С. 59-82.

8. І.В.Сергета. Практические навыки по общей гигиене. - Винница, 1997. - С. 9-12.

Методика виконання самостійної роботи

Протягом першої години практичного заняття, після контролю вихідного рівня знань та визначення загальної готовності до його проведення, студенти знайомляться зі схемою санітарного обстеження шахтної криниці та даними щодо санітарно-епідеміологічного стану району, в якому вона розташована.

Впродовж другої години студенти проводять санітарне обстеження криниці відповідно до схеми санітарного обстеження, складають санітарний паспорт вододжерела та обґрунтовують гігієнічний висновок щодо якості питної води.

Функції води:

• фізіологічна (пластична, участь речовин і енергії, роль у підтриманні осмотичного тиску і кислотно-лужної рівноваги, участь у теплообміні і терморегуляції, транспортна функція та ін.);

• санітарна (умивання, приймання ванн);

• господарсько-побутова (прибирання, прання, зрошування зелених насаджень);

• промислова (у харчовій, хімічній, металургійній та ін. галузях);

• фізкультурно-оздоровча (купання, плавання, обтирання, лікувальні ванни, споживання мінеральних вод);

Класифікація джерел водопостачання:

1. Підземні:

• міжпластові напірні і безнапірні;

• верховодка;

• ґрунтові води,

• джерельна вода (витікає з водоносних шарів, що виклинюється на поверхню внаслідок зниження рельєфу).

2. Поверхневі води:

• проточні (річки, водопади);

• непроточні (озера, ставки, штучні відкриті водосховища).

3. Атмосферні води (дощова, снігова).

Основні етапи проведення санітарної експертизи води

Основними етапами санітарної експертизи води є санітарно-топографічне і санітарно-технічне обстеження вододжерел, вивчення епідеміологічної обстановки, відбір проб та лабораторне дослідження води.

Санітарно-топографічне обстеження передбачає визначення санітарного стану території, де розташоване вододжерело, загальна геоологічна та топографічна будова місцевості, характер ґрунту, рослинності, вид вододжерела (відкрите, закрите), наявність та розташування можливих джерел забруднення води.

Санітарно технічне обстеження пов’язане з визначенням санітарного стану вододжерела та наявності умов, що можуть сприяти забрудненню води і зумовлені порушенням його конструкційних елементів.

Вивчення епідеміологічної обстановки передбачає дослідження та оцінку захворюваності населення, яке використовує для питних потреб воду конкретного вододжерела. В першу чергу, звертають увагу на наявність хвороб, що можуть передаватися через воду, виникнення та реєстрацію епідемічних спалахів інфекційних хвороб серед населення та епізоотій серед свійських тварин.

Відбір проб води та їх подальший лабораторний аналіз мають за мету остаточне визначення можливостей використання води для задоволення питних потреб населення.

Особливості будови та обладнання шахтної криниці

Відстань від колодязя до споживача води не повинна перевищувати 150 м. Колодязі необхідно розташовувати за нахилом місцевості вище усіх джерел забруднення (вигребу, площадки підземної фільтрації, компосту і т. ін.) на відстані не менше за 30-50 м. Якщо потенційне джерело забруднення розташоване вище за рельєфом місцевості, ніж колодязь, то відстань між ними повинна бути не меншою ніж 80–100 м, а в деяких випадках навіть не меншою ніж 120–150 м.

Колодязь являє собою вертикальну шахту квадратного або круглого перерізу, що доходить до водоносного шару. Бокові стінки шахти закріплюють водонепроникним матеріалом (бетон, залізобетон, цегла, дерево і ін.). На дно насипають шар гравію заввишки 30 см. Надземна частина зрубу колодязя повинна підніматися над поверхнею землі не менше ніж на 1,0 м. Довкола зрубу колодязя при його будівництві влаштовують глиняний замок завглибшки 2 метри, завширшки 1 метр і відмостку у радіусі 2 м з нахилом від колодязя. Для відводу зливових вод влаштовують водовідвідний рівчак. В радіусі 3-5 метрів навколо громадських колодязів повинна бути огорожа. Воду з колодязя піднімають за допомогою насосу, або обладнують коловорот з громадським відром. Цямриння щільно закривають кришкою і над нею та коловоротом роблять навіс.

Важливе практичне значення має визначення кількості води у джерелі та його дебіт (потужність).