- •Методична розробка для практичного заняття №3 Тема: Анестезія (2 год).
- •III. Забезпечення вихідного рівня знань-умінь
- •Правильні відповіді
- •Правильні відповіді
- •IV. Зміст навчання
- •V. Орієнтовна основа дії
- •Показання і протипоказання.
- •Способи місцевої анестезії.
- •Внутрішньокісткова анестезія.
- •Анестезія охолодженням
- •Провідникова анестезія.
- •Техніка перидуральної анестезії
- •Ускладнення при спинномозковій анестезії
- •Vі. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня знань.
- •Vіі. Методика проведення заняття та організаційна структура заняття
Техніка перидуральної анестезії
Положення хворого як при спинномозковій анестезії. Обробка шкіри ефіром із спиртом без йодної настойки. Для пункції застосовують голку Біра. Укол проводять між першим і другим, третім і четвертим поперековими хребцями. Заглибившись на 1,5-2 см в товщу міжостистих зв’язок і жовту зв’язку, видаляють мандрен і насажують на голку шприц, в якому знаходиться 4 мл фізіологічного розчину з піхурцем повітря. Поки кінець голки проходить волокна зв’язок, ввести фізіологічний розчин, що знаходиться в шприці не вдається навіть при прикладанні деяких зусиль. При надавлюванні на поршень чітко видно як стискається пухирець повітря в шприці, поршень же як тільки перестають на нього натискати, відштовхується назад.
Попадання голки в перідуральний простір пізнається відчуттям “провалу” голки, вільним поступленням фізіологічного розчину в перідуральний простір при дуже незначному натисканні на поршень шприца і припиненню деформації пухирця, а також відсутністю зворотнього витікання рідини з голки після її роз’єднання з шприцем. Цей прийом запропонував Доліотті.
Гуттеріц рекомендував навішувати краплю фізіологічного розчину на павільйон голки. Як тільки зріз голки опинився в перідуральному просторі, крапля всмоктується в просвіт голки. До голки приєднується 10 мл шприц і в перідуральний простір вводиться 2% розчин лідокаїну 30 мл – три шприци по 10 мл + 0,5 мл 1% розчину морфія для продовження післяопераційної анестезії, щоб не вводити наркотики в післяопераційному періоді.
Ускладнення при спинномозковій анестезії
При спинномозковій анестезії на відміну від інгаляційного наркозу доводиться вводити відразу всю дозу знеболюючого засобу, яке не може бути видалено при виникненні симптомів отруєння. Завжди залишається невідомим кількість спинномозкової рідини в кожної людини, так як воно коливається від 50 до 150 мл. Тому неможливо раніше передбачити ступінь розведення анестетика, який вводять і розповсюдження анестезії. Введення анестетика потребує абсолютної асептики (після цього можуть розвиватися менінгіти). При проколі мозкова оболонка пошкоджується, можуть спостерігатися навіть розриви оболонок з довгочасним витіканням спинномозкової рідини. Можливі кровотечі при пошкодженні венозних сплетінь. При виконанні анестезії може зламатися голка при приміненні великої сили. Небезпечні ускладнення: пригнічення дихання і пониження АТ, які пов’язані з блокадою симпатичного відділу нервової системи, розслабленні великих масивів м’язів і депонування значної кількості крові. Можуть бути рухові паралічі і парези, сильні головні болі , пов’язані як з введенням анестетика, так і витіканням спинномозкової рідини. Це потребує в післяопераційному періоді призначення таким хворим анальгетиків.
Єдиним ефективним засобом боротьби з недостатністю дихання є штучна вентиляція легень. Це положення сформував Макінтош: “Не вір лікарським засобам, покладайся на штучне дихання і оксигенацію”.
Крім місцевої анестезії в хірургічній практиці широко застосовуються новокаїнові блокади по А.В.Вишневському, знімає плевропульмональний шок, ендоневральна вагосимпатична блокада по Н.І.Бурденко, поперекова новокаїнова блокада по Вишневському, футлярна новокаїнова блокада, пресакральна, спинальна і інш.
