- •Методичні розробки для дистанційного навчання з предмету «Дерматологія, венерологія» для студентів медичного факультету
- •Тема № 1 Методика обстеження дерматологічного хворого. Деонтологія в практиці дерматовенеролога.
- •Тема № 2 Анатомія, гістологія і фізіологія нормальної шкіри. Патогістологія.
- •Тема № 3 Первинні та вторинні морфологічні елементи висипу.
- •Тема № 4 Псоріаз. Червоний плоский лишай. Етіопатогенез. Клініка. Діагностика. Лікування. Профілактика.
- •Тема № 5 Короста. Вошивість. Етіологія. Патогенез. Клініка. Діагностика. Лікування. Профілактика.
- •Тема № 6 Вірусні дерматози. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування. Профілактика.
- •Тема № 7 Піодермія. Етіологія. Патогенез. Клініка. Діагностика. Лікування. Профілактика.
- •Тема № 8 Кератомікози. Кандидози. Клініка. Лікування. Профілактика. Класифікація мікозів. Лабораторна діагностика мікозів.
- •Тема № 9 Дерматофітії Етіологія. Патогенез. Клініка. Діагностика. Лікування. Профілактика.
- •Тема № 10 Колагенози. Червоний вовчак. Склеродермія. Етіологія. Патогенез. Клініка. Діагностика. Лікування. Профілактика.
- •Тема № 11 Нейродерматози. Атопічний дерматит. Пруріго. Кропив`янка. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування. Профілактика.
- •Тема № 12 Дерматити. Токсидермії.. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування. Профілактика.
- •Тема № 13 Екзема. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування. Профілактика.
- •Тема № 14 Пухирчаті дерматози. Багатоформна ексудативна еритема. Етіологія. Патогенез. Клініка. Діагностика. Лікування.Базові тестові завдання кафедри.
- •Тема № 18 Методика обстеження венеричного хворого. Збудник сифілісу. Шляхи передачі інфекції. Патогенез. Експериментальний сифіліс. Класифікація.
- •Тема № 19 Первинний період сифілісу.
- •Тема № 20 Вторинний період сифілісу.
- •Тема № 21 Третинний період сифілісу. Природжений сифіліс.
- •Тема № 22 Лабораторна діагностика венеричних хвороб. Лікування сифілісу.
- •Тема № 23 Гонорея та негонорейні уретрити у чоловіків. Принципи терапії та профілактики.
- •Література:
Тема № 22 Лабораторна діагностика венеричних хвороб. Лікування сифілісу.
Сифіліс спричинюється:
Синьогнійною паличкою;
Стрептококом;
Стафілококом;
Кишковою паличкою;
Блідою трепонемою.*
Основні ознаки сифілісу:
М'який шанкер;
Твердий шанкер;*
Поліаденіт;*
Регіонарний лімфаденіт;*
Негативні серологічні реакції;
Позитивні серологічні реакції;*
Сифіліди.*
Найнадійнішим методом діагностики третинного сифілісу є:
Дослідження матеріалу, узятого з дна виразки;
Дослідження спинномозкової рідини;
Дослідження крові (реакція Вассерманна);
Реакція іммобілізації блідих трепонем;*
Осадові реакції.
Найбільш специфічним серологічним тестом на сифіліс є:
Реакція імунофлюоресценції;
Реакція іммобілізації блідих трепонем;*
Реакція Вассермана з трепонемним антигеном;
Реакція Вассермана з кардіоліпіновим антигеном;
Мікрореакція.
Кого слід обстежити (серологічне дослідження крові) за підозри на природжений сифіліс:
Батька;
Мати;*
Дитину;*
Братів і сестер дитини;
Родичів матері;
Родичів батька.
Вкажіть кратність і терміни обстеження вагітних на сифіліс (реакція Вассерманна):
Не менше ніж 2 рази в першу та другу половину вагітності;*
Через кожні 2 міс.;
Одноразове дослідження крові перед пологами;*
Одноразове дослідження крові в II триместрі вагітності.
На прийом з’явилася жінка 22 років із скаргами на виникнення виразки на великій статевій губі. Суб’єктивні відчуття відсутні. В анамнезі – місяць тому був статевий контакт з малознайомим чоловіком. Яке дослідження необхідно зробити в першу чергу для встановлення діагнозу?
Обстеження на бліду трепонему;*
Обстеження на гонококи;
Обстеження на трихомонади;
Обстеження на гриби;
Обстеження на хламідії.
Серологічне обстеження вагітних у першій та другій половині вагітності проводять:
У шкірно-венерологічному диспансері;
У пологовому відділенні;*
У гінекологічному відділенні;
У жіночій консультації;*
У фельдшерсько-акушерському пункті.
Після контакту з хворим на сифіліс реакція Вассермана стає позитивною через:
1 тиждень;
2 тижні;
4-5 тижнів;
6-8 тижнів;*
9-10 тижнів.
Після появи твердого шанкеру реакція Вассермана стає позитивною через:
1 тиждень;
2 тижні;
3-4 тижні;*
5-6 тижнів;
8-9 тижнів.
Які серологічні реакції можуть бути позитивними у разі первинного серонегативного сифілісу?
РІФ;*
РВ;
РІФ, РІБТ;
РІБТ;
КСР.
Яке дослідження застосовується в повсякденній практиці для виявлення блідої трепонеми?
Культивування на живильних середовищах;
Забарвлення по Романовському-Гімзе;
Забарвлення метиленовим синім;
Дослідження нативних препаратів у темному полі зору мікроскопу;*
Сріблення по Морозову.
Після зараження на сифіліс, зазвичай, реакція Вассермана стає позитивною через:
3-4 тижні;
6-8 тижнів;*
9-12 тижнів;
3-4 місяці;
2-4 роки.
Які фізіологічні секрети та екскрети можуть бути заразні при сифілісі?
Слина;*
Піт;
Сеча;
Молоко;*
Сперма.*
Які серологічні реакції можуть бути позитивними при первинному серопозитивному сифілісу?
Експрес- метод;*
РІФ;*
РВ;*
РІБТ;
КСР.*
Які серологічні реакції можуть бути позитивними при вторинному рецидивному сифілісі?
Експрес-метод;*
РІФ;*
Реакція Вассермана з кардіоліпіновим антигеном;*
РІБТ;*
Реакція Вассермана з трепонемним антигеном.*
Для постановки діагнозу первинного серопозитивного сифілісу поряд із клінікою необхідні позитивні результати наступних реакцій:
РІФ;
РІБТ;
Мікрореакції;
Вассермана.*
Які серологічні реакції будуть позитивними у разі вторинного свіжого сифілісу:
Експрес-метод;*
РІФ;*
РВ;*
РІФ, РІБТ;*
Негативні всі реакції.
Діагноз сифілісу завжди базується на слідуючих ознаках:
Наявності клінічних проявів;
Даних анамнезу;
Даних лабораторних досліджень;
Всі ствердження вірні.*
До лабораторних методів діагностики сифілісу відносять:
Виявлення збудника хвороби у висипних елементах;
Серодіагностика сифілісу;
Реакція мікропреципітації;
Реакція імунофлюоресценції;
Реакція імобілізації блідих трепонем;
Все перераховане вірно.*
Для експрес - діагностики сифілісу використовують таку реакцію:
РВ;
РМП;*
РІФ;
РІБТ.
Реакція іммобілізації блідих трепонем ставиться з метою:
Підтвердження діагнозу первинного сифілісу;
Підтвердження діагнозу вторинного свіжого сифілісу;
Підтвердження діагнозу прихованого сифілісу;*
Контролю за лікуванням;
Вирішення питання про зняття хворого з обліку.
Критеріями виліковності вважають:
Якість проведеного лікування;
Дані клінічного обстеження (шкіра, слизові оболонки, внутрішні органи, нервова система, органи чуття);
Дані лабораторного дослідження (КСР, РІФ, РІБТ);
Все перераховане вірно.*
Реакція Вассермана базується на основі:
Гемолізу;*
Жовто-зеленого світіння блідих трепонем;
Розпізнавання хибнопозитивних результатів стандартних серологічних реакцій.
Основними із специфічних протисифілітичних засобів нині є всі із перерахованих, окрім:
Пеніцилін;
Біцилін;
Ретарпен;
Екстенцилін;
Тетрациклін.*
До неспецифічних засобів, для лікування сифілісу належать:
Імунні препарати (тимоген, тималін, лаферон, метилурацил);*
Стимулюючі засоби (пірогенал, алое, ФіБС, плазмол, екстракт плаценти тощо);*
Вітамінотерапія;*
Препарати резерву.
Для лабораторного дослідження можуть бути взяті виділення із:
Висипних елементів;*
Пунктату лімфовузлів;*
Сироватки крові; *
Спинномозкової рідини;*
Лусочки з папульозних сифілідів.
Критерії виліковності сифілісу:
Усі хворі після лікування підлягають диспансерному нагляду;*
Щоквартально протягом перших двох років;*
1 раз у 6 міс. протягом третього року нагляду хворим проводиться клініко-серологічне обстеження, після чого їх знімають з обліку;*
Протягом 3 років;*
Протягом 5 років.
Основними препаратами для лікування хворих сифілісом є:
Препарати пеніциліну;*
Препарати тетрацикліну;
Препарати еритроміцину;
Макроліди.
Для сифілісу прихованого раннього при різко позитивній реакції Вассермана характерним є:
Низький титр реагинів;
Високий титр реагинів;*
Титр реагинів значення не має.
До побічних явищ при лікуванні сифілісу пеніциліном відносяться всі перераховані, крім:
Анафілактичного шоку;
Токсидермії;
Кропивниці;
Кандидозу;
Алопеції.*
У хворого підозрюється сифіліс вторинний рецидивний. КСР слабко позитивні. Необхідно використовувати наступні реакції:
Реакцію Колмера;
Реакцію імунофлюоресценції;
Реакцію іммобілізації блідих трепонем;*
Мікрореакцію;
Реакцію Вассермана з кардіоліпіновим антигеном.
Хворим гонореєю з невиявленим джерелом зараження, але таким, що мають постійне місце проживання й роботу:
Превентивне протисифілітичне лікування проводиться;
Превентивне протисифілітичне лікування не проводиться;
Клініко-серологічний контроль здійснюється протягом 3 місяців;*
Клініко-серологічний контроль здійснюється протягом 6 місяців;
Вірно 2) і 3).