Моторика шкт

Моторика ШКТ забезпечує перемішування їжі, змішування з ферментами, транспорт і виведення екскрементів. Моторика вивчалась в експериментах на собаках з фістулою шлунку, кишечника, в клініці рентгенологічно, а також за допомогою еоектрогастрографії. В основі моторної функції лежить скорочувальна активність гладеньких м’язів. Функціональною одиницею являється пучок – група клітин, діаметром 100 мкм, які щільно прилягають один до одного. Щілина між ними 10 нм. Клітини з’єднуються за допомогою містків – нексусів. Збудження 1 клітини викликає збудження всього пучка. Активація скорочувального апарату відбувається за рахунок Са⁺⁺. Гладенька тканина здатна до автоматії. Пейсмекерів автоматії декілька: в шлунку в зоні входу і виходу, в 12-палій кишці в зоні фатерового сосочка, в клубовій кишці.

Види скорочень шлунку

Тонічні– слабкі, постійні, бо не викликають втомлення. Не викликають генерації ПД, коливання МП пов’язані з роботою повільних Са⁺⁺каналів. Хвиля скорочень не розповсюджується. Це створює опір розтягненню. Завдяки тонічним скороченням:

1. Підтримується певний тиск в кишечнику (8-10 см водяного стовпчика, 7 мм ртутного стовпчика).

2. Здійснюється резервуарна функція.

3. Контакт з стінкою.

Перистальтичні скорочення– хвилі малі, їм передує ПД, пов’язані з швидкими Са⁺⁺каналами:

1. Малі хвилі, частотою 3/хв, тривалістю 20 с починаються в області дна шлунку, йдуть до пілорусу (перемішування їжі, контакт з слизовою).

2. Великі хвилі, частота 1/хв, тривалість зростає підсилюють перемішування, рухають до пілорусу.

3. Великі пропульсивні хвилі, частота 7/хв, підвищують тиск до 100 мм рт. ст. Це сприяє евакуації вмісту шлунку в 12-палу кишку.

Евакуація відбувається порціями, а неевакуована їжа відштовхується ві пілорусу, знову вертаєьбся в шлунок і завдяки скороченням шлунку утворює окремі шари у вигляді лійок, що входять один в одного. Їжа, щл поступила раніше йде назовні, а слідуюча порція займає середнє положення (це підтверджено на дослідах з щурами, яких годували рвзного кольору порціями їжі, а потім вбивали). Це стаорює умови для продовження розщеплення їжі ферментами слини.

Механізм евакуації з шлунку

Натщесерце пілоричний сфінктер розслаблений і перша порція хімусу вільно проходить в 12-палу кишку. Кисла порція викликає подразнення рецепторів кишечника і рефлекторно сфінктер закривається. Коли нейтралізується перша порція, тоді знову сфінктер розслабляється. Скорочення сфінктера, закривання пілорусу називається запираючий рефлекс. З позицій Сердюкова не враховується ряд факторів, які мають до цього відношення:

1. Різне рН в дні шлунку і пілоричній частині.

2. Градієнт тиску між шлунком та 12-палою кишкою.

3. Скорочення м’язів шлунку.

4. Міра наповнення шлунку та 12-палої кишки. Розтягнення шлунку сприяє евакуації, а розтягнення 12-палої кишки викликає гальмування цього процесу.

5. Консистенція їжі: рідка швидше, густа – повільніше.

6. Склад їжі: жир гальмує, вуглеводи – прискорюють.

7. Температура – гаряча швидше, холодна їжа – гальмує евакуацію.

8. Ступінь гідролізу їжі.

9. Наявність газів - СО₂покращує евакуацію.

Вважають, що головний механізм евакуації гуморальний. При дії на слизову 12-палої кишки НС1, жирів, солей виробляється секретин, гастрин, ШІП, які гальмують моторику шлунку і викликають скорочення сфінктера. Коли йде нейтралізація кислої їжі, то гормони ДЕС не виробляються і сфінктер відкривається.