Тема лекції: Всмоктування, моторика ШКТ.

Всмоктування – це перехід в кров або лімфу різних речовин з порожнин та порожнистих органів через клітинні мембрани і міжклітинні ходи. Всмоктувальну властивість мають шкіра, слизові, суглобові поверхні, епітелій нирки. Всмоктування в ШКТ – це життєво необхідний процес. Він відбувається на протязі всіх відділів, але з різною інтенсивністю.

Всмоктування в ротовій порожнині мало виражене, тому що їжа тут затримується до 18 секунд, крім того тут мало утворюється мономерів. Тут всиоктується вода, алкоголь, вуглеводи, ліки.

Незначне всмоктування відбувається і в шлунку. Тут всмоктується вода, мінеральні речовини, глюкоза, алкоголь, ліки, амінокислоти.

Основний процес всмоктування відбувається в тонкому кишечнику: в 12-палій кишці – 8%, в тонкій - %, в клубовій - %. Тут всмоктуються амінокислоти, прості білки, моно- і дисахариди, гліцерин, жирні кислоти, до 1 л води, мінеральні солі, вітаміни. Скоріше відбувається всмоктування мономерів, що утворилися тут внаслідок гідролізу. В товстому кишечнику переважно всмоктуються вода та мінеральні солі.

Методи вивчення всмоктування

1. Поліфістульна методика кишечника дозволила визначити зменшення поживних речовин по ходу ШКТ.

2. Метод ангіостомії по Лондону – вивчено всмоктування білків (фістула v.portae, v.hepatica).

3. Метод зовнішніх анастомозів – які речовини всмоктались.

4. Метод вівідифузії Абеля – вивчено всмоктування вуглеводів (колоїдна трубка пориста була вставлена в ворітну вену і занурена в дистильовану воду – дифузія речовин, що всмоктувались з кишечника).

5. Гістохімічні методи з використанням маркерів.

6. Клінічні методи. – головним чином основані на визначенні речовини, яку вводять в кишечник, а потім визначають наявність її в крові, сечі, калі, слині, видихаючому повітрі. Речовина називається маркером. Для ліпідів маркером є арахісове масло; для вуглеводів – D-ксилоза; для білків – амінокислоти, помічені радіоактивним азотом. Для вивчення всмоктування жирів використовують метод навантаження ліпідами. Натщесерце пацієнту дають жир з розрахунку 1 г/кг ваги. Через 2 години декілька разів досліджують кров на вміит жиру. Нормально вміст повинен підвищуватись на 20%. Можна цей поцес вивчати по аналізу калу. Внормі з калом виділяється 5-7 г жиру. Якщо буде виділятись більше – це стеарея, що свідцить про зниження його всмоктування.

Проба з D-ксилозою.

Пацієнту натщесерце дають випити 5 г ксилози. На протязі 5 годин збирають сечу. В нормі повинно виділитись 1/3 D-ксилози з сечею.

Для визначення всмоктування білків використовують пробу з міченим альбуміном людини або міченими азотом амінокислотами.

Для вивчення всмоктування вітамінів використовують тест з вітаміном В₁₂, міченим залізом. Це дає можливість оцінити абсорбцію в тонкому кишечнику та стан внутрішнього фактору Кастла, особливо при ранній діагностиці залізодефіцитної анемії.

Для вивчення всмоктування солей використовують пробу з йодистим калієм. Випивають 0,25 г КІ, відмічають час появи йоду в слині (крохмальна реакція). При порушенні всмоктування реакція запізнюється.

Всмоктування електролітів в кишечнику можна одержати за допомогою К₄₂, Na₂₄, Са₄₇, та інші.

В клініці використовують також метод мічених білків та жирів. Їх запивають водою, підраховують радіоактивність сечі.

Використовують иакож метод прижиттєвого морфологічного дослідження. Це ентеробіопсія за допомогою аспіраціонного зонду – забирають кусочок слизової для гістохімічного вивчення.

Механізм всмоктування

Всмоктування речовин здійснюється за участю різних видів транспорту. Пасивний транспорт відбувається без затрат енергії. Сюди відносяться дифузія, осмос і фільтрація, полегшуюча дифузія.

Активний транспорт здійснюється за рахунок енергії макроергів при участі переносчика проти градієнту концентрації. При цьому створюється асиметрія в розподілі речовин по обидві сторони мембрани. Існують трансортні системи, що переносять речовини через мембрану і є системи, що переносять речовини через міжклітинні щілини (перше – ендоцитоз, друге – персорбція). Крім того, існує і такий вид транспорту як фагоцитоз і піноцитоз. Сприяє всмоктуванню і скорочення ворсинок – по принципу насосу.

Регулятори всмоктування:

1. Їжа, вітаміни В, амінокислоти, жовчні кислоти, чай, кава, пряності – вони місцево збуджують ворсики.

2. Речовини, що розчиняються в ліпідах.

3. Моторика кишечника.

4. ПСНС – активує.

5. Вілікінін – підсилює діяльність ворсинок.

6. Гастрин, інсулін – активують діяльність ворсинок; ВІП, ШІП – гальмують.

7. Naактивує АТФазу, що поліпшує всмоктування вуглеводів та амінокислот.