Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова

Кафедра медицини катастроф та військової медицини

Курс Медицина катастроф

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО ГРУПОВого заняття

для студентів 2 курсу медичного факультету

З дисципліни Безпека життєдіяльності

Тема №4. Валеологічні та санологічні засади

формування безпеки здоров’я та життя людини

Автори-укладачі: проф. В.С.Тарасюк, доц. М.В.Матвійчук,

доц. Н.Д.Корольова, В.В.Поляруш, Н.В.Кривецька, Н.А.Шпакова, С.Л.Малик

Вінниця – 2008

1. Тема №4. Валеологічні та санологічні засади формування безпеки здоров’я та життя людини.

2. Кількість академічних годин - 2.

3. Вид заняття - групове заняття.

4. Місце проведення – клас кафедри.

5. Мета заняття:

   1. Навчальна мета:

Засвоєння студентами теоретичних основ здоров’я людини та сутність науки валеології та санології.

2. Виховна мета :

Сформувати у студентів активну позицію та направленість відносно духовного, психічного, фізичного та соціального аспектів здоров’я.

6. Навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення лекції:

   1. Література:

      1. Основна література:

• Желібо Е.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності .- Київ, “ Каравела” 2003.-323 с.

• Кочін І.В., Черняков Г.О. і сп. Охорона праці та безпека життєдіяльності населення у надзвичайних ситуаціях. – Київ, “ Здоров’я” 2005.-430с.

• Щедрина А.Г. Онтогенез и теория здоровья. Методологические аспекты. « Наука» 1989.-135с.

• Панкратова Н.В., Попов В.Ф., Шиленко Ю.В.: Здоровье- социальная ценность. –Москва, « Мысль» 1989.-237 с.

• Климова В.И., Человек и его здоровье. М.: Знание, 1990.-224с.

• Войтенко В.П., Здоровье здоровых.-Киев, « Здоровье» 1991.-239с.

• Брехман И.И. Валеология- наука о здоровье. – Москва, « Физкультура и спорт» 1990.-186с.

1. Додаткова література:

• Лещинский Л.А. Берегите здоровье. М.: « Медицина « 1995.- 64с.

• Здоровье народа – богатство страны.-М.: Сов. Россия, 1989.-160с.

7. План лекції і розподілення часу:

7.1. Вступ..............................................................................................3 хв.

7.2. Здоров’я людини як медико-біологічна та соціальна

категорія..............................................................................................15 хв.

7.3. Духовний, психічний, фізичний, соціальний аспекти здоров’я

людини...............................................................................................20 хв.

7.4. Здоров’я та патологія.................................................................15 хв.

7.5. Валеологія та санологія, визначення, сутність і предмет

їх вивчення. ………………………………………………………….20хв.

7.6. Показники індивідуального здоров’я........................................15хв.

7.6. Висновок........................................................................................2хв.

Вступ

Вивчення різних аспектів здоров'я як якісної цінності людини та суспільства, вивчення складних взаємозв'язків між чинниками навколишнього середовища та здоров'ям людей є важливим завданням дисципліни «Безпека життєдіяльності».

1. Здоров’я людини як медико-біологічна та соціальна

категорія

Протягом багатовікової історії людства, на різних етапах розвитку суспільства, проблемам здоров'я завжди приділялася велика увага. Представники різних наук та фахів робили спроби проникнути в таємниці феномену здоров'я, визначити його сутність з тим, щоб навчитися вміло керувати ним, економне використовувати здоров'я протягом усього життя та знаходити засоби його збереження. Здоров'я людей відноситься до числа як локальних, так і глобальних проблем, тобто тих, що мають життєво важливе значення як для кожної людини, кожної держави, так і для всього людства, де спостерігається найбільше загострення суперечностей, що породжуються поточними і очікуваними в майбутньому ситуаціями, де диспропорційні стани досягли або можуть досягти в перспективі катастрофічних наслідків.

Нині існує відносно велика кількість різноманітних за напрямком, структурою та змістом визначень поняття «здоров'я». Т.І. Калью на основі вивчення світового інформаційного потоку документів склав перелік 79 визначень сутності здоров'я людини, але і він є далеко не повним.

Здоров'я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і набутих) і соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значення в підтримці стану здоров'я або в появі і розвитку хвороби, що у преамбулі статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) записано:

«Здоров'я — це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад». Таке ви­значення поняття «здоров'я» є найбільш чітким, зрозумілим і повним і охоплює насамперед біологічні, соціальні, економічні, наукові, етичні аспекти даної проблеми.

Ю.П. Лісицин розглядає здоров’я людини як гармонійну єдність біологічних та соціальних якостей, котрі обумовлені вродженими та набутими біологічними і соціальними явищами. М. Попов, П. Михайлов, Р.М.Баєвський визначають здоров’я як можливість організму людини адаптуватися до змінам навколишнього середовища, співпрацюючи з ним вільно, на основі біологічної, психічної, соціальної сутності людини.

В системі «людина — здоров'я — середовище» визначається три взаємопов'язані рівні здоров'я - суспільний, груповий та індивідуальний.

Перший рівень — суспільний — характеризує стан здоров'я населення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують в суспільстві.

Другий рівень — групове здоров’я, зумовлене специфікою життєдіяльності людей даного трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебувають його члени.

Третій рівень — індивідуальний рівень здоров’я, який сформовано як в умовах всього суспільства та групи, так і на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та неповторного способу життя, який веде кожна людина.

Формула здоров'я визначається сумою чинників. Близько 50% (об'єктивні чинники) всіх чинників, що впливають на здоров'я, лежить у сферах: навколишнього (виробничого та побутового) середовища (20-25%), спадковості (15-20%) медичної допомоги (до 10% та 50% суб'єктивні чинники) у сфері способу життя (режим праці та відпочинку, харчування, рухова активність, емоційно-психічний стан, шкідливі звички, загартування, доброзичливість, милосердя, гумор). Кожен, оцінивши за формулою стан свого здоров'я, знаходить свої чинники ризику і робить відповідні поправки. Більшість людей, які мають суб'єктивні чинники ризику, розуміють можливість негативних наслідків, ознак і не можуть знайти в собі сили свідомо позбутися шкідливих звичок.

До зовнішніх подразників, які впливають на стан людини відносять:

• негативні наслідки науково-технічної революції і урбанізації;

• несприятлива екологічна обстановка;

• кліматогеографічні зони;

• продукти метаболізму рослин та мікроорганізмів, отруйних речовин;

- біологічні забруднення від тваринництва, виробництва продуктів мікробіологічного синтезу;

• матеріальний стан.

До внутрішніх подразників відносять:

- погіршення генетичного фонду популяції;

- схильність до спадкових хвороб;

- спосіб життя.

Звичайно, дуже важко створити абсолютно ідеальні умови для здоров'я. Здоров'я населення, як дзеркало, відображає обличчя суспільства.

Але бути чи не бути здоровому - це насамперед залежить від самої людини: від її активності чи пасивності, індивідуальних особливостей, темпераменту, характеру, звичок, становлення до інших людей.

Так як людина - це складова частина природного середовища, то й протягом тривалого періоду еволюції її організм адаптувався до будь-яких змін цього середовища і перебуває у стані стійкої динамічної рівноваги.

Індивідуальне здоров'я - абсолютна і непересічна цінність, яка перебуває на найвищому щаблі ієрархічної шкали цінностей, а також у системі таких філософських категорій людського буття, як інтереси та ідеали, гармонія, зміст і щастя життя, творча праця, програма та ритм життєдіяльності. Кожен фахівець, кожен член суспільства повинен мати знання про здоров'я як біологічну, духовну, соціальну категорію з метою можливого проведення оцінки та аналізу свого стану здоров'я, з одного боку, та вирішення поточних і перспективних завдань щодо охорони та зміцнення суспільного здоров'я, з іншого.

Здоров'я потрібно розглядати не в статиці, а в динаміці змін зовніш­нього середовища. У цьому відношенні заслуговує на увагу висловлю­вання: здоров'я визначає процес адаптації. Це не результат інстинкту, але автономна і культурно окреслена реакція на соціальне створену ре­альність. Адаптація створює можливість пристосуватися до зовнішнього середовища, що змінюється, до росту і старіння, до лікування при пору­шеннях, стражданнях і мирного очікування смерті.

Здоров’я як поняття і як категорія уявляє собою абстрактність. По відношенню до людини такими абстрактними поняттями є наприклад інтелект, геніальність, красота, моральність та ін. Якщо зобразити любе з цих якостей у вигляді лінії, то кожна точка цієї лінії відображає його конкретний стан, а початок і кінець характеризують його полярність. В повному обсязі це можна віднести і до такої якості людини як здоров’я. При народженні кожний з нас отримує певні задатки, потенціальні можливості. У процесі життєдіяльності він їх реалізує, розкриває, проявляє в повній або обмежувальній ступені. Вирішальну роль у цьому грає організація зовнішнього середовища ( соціальні, гігієнічні, екологічні умови, особливості виховання, навчання, індивідуальними проявами і цікавістю особистості ).

Класичними роботами Клода Бернара доказано, що постійність внутрішнього середовища вважається необхідною умовою вільного життя організму, іншими словами, це основа здоров’я. Системи , які забезпечують стабільність , тобто захищають від факторів зовнішнього середовища , весь час повинні самі удосконалюватись, збільшувати свою потужність. Визнання даної біологічної закономірності вважається медико-біологічним підґрунтям для використання фізичного тренування в процесі індивідуального розвитку людини. В останні роки накопичилось багато фактів, які підтверджують що саме спосіб життя вважається головною умовою, який визначає стан здоров’я різних верств населення. Спосіб життя – це, безумовно, та точка опору, за допомогою якої медицина може у корені покращити стан суспільного здоров’я. Оскільки суспільство потребує не просто підтримку здоров’я , а і підвищення фізичного і духовного потенціалу людини, створення відповідних умов для задоволення потреб бути всебічно здоровим. Науково-технічний та соціальний розвиток привів до якісних змін самого процесу біологічної адаптації людини до оточуючого середовища. Протягом всієї багатовікової еволюції людина випробовувала вплив таких факторів, як гіпердинамія, якісна і кількісна недостатність харчування. Тепер спосіб життя у більшості людей характеризується гіподинамією і гіпокінезією, перенасиченістю їжею, інформаційним перевантаженням, психоемоційними стресами. Такі фактори цивілізації, як розвиток техніки, автоматизації виробництва, урбанізація, вивільняє людину від важкої фізичної праці і створює умови для інтелектуального розвитку, в той час приводить до зросту захворювань серцево-судинної системи та ендокринної системи, дегенеративним захворюванням опорно-рухового апарату, до розладів діяльності центральної нервової системи та органів травлення. Багато захворювань пов’язані з різного роду виробничими та житловими конфліктами.