u_modul_1

8.

Біологічна роль елементів та їх сполук (знаходження в організмі людини,приклад участі в

біохімічних процесах, лікарські препарати, токсичність, знешкодження): Na, K, Ca, Ba, Al, N, P,

9.

As, Fe, Co, Pb, Hg, I2, F2.

s-Елементами називають елементи:

10.

а) в яких заповнюється зовнішній s-підрівень; б) головних підгруп; в) малих періодів.

В якому ряду записані тільки s-елементи:

а) Li, Be, B, C;

б) H, P, O, Al;

в) Na, Ca, Rb, Sr.

11. p-Елементами називають елементи:

а) побічних підгруп;

б) великих періодів;

12.

в) в яких заповнюється зовнішній p-підрівень.

В якому ряду записані тільки р-елементи:

13.

а) Li, Fe, B, C;

б) N, P, O, Al;

в) K, N, Rb, Sr.

d-Елементами називають елементи:

а) в яких заповнюється передостанній d-підрівень;

14.

б) головних підгруп;

в) малих періодів

В якому ряду записані тільки d-елементи:

15.

а) Cr, Fe, B, C;

б) N, P, Cl, Co;

в) Fe, Mn, Ni, Ge.

Комплексні сполуки. Координаційна теорія Вернера: центральний атом

(комплексоутворювач), ліганд, координаційне число, внутрішня сфера, зовнішня сфера;

номенклатура; класифікація за природою лігандів. Приклади комплексних сполук Fe, Co, Zn, Mg в

біологічних системах.

Способи вираження концентрації розчинів

16.

Масова частка речовини в розчині – це:

а) Cx =

mХ

; б) Cx = mХ × fЕКВ ;

в) Cx =

mХ

.

M X f ЕКВ .V

M X .V

M X V

а) CH2 =

CH1 ×V1

;

б) CH2 =

CH1 ×V1

;

в) CH1 =

CH2

×V1

.

38.

V2

V1

V2

Титрований розчин –це розчин:

а) титр якого не відомий;

б) точно відомої концентрації;

39.

в) який готують за приблизною наважкою.

Для приготування титрованих розчинів використовують:

40.

а) мірний циліндр;

б) мірну колбу;

в) мірний хімічний стакан.

Який хімічний посуд використовують для відбору проби для титрування:

41.

а) мірна колба;

б) піпетка;

в) бюретка.

Вихідні речовини – це речовини, з яких готують титрований розчин:

а) за точною наважкою;

б) за приблизною наважкою;

42.

в) за даними титрування.

Одна із властивостей вихідних речовин – це:

а) змінюють свій склад під час зберігання; б) речовини хімічно чисті;

в) речовини із малою молярною масою.

48.

а) тільки хромофорна;

б) тільки іонна;

в) іонно-хромофорна.

Забарвлення метилоранжу в кислому середовищі:

49.

а) рожевий;

б) жовтий;

в) безбарвний.

Забарвлення метилоранжу в лужному середовищі

50.

а) рожевий;

б) жовтий;

в) безбарвний.

Інтервал переходу забарвлення метилоранжу:

51.

а) 3,1-4,4;

б)

8,2-10,0;

в)

4,0-10,0.

Фенолфталеїн в кислому середовищі:

52.

а) рожевий;

б) малиновий;

в) безбарвний.

Фенолфталеїн в лужному середовищі має забарвлення:

53.

а) рожеве;

б) малинове;

в) безбарвний.

Інтервал переходу забарвлення індикатора фенолфталеїна:

а) 3,1-4,4;

б) 3,1-8,2;

в) 8,2-10,0.

а) окиснення;

б) осадження;

в) нейтралізації.

57. Основне рівняння методу нейтралізації:

а) [Н+] + [ОН−] = Н2О;

б) Н+ + ОН− = Н2О;

в) [Н+] + [ОН−] = 10−14.

а) точка кінця реакції; б) рН, за якого сполуки прореагували в рівних кількостях;

65.

в) рН, за якого сполуки прореагували в еквівалентних кількостях.

Основне рівняння методу алкаліметрії:

66.

а) [Н+] / [ОН−] = Н2О; б) Н+ + ОН− = Н2О;

в) [Н+] + [ОН−] = 10−14.

Вихідні речовини методу алкаліметрії

а) Н2SO4, HCl; б)NaOH, KOH;

в) Н2С2О4×2Н2О.

а) із фіксаналу;

б) за точною наважкою;

в) за точним об ємом.

71. Точну концентрацію робочого розчину КОН можна встановити за:

а) H2SO4; б) Н2С2О4 ×2Н2О;

в) Na2B4O7 ×10H2O.

а) СН NaOH

=

СН ОКСАЛ ×VОКСАЛ .

;

б) СН NaOH =

СН ОКСАЛ +VОКСАЛ .

;

VNaOH

VNaOH

в) С

= СН ОКСАЛ /VОКСАЛ . .

74.

а) кислому;

б) лужному;

в) нейтральному.

Стрибок титрування під час титрування сильної кислоти сильною основою лежить в межах рН:

75.

а) 4,0-10,0;

б) 3,1-4,1;

в) 8,1-10,0.

Еквівалентна точка під час титрування сильної кислоти сильною основою це рН:

76.

а) 6,5;

б) 7;

в) 9.

Який індикатор застосовують під час титрування сильної кислоти сильною основою:

77.

а) краще фенолфталеїн;

б) краще метилоранж;

в) універсальний.

В якому середовищі лежить стрибок титрування слабкої кислоти сильною основою:

а) в нейтральному;

б) в кислому;

в) в лужному.

80.

а) 3,3-4,4;

б) 3,1-10,0;

в) 8-10,0.

В якому середовищі лежить стрибок титрування CH3CООН натрій гідроксидом:

81.

а) в нейтральному;

б) в кислому;

в) в лужному.

В якому середовищі лежить еквівалентна точка під час титрування слабкої кислоти сильною

основою:

82.

а) в нейтральному;

б) в лужному;

в) в кислому.

Який індикатор застосовують під час титрування слабкої кислоти сильною основою:

83.

а) краще фенолфталеїн;

б) краще метилоранж;

в) універсальний.

Методом алкаліметрії можна визначати:

84.

а) кислоти, основи;

б) основи;

в) солі, які не піддаються гідролізу.

Методом алкаліметрії можна визначити:

85.

а) об’єм біологічних рідин;

б) кислотність шлункового соку; в) об’єм сечі.

Методом алкаліметрії можна визначити:

86.

а) об’єм біологічних рідин;

б) об’єм шлункового соку; в) кислотність сечі.

В алкаліметрії застосовують:

а) зворотнє титрування;

б) пряме титрування;

в) метод заміщення

87. Основне рівняння методу ацидіметрії:

а) [Н+] / [ОН−] = Н2О;

б) Н+ + ОН− = Н2О;

в) [Н+] + [ОН−] = 10−14.

90.

а) зворотнє титрування;

б) пряме;

в) метод заміщення.

Вихідні речовини в ацидіметрії:

а) Н2С4Н4О4 × 2Н2О, Nа2 В4О7 × 10Н2О;

б) Nа2В4О7 × 10Н2О, Nа2СО3;

91.

в) Н2С2О4 × 2Н2О, Н2С4Н4О4.

Титровані розчини в ацидіметрії:

92.

а) Н2SО4, НCl, Nа2СО3,

б) Н2SО4, НCl;

в) Н2SО4, NаОН, НCl.

Буру можна використати для встановлення титру кислоти тому, що:

а) вона є робочим розчином;

б) вона є вихідною речовиною;

93.

в) вона змінює забарвлення під час титрування.

Формула бури:

96.

а) за точною наважкою;

б) за приблизною наважкою;

в) з фіксаналу.

Титрований розчин HCl можна приготувати за:

а) приблизною наважкою;

б) за точною наважкою;

97.

в) за приблизною наважкою з наступним визначенням титру.

Вихідна речовина для встановлення титру сульфатної кислоти:

98.

а) Н2С2О4 × 2Н2О;

б) Na2CO3;

в) Н2С4Н4О4.

Вихідна речовина для встановлення титру сульфатної кислоти:

99.

а) Н2С2О4 × 2Н2О; б) Na2B4O7 × 2H2O; в) Н2С4Н4О4.

Вихідна речовина для встановлення титру соляної кислоти:

а) Н2С2О4 × 2Н2О ;

б) Na2CO3;

в) Н2С4Н4О4.

100.Вихідна речовина для встановлення титру соляної кислоти:

а) Na2B4O7 × 2H2O;

б) Н2С2О4 × 2Н2О;

в) Н2С4Н4О4

це рН:

а) 4-7;

б) 4-10;

в) 8-10.

кислотою:

а) кислому;

б) лужному;

в) нейтральному.

103.Еквівалентна точка під час титрування сильної

основи сильною кислотою це рН:

а) 5;

б) 10;

в) 7.

а) 4-6;

б) 4-10;

в) 8-10.

107.В якому середовищі лежить стрибок титрування NH4OH соляною кислотою:

а) в нейтральному;

б) в кислому;

в) в лужному.

кислотою:

а) кислому;

б) лужному;

в) нейтральному.

а) краще метилоранж;

б) краще фенолфталеїн; в) будь-який індикатор.

111.Фармакологічний препарат соляної кислоти має концентрацію:

а) 36%;

б) 1%;

в) 8,2 %.

а) ацидіметрією;

б) алкаліметрією; в) оксидіметрією.

Кислотно-основна рівновага в організмі.

Водневий показник біологічних рідин

114.Рівняння іонного добутку води:

а) Н+ + ОН− = 10-14 ;

б) Н+ × ОН− = 10-16 ; в) [ Н+] × [ ОН− ] = 10-14 .

115.За рН = 2 іонний добуток води дорівнює:

а) 10-2 моль/л;

б) 10-14 моль/ л;

в) 10-12моль/л.

116.За рН = 11 іонний добуток води дорівнює:

а) 10-2 моль/л;

б) 10-11 моль/ л;

в) 10-14 моль/л.

а) концентрація кислоти;

б) концентрація кислотного залишку;

в) концентрація протонів.

118.Потенціальна кислотність – це:

а) концентрація непродисоційованих молекул кислоти;

б) концентрація кислоти;

в) концентрація іонів гідрогену.

119.Загальна кислотність – це:

а) концентрація непродисоційованих молекул кислоти;

б) загальна концентрація кислоти;

в) концентрація протонів.

120.Титруванням визначають:

а) активну кислотність;

б) потенціальну кислотність; в) загальну кислотність.

121.Формула обчислення активної кислотності розчину кислоти:

а) [Н+]=α [кислоти];

б) [Н+]=α +[кислоти];

в) [Н+] = α – [кислоти].

122.Формула обчислення активної кислотності розчину сильної кислоти:

а) [Н+]=α ;

б) [Н+] = [кислоти];

в) [Н+] = α [основи].

123.Формула обчислення активної кислотності розчину слабкої кислоти:

а) [H+] =

Кд ×[кислоти]

;

б) [Н+] = [кислоти];

в) [Н+] = Кд· [кислоти].

124.Загальна кислотність практично визначається:

а) титруванням;

б) кріометрією;

в) осмометрією.

125.Активна лужність – це:

а) концентрація лугу;

б) концентрація гідроксид-іонів;

в) концентрація протонів.

126.Потенціальна лужність – це:

а) концентрація непродисоційованих молекул основи;

б) концентрація основи;

в) концентрація іонів гідрогену.

127.Загальна лужність – це:

а) концентрація непродисоційованих молекул основи;

б) загальна концентрація основи;

в) концентрація гідроксилу.

128.Формула обчислення активної лужності розчину основи:

а) [ОН–] = α [основи];

б) [ОН–] = α + [основи];

в) [ОН–] = α – [основи].

а) [ОН–]= [основи];

б) [ОН–]=α +[основи];

в) [ОН–] = α – [основи].

130.Формула обчислення активної лужності розчину слабкої основи:

а) [OH − ] =

;

б) [ОН–] = [основи];

в) [ОН–] = Кд·[основи].

K¶×[основи]

131.рН – це:

а) натуральний логарифм концентрації протонів;

б) від’ємний десятковий логарифм концентрації протонів;

в) від’ємний десятковий логарифм концентрації кислоти.

132.Формула обчислення рН розчину кислоти:

а) рН = – lgα [кислоти];

б) рН = –lg α +[кислоти];

в) рН = –lgα – [кислоти].

133.Формула обчислення рН розчину сильної кислоти:

а) рН = – lg Кд [кислоти];

б) рН = – lg [кислоти];

в) рН =

– lgα – [кислоти].

134.Формула обчислення рН розчину слабкої кислоти:

в) рН = – lg К д · [кислоти].

а) pH =-lg

Кд ×[кислоти]

;

б) рН = – lg [кислоти];

136.Формула обчислення рН розчину основи:

а) рОН= – lgα [основи];

б) рОН= – lgα + [основи]; в) рОН = – lgα – [основи].

137.Формула обчислення рОН розчину сильної основи:

а) рОН = – lg [основи];

б) рОН = – lgα +[основи]; в) рОН = – lg α – [основи].

138.Формула обчислення рОН розчину слабкої основи:

а) pOH =-lg

;

б) рОН = – lg [основи]; в) рОН = – lg К д ·[основи].

K¶×[основи]

139.рН + рОН = :

а) 7;

б) 14;

в) 1.

140.рН крові становить:

а) 7,36;

б) 1,86;

в) 6,02.

141.рН шлункового соку становить:

а) 7;

б) 0,9-1,5;

в) 3,1-4,4.

142.рН сечі становить:

а) 4,8-7,5;

б) 8-10,5;

в) 3,1-4,4.

143.Пепсин шлункового соку діє у:

а) кислому середовищі;

б) лужному середовищі; в) нейтральному середовищі.

144.рН венозної крові:

а) більший за рН артеріальної крові;

б) менший за рН артеріальної крові;

в) однаковий із рН артеріальної крові.

145.рН в клітині:

а) менший за рН крові;

б) більший за рН крові;

в) однаковий із рН крові.

146.Ацидоз – це зміщення рН крові у:

а) лужну сторону;

б) кислу сторону;

в) до рН 7.

147.Алкалоз – це зміщення рН крові у:

а) кислу сторону;

б) лужну сторону;

в) до рН 7.

148.рН 0,0001 М розчину сульфатної к-ти:

а) 1;

б) 4;

в) 10.

149.рН 0,001 М розчину НNO3 становить:

а) 4;

б) 3;

в) 11.

150.рОН 0,1 М розчину НСl:

а) 1;

б) 12;

в) 13.

151.рН 0,001 М NaOH становить:

а) 3;

б) 11;

в) 6.

152.рОН 0,01М розчину КОН:

а) 12;

б) 2;

в) 7.