2. Кофеїн, кордіамін. Відмінності в їх фармакологічній дії.

Психомоторні стимулятори — це засоби, що підвищують фізичну й розумову працездатність, настрій, зменшують стомлення, потребу в їжі. Кофеїн Група

Стимулятор ЦНС - психомоторний стимулятор – аналептик прямої дії Дія

Кофеїн має психостимулюючий та аналептичний ефекти. Механізм психостимулюючої дії полягає у блокаді фосфодіестерази тканин мозку, накопиченні цАМФ та стимуляції глікогенолізу. Під впливом кофеїну стимулюється психічна діяльність, підвищується розумова і фізична працездатність, рухова активність, скорочується тривалість відповіді на зовнішні подразнення. Кофеїн у малих дозах спричиняє переважно стимулюючий вплив, у великих — пригнічу вальний.

У великих дозах кофеїн викликає/тахікардію, іноді аритмію. Збільшенні хвилинного об’єму крові (серцевого викиду) може спостерігатися під впливом ксанти-нів і без тахікардії. Підвищення сили скоротливості міокарда сприяє збільшенню хвилинного об’єму крові і зумовлює зниження центрального венозного тиску. У здорових осіб зниження венозного тиску маскує кардіостимулюючий ефект, що викликає зменшення хвилинного об’єму крові. Кордіамін Група

Стимулятор ЦНС - психомоторний стимулятор – аналептик змішаного типу дії

Нікетамід (кордіамін) - 25 % розчин діетиленаміду нікотинової кислоти.

Фармакоджаміка. Кордіамін збуджує центри довгастого мозку (дихальний, судиноруховий) прямо і рефлекторно (через зону сонної артерії). Підвищує загальний периферичний опір судин, артеріальний тиск, кровообіг, амплітуду і частоту дихан¬ня. Механізм дії Пов'язують із пригніченням ГАМКА-рецепторів. Прямого впливу на серце кордіамін не має, проте відновлює процеси обміну в міокарді при патологічних станах. Збуджує центри спинного мозку і виявляє гепатопротекторну дію. У зв'язку з тим, що кордіамін є похідною сполукою кислоти нікотинової, він має слабку протипелагричну дію.

Показання: порушення функції серця, ослаблення дихання під час інфекційних хвороб, шок, асфіксія під час хірургічних операцій та у післяопераційному періоді.

3. Нафтизин. Група препаратів, показання до застосування.

Нафтизин (нафазолін)- У флаконах по 10 мл 0,05% розчину і 0,1% розчину Група а-адреноміметик

Дія :Викликає звуження периферичних кровоносних судин, підвищує артеріальний тиск, розширює зіниці. Має місцеву судинозвужувальну і протизапальну дію (в порівнянні з адреналіном більш тривалий).

Покази

Гострий риніт, поліноз, синусит, гайморит, ларингіт, євстахіїт, набряк гортані алергічного генезу і на тлі опромінення, гіперемія слизової оболонки після операцій на верхніх дихальних шляхах, носова кровотеча, хронічний кон'юнктивіт; риноскопия (в комбінації з місцевоанестезуючих засобів).

4.Порошки для зовнішнього і внутрішнього використання.

Порошок — це тверда лікарська форма для внутрішнього або зовнішнього застосування, що складається з однієї або кількох подрібнених речовин і має властивості сипучості. Стерильний порошок застосовують також для парентерального введення після попереднього розчинення у певному стерильному розчиннику. Порошок має деякі переваги порівняно з іншими лікарськими формами. Його досить легко виготовляти, транспортувати і точно дозувати. Порошок відносно дешевий, здебільшого може зберігатись досить тривалий час. У вигляді порошку не слід виписувати речовини гігроскопічні, а також ті, які швидко руйнуються під впливом світла тощо. Порошки прості (pulveres simplices) виготовляють з однієї речовини, складні (pulveres compositi) — з двох речовин і більше. За ступенем подрібнення розрізняють крупний порошок (pulvis grossus), дрібний (pulvis subtilis) і найдрібніший (pulvis subtilissimus). Найдрібніший порошок використовують для нанесення на рани, слизові оболонки. При місцевому використанні він не викликає механічного подразнення і має велику адсорбційну поверхню. Порошок, який використовують зовнішньо, називають присипкою (aspersiones). Порошки приписують і видають або неподіленими, тобто недозованими, або поділеними для окремих приймань, тобто дозованими. Неподілений порошок частіше використовують для зовнішнього застосування — на шкіру, слизові оболонки, рідше його приймають усередину. Виготовляючи поділені порошки, в кожну окрему упаковку (паперову, желатинову капсулу) вміщують точну дозу на одне приймання. Правильно виготовлена, ця форма вважається найкращою за точністю дозування і зручністю приймання. ПРИСИПКИ. Найдрібніший — це суміш лікарських та індиферентних (формоутворювальних) речовин (наприклад, тальк, крохмаль). Його застосовують місцево як присипки (дуети). Присипки мають антисептичну та протизапальну дію, підсушують шкіру. У педіатричній практиці неподілений порошок застосовують головним чином у вигляді присипки. Склад присипки визначається показаннями до її застосування. Дитяча присипка повинна бути у вигляді найдрібнішого порошку (Pulvis subtilissimus). Виписуючи дитячу присипку, лікар має ретельно дібрати концентрацію лікарської речовини, враховуючи високу чутливість і абсорбційну здатність дитячої шкіри.

Білет №36

1 Препарати для профілактики і лікування карієсу зубів, особливості їх дії Препарати фтору 1)натрій фториду у таб, розчин 0,1 – 0,2 % для полоскання, гель 1-2% 2) вітафтор (натрій фториду вітаміни А Д С) 3)використання фтори дів у вигляді паст, гелів, лаків, цементів, на пов зуба ( вторинна мінералізація) Фторлак –(натрій фториду, смоли, хлороформ, спирт) – утворює плівку, що забезпечує тривалу дифузію фтору в емаль; має антимікробну вл, знижує чутливість. Препарати кальцію – три покоління : І – прості солі Са ( глюканат Са, гліцерофосфат, карбонат, лактат, цитрат, хлорид) – погано засвоюються організмом. ІІ- комплексні препарати солей Са і вітаміну Д – при їх використанні можливий передоз Д - > акумулюється в організмі. ІІІ – комплекси солей Са віт Д3 і мінерали – кальцій Д3 з морським цинком, кальцій Д3 морський з вітаміном С, КальцеМід, кальцемін, Кальцій Д3 нікомед, Біокальцій. Недолік – залежність всмоктування від кислотності шлункового соку. Лгко засвоюється Віта лайф.

Зубні пасти зі фтором колгейт, сигнал, аквафреш,фтородент, лакалут….пасти гелі – гелі ос, флуодент