Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Фарма Екзамен всі.docx
Скачиваний:
182
Добавлен:
12.02.2015
Размер:
171.36 Кб
Скачать

2. Димедрол, діазолін. Група препаратів, різниця в фармакологичних ефектах.

Димедрол і діазолін Група Н1-гістаміноблокатори(проти алергії). Антигістамінні препарати першого покоління. Димедрол швидко діє і триває має виражений седативний ефект, м-холінолітичну дію. Має подразнювальні властивості.

Використовують при алергічних реакціях,для потенціювання дії анальгетиків і місцево анестезуючих засобах при премедикації.іноді використов. Для лікування хворих на паркінсонізм або блювання під час вагітності.весбулярних розладів.

Діазолін дія настає повільніше триває довше(більше доби) має помірний седативний ефект і немає м-холінолітичної дії.Має подразнювальні властивості.

3 Фенотерол («Беротек», «Партусистен»). Фармакологічна група, показання до застосування.

Фенотерол - Аерозольний балон на 15 мл, містить 300 разових доз (по 0,2 мг); таблетки по 0,005 г; ампули по 0,5 мг для ін'єкцій.

Група Адреноміметичні лікарські засоби прямої дії - В-адреноміметик Дія

Усуває напади бронхіальної астми. Стиулює В2-адренорецептори і базафільні гранулоцити сполучної тканини в наслідок чого розслаблються бронхіальні м’язи і гальмуються медіатори алергії. Вважається найкращим препаратом для застосування під час нападів бронхіальної астми.

Показання

Показання до застосування:

Лікування бронхіальної астми. Використовують також при спастичному астмоідний бронхіті (інфекційному захворюванні легенів з утрудненим видихом), емфіземі легенів (підвищенні легкості і зниженні тонусу легеневої тканини).

4. Джерела отримання ліків.

  1. З рослин

  2. З тварин

  3. З мінералів

  4. Хімічним синтезом

  5. З продуктів життєдіяльності бактерій і грибів

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ 34

1.Антибіотики: класифікація по механізму дії, препарати кожної групи.

Антибіотики - це хіміотерапевтичні засоби, що утворюються мікроорганізмами або отримані з інших природних джерел, а та­кож їх похідні та синтетичні аналоги, що мають здатність вибірково пригнічувати в організмі хворого збудників інфекційних захворювань та пухлинні клітини.

За переважним механізмом дії: 1. Порушують синтез оболонки мікробної клітини: а) блокують активність ферментів: транспептидази, карбоксипептидази, що призводить до припинення полімеризації пептидоглікану; (тієнам) б) гальмують входження в мономери пептидоглікану одного із елементів (ристоміцину сульфат, ванкоміцин). 2. Порушують функцію клітинної оболонки (мембрани): а) взаємодіють із білково-ліпідними комплексами, викликають дезорганізацію структури (ністатин, амфотерицин); б) порушують проникність низькомолекулярних речовин (поліміксин). 3. Порушують синтез білка (тетрацикліни, левоміцетини). 4. Порушують синтез нуклеїнових кислот: а) порушують синтез РНК на рівні РНК-полімерази (рифампіцин, рифаміцин); б) порушують синтез ДНК на рівні ДНК-матриці (рубоміцину гідрохлорид, брунеоміцин). 5. Пригнічують тканинне дихання мікроорганізмів (кислота уснінова). Механізм дії антибіотиків складний, вони порушують різні сторони метаболізму. Так, стрептоміцин порушує окремі фази вуглеводного обміну; левоміцетин пригнічує активність ферментів типу естераз; тетрациклін вступає у процеси комплексоутворення з йонами магнію та кальцію. У деяких антибіотиків переважає бактерицидна дія — пеніциліни, аміноглікозиди; у інших — бактеріостатична — тетрацикліни, левоміцетин, макроліди.