Міністерство охорони здоров’я україни

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М.І.Пирогова

“Затверджено”

на методичній нараді

кафедри педіатрії№2

завідувач кафедри

професор Дудник В.М.

______________________ “__”___________2014р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна	Педіатрія
Модуль №5
Змістовий модуль №1
Тема заняття №3	Диференційна діагностика синдрому ціанозу.Спадкові, природжені та хронічні захворювання бронхолегеневої системи у дітей.
Курс	6
Факультет	Медичний

Вінниця 2014

1. Актуальність теми:

Хронічні неспецифічні захворювання бронхолегеневої системи за останнє десятиріччя зросли на 10-13%. В структурі захворювань органів дихання відмічається ріст і хронічних неспецифічних бронхітів. Так за даними провідних вчених первинний складає 12-31%, а показник вторинного хронічного бронхіту – від 34% до 52%. Поширеність хронічного бронхіту за статистичними даними дорівнює 1625,4 : 10тис. (2010).

На хронізацію бронхолегеневої патології, а саме первинних хронічних бронхітів, негативно впливають пізнє виявлення хронічних тонзилітів, аденоїдитів, захворювань придаткових пазух носа (синусити), та інші хронічні вогнищеві патологічні процеси. Вторинний хронічний бронхіт, як правило, виникає при вроджених аномаліях (вадах розвитку трахеї і бронхів, агенезіях і гіпоплазіях легень, синдромі Вільямса-Кемпбелла, особливо поширених спадкових захворювань легень)

Вроджені вади розвитку – аномалії, що в більшості випадків ведуть до грубих змін будови і функції органу або тканини. Вади розвитку легень діагностуються у 1-3% померлих новонароджених і близько 1/5 – 1/6 хворих з хронічною бронхолегеневою патологією. Розпізнавання цих станів представляє великі труднощі. Часто їх помилково приймають за звичайні хронічні неспецифічні захворювання легень. Разом з тим чітке визначення істинного характеру патологічного процесу забезпечує успіх терапевтичних заходів, покращує прогноз.

Спадкові захворювання легень це генетично детерміновані захворювання дихальної системи, вони є основною із найскладніших проблем сучасної пульмонології в зв’язку із складністю їх діагностики важким прогресуючим перебігом, системністю патології, високою летальністю уже в дитячому віці. Разом з тим доповнюється недостатнім ефектом посиндромної та загальної терепії. Окрім цього профілактика цієї патології майже неможлива в зв’язку з відсутністю у більшості випадків пренатальної діагностики, а також недостатністю і дороговизною обстежень у медико – генетичних центрах.

2. Конкретні цілі:

- Визначати клінічні прояви та причини синдрому ціанозу та хронічного кашлю

- Визначити провідні клінічні симптоми та синдроми при хронічному бронхіті, бронхоектатичній хворобі, спадкових та вроджених захворюваннях бронхолегеневої системи (муковісцидозі, ідіоматичному гемо сидерозі легень, первинній циліарній дискінезії, синдромі Вільмса – Кемпебелла, бронхомаляції, аплазії та гіпоплазії легень, дефіциті альфа – 1 – анти трипсину, синдромі Картагенера) у дітей.

- Інтерпритація отриманих результатів лабораторних та інструментальних досліджень при хронічному бронхіті, бронхоектатичній хворобі, спадкових та вроджених захворюваннях бронхолегеневої системи у дітей.

- Відмітити значення бронхоскопічного та бронхологічного методів досліджень

- Проводити диф. діагностику та ставити попередній клінічний діагноз при хронічному бронхіті, бронхоектатичній хворобі, найбільш поширених спадкових та вроджених захворюваннях бронхолегеневої системи у дітей.

- Визначати тактику ведення хворого при хронічному бронхіті, бронхоектатичній хворобі, спадкових та вроджених захворюваннях бронхолегеневої системи у дітей.

- Визначити покази та проти покази до хірургічного лікування

- Демонструвати знання профілактики при хронічних спадкових та вроджених захворюваннях бронхолегевої системи у дітей.