5. Освіта:

Освіта в українській культурі завжди була вельми шанованою, бо справді вільною людиною може бути тільки освічена людина. На Україні з давніх часів існувала досить розвинена система народ­них шкіл, шкіл братчиків, монастирських шкіл. Про рівень освіти в Україні яскраво свідчить такий факт: в 1654 р. — році приєднан­ня України до Росії — в Україні було 24 типографії.

Розвиток освіти в Росії дуже відставав порівняно з Україною. Перша публічна школа в Москві була відкрита тільки в 1664 р. випускником Києво-Могшіянської академії Семеоном Полоцьким. В 1685 р. інший випускник Києво-Могшгянської академії Стефан Яворський створює оспівану Пушкіним Славяио-греко-латинську академію за зразком Києво-Могшгянської академії. В Росії у році приєднання України до Росії було тільки 2 типографії.

6. Становище жінки:

На протязі всієї історії України спостерігаємо шанобливе став­лення до жінки. Ще Нестор-літописець зазначив, що поляни дотримуються добрих звичаїв і мають «стыдение» до жіночої половини родини. Жінки мали добру освіту. Оскільки чоловіки у будь-який час могли податися на Січ для відбиття чергової навали ворогів, чи для чергового походу, жінки мали бути добре підготовленими для управління господарством2.

2 Наприклад, баба Сірчиха, дружина кошового отамана І. Сірка, що все своє життя провів у походах (та у засланні у Тобольську), мала сама ве­сти все господарство у Мерефі (тепер райцентр у Харківській області).

Щодо російських земель то той же Нестор-літописець пише: сіверяни (радимичі, кривичі, вятичі) «жили в лісі як ото всякий звір, їли все нечисте і срамослів'я було в них перед батьками і перед невістками».

7. Месіанство і пасіонарність:

Щодо месіанства і пасіонарності (пристрасної покликаності), то в Україні нічого подібного не було і немає. Українська народна ментальність не сприймає будь-якої ідеї пасіонарності і завжди критично налаштована до подібних речей.

В історії Росії месіанство і пасіонарність є характерними риса­ми. Вже згадуваний В.Г. Бєлінський, як відомо, надихався у своїй творчості цим характерним тяжінням Росії до очолювання посту­пу всього людства: «...назначение нашего отечества, нашей вели­кой Руси, состоит в том, чтобы слить в себе элементы всемирно-ис-торческого развития, доселе исключительно являвшиеся только в Западной Европе»1. 1 В.Г.Белинский. Избр. соч. — М.: ОГИЗ, 1947. — С 111.

Вся історія Росії у XX столітті пройшла під знаком більшовистської переконаності в історичній місії російсь­кого пролетаріату прокласти всьому людству шлях до світлого майбутнього — комунізму. Історія Росії вщерть переповнена пасіонарними особистостями, всілякими самозванцями і іншими претендентами на престол, провидцями та духовними керманича­ми.

8. Війна і мир:

Характерною рисою української духовності є миролюбність. Ось що писали про українців навіть не так давно, у XIX столітті: «... малороси -- одне з племен найбільш симпатичних. Чарівне поєднання наївності та тонкого розуму, м'якість вдачі в родинному житті, поетична задумливість характеру — непохитно наполегли­вого, краса, витонченість смаку, поетичні звичаї — все поєднується в цьому народі, щоб чарувати вас... їх патріотизм чистий від по­мислів про поневолення інших, вони бажають лише того, щоб їм самим було легше жити на вільному світі; ніяке інше плем'я не хо­чуть вони підкоряти собі, чи кривдити...».

В Росії— безперервні війни за приєднання нових і нових земель та з метою утримання непокірних народів в межах створеної імперії, що ми спостерігаємо і сьогодні.