1. Біологічна дія іонізуючого випромінювання на всіх рівнях організації організму.

2. Пряма та непряма дія іонізуючого випромінювання на живі організми.

3. Видові, індивідуальні та вікові різновиди радіочутливості.

4. Мутагенна дія радіації.

5. Вплив зовнішніх умов на радіочутливість організмів.

6. Гранично допустимі дози (ГДД) опромінення людини та різних категорій персоналу.

7. Категорії пацієнтів, направлених на радіонуклідні дослідження. Допустимі дози їх опромінення.

8. Фізичні та біологічні основи променевої терапії.

9. Механізм радіаційного пошкодження пухлинних клітин.

10. Радіотерапевтичний інтервал та радіомодифікуючі фактори.

3.Типи відділень променевої діагностики та променевої терапії. ОСПУ-2001.

Відділення променвої діагностики і променевої терапії та особливості їх устрою.

Променева діагностика набула широкого розповсюдження.

Усі районні та більшість дільничних лікарень оснащені ультразвуковими та рентгенівськими апаратами, а медичні амбулаторії – ультразвуковими установками. В обласних лікарнях та лікарнях великих міст, онкологічних диспансерах, в науково-дослідницьких інститутах МОЗ України функціонують відділення УЗД, РД, РНД, МРТ діагностики та променевої терапії.

Відділення (кабінети) променевої діагностики та променвої терапії влаштовані згідно наказу МОЗ України №340 від 28.11.1997 та ОСПУ – 2001.

Відділення ультразвукової діагностики функціонують в великих лікувальних закладах великих міст і в деяких науково-дослідницьких інститутах. Відділення УЗД забеспечені сучасними УЗ апаратами з допплерівськими системами для отримання 3D (трьохмірного), 4D (чотирьохвимірного) зображення. Кабінети УЗД входять до складу відділень променевої діагностики.

Рентгенодіагностичне відділення – це сукупність рентгенодіагностичних кабінетів, в тому числі КТ, СКТ кабінетів для проведення досліджень різних органів та систем (ЦНС, ОГП, кістяка, травного каналу, сечовидільної системи, зубів і ін.). В останні роки відділення променевої діагностики оснащують сучасними МРТ діагностичними апаратами. Влаштування рентген-кабінету: процедурна кімната (24 м² на одне робоче місце), пультова кімната (10 м² ), фотолабораторія (10 м²), кімната для приготування суспензії барію (8 м²) та кімната лікаря. Рентгенологічний архів (з метою дотримання вимог протипожежної безпеки) розташовують в окремому приміщенні.

Відділення (лабораторія) радіонуклідної діагностики призначене для проведення досліджень із використанням радіофармпрепаратів (РФП) – радіонуклідів, або мічених хімічних сполук, в яких частина нейтральних атомів замінена радіоактивними. Хімічні властивості радіонуклідів та їх метаболізм в організмі тотожні власивостям тих же стабільних елементів, що дозволяє вивчати обмін.

Дозволені до введення в організм людини РФП використовують для діагностики та лікування різних патологічних процесів. В РН діагностиці використовують дуже малі у ваговому відношенні кількості радіонуклідів (стоквадрильйонні частки грама). Такі кількості радіонуклідів називають індикаторними, а зумовлені ними дози опромінення називають індикаторними дозами. Індикаторні дози опромінення суттєво не впливають негативно на організм і не порушують перебіг життевих процесів.

Радіонукліди отримують в ядерних реакторах або за допомогою циклотронів (прискорювачах елементарних частинок) і після очищення і визначення питомої активності , їх в герметичних ампулах в захисних контейнерах направляють в діагностичні лабораторії. В останні роки для спрощення отримання РФП та з метою удосконалення РН досліджень використовують генератори РФП або медичні прискорювачі елементарних частинок.

Одержання РФП у генераторі

Основні елементи генератора: захисний кожух, колона з материнським радіонуклідом і система комунікацій (див. мал..3.1.).

Мал. 3.1 Генератор РФП

Дочірній короткоживучий радіонуклід, що утворюється в результаті розпаду материнського радіонукліда, вимивають (елюють) із генератора. Частіше користуються генераторами ^99mТс із Т_1/2 6 годин (материнський радіонуклід ⁹⁹Мо), ^87mSr з Т_1/2 2,8 години (материнський радіонуклід ⁸⁷Y), ^113mIn з Т_1/2 99,8 хвилини (материнський радіонуклід ¹¹³Sn Т_1/2 118 діб), ¹³²I з Т_1/2 2,3 години (материнський радіонуклід ¹³²Тe з Т_1/2 78 годин) і ін.

В залежності від тривлості періоду напіврозпаду, РФП поділяють на довгоживучі /Т_1/2 більше двох тижнів) – ⁷⁵Se (Т_1/2 =120 діб)/, короткоживучі (Т_1/2 до двох тижнів) - ^99mТс (Т_1/2 6 годин), ультракороткоживучі (Т_1/2 від декількох хвилин до годин) - ¹⁵О (Т_1/2 2,03 хв.), ¹¹C (Т_1/2 20,4 хв.).

За видом випромінювання виділяють: β-випромінювачі (Н³, Р³²), γ-випромінювачі (^99mТс, ¹²³І, ^113mІn) та змішанні β-γ –випромінювачі (¹³¹І,¹⁹⁸Аи).

Метаболізм РФП.

Введений в організм РФП рівномірно розподіляється в крові і згодом, в залежності від тропності, накопичується в окремих органах і тканинах. Розрізняють органоторпні РФП (¹³¹І - накопичується в щитоподібній залозі, ¹⁹⁸Аu колоїд накопичується в печінці та ін.), туморотропні (⁶⁷Ga цитрат накопичується в пухлинах кісток, ^99mТс-пертехнат накопичується в пухлинах печінки і ін.) та без вираженого селективного накопичення (²⁴Na, ³Н). Органотропність може бути направленною, коли РФП накопичується в певному органі (див. вище) або непрямою, коли виникає тимчасове накопичення РФП на шляху його виведення з організму (наприклад в печінці – бенгальський рожевий мічений ¹³¹І, в нирках - ¹³¹І-гіпуран).

Критерієм, що зумовлює токсичність нукліда є ефективний період напіввиведення(Т_еф) – час, протягом якого активність радіонукліда в організмі зменшується на половину за рахунок розпаду та виведення з організму природнім шляхом.

Дослідження із застосуванням радіонуклідів в індикаторних дозах з діагностичною метою, відносяться до робіт ІІ класу і можуть проводитись в стаціонарних та в амбулаторних умовах.

Лабораторії радіонуклідної діагностики розташовують в окремих будівлях. Лабораторії складаються з наступних основних функціональних приміщень:

1. Сховище радіонуклідів площею 8-10 кв. м. з роздільним зберіганням і автоматичною подачею препаратів механічним способом. Сховище повинно бути забезпечене примусовою вентиляцією з 5-10 кратним обміном повітря за годину.

2. Фасовочна площею 18-20 кв. м. для приготування робочих розчинів радіонуклідів. Всі маніпуляції з радіонуклідами проводять в герметичній витяжній шафі. Тверді радіоактивні відходи вміщують в могильник, а рідкі - у відстійник.

3. Мийна площею 10 кв. м. для миття посуду, контейнерів, інструментів.

4. Процедурна площею 18-20 кв. м. для введення хворим радіофармпрепаратів.

5. Кабінет радіометрії площею 20-25 кв. м. для вимірювання радіоактивності всього тіла або його частини.

6. Кабінет радіографії площею 25-30 кв.м. для вивчення динаміки швидкоплинних фізіологічних процесів (визначення швидкості кровообігу, функціонального стану серця, нирок, печінки та ін.).

7. Кабінет для гама-топографічного дослідження (сканування) площею 20-25 кв.м.

8. Кабінет для сцинтиграфії з допомогою гама-камери площею 20-25 кв. м.

9. Кабінет для однофотонної емісійної комп’ютерної томографії (ОФЕКТ) площею 25-30 кв.м.

10. Кабінет для позитронної емісійної томографії (ПЕТ) площею 25-30 кв. м.

11. Кабінет для визначення активності біологічних середовищ 25-30 кв. м.

12. Палати для активних хворих 20 кв. м. на 2х хворих.

13. Кабінет для прийому амбулаторних хворих.

14. Санвузли окремі для персоналу та хворих.

15. Санпропускники окремі для персоналу та хворих, обладнані душовими установками.

Крім того, у відділенні повинні бути приміщення тимчасового зберігання фізіологічних виділень хворих для радіологічного дослідження, кімната для обробки суден, кімната для зберігання спецодягу, білизни і приміщення для зберігання захисних контейнерів з радіоактивними відходами.

В лабораторії здійснюється постійний дозиметричний і радіометричний контроль за дотриманням умов безпеки робіт з радіонуклідами згідно ОСПУ-2001.

При проведенні радіодіагностичних досліджень необхідно прагнути до максимального зменшення активностей РФП, що використовуються, при збереженні необхідної діагностичної інформації (при цьому не можна вводити РФП активностями, що створять променеве навантаження, яке перевищить ГДД для даної категорії пацієнтів).

Порядок роботи в радіонуклідній діагностичній лабораторії:

1. Лабораторія повинна бути опломбована;

2. персонал зобов’язаний працювати в спеціальному одязі;

3. всі маніпуляції з РФП виконуються у витяжній шафі;

4. після роботи проводиться вологе прибирання приміщення;

5. категорично забороняється виносити радіонукліди за межі лабораторії;

6. в лабораторії забороняється вживати їжу, пити та палити;

7. персонал зобов’язаний здійснювати індивідуальний дозиметричний контроль;

8. персонал зобов’язаний проходити періодичні диспансерні огляди.

Відділення променевої терапії відкритими джерелами іонізуючих випромінювань – часто поєднуються з відділеннями радіонуклідної діагностики (змішані або комплексні відділення), в їх структурі передбачається наявність палат для „активних” хворих.

Відділення дистанційної променевої терапії закритими джерелами іонізуючих випромінювань — включають кабінети: дистанційної гамма-терапії, рентгенотерапії, терапії випромінюваннями високих енергій з використанням лінійних та циклічних прискорювачів. Кожен кабінет включає: апаратну і пультову кімнати та кабінет лікаря.

Відділення контактної променевої терапії закритими джерелами іонізуючих випромінювань складається із: сховища джерел іонізуючих випромінювань, фасовочної, радіоманіпуляційної, палат для “активних” хворих, палат для “неактивних” хворих та інших загальноприйнятих приміщень. З метою зменшення професійного опромінення персоналу відділень контактні методи променевої терапії здійснюють за допомогою шлангових гамма-терапевтичних апаратів (типу Агат-В). Даний апарат забезпечує автоматизоване підведення джерела випромінювання до патологічного осередку та його вилучення без безпосередньої участі персоналу (метод „Afterloading”) і виключає опромінення персоналу.

Змішані (комплексні) відділення

У відділеннях змішаного типу здійснюють радіонуклідні дослідження та променеву терапію відкритими і закритими радіоактивними препаратами. Опромінення виконують в палатах для „активних” хворих.

Методи (фактори, принципи) захисту від дії іонізуючих випромінювань

1. Захист кількістю — зменшення потужності джерел до мінімальних величин на робочому місці. Доза і активність знаходяться в прямопропорційній залежності(чим менша активність джерела випромінювання – тим менша доза опромінення);

2. Захист часом — скорочення часу контакту із джерелом випромінювання. Час і доза знаходяться у прямопропорційній залежності (чим менший час контакту з джерелом випромінювання – тим менша доза опромінення).

3. Захист відстанню — збільшення відстані між людиною і джерелом випромінювання. Відстань і доза знаходяться в оберненопропорційній залежності (чим більша відстань від джерела випромінювання – тим менша доза опромінення).

4. Захист екраном — екранування джерел випромінювань матеріалами, які поглинають іонізуючі випромінювання.

Засоби захисту від дії іонізуючого випромінювання

1. Індивідуальні: спецодяг, спецвзуття, засоби захисту органів дихання, ізолюючі костюми, додаткові захисні пристрої.

2. Колективні: стіни, герметизація виробничого устаткування, вентиляція та ін..

Основні санітарні правила роботи з джерелами іонізуючих випромінювань в Україні

(ОСПУ - 2001). Психологічні аспекти роботи персоналу при використанні відкритих та закритих джерел іонізуючого випромінювання.

Організацію робіт із джерелами іонізуючих випромінювань здійснюють у відповідності з вимогами ОСПУ (2001). Приводимо основні положення ОСПУ з організації робіт з джерелами іонізуючих випромінювань.

Дозволом МОЗ У країни на право проведення робіт із джерелами іонізуючих випромінювань є санітарний паспорт, який видає територіальний орган Держсанепідслужби. В санітарному паспорті для всіх робіт вказується їх характер, обмежувальні умови та засоби забезпечення протирадіаційного захисту персоналу та населення.

Робота з джерелами іонізуючих випромінювань повинна проводитись відповідно до інструкцій з радіаційної безпеки, в яких вказують:

• порядок проведення робіт, порядок обліку, збереження, видачі і транспортування джерел, збору і видалення радіоактивних відходів, утримання приміщень;

• засоби індивідуального захисту;

• засоби радіаційної безпеки при роботі із джерелами іонізуючих випромінювань;

- заходи попередження, виявлення і ліквідації радіаційних аварій,

- організація проведення радіаційного контролю.

Порядок допуску до робіт з джерелами іонізуючих випромінювань та заходи радіаційного захисту персоналу категорії А:

• до безпосередньої роботи з джерелом допускаються особи не молодші 18 років;

• особи з персоналу повинні проходи перший обов'язковий медичний огляд при прийомі на роботу і періодичні медичні огляди (не рідше 1 разу на рік). До роботи допускаються особи, які не мають медичних протипоказань, перелік яких затверджено МОЗ України;

• якщо у працівника при періодичному медичному огляді виявлено захворювання, зазначене в переліку медичних протипоказань до допуску до роботи з джерелами, адміністрація підприємства повинна забезпечити працівнику прийнятну альтернативну роботу поза сферою впливу іонізуючих випромінювань.

До заходів радіаційного захисту, спрямованих на осіб, працюючих з джерелами іонізуючих випромінювань, відносяться також:

• психологічний захист персоналу - усунення психологічної напруги, пов’язаної з роботою із джерелами іонізуючих випромінювань;

• надання скороченого робочого дня та права більш раннього виходу не пенсію;

• забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням працюючих в особливо шкідливих умовах;

• обмеження опромінення жінок репродуктивного віку:

а) доза на ділянку таза не повинна перевищувати 10 мЗв за будь-які 2 місяці;

б) звільнення від роботи з джерелами іонізуючих випромінювань з моменту офіційного повідомлення адміністрації підприємства про вагітність та на період грудного вигодовування дитини.

Обов'язки персоналу категорії А:

• дотримуватись норм, правил і стандартів з радіаційної безпеки;

• дотримуватись вимог інструкцій з експлуатації приладів захисного устаткування, індивідуального захисту та спецодягу;

• дотримуватись правил охорони праці, техніки безпеки, пожежної безпеки та виробничої санітарії;

• виключати будь-які операції непередбачені посадовими інструкціями, інструкціями з техніки безпеки та іншими нормативними документами.

Вимоги до організації і проведення робіт з відкритими джерелами іонізуючих випромінювань

При роботі з відкритими джерелами іонізуючих випромінювань необхідно виконувати комплекс заходів безпеки, спрямованих на запобігання забруднення повітря робочої зони, поверхонь у виробничих приміщеннях і розташованого у них устаткування, шкірних покривів і спецодягу персоналу, а також об'єктів навколишнього середовища.

При роботі з відкритими радіонуклідними джерелами обов'язково використовують засоби індивідуального захисту: ізолюючі костюми, засоби захисту органів дихання, спецодяг, спецвзуття та додаткове приладдя — дистанційні ручні захвати, захисні рукавички, фартухи, спідниці.

В залежності від величини мінімально значущої активності на робочому місці, радіонукліди поділяють на 4 групи:

• група А — радіонукліди з мінімальною значущою активністю на робочому місці 1 кБк;

• група Б — радіонукліди з мінімальною значущою активністю на робочому місці 10 кБк;

• група В — радіонукліди з мінімальною значущою активністю на робочому місці 100кБк;

• група Г — радіонукліди з мінімальною значущою активністю на робочому місці 1000 кБк.

Роботи з використанням відкритих джерел поділяються на 3 класи (див. табл. 3.1.).

Таблиця. 3.1. Класи робіт в умовах дії іонізуючих випромінювань

Група радіаційної безпеки	Мінімально значуща активність (МЗА), кБк	Активність на робочому місці
		Клас роботи
		І	II	III
А	1	Понад 105	Від 100 до 105	Від 1 до 100
Б	10	Понад 106	Від 103до 106	Від 10 до 103
В	100	Понад 107	Від 104 до 107	Від 100 до 104
Г	1000	Понад 108	Від 105 до 108	Від 103 до 105

Класом робіт визначаються вимоги до розміщення і обладнання приміщень, у яких проводяться роботи з відкритими джерелами випромінювань.

Роботи III класу проводяться в окремих приміщеннях, з яких виділяють приміщення для збереження і фасування радіоактивних речовин, обладнані спеціальною приточно-витяжною вентиляцією та душовою кімнатою. Усі роботи пов’язані з можливим забрудненням радіонуклідами повинні виконуватися у витяжній шафі.

Роботи II класу проводяться в приміщеннях, розташованих в окремій частині буднику, ізольованій від інших приміщень. Планування виробничих приміщень повинно бути одно- чи двозональним. Двозональне планування забезпечує відокремлення приміщення періодичного обслуговування персоналом (перша зона) від приміщення постійного перебування персоналу протягом усієї робочої зміни (друга зона). Лабораторія повинна бути забезпечена витяжними шафами чи боксами та обладнана санітарним шлюзом, санпропускником чи душовою і пунктом радіаційного контролю.

Роботи І класу повинні проводитися в окремому будинку чи в ізольованій частині будинку з окремим входом через санпропускник. Виробничі приміщення поділяють на 3 зони: перша зона — приміщення, які не обслуговуються (в них розміщені основні джерела випромінювань), друга зона — приміщення періодичного обслуговування персоналом, третя зона — приміщення постійного перебування персоналу протягом усієї зміни (операторські, пульти керування і ін.). Робочі приміщення повинні бути обладнані герметичними боксами, камерами, санітарним шлюзом, санпропускником, засобами пило-газоочищення та пунктом радіаційного контролю.

Виробничі операції з радіоактивними речовинами виконують за допомогою дистанційних засобів чи рукавичок, герметично вмонтованих в стінку боксу чи камери. Кількість радіоактивної речовини на робочому місці повинна бути мінімальною і не перевищувати встановлених ОСПУ (2001) значень сумарної активності радіонуклідів відповідного класу.

При роботі з відкритими радіоактивними речовинами лабораторія повинна бути забезпечена засобами ліквідації аварійних забруднень (спеціальні розчини, пасти, порошки, інвентар для прибирання приміщень, додаткові індивідуальні засоби захисту).