Суть витрат виробництва. Класифікація витрат виробництва

Витратами виробництва називаються витрати ресурсів на виготовлення товарів і послуг, виражені у грошовій формі. У процесі виробництва здійснюються витрати живої та уречевленої праці. У витратах виробництва затрати праці набирають форми затрат капіталу.

У вітчизняній економічній літературі витрати виробництва поділяються на витрати суспільства і витрати підприємств. Витрати суспільства — це сукупність витрат (матеріальних та живої праці), що відображають вартість виробництва кінцевої продукції для суспільства. Тобто це усі затрати суспільно необхідної праці на виробництво кінцевої продукції. Вони складаються зі спожитих засобів виробництва, заробітної плати, прибутка і набувають форми вартості продукції.

Витрати підприємств — це сукупність усіх спожитих ресурсів на виробництво того чи іншого продукту. Вони характеризують вартість виробництва продукції для підприємства. Витрати підприємства складаються зі спожитих засобів виробництва та заробітної плати і набувають форми собівартості продукції. Різниця між вартістю продукції і собівартістю дорівнює розміру прибутку підприємства.

У західній економічній літературі проблема витрат виробництва розглядається з інших позицій. Основою теорії витрат виробництва є феномен обмеженості економічних ресурсів та можливості їх альтернативного використання. На думку вчених-економістів, витрати виробництва щодо окремого підприємства можна поділити на економічні (вмінені) та бухгалтерські (явні) витрати.

Економічні (вмінені) витрати - це явні (зовнішні) витрати виробництва (витрати на придбання ресурсів, що не належать власникам підприємства) та ще й неявні (внутрішні), або альтернативні витрати (власні виробничі ресурси підприємства). Тобто, це вартість усіх виробничих ресурсів незалежно від того, чи вони є власністю підприємства, чи купуються на ринку.

Бухгалтерські витрати - це усі витрати виробництва, які пов 'язані з придбанням необхідних для забезпечення випуску продукції ресурсів за ринковими цінами. Тобто, це грошові витрати на придбання виробничих ресурсів, що не належать підприємству.

Прямі витрати – витрати безпосередньо пов’язані зі створенням нової одиниці товару.

Непрямі витрати – витрати необхідні для загального здійснення виробничого процесу на даному підприємстві.

Прямі і непрямі витрати складають собівартість продукції.

Собівартість – це грошове вираження частини вартості товару.

Виробнича собівартість – сумарні витрати на виробництво продукції

Повна собівартість – витрати на виробництво і реалізацію продукції

Прибуток підприємства, його суть, функції та види

Прибуток – грошовий вираз основної частини фінансових накопичень, які створюють  підприємствами будь-якої форми власності.

Прибуток характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності.

Характеристика:

- прибуток є формою доходу підприємця від визначеної форми діяльності

- прибуток є формою доходу підприємця, який поклав свій капітал з ціллю досягнення певного комерційного успіху

- прибуток не є гарантуючим доходом підприємця

- прибуток не характеризує весь дохід отриманий в процесі підприємницької діяльності, а тільки ту його частину, яка вже очищена від затрат

- прибуток є вартісним показником виражений в грошовій формі.

Фактори які впливають на величину прибутку:

Екстенсивні – відображають об’єм вироблених ресурсів, їх використання в часі, а також не продуктивне використання цих ресурсів (зміна кількості працівників, зміна тривалості робочого дня )

Інтенсивні – відображають ефективне використання ресурсів ( підвищення кваліфікації працівників, продуктивність обладнання )

Сутність прибутку як економічної категорії розкривається через функції, які він виконує у господарський діяльності. Основні з них такі: облікова, розподільча, стимулювальна.

Облікова функція прибутку полягає в тому, що він необхідний елемент ціни товару. Отже, як і ціна, прибуток є засобом обліку суспільно необхідних витрат праці, що потрібні для забезпечення розширеного відтворення. Саме такий облік дає змогу визначити оцінку ефективності господарської діяльності підприємства. Тобто, прибуток є економічним показником оцінки господарської діяльності підприємницьких структур.

Розподільча функція прибутку полягає в тому, що через прибуток здійснюється регулювання розподілу ресурсів і доходів між суб'єктами господарської діяльності та галузями економіки.

Стимулювальна функція прибутку полягає в тому, що прибуток використовується як в інтересах суб'єктів підприємництва, так і в інтересах їхніх працівників. Прибуток одночасно є і кінцевим фінансовим результатом господарської діяльності підприємства, і основним елементом його фінансових ресурсів, які необхідні для забезпечення розширення виробництва, науково-технічного і соціального заохочення працівників, виплати дивідендів, формування резервів тощо.

Отже, прибуток в ринковій економіці є головною метою і найважливішим критерієм ефективності господарської діяльності підприємницьких структур. Водночас прибуток є основним джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, формування дохідної бази бюджетних ресурсів різних рівнів, позабюджетних та благодійних фондів.