самостійна 18-19

Валютна система

Переваги

Недоліки

1. Золотий стандарт

 1) Універсальний і ідеальний засіб обігу й міри вартості. Золото здатне безперешкодно перетинати державні кордони й перетворюватися то у фунт стерлінгів, то у франк, то в гульден. При цьому вартість товару в різних країнах може бути обмірювана з абсолютною точністю.

2) Стабільність іноземних валютних курсів. Коли всі країни, що брали участь у міжнародних економічних відносинах, повідомляють, що їх грошові одиниці дорівнюють строго певній кількості чистого золота, то неважко підрахувати точний обмінний курс будь-якої валюти.

3) Паритет рівнів цін. Наприклад, Центральний банк Німеччини гарантує обмін марки на 0,5 грама золота, а Центральний банк Англії дорівняв фунт стерлінгів до 2 грамів золота. У такому випадку обмінний курс між маркою й фунтом рівний 4:1.

1) Стабільність обмінного курсу й нестабільність рівня цін. Якщо рівень цін в одній країні впаде, а обмінний курс між двома країнами не зміниться, то друга країна також буде змушена понизити рівень цін, щоб зберегти відносні конкурентні позиції на світових ринках.

2) Несприятливі наслідки переміщення золота. Усі види економічних утруднень перетікають із однієї країни в іншу. Наприклад, у країні А виникла політична нестабільність. Золото почало перетікати в країну В. Надлишковий наплив золота поза зв'язком з економічною кон'юнктурою в країні В може привести до зростання цін, перегріву економіки, за якими підуть криза й депресія. 

2.     Золотодоларовий стандарт

• сприяння збалансованому зростанню міжнародної торгівлі, яка сприяла зростанню виробництва та зайнятості;

• надання тимчасової фінансової допомоги країнам-членам для врегулювання платіжних дисбалансів;

• скорочення періоду та розмірів платіжних дисбалансів країн-членів;

• сприяння міжнародному співробітництву шляхом консультацій з міжнародних валютних проблем; 

• фіксованість валютних курсів аж ніяк не означала їхньої стабільності, тобто неможливість забезпечення стабільності;

• фактичне створення односторонніх переваг і вигод для США, бо забезпечила за доларом США статус загального платіжного засобу та резервної валюти;

• посиленні інфляційних процесів;

• нестабільний та суперечливий розвиток світової економіки. 

3.     Плаваючі курси

1. Курс визначається в основному ринковими силами. Головний принцип ринкової економіки полягає в тому, що ринки успішно та ефективно розподіляють ресурси. 

2. Якщо ринки працюють ефективно і курс вільно плаває, то в спекулянтів не буде можливості отримувати прибуток за рахунок центрльного банку

3. Попит та пропозиція національної валюти по відношенню до іноземної, і навпаки, буде балансуватитися ринком. У центрального банка не має потреби здійснювати інтервенції (за винятком випадків, пов`язаних із виконанням доручень від імені його власних клієнтів). Тому зовнішні потоки не будуть впливати на внутрішні монетарні агреговані показники проводитиметься незалежна грошово-кредитна політика, яка не буде постійно орієнтуватися грошово-кредитну політику інших країн .

1. Ринки рідко працюють з ідеальною ефективністю, тому існує ризик виникнення такої ситуації, коли обмінний курс буде перебувати, можливо протягом тривалого часу,на не-обумовленому економічними прогнозами рівні

 2. Майбутня траєкторія обмінного курсу буде невизначеною, що може створити труднощі для компаній у сфері планування та ціноутворення. В деяких випадках можна застрахуватися від такої невизначеності, використовуючи вторинні ринки (наприклад, форвардні, ф’ючерські або опціонні угоди), проте такі дії супроводжуватимуться додатковими витратами.

3. Свобода проведення незалежної внутрішньої грошово-кредитної політики може бути поркшена.

Податки – це обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня платниками податків у порядку та на умовах, визначених законодавством.

Види податків

Характерні риси

 1. Залежно від компетенції органу, що вводить дію податкового платежу на відповідній території.

 а) загальнодержавні — податки і збори, що їх встановлює Верховна Рада України, що вводяться в дію винятково законами України і діють на всій території України;

Ст. 9 ПКУ закріплює що До загальнодержавних належать такі податки та збори:

1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок на додану вартість;

4. акцизний податок;

5. екологічний податок;

6. рентна плата;

7. мито.

б) місцеві — податки та збори, перелік яких встановлює Верховна Рада України, вводять у дію місцеві органи самоврядування і які діють на території окремих регіонів України.

До місцевих податків належать (ст. 10 ПКУ):

- податок на майно;

- єдиний податок.

- збір за місця для паркування транспортних засобів;

- туристичний збір.

 2. Залежно від каналу надходження.

 Відповідно до бюджетної системи України податкові платежі надходять до бюджетів різних рівнів, на підставі чого податкові платежі можна розділити на закріплені та регульовані.

Закріплені податки безпосередньо і повністю надходять до конкретного бюджету чи позабюджетного фонду. Серед закріплених податків виділяють податки, що надходять до державного бюджету, місцевого бюджету, позабюджетного фонду.

Регулюючі (різнорівневі) податки надходять одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорціях відповідно до бюджетного законодавства. Суми відрахувань по таких податках, зараховані безпосередньо до державного бюджету і бюджетів інших рівнів, визначаються при затвердженні кожного бюджету.

Можна дещо деталізувати цю групу податків, диференціювавши їх на такі:

а) державні — податки, що повністю надходять до державного бюджету;

б) місцеві — податки, що повністю надходять до місцевих бюджетів;

в) пропорційні — податки, що розподіляються між державним і місцевим бюджетами у певній пропорції;

г) позабюджетні — податки, що надходять до певних фондів (у деяких випадках, щоправда, вони повинні все-таки пройти через бюджет).

 3. Залежно від платника

А. податки з юридичних осіб (податок на прибуток і т. ін.);

Б. податки з фізичних осіб (податок на доходи фізичних осіб та ін.);

В. змішані — податки, що допускають як платника і юридичних, і фізичних осіб (збір за першу реєстрацію транспортного засобу, плата за землю.).

При цьому змішані податки можна розділити на:

а) податки, що визначаються наявністю певних матеріальних благ (транспортні засоби, ділянка землі);

б) податки, що визначаються діяльністю платників (податок на додану вартість, акцизний податок).

 4. Залежно від форми оподаткування

 А. Прямі (прибутково-майнові) — податки, що стягуються в процесі придбання та акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об’єкта обкладання, включаються в ціну товару і сплачуються виробником або власником. Прямі податки, у свою чергу, розділяються на:

а) особисті — податки, що сплачуються платником податків за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) і з урахуванням його платоспроможності;

б) реальні (англ. rеаl — майно) — податки, що сплачуються з майна, в основі яких лежить не реальний, а передбачуваний середній доход.

Б. Непрямі (на споживання) — податки, що стягуються у процесі витрати матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни реалізації товару і сплачуються споживачем.

5. Залежно від періодичності стягнення

А. Разові — податки, що сплачуються один раз протягом певного часу (найчастіше — податкового періоду) при здійсненні певних дій (збір за першу реєстрацію транспортного засобу; податок з майна, що переходить у порядку спадкування чи дарування). Цей різновид податків має переважно характер зборів.

Б. Систематичні (регулярні) — податки, що стягуються регулярно, через певні проміжки часу і протягом усього періоду володіння чи діяльності платника (щомісячно, поквартально).

Зовнішньоекономічна діяльність

 Види

 Принчипи

• експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

• надання суб'єктами ЗЕД України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам ЗЕД України;

• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

• міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

• кредитні та розрахункові операції між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами ЗЕД банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

• спільна підприємницька діяльність між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

• підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів ЗЕД за межами України;

• організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів ЗЕД; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

• товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

• орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

• операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

• роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами ЗЕД як на території України, так і за її межами;

• інші види ЗЕД, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

 1. Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

• виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати ЗЕД на території України, керуючись законами України;

• обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин.

2. Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

• праві суб'єктів ЗЕД добровільно вступати у зовнішньоекономічні

• зв'язки;

• праві суб'єктів ЗЕД здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України;

• обов'язку додержувати при здійсненні ЗЕД порядку встановленого законами України.

Але, існують і обмеження - ліцензування зовнішньоекономічних операцій (ст. 16 ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність"), заборона окремих видів експорту і імпорту (ст. 17 ЗУ "Про ЗЕД"), встановлення державної монополії на експорт (імпорт) певних товарів (ст. 20 ЗУ "Про ЗЕД") та ін.

3. Принцип юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

• рівності перед законом всіх суб'єктів ЗЕД незалежно від форм власності при здійсненні ЗЕД;

• забороні будь-яких, крім передбачених Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів ЗЕД, а також іноземних суб'єктів господарювання за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

• неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом.

4. Принцип верховенства закону, що полягає у:

• регулюванні ЗЕД тільки законами України;

• забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що створюють для суб'єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Протиріччя: відповідно до ст. 7 ЗУ "Про ЗЕД" - коло засобів регулювання ЗЕД широке і включає як акти державних органів різної юридичної сили, так і акти недержавних суб'єктів, однак п. 9 ст. 92 Конституції України встановлює, що виключно законами визначаються засади ЗЕД.

5. Принцип захисту інтересів суб'єктів ЗЕД, який полягає у тому, що Україна як держава:

• забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарювання на її території згідно з законами України;

• здійснює рівний захист всіх суб'єктів ЗЕД за межами України згідно з нормами міжнародного права;

• здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами тільки відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

6. Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів вказує на необхідність забезпечення правовими засобами економічної рівноваги при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, обміну рівними вартостям, недопущення фіктивного експорту з метою отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість тощо.

Суб’єкти мікрорівня

Фізичні особи

 Фізичні особи — це право- і дієспроможні особи, які у міжна­родних економічних відносинах виступають як окремі індивідуа- ли, тобто діють від власного імені з метою задоволення власних інтересів і не представляють ніяких фірм (комерсанти-індивіду- али, наймані працівники (трудові мігранти), туристи).

Юридичні особи

 Юридичні особи — це організації, фірми, корпорації, котрі за­ймаються зовнішньоекономічною діяльністю й відповідають на­ступним ознакам:

· постійність існування, незалежно від окремих елементів, осіб, які входять до їхнього складу та можуть змінюватися;

· наявність власного майна, відокремленого від майна його учасників;

· наявність права купувати, володіти, користуватися й розпо­ряджатися об’єктами власності;

· наявність права від свого імені бути позивачем і відповіда­чем у суді та арбітражі;

· самостійна майнова відповідальність.

Об’єднання юридичних і фізичних осіб

 Об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, що не є юридичними особами відповідно до законів України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

СП

СП, які зареєстровані і мають постійне місце перебування в Україні