Пошкодження живота і таза
Мінно-вибухові поранення живота і таза представлені двома основними групами.
■1-а група (порівняно невелика) - поранення живота, отримані при безпосередньому контакті з міною, коли виявляють також відрив однієї або двох нижніх кінцівок і вогнепальні поранення промежини і сідничних областей. Це найбільш складний вид патології. На організм впливають вибухова хвиля, газополум'яний струмінь, безліч осколків.
■2-а група - це поранення живота, отримані постраждалим на відстані
5-8 м від епіцентру вибуху.
При вибухових пошкодженнях живота розлади обумовлені :
масивною крововтратою;ендотоксикозом;
порушенням функції життєво важливих органів.
■Особливістю цього виду ушкоджень є переважно закрита травма паренхіматозних органів (печінка, селезінка, нирки).
Основні рентгенологічні симптоми закритої травми живота :
■вміст газу в черевній порожнині, або заочеревинному просторі;
■наявність рідини у черевній порожнині;
■здуття шлунка і кишечника та їх переміщення;
■порушення положення, форми і функції діафрагми.
При підозрі на травму нирок, сечоводів і сечового міхура одночасно проводять:
внутрішньовенну урографію,ретроградну піелографію,цистографію,уретрографію.
■Дуже важливим діагностичним методом є лапароцентез. Його достовірність досягає 90%.
Показання до лапароцентезу:
■неясна клінічна картина пошкоджень внутрішньочеревних органів;
■важка поєднана травма черепа, грудей, таза з втратою свідомості;
■поєднана травма грудей, хребта, тазу, коли з'являються ознаки «гострого живота».
Після проведення лапароцентезу (при негативному результаті) у черевній порожнині залишають дренаж на 1 -2 доби для діагностичного спостереження.
Обсяг допомоги на догоспітальному етапі
Перша медична допомога (само-і взаємодопомога):
■зупинити зовнішню кровотечу (туга пов'язка, що давить, закрутка, джут). При відривах кінцівки джут накладають всім пораненим незалежно від наявності кровотечі;
■усунути асфіксію, провести штучне дихання ■ввести знеболюючі засоби; ■накласти асептичну пов'язку на рану;
■провести транспортну іммобілізацію пошкодженої кінцівки за допомогою підручних засобів або табельних шин.
Долікарська медична допомога (фельдшер):
■накласти джгут при зовнішній кровотечі з ран кінцівок. Джгут, накладений вище відриву кінцівки, не знімати;
■накласти асептичну пов'язку на рани при її відсутності або при необхідності виправити раніше накладену пов'язку;
■вести розчин буторфанолу (внутрішньом'язево);
■іммобілізувати пошкоджені кінцівки транспортними шинами;
■почати внутрішньовенне вливання сольових розчинів.
Перша лікарська допомога:
■зупинити зовнішню кровотечу (накладення або контроль джгута, накладення затискача на судину, що кровоточить);
■при неповних відривах кінцівки, з'єднаної з проксимальним відділом шкірно-фасціальним клаптем, її слід відсікти;
■пораненим з мінно-вибуховими травмами у стані травматичного шоку 2-3 ст. і опіками понад 20% поверхні тіла показана інфузійна терапія в обсязі 2 л (реополіглюкін, кристалоїдні
■пораненим з ознаками дихальної недостатності
(ч.д.р. > 40 за 1 хв) усунути причини дихальної недостатності (оклюзивна пов'язка при відкритому пневмотораксі, торакоцентез при напруженому пневмотораксі);
■при гострій асфіксії ввести повітропровід і при необхідності виконати трахеостомію;
■при ушкодженні хребта та спинного мозку провести
катетеризацію сечового міхура, а при пошкодженні
уретри - пункцію і евакуацію сечі.
■усім пораненим з мінно-вибуховими ушкодженнями вводять 0,5 мл. правцевого анатоксину, 600000 ОД біциліну внутрішньом'язево.