За обтяжливими наслідками, які

супроводжуються:

– масивною кровотечею (у тому числі з пошкодженням великих судин);

– гострою регіонарною ішемією тканин;

– пошкодженням життєво-важливих органів та анатомічних структур;

– пошкодженням кісток і суглобів;

– травматичним шоком.

За клінічним перебігом ранового процесу:

■ускладнені, ■неускладнені.

■Кульові поранення Осколкові рани

■Вхідний отвір

Вихідні отвори від куль

■ Осколкове пораненя

■Вогнепальне осколкове поранення

Діагностика

■Діагностика вогнепального поранення проводиться на підставі скарг пацієнта, даних анамнезу, клінічного огляду і рентгенологічного дослідження.

■У важких випадках, якщо пацієнт не доступний продуктивному контакту через відсутність свідомості, максимум інформації необхідно отримати від свідків події, родичів, військових, медичного персоналу, який надавав першу допомогу.

У діагностиці вогнепального поранення, окрім огляду вогнепальної рани, необхідно визначити міру ушкодження кісткової тканини :

■біль при пальпації в проекції кістки;

■наявність рани з кістковими відламками, що виступають в неї;

■деформація кінцівки;

■патологічна рухливість на рівні перелому;

■крепітація кісткових відламків.

Огляд пошкодженої кінцівки повинен проводитись обов'язково порівняно зі здоровою кінцівкою і в такій послідовності:

■кровообіг; ■функція периферичної нервової системи (ПНС);

■стан опорно-рухового апарату.

Про кровообіг в кінцівці судять по пульсу на периферичних артеріях і по капілярному пульсу.

■Патологія з боку ПНС виявляється на підставі

зміни чутливості дистальніше місця ушкодження

(тактильна, больова, глибока м'язово- суглобова)і

рухової функції кінцівки.

■Оцінку ушкодження м'яких тканин проводять на підставі розмірів і типу рани, міри руйнування і відшарування м'яких тканин.

■Наступним діагностичним етапом є рентгенологічне обстеження. Після виконання рентгенограми і виявлення рентгенологічних ознак перелому формулюється остаточний клініко- рентгенологічний діагноз.