Словотворення
ПОХІДНЕ СЛОВО – це слово, яке було утворене за певною словотвірною моделлю. Наприклад: укр.: переробити (пере + робити), рос.: читатель (читать + тель), англ.: arm-chair (arm + chair).
НЕПОХІДНЕ СЛОВО – це слово, в якому не можливо виявити словотвірну модель. Наприклад: укр.: хліб, рос.: клен, англ.: wind.
НЕПОХІДНА ОСНОВА – це основа, яка складається з одного елемента. Наприклад: укр.: робітник, рос.: снежный, англ.: worker.
ПОХІДНА ОСНОВА – це основа, яка складається з кількох елементів. Наприклад: укр.: жовтогарячий, рос.: железобетонный, англ.: blue-eyed.
ТВІРНА ОСНОВА – це основа, на базі якої можуть створюватися нові слова. Наприклад: укр.: ліс – лісок, лісовик, лісник, лісовий, лісостеп, пролісок, перелісок, рос.: стол – столик, престол, столешница, столоваться, столовая, настольный, застолье, англ.: man – mankind, manhood, manhunt, manly, manliness, man-made, manned, manlike.
НЕТВІРНА ОСНОВА – це основа, яка не може бути базою для утворення нових слів. Наприклад: укр.: какао, цунамі, рос.: пальто, трюмо, англ.: whammy, revue.
СИСТЕМА ЧАСТИН МОВИ
ЧАСТИНИ МОВИ – це лексико-граматичні класи слів, які відрізняються один від одного значенням, морфологічними особливостями, особливостями словотворення і синтаксичними функціями.
КАТЕГОРІАЛЬНІ ОЗНАКИ ЧАСТИНИ МОВИ:
КАТЕГОРІАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ – це спільне значення слів однієї частини мови. Наприклад: категоріальне значення іменника – предметність, прикметника – ознака, числівника – кількість;
МОРФОЛОГІЧНА ОЗНАКА – це система морфологічних категорій і морфологічних розрядів. Наприклад: граматичні категорії іменника – рід, число, відмінок, відміна; дієслова – час, особа, вид, спосіб;
СЛОВОТВІРНА ОЗНАКА – це набір словотвірних моделей і засобів для поповнення лексики певної частини мови;
СИНТАКСИЧНА ОЗНАКА – це первинна синтаксична функція, здатність означувати інші слова та здатність бути означуваним іншим словом. Наприклад: первинна функція іменника – підмет та додаток, іменник може означувати дієслово, а бути означуваним прикметником.
ПОВНОЗНАЧНІ ТА СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ відрізняються тим, що
1) повнозначні мають лексичне значення, а службові – не мають лексичного значення, а лише граматичне,
2) повнозначні частини мови можуть бути членами речення, а службові – не можуть, а лише вказують на зв’язки між ними.
ПОВНОЗНАЧНІ ЧАСТИНИ МОВИ – іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник.
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ – сполучник, прийменник, артикль, частка.
СИНТАКСИС
СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ – це поєднання двох або більше повнозначних слів, зв’язаних за змістом та граматично, що виражають єдине поняття. Наприклад: укр.: батьківські збори, рос.: читать про себя, англ.: first-year students, нім.: ein einfernter Verwandter.
ВИДИ ПІДРЯДНОГО ЗВ’ЯЗКУ У СЛОВОСПОЛУЧЕННІ:
УЗГОДЖЕННЯ – це такий вид підрядного зв’язку у словосполученні, за якого залежне слово узгоджується з головним у роді, числі, відмінку. При зміні форми головного слова змінюється форма залежного. Наприклад: укр.: сонячний день, сонячного дня, сонячні дні, рос.: деревянный стол, на деревянном столе, англ. this tree – these trees,
КЕРУВАННЯ – це такий вид підрядного зв’язку у словосполученні, за якого головне слово вимагає певної граматичної форми від залежного. Зміна форми головного слова не спричиняє зміни форми залежного. Наприклад: укр.: читати книгу, читаю книгу, прочитаю книгу, рос.: ходить в школу, пойду в школу, шел в школу,
ПРИЛЯГАННЯ – це такий вид підрядного зв’язку у словосполученні, за якого зв’язок між головним та залежним словами лише змістовий, формальний показник залежності відсутній. Наприклад: укр.: повторити двічі, рос.: громко разговаривать, англ.: very kind.
РЕЧЕННЯ – це одиниця мови, що є граматично організованим поєднанням слів і має змістову та інтонаційну закінченість.
ОДНОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ – це речення, які мають лише один головний член. Наприклад: укр.: Світає. рос.: Холодно. англ.: Dead silence.
ДВОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ – це речення, які мають два головних члени речення.
ПОВНЕ РЕЧЕННЯ – це двоскладове речення, у якому є і підмет, і присудок.
НЕПОВНЕ (ЕЛІПТИЧНЕ) РЕЧЕННЯ – це речення, у якому випущений або один із головних членів (підмет або присудок), або обидва.
ПОШИРЕНЕ РЕЧЕННЯ – це речення, де крім головних членів є другорядні.
НЕПОШИРЕНЕ РЕЧЕННЯ – це речення, де є лише головні члени.