Лекція 2 Мовознавство частина 1

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗВУКІВ

КЛАСИФІКАЦІЯ ГОЛОСНИХ:

1.ЗА СТАБІЛЬНІСТЮ АРТИКУЛЯЦІЇ:

1)МОНОФТОНГИ – голосні зі сталою артикуляцією. Наприклад: укр.: [а], [е], рос.: [э], [ы], англ.: [е], [i].

2)ДИФТОНГИ – голосні, які складаються з двох різних за якістю елементів, котрі утворюють одну фонему. Наприклад: англ.: [ei], [ai]. Сильніший, напруженіший елемент – це ядро, слабший – це глайд. Існують низхідні дифтонги, у яких ядро – перший елемент (наприклад: в англійській, німецькій мовах) і висхідні, у яких ядро – другий елемент (наприклад: в іспанській мові).

3)ТРИФТОНГИ – поєднання трьох голосних, що утворюють два склади. Наприклад: англ.: our [auə]

4)ДИФТОНГОЇДИ – голосні, якість яких неоднорідна на початку й у кінці вимови. Наприклад: рос.: [и], [о], англ.: [i:], [u:].

2.ЗА ПІДНЕСЕННЯМ, АБО ВЕРТИКАЛЬНИМ РУХОМ ЯЗИКА:

1) голосні ВИСОКОГО ПІДНЕСЕННЯ, або закриті, при вимові яких простір між піднятою частиною язика та піднебінням залишається вузьким. Наприклад: укр.: [у], рос.: [ы], англ.: [i].

2) голосні НИЗЬКОГО ПІДНЕСЕННЯ, або відкриті, які вимовляються при низькому положенні язика, так що простір між язиком та піднебінням широкий. Наприклад: укр.: [а], рос.: [а], англ.: [a:].

3) голосні СЕРЕДНЬОГО ПІДНЕСЕННЯ, коли язик піднімається до середини відстані між високим та низьким положеннями. Наприклад: укр.: [о], рос.: [э], англ.: [e].

3.ЗА РЯДОМ, АБО ГОРИЗОНТАЛЬНИМ ПОЛОЖЕННЯМ ЯЗИКА:

1) голосні ПЕРЕДНЬОГО РЯДУ, при вимові яких до твердого піднебіння піднімається передня частина язика, а його кінчик знаходиться біля нижніх зубів. Наприклад: укр.: [е], рос.: [э], англ.: [i:].

2) голосні ЗМІШАНОГО РЯДУ, при вимові яких усе тіло язика рівномірно підняте й витягнуте вздовж ротової порожнини. Наприклад: англ.: [з:].

3) голосні ЗАДНЬОГО РЯДУ, при вимові яких задня частина язика піднімається до м’якого піднебіння. Наприклад: укр.: [о], рос.: [у], англ.: [u:].

	Низького піднесення		Середнього піднесення		Високого піднесення
	укр.	англ.	укр.	англ.	укр.
Переднього ряду	е	[æ]	[и]	[е]	[і]
Змішаного ряду				[з:], [ǝ]
Заднього ряду	а	[а:], [ɒ], [ͻ:]	[о]	[л]	[у]

4.ЗА УЧАСТЮ ГУБ:

1) ЛАБІАЛІЗОВАНІ (огублені), які вимовляються з округленням губ. Наприклад: укр. [о], [у], рос.: [о], [у], англ.: [o], [u].

2) НЕЛАБІАЛІЗОВАНІ (неогублені), при вимові яких губи розтягнуті або займають нейтральне положення. Наприклад: укр.: [a], рос.: [ы], англ.: [e].

5.ЗА РОБОТОЮ М’ЯКОГО ПІДНЕБІННЯ:

1) НОСОВІ, при артикуляції яких м’яке піднебіння опущене, і струмінь повітря проходить через носову порожнину. Наприклад: у польській, французькій, португальській мовах.

2) НЕНОСОВІ, при артикуляції яких м’яке піднебіння підняте, і струмінь повітря проходить через ротову порожнину. Наприклад: усі голосні в українській, російській, англійській, німецькій мовах.

6.ЗА ДОВГОТОЮ:

1) КОРОТКІ. Наприклад: англ.: [л].

2) ДОВГІ. В англійській мові довгота голосного впливає на значення слова. Наприклад: англ.: lark [a:] – luck [л]. У російській, українській мовах довгі голосні самостійно не виокремлюють, оскільки тривалість голосного не впливає на значення слова. Той самий голосний може бути і довгим, і коротким у залежності від позиції: під наголосом голосний довший. Наприклад: укр.: молокО, рос.: сибирякИ.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИГОЛОСНИХ:

1.ЗА РОБОТОЮ ГОЛОСОВИХ ЗВ’ЯЗОК І СИЛОЮ АРТИКУЛЯЦІЇ:

1) СОНОРНІ – це приголосні, при артикуляції яких музикальний тон переважає над шумом. Наприклад: укр.: [м], [н], рос.: [л], [р], англ.: [m], [n].

2) ШУМНІ – це приголосні, при артикуляції яких елемент шуму переважає над елементом голосу (ДЗВІНКІ приголосні) або наявний лише шум (ГЛУХІ приголосні). Наприклад: дзвінкі – укр.: [з], рос.: [г], англ.: [d], глухі – укр.: [с], рос.: [к], англ.: [t].

2.ЗА СПОСОБОМ АРТИКУЛЯЦІЇ І ТИПОМ ПЕРЕШКОДИ:

1) ПРОРИВНІ (вибухові) – приголосні, які утворюються шляхом зривання струменем повітря перешкоди, яка має вигляд повної змички. Наприклад: укр.: [п], рос.: [б], англ.: [p].

2) ЩІЛИННІ (фрикативні) – приголосні, при вимові яких перешкода неповна, має місце тертя повітряного струменя по стінках проходу, створеного зближенням органів мовлення ротової порожнини. Наприклад: укр.: [ф], рос.: [х], англ.: [f].

3) ПРОРИВНО-ЩІЛИННІ (африкати) – приголосні, на початку вимови яких виникає змичка, яка потім не розкривається вибухом, а поступово переходить у щілину. Наприклад: укр.: [ч], [ц], рос.: [ч], [ц], англ.: [t∫], [dჳ].

4) ПРОРИВНО-ПРОХІДНІ (сонорні) – приголосні, при вимові яких одні органи мовлення утворюють змичку, а інші – прохід для повітряного струменя. Частина повітря, що йде через ротову порожнину, зриває перешкоду, а інша частина вільно йде через прохід. Серед сонорних розрізняють:

- НОСОВІ (прохід відкритий у носову порожнину). Наприклад: укр.: [м], [н], рос.: [м], [н], англ.: [m], [n].

- ЛАТЕРАЛЬНІ (прохід виникає по боках язика). Наприклад: укр.: [л], рос.: [л], англ.: [l].

- ДРИЖАЧИЙ (прохід чергується зі змичкою). Наприклад: укр.: [р], рос.: [р], англ.: [r].

5) АСПІРАТИ – приголосні, які мають складну артикуляцію, котра починається зі змички. Другий компонент утворюється тертям повітря по голосових зв’язках, що спричиняє шум, який сприймається як придих. Наприклад: англ.: [p], [t], [k].

3.ЗА АКТИВНИМ ОРГАНОМ АРТИКУЛЯЦІЇ І МІСЦЕМ УТВОРЕННЯ ПЕРЕШКОДИ:

1) ГУБНІ – це ГУБНО-ГУБНІ, при вимові яких перешкода утворюється шляхом зближення губ (наприклад: укр.: [м], рос.: [п], англ.: [w]) і ГУБНО-ЗУБНІ, при вимові яких перешкода утворюється у вигляді щілини між нижньою губою і верхніми зубами (наприклад: укр. [ф], [в], рос.: [ф], [в], англ.: [f], [v]).

2)ЯЗИКОВІ

• ПЕРЕДНЬОЯЗИКОВІ, при вимові яких кінчик язика розташовується між зубами (міжзубні приголосні. Наприклад: англ.: [θ], [ð]), на зубах (дорсальні приголосні. Наприклад: укр.: [т], [д], рос.: [т], [д]) або на альвеолах (апікальні приголосні). Наприклад: англ.: [t], [d]). При вимові какумінальних приголосних кінчик язика трохи піднятий, а спинка – дещо ввігнута всередину. Наприклад: англ.: [r].

• СЕРЕДНЬОЯЗИКОВІ, при вимові яких перешкода утворюється зближенням середньої частини спинки язика з твердим піднебінням. Наприклад: укр.: [й], рос.: [й], англ.: [j].

• ЗАДНЬОЯЗИКОВІ, при вимові яких задня частина спинки язика зближується з м’яким піднебінням. Наприклад: укр.: [ґ], [к], рос.: [г], [к], англ.: [g], [k].

3) УВУЛЯРНІ – це приголосні, при вимові яких м’яке піднебіння з маленьким язичком зближується із задньою частиною язика, утворюючи перешкоду. Наприклад: нім.: звук ach-Laut, фран.: [r’].

4) ФАРИНГАЛЬНІ – це приголосні, при вимові яких корінь язика посувається назад. Наприклад: укр.: [г].

5) ГОРТАННІ – це приголосні, при вимові яких повітряний струмінь прориває зімкнені голосові зв’язки. Наприклад: у грузинській мові.

4.ЗА ПОЛОЖЕННЯМ М’ЯКОГО ПІДНЕБІННЯ:

1) РОТОВІ – це приголосні, при вимові яких м’яке піднебіння підняте і повітряний струмінь проходить через ротову порожнину. Наприклад: укр.: [п], [з], рос.: [к], [л], англ.: [t], [w].

2) НОСОВІ – це приголосні, при вимові яких м’яке піднебіння опускається і блокує доступ повітря у ротову порожнину. Струмінь повітря проходить через носову порожнину. Наприклад: укр.: [м], [н], [н’], рос.: [м], [м’], [н], [н’], англ.: [m], [n].