8
Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7
Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається помноженням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їхнього запасу в днях.
де СМДі– добова вартісна витрата і-того матеріалу; NЗМі – норма запасу і-того матеріалу у днях; і=1…n – види матеріалів, що використовує підприємство.
На підприємствах існує кілька видів запасів:
транспортний – час на прибуття оплачених матеріалів до замовника;
підготовчий – час на підготовчо-технологічні операції, що не є частиною виробничого процесу (прийняття, розвантаження, сортування, складування, аналіз, дозрівання тощо);
поточний – середній інтервал між поставками; визначається на підставі договорів з постачальниками.
гарантійний (страховий) – час на термінове укладання договору з новим постачальником у випадку перебоїв у постачанні (порушення умов, затримка вантажу, форс-мажор).
Методика нормування оборотних коштів у елементах виробничих запасів, що тяжіють до основних фондів, але за чинною системою обліку відносяться до оборотних фондів, істотно відрізняється від викладеної. Зокрема, основою розрахунку оборотних коштів у запасних частинах для ремонту служать норми запасу деталей на одиницю ремонтної складності відповідних видів машин та устаткування. Загальними принципами нормування оборотних коштів у малоцінних і швидкозношуваних предметах є такі: 1) нарізне визначення норм для матеріальних цінностей, що зберігаються на складі підприємства й використовуються (експлуатуються) у виробництві; 2) грошова оцінка складських запасів за повною заготівельною їхньою вартістю (собівартістю), а предметів, що використовуються, — у розмірі 50% первісної їхньої вартості; 3) відмова від нормування у днях споживання предметів, які експлуатуються, і розрахунок норм для окремих груп таких на підставі коефіцієнтів, що характеризують залежність розміру запасу від чисельності персоналу, кількості робочих місць, вартості окремих видів устаткування тощо.
к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
9
Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7
Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві.
Величина цього нормативу залежить від обсягу продукції, що виробляється, собівартості окремих її видів і характеру розподілу витрат протягом днів виробничого циклу. За інших однакових умов оборотні кошти в цій функціональній формі змінюються прямо пропорційно динаміці масштабів випуску та собівартості продукції. При цьому має бути враховане також співвідношення середньої собівартості незавершеного виробництва і собівартості готової продукції, яке заведено називати коефіцієнтом наростання витрат. Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві Н НВ можна визначити, користуючись формулою:
Н |
НВ |
Q |
Т |
ВЦ |
К |
НВ |
|
ВД |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(7.2) |
де QВД– середньодобовий |
обсяг |
виробництва продукції за |
виробничою собівартістю; ТВЦ – тривалість виробничого циклу; КНВ – коефіцієнт наростання витрат.
Необхідність використання у формулі коефіцієнта наростання витрат КНВ пояснюється нерівномірним характером здійснення витрат, що є елементами виробничої собівартості продукції. Коефіцієнт КНВ обчислюють як:
К |
НВ |
q |
ВПД |
0,5 q |
ІД |
(7.3) |
|
|
|
|
|
|
|
Де,qВПД – частка витрат першого дня виробничого циклу, виражена десятковим дробом; qІД – частка витрат інших днів виробничого циклу.
Норматив оборотних, коштів у витратах майбутніх періодів
розраховується виходячи з залишку коштів на початок періоду та суми витрат протягом розрахункового (планового) періоду за мінусом величини наступного погашення витрат за рахунок собівартості продукції.
НВМП ВМПВ ВМПП ВМПС (7.4)
де ВМПв - вихідна сума наявних ВМП на початок планового періоду; ВМПп - сума ВМП, здійснення яких передбачено кошторисом у плановому періоді; ВМПс - сума ВМП, що будуть віднесені на собівартість виготовлюваної у плановому періоді продукції
Наприклад, на початок розрахункового періоду залишок витрат майбутніх періодів становить 8000 грн., потреба в них протягом цього
к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
де QПД
10
Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7
періоду 82000 грн., на собівартість продукції, яку належить виготовити, буде віднесено в рахунок погашення раніше здійснених витрат 36000 грн. Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів становитиме
54000 грн. (8000+82000– 36000).
Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції
визначається як добуток вартості одноденного випуску готових виробів на норму їхнього запасу на складі у днях. У свою чергу, норма запасу складається з кількості днів, необхідних для підготовки продукції до реалізації (продажу), тобто її комплектування, пакування та відвантажування споживачам, а також виписування і здавання в банк платіжних документів.
- вартість добового виробництва продукції за повною собівартістю; NГПС – норма запасу готової продукції на складі у днях.
Визначення суми коштів, необхідних для обслуговування дебіторської заборгованості базується на зіставленні альтернативних варіантів формування дебіторської заборгованості. Порівняння полягає в оцінюванні вкладень і витрат, пов’язаних з утриманням на балансі додаткової дебіторської заборгованості, з вигодою від приросту обсягів продажу. Якщо в результаті такого порівняння маємо чистий прибуток, то слід збільшити обсяги дебіторської заборгованості. Процес обчислення обсягу вкладень у дебіторську заборгованість передбачає врахування таких параметрів:
прогнозні обсяги реалізації продукції в кредит;
середній період надання відстрочки платежу за окремими формами кредиту;
середній період прострочення платежів, що склався в господарській практиці;
коефіцієнт співвідношення собівартості та ціни реалізованої в кредит
продукції.
Величина оборотного капіталу (у вартісному виразі), необхідного для інвестування дебіторської заборгованості (інвестиції у дебіторську заборгованість), розраховується за формулою:
І |
ДЗ |
QКРЕД k |
СВ |
t |
З |
(7.6) |
|
РПД |
|
к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
11
Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7
де, РПДкред - добовий обсяг реалізації продукції у кредит; Ксв – коефіцієнт витратності виробництва; tЗ – середня тривалість затримки платежу покупцем.
Потребу підприємства у грошових коштах (ПГК) розраховують виходячи з необхідної суми їх чотирьох складових:
Операційний (трансакційний) залишок грошових активів формується для забезпечення поточних виплат виробничо-комерційної діяльності підприємства (створення виробничих запасів, оплата праці тощо).
Страховий (резервний) залишок формується з метою елімінації негативного впливу несвоєчасного надходження коштів від покупців, держави, банків тощо.
Інвестиційний (спекулятивний) залишок формується для тимчасових фінансових вкладень у доходні цінні папери.
Компенсаційний залишок створюється на вимогу банку, що здійснює
розрахунково-касове та кредитне обслуговування фірми; власне, це мінімальний залишок коштів на банківському рахунку підприємства.
Загальну потребу підприємства у ОбК (їх сукупний норматив) розраховують додаючи нормативи по кожному їх елементу:
Н |
ОбК |
Н |
ВЗ |
Н |
НВ |
Н |
ВМП |
Н |
ГПС |
І |
ДЗ |
П |
ГК |
|
|
|
|
|
|
|
к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
12
Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7
7.3.Оцінювання та шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів
Результати діяльності будь-якого підприємства, темпи розширеного його відтворення залежать не тільки від обсягу оборотного капіталу, але й від ефективності його використання. Кожна грошова одиниця цих витрат повинна бути використана найбільш доцільно, економно, з максимальною вигодою. Через це однією із найважливіших проблем є визначення економічної ефективності використання оборотного капіталу. Метою підвищення ефективності експлуатації оборотного капіталу є досягнення в інтересах трудового колективу підприємства максимальних результатів при оптимальних витратах.
Оборотний капітал підприємств становить значну частину їхніх матеріально-грошових активів. Тому раціональне та економне його використання має неабияке економічне значення. Для оцінки ефективності використання оборотного капіталу виробничих підприємств застосовують певні показники, а для підвищення ефективності - відповідні конкретні заходи (рис. 7.3).
|
|
Оптимізація запасів |
|
|
ресурсів і незавершеного |
|
Коефіцієнт оборотності |
виробництва |
|
Скорочення тривалості |
|
·Коефіцієнт завантаження |
|
виробничого циклу |
|
Тривалість одного обороту |
Поліпшення організації |
|
матеріально-технічного |
|
|
|
Рентабельність |
забезпечення |
|
Прискорення реалізації |
|
|
|
|
товарної продукції |
|
|
Способи підвищення |
|
Основні показники |
ефективності |
|
1 |
2 |
|
ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ |
|
ОБОРОТНИХ КОШТІВ |
Рис. 7.3. Показники та способи підвищення ефективності використання оборотного капіталу підприємства
Ефективність використання оборотного капіталу характеризується швидкістю його обертання. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і
к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
13
Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7
завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.
Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) (КО) розраховується діленням вартості реалізованої (проданої) за діючими (роздрібними) цінами за рік (QРП) на середній залишок оборотного капіталу (ОбКСР) за той же проміжок часу:
Обернений показник прийнято називати коефіцієнтом завантаження, (КЗ) котрий показує, скільки оборотного капіталу (у частках одиниці) необхідно використати для отримання однієї гривні реалізованої продукції.
Тривалість одного обороту (швидкість обороту) (ТО) оборотного капіталу визначається як співвідношення кількості днів (Тпер) у розрахунковому періоді (місяць, квартал, рік) і коефіцієнта оборотності (КО) оборотного капіталу:
Прискорення оборотності оборотних коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва. Внаслідок прискорення оборотності оборотного капіталу зменшується потреба в ньому, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. Розрізняють:
абсолютне, (зменшення суми коштів у розрахунковому періоді (індекс 1) порівняно зі звітним (індекс 0)):
відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки зростанню рівня їхнього використання) вивільнення грошових коштів з обороту:
ОбКВ QРП1 QРП1
Кo1 Кo0 (7.12)
к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
14
Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7
З-поміж заходів для підвищення ефективності використання оборотного капіталу чільне місце належить оптимізації виробничих запасів. Саме з оптимізацією пов’язані найбільші резерви скорочення запасів на підприємствах особливо з матеріаломістким виробництвом. Зменшення тривалості виробничого циклу на таких підприємствах дає змогу зменшити обсяг незавершеного виробництва. Якщо ж прискорити реалізацію продукції, то можливе вивільнення оборотного капіталу за рахунок зменшення обсягу залишків готової продукції на складах підприємств.
Для характеристики економічної ефективності використання оборотного капіталу може застосовуватися показник рентабельності оборотного капіталу (РОбК), який обчислюється як відношення прибутку (П) підприємства до середньорічної суми його оборотного капіталу (ОбКСР):
Пріоритетні напрями прискорення оборотності оборотних коштів доцільно розглядати за їх елементами, в першу чергу, виробничими запасами, незавершеним виробництвом, готовою продукцією та дебіторською заборгованістю (рис. 7.4).
к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
15
Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7
ЕЛЕМЕНТ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА
ВИРОБНИЧІ
ЗАПАСИ
НЕЗАВЕРШЕНЕ
ВИРОБНИЦТВО
ГОТОВА
ПРОДУКЦІЯ
ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ
оптимізація обсягу виробничих запасів;
поліпшення організації матеріальнотехнічного забезпечення (мінімізація витрат на організацію закупівель та утримання запасів, скорочення втрат від знецінення запасів)
скорочення тривалості виробничого циклу (усунення непродуктивних втрат робочого часу та зменшення витрат часу на виготовлення продукції);
зменшення виробничих витрат (зниження матеріаломісткості продукції, усунення втрат від браку та відходів, оптимізація витрат на оплату праці робітників)
|
забезпечення |
відповідності |
|
номенклатури |
продукції споживчим |
|
вимогам; |
|
|
|
впровадження |
ефективних |
систем |
|
якості продукції; |
|
|
|
забезпечення |
ритмічності |
випуску |
|
продукції; |
|
|
зростання |
рівня |
комунікацій |
із |
|
замовниками (споживачами); |
|
|
внутрішньофірмове |
стимулювання |
|
збуту; |
|
|
|
|
стимулювання споживачів |
|
вибір адекватного умовам господарювання типу кредитної політики; диференціація споживачів за рівнем кредитоспроможності;
рефінансування дебіторської заборгованості (облік векселів, факторинг, форфейтинг, спонтанне
рефінансування, примусове стягнення заборгованості)
Рис. 7.4. Пріоритетні напрями підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства
ОБОРОТНОСТІ ПРИСКОРЕННЯ НАПРЯМИ
Метою управління виробничими запасами є створення умов для безперервного перебігу процесів виробництва продукції за мінімізації поточних витрат з формування і обслуговування таких запасів.
к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
16
Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7
Прискорення оборотності оборотних коштів за рахунок удосконалення управління виробничими запасами досягається за рахунок реалізації ряду напрямів:
оптимізація обсягу виробничих запасів;
поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення. Важливого значення для цього набуває визначення оптимального
обсягу замовлення. Оптимальним є такий обсяг замовлення, за якого підприємство мінімізує сукупні витрати на обслуговування запасу конкретного виду товарно-матеріальних цінностей. До основних витрат на обслуговування запасів відносять:
витрати організації закупівель: пошук інформації про потенційних постачальників, перевірка постачальника та його товарів, ведення переговорів і укладання контрактів, страхування, доставка та перевірка замовлення;
витрати зберігання: утримання складських приміщень (електроенергія, виплати комунальним службам тощо), оплата праці складських працівників;
втрати від надлишкової наявності запасів: псування, убуття, розкрадання тощо.
Прискорення оборотності оборотних коштів за рахунок
удосконалення управління незавершеним виробництвом досягається за при реалізації таких напрямів:
скорочення тривалості виробничого циклу отримання продукції (надання послуг);
зменшення виробничих витрат.
Скорочення тривалості виробничого циклу (періоду з моменту запуску сировини, матеріалів у виробництво до виготовлення готової продукції) досягається шляхом усунення непродуктивних втрат робочого часу та зменшення витрат часу на виготовлення продукції за рахунок підвищення техніко-технологічного рівня виробництва, впровадження інноваційних рішень, удосконалення організації виробництва (забезпечення своєчасного надходження сировини і матеріалів, безперебійне забезпечення енергією, упровадження потокових (зокрема, конвеєрних) методів обробки, підвищення змінності виробництва тощо).
к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
17
Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7
Зменшення виробничих витрат досягається за рахунок реалізації ряду заходів:
зниження матеріаломісткості продукції (економічно обґрунтований вибір сировини, підвищення коефіцієнту використання матеріалу);
усунення втрат від браку та відходів (застосування соціальноекономічних стимулів зменшення обсягу бракованої продукції, комплексне використання сировини);
оптимізація витрат на оплату праці робітників за рахунок автоматизації технологічних процесів.
Скорочення перебування готової продукції на складі залежить від двох основних груп факторів:
фактори, безпосередньо пов'язані з роботою підприємства
фактори, пов’язані з організацією збуту продукції.
До першої групи факторів належать якість і номенклатура продукції, обґрунтоване планування асортименту, партій продукції та періодів їх випуску. До другої групи факторів належать стимулювання збуту, вибір системи розрахунків, термінів доставки продукції до споживачів. З огляду на це пріоритетними напрямами скорочення перебування готової продукції на складі є:
забезпечення відповідності номенклатури продукції споживчим вимогам;
впровадження ефективних систем якості продукції;
забезпечення ритмічності випуску продукції;
зростання рівня комунікацій із замовниками (споживачами): своєчасне повідомлення їх про відвантаження продукції, швидка обробка необхідних документів;
внутрішньофірмове стимулювання збуту: мотивація співробітників маркетингового відділу (відділу збуту), посилення залежності оплати їх праці від обсягів реалізованої продукції;
стимулювання споживачів: система знижок, поширення інформації про продукцію підприємства.
Однією з ключових проблем функціонування сучасних підприємств
єзростання обсягу дебіторської заборгованості. Її виникнення зумовлюється двома основними причинами:
надання товарного (комерційного) кредиту своєму контрагентові;
к.е.н., доцент Дмитренко А.І.