14. Новозеландська фауністична область: характеристика природних умов, ендемічні ряди, родини, роди та види.

Це острівна область. До її складу входять два крупних острови Нової Зеландії (Південний і Північний), а також ряд дрібних островів – Окленд, Кермадек, Чатем та ін. Нова Зеландія – гірська країна, причому гори мають вид розчленованих хребтів з альпійською зоною, льодовиками та озерами. Сліди вулканічної діяльності виявляються тут великою кількістю гарячих джерел. Клімат країни м’який, опадів мало – від 815 до 1090 мм на рік. Середня річна температура +12…+130 С, мінімальна температура не нижче +50 С. Основний ландшафт – густий вологий ліс тропічного типу, не дивлячись на те, що клімат помірний.

Фауна області надзвичайно дефектна, що відображається перш за все у відсутності наземних ссавців (про завезені види мова буде йти нижче). Єдиний гризун – маорійський пацюк – був завезений мореплавцями маорійцями до появи тут європейців. Ссавці представлені двома видами кажанів: один – із древньої ендемічної родини футлярокрилів (Mystacinidae), інший – із австралійського роду.

Для Нової Зеландії притаманним є неповторне групування нелітаючих птахів. Із існуючих нині безкрилих птахів необхідно назвати ківі – представника ендемічного ряду Apterygiformes родини Apterygidae. В ряді нараховується один рід з трьома видами. Крім ківі із нелітаючих птахів в області поширені пастушки роду Ocydromus. Не літає також знаменитий пастушок тахаке (Notornismantelli) – найбільш рідкісний птах Нової Зеландії. Тахаке занесений до Міжнародної Червоної книги. Є в місцевій фауні два нелітаючих папуги (совині папуги, або какапо), які мають м’які пера. Вони належать до ендемічної підродини, живляться ягодами

У фауні рептилій присутня гатерія новозеландська, або туатара – єдиний вид на земній кулі представник ряду дзьобоголових (Rhynchocephalia) родини клинозубих (Sphenodontidae).

Із інших рептилій необхідно відмітити геконів (два ендемічних роди, обидва яйцеживородні) і сцинків. Змії і черепахи в Новій Зеландії відсутні.

Амфібії представлені 2–3 видами жаб із роду Leiopelma родини ліопельмових (Leiopelmidae).

Прісноводних риб мало – один вид вугрів, декілька видів родин Retropinnidae і Aplochitonidae, близьких до лососів (поширені лише в Південній півкулі) і галаксиди.

Фауна безхеребтних бідна. Дощові черви (справжні і гігантські) споріднені з австралійськими і мадагаскарськими. Скорпіони відсутні. Комах безліч, проте всі вони маловиразні. Жуки представлені головним чином турунами і довгоносиками. Термітів нараховується 3–4 види.

14. Патагонська фауністична область: характеристика природних умов, ендемічні ряди, родини, роди та види.

В область входять території півдня Південної Америки з помірним кліматом (південь Чилі і Аргентини, включаючи Вогняну Землю), архіпелаг Хуан-Фернандес, Фолклендські (Мальвінські) острови і ряд дрібних островів, а також окремі острови, які розкидані в південній частині Світового океану: Кергелен, Крозе, Південна Джорджія, Тристан-да- Кунья, Амстердам.

Область досить фрагментарна. Для неї характерним є переважання степових ландшафтів (пампасів), а на півдні – напівпустель та пустель.

У фауні Патагонської області трапляються види, які властиві для Неотропіків (колібрі, броненосці), проте кількість їх невелика.

Типовими для області необхідно вважати ценолестових сумчастих ссавців. На крайньому півдні поширений рід Notodelphis. В Чилі та на островах Чілое мешкають представники роду Dromiciops. Лише в Чилі поширені Rhyncholestes і Marmosa. Ця група ссавців об’єднує в собі ознаки хижих і рослиноїдних сумчастих і виділяється в особливий підряд Coenolestoidea, ендемічний для даної області.

Із ряду гризунів в Патагонській області поширені не менш своєрідні види кавій (морська свинка), наприклад мара патагонська (Dolichotis patagonica), яка досягає довжини одного метра, віскачі Lagostomus і Lagidium із шиншилових, а також туко-туко (Ctenomys).

Рептилії малочисельні. В основному це ігуани (рід Liolaemus поширений до Вогняної Землі), примітивні вужоподібні змії.

Із амфібій в Чиліпоширена ринодерма, аз риб – галаксиди.

Безхребетні представлені великою кількістю своєрідних ендеміків, зазвичай високого рангу. Надзвичайно своєрідним є поширення окремих ендемічних родів.

На островах вулканічного походження Трістан-да-Кунья єдиними наземними хребетними є птахи: два ендемічних роди нелітаючих пастушків, один ендемічний рід дрозда, два ендемічних роди в’юрків.